Рішення

від 21.09.2023 по справі 573/1514/23

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1514/23

Номер провадження 2/573/310/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом адвоката Даценка А.М., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Білопільської міської ради Сумського району Сумської області, третя особа-Куянівське торгово-комунальне підприємство про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом та витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції.

17 серпня 2023 представник ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білопільської міської ради Сумського району Сумської області, третя особа - Куянівське торгово-комунальне підприємство про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом та витребування земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що після баби по лінії матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на все належне їй спадкове майно, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 5920684900:03:002:0519. За життя ОСОБА_3 зробила заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 . Рішеннями суду від 12.04.2018 встановлено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після померлої шляхом проживання зі спадкодавцем на момент її смерті та визнано за ним право на земельну частку (пай) розміром 4,42 га, яка посвідчена сертифікатом серії НОМЕР_1 . Крім того вказує, що дід позивача - ОСОБА_4 , за життя мав право на земельну частку (пай) розміром 4,42 га, спадщина на яку в подальшому було визнано відумерлою рішення суду від 09.06.2011 та передано у власність Куянівської сільської ради. Земельна ділянка, право на яку належало ОСОБА_4 та посвідчено сертифікатом серії СМ №0274455 за ВАТ «Бурякорадгосп Куянівський» зареєстровано в за кадастровим номером 5920684900:03:002:0519. Рішенням суду від 26.04.2023 за двоюрідним братом позивача ОСОБА_5 визнано право власності у порядку спадкування після ОСОБА_5 , який був сином ОСОБА_3 , на земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:03:002:0519. В той же, час право на частину цієї земельної ділянки має право ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 . При цьому, Білопільська міська рада відмовила у передачі у власність частини зазначеної земельної ділянки.

Посилаючись на викладені вище обставини, на підставі ч. 2 ст. 1280 ЦК України, представник ОСОБА_2 просить визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на частину земельну ділянку з кадастровим номером 5920684900:03:002:0519, площею 4,2015 га; витребувати її у Білопільської міської ради Сумського району Сумської області та передати з комунальної власності територіальної громади у приватну власність ОСОБА_1 , стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: на правову допомогу в сумі 15 000 грн. та судовий збір в сумі 2 147,20 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 22 серпня 2023 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого судового розгляду у порядку загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Позиція сторін.

07 вересня 2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом Білопільського міського голови Зарка Ю.В., в якому зазначено, що Білопільська міська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , але не погоджується з розміром витрат на професійну правничу допомогу адвоката Даценка А.М. у сумі 15000 грн, вважає їх завищеними та неспівмірними з обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим просить зменшити до 1 500 грн. (а. с. 35-39).

Також відповідач просить урахувати, що позов визнав до початку розгляду справи та на підставі ст. 142 ЦІК України просить вирішити питання про повернення позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (а. с. 45-46).

21.09.2023 у підготовче судове засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Даценко А.М. не з`явилися, представник долучив клопотання про розгляд справи у їх відсутність та підтримання позовних вимог (а. с. 48).

Представник відповідача - Білопільської міської ради Сумського району Сумської області в підготовче засідання не з`явився. Міський голова надіслав заяву про визнання позову, в якій також просить розглянути справу без участі їх представника (а. с. 43-44).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Куянівського торгово-комунального підприємства у підготовче засідання не з`явився. Голова комісії з реорганізації підприємства Вакуленко О.М. надіслав заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову не заперечують (а. с. 50).

За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частинами першою та четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У зв`язку з неявкою у підготовче засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Куянівка Сумської області померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 5). Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне їй майно та майнові права.

Зі змісту заповіту, посвідченого 17.06.2002 секретарем Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, зареєстрованого в реєстрі за № 49, ОСОБА_3 заповіла все своє майно - ОСОБА_1 (а. с. 12).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 09 червня 2011 спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , а саме земельну частку (пай) розміром 4,42 га на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області, визнано відумерлою та передано територіальній громаді Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а. с. 19).

За інформацією виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумського району Сумської області від 12 січня 2023, ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_3 , сином ОСОБА_5 , а також з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Заповіт від імені померлого виконавчим комітетом Куянівської сільської ради не посвідчувався та не реєструвався (а. с. 6).

З довідки виконавчого комітету Куянівської сільської ради Сумської області від 07.08.2017 встановлено, що ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з онуком ОСОБА_1 . Заповіт на майно, яке залишилось після ОСОБА_3 посвідчено виконкомом сільської ради 17.06.2002 за № 329 (а. с. 7).

З рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 квітня 2018 встановлено, що вказаним заповітом ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_1 . Останній прийняв спадщину шляхом постійного проживання з спадкодавцем на день смерті. У порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку пай розміром 4,42 в умовних кадастрових гектарах, посвідчене сертифікатом серії СМ №0274553 (а. с. 13-15).

Згідно листа управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Сумській області №41/0-0.99,4-35/36-23 від 12 січня 2023, земельна ділянка, право на яку посвідчено сертифікатом колишнього ВАТ «Бурякорадгосп Куянівський» серії CM №0274455, виданим на ім`я ОСОБА_4 зареєстрована в земельному кадастрі з кадастровим номером 5920684900:03:002:0519 (а. с. 16).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 26.04.2023 визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право власності на 3/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920684900:03:002:0519, розташованої на території Куянівської сільської ради Сумської області та витребувано вказану спірну земельну ділянку у Білопільської міської ради Сумської області із передачею її з комунальної власності територіальної громади міської ради у приватну власність ОСОБА_5 (а. с. 8-11).

На даний час Куянівська сільська рада Білопільського району Сумської області припинила свою діяльність та увійшла до складу Білопільської ОТГ як старостинський округ. Правонаступником Куянівської сільської ради є Білопільська міська рада Сумського району Сумської області.

На лист представника позивача - адвоката Даценко А.М. від 05.05.2023 з вимогою передати вищевказану земельну ділянку у власність позивача, 16 травня 2023 голова Білопільської міської ради Зарко Ю.В. надав письмову відповідь, в якій повідомив, що питання переходу майна за правом спадкоємства до спадкоємців згідно з Законом України «Про нотаріат» вирішується виключно нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину (а. с. 17).

Рішенням суд також встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадщину в рівних частинах прийняли його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_5 шляхом реєстрації та постійного проживання з спадкодавцем за однією адресою, а вже після смерті ОСОБА_3 спадщину за законом в рівних частинах прийняли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які на день смерті померлої були зареєстровані разом з нею за однією адресою.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з положеннями ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР 1960 року, спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги були, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускалося прийняття спадщини під умовою або застереженням. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та (або) подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1 ст. 548, ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР).

Згідно з п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 18 червня 1994 року, яка діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном могла бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця.

Тобто, спадкоємець, який протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважався таким, що відповідно до ст. 549 ЦК УРСР фактично прийняв спадщину.

Враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_4 спадщину в рівних частинах прийняли його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_5 шляхом реєстрації та постійного проживання з спадкодавцем за однією адресою.

До правовідносин про спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовуються положення Цивільного кодексу України 2003.

За загальними правилами про спадкування, передбаченими ст. ст. 1216, 1218, 1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби і вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, після смерті ОСОБА_3 спадщину за законом в рівних частинах прийняли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які на день смерті матері були зареєстровані разом з нею за однією адресою.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Відповідно до ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 1280 ЦК України, якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що для повернення відумерлого майна в порядку ч. 2 ст. 1280 ЦК України не вимагається попереднє скасування судового рішення про визнання спадщини відумерлою. Право на захист спадкових прав шляхом подання позову про повернення відумерлого майна реалізується спадкоємцем у зв`язку з набуттям територіальною громадою права власності на спірне майно. У разі скасування рішення суду про визнання спадщини відумерлою, повернення такого майна відбудеться в порядку повороту виконання судового рішення, а не на підставі механізму, закріпленого в ч. 2 ст. 1280 ЦК України. Процесуальний закон обмежує подання заяви про поворот виконання строком позовної давності. І навпаки, строк, протягом якого спадкоємець має право вимагати передання відумерлого майна в натурі, законом не обмежений.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією представника позивача, що для повернення відумерлого майна в порядку ч. 2 ст. 1280 ЦК України не вимагається попереднє скасування рішення Білопільського районного суду Сумської області від 09 червня 2011, яким визнано відумерлою спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4 .

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року в справі №1-25/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає в поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та в подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання застосовується щодо сторін саме виконавчого провадження. Проте, право власності на відумерлу спадщину набувається територіальною громадою на підставі судового рішення про визнання спадщини відумерлою без застосування процедури примусового виконання. Відтак, територіальна громада і спадкоємці не є сторонами виконавчого провадження. Внаслідок скасування рішення суду про визнання спадщини відумерлою відпаде правова підстава набуття територіальною громадою права власності на спадщину.

Закон не містить прямого застереження про необхідність скасування рішення суду про визнання спадщини відумерлою для реалізації спадкоємцем свого права вимоги до територіальної громади. Таким чином, для пред`явлення спадкоємцем позову про повернення відумерлого майна не вимагається попереднє скасування рішення суду про визнання такого майна відумерлим. У протилежному випадку фактично нівелюється можливість застосовування спадкоємцем спеціального способу захисту, передбаченого ч. 2 ст. 1280 ЦК України.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частина 1 статті 3 ЦПК України надає право кожній особі в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

З огляду на положення ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Представник ОСОБА_2 звертаючись до суду просив визнати за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:03:002:0519, а також витребувати її з комунальної власності Білопільської міської ради та передати в приватну власність ОСОБА_1 .

Проте у матеріалах справи наявне рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 квітня 2018 року у справі № 573/396/18 у якому суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та є її єдиним спадкоємцем за заповітом ( а.с. 13-15).

У іншому рішенні Білопільського районного суду Сумської області від 26 квітня 2023 року у справі № 575/553/23 судом встановлено, що ОСОБА_5 фактично прийнявши спадщину після смерті батька, набув право на 1/2 частину спірної земельної ділянки та в подальшому в порядку спадкування за законом після смерті матері набув право на 1/4 частину цієї ж земельної ділянки, йому належало право на 3/4 земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:03:002:0519, в той час як 1/4 її частину успадкував за заповітом ОСОБА_1 ( а.с. 8-11).

Таким чином, оскільки попередніми судовими рішеннями встановлено, що позивач ОСОБА_1 раніше вже прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 за заповітом, тому суд вважає у даній справі визнати за позивачем у порядку спадкування право власності 1/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:03:002:0519 саме за заповітом, а не за законом, як вказано представником у позовних вимогах.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:03:002:0519, а також витребувати її з комунальної власності Білопільської міської ради та передати в приватну власність позивачу.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд керується положеннями ч. 1 ст. 141 та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, якими передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 2147,20 грн. (а. с. 24).

Білопільська міська рада позов визнала до початку підготовчого судового засідання, подавши суду відповідну письмову заяву (а. с. 43).

З огляду на викладене, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 073,60 грн. судового збору та така ж сума підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Розподіл витрат на правничу допомогу.

Представник позивача ОСОБА_2 просив стягнути з Білопільської міської ради на користь позивача 15 000 грн. витрат на правову допомогу.

Білопільська міська рада не погоджується із заявленим розміром витрат на професійну правничу допомогу адвоката Даценка А.М. в сумі 15 000 грн, вважає його завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг, складністю справи та витраченим часом і просить зменшити до 1 500 грн (а. с. 35-39).

За змістом ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц.

Суд установив, що 04 травня 2023 року у м. Суми між адвокатом Даценком Артуром Миколайовичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з вищевказаним договором, адвокат Даценко А.М. зобов`язався надавати клієнту правову допомогу щодо представництва, захисту прав та інтересів останнього в судах, зокрема, але не виключно, в Білопільському районному суді Сумської області, Сумському районному суді, Сумському апеляційному суді, Сумському окружному адміністративному суді, апеляційних та касаційних судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування; представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу, виплатити гонорар успіху та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги визначено, що вартість послуг адвоката незалежно від кількості витраченого часу (годин) становить 15 000 грн (а. с. 22-23).

У наданих суду письмових поясненнях відповідач зазначав, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та реальності адвокатських витрат. Звертав увагу на те, що заявлені витрати не відповідають рівню складності справи та принципу співрозмірності.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку, суд виходить з того, що хоча справа й не відноситься до категорії малозначних, однак, у зв`язку з визнанням позову відповідачем та відсутністю заперечень третьої особи, була розглянута в підготовчому засіданні з постановленням рішення.

Окрім позовної заяви з додатками інші процесуальні документи до суду ОСОБА_1 та його представником не подавались. Справа розглянута без участі сторін та третьої особи на підставі поданих ними заяв. Тобто, обсяг наданої адвокатом Даценком А.М. правничої допомоги фактично обмежується складанням позовної заяви та збиранням доказів.

Суд зазначає, що представництво і захист прав та інтересів ОСОБА_1 адвокатом Даценком А.М. не вимагало значного обсягу юридичної й технічної роботи, оскільки справа не є складною. Підготовка матеріалів до суду також не вимагали багато часу та зусиль, так як адвокатом була проведена робота, щодо складання позовної заяви на трьох аркушах та копіювання документів на 16 аркушах.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням обсягу та складності наданих адвокатом Даценком А.М. послуг з правничої допомоги, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд вважає, що з відповідача - Білопільської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2 500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 3, 15, 16, 392, 1216, 1218, 1220, 1225, 1261, 1268, 1296, 1277, 1280 ЦК України, ст. ст. 81, 152 ЗК України, ст. ст. 3, 4, 12-13, 76-78, 81, 133, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Білопільської міської ради Сумського району Сумської област (ЄДРПОУ 04058019, юридична адреса: Сумська область, Сумський район, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, буд. 35), третя особа: Куянівське торгово-комунальне підприємство (ЄДРПОУ 32444140, юридична адреса: Сумська область Сумський район, с. Куянівка, вул. Кайдаша, буд. 2) про визнання права власності в порядку спадкування та витребування земельної ділянки, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920684900:03:002:0519, розташованої на території Куянівської сільської ради Білопільського (нині Сумського) району Сумської області.

Витребувати 1/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5920684900:03:002:0519 у Білопільської міської ради Сумської області та передати її з комунальної власності територіальної громади Білопільської міської ради Сумської області в приватну власність ОСОБА_1 .

Стягнути із Білопільської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 1 073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок, який відповідно до квитанції до платіжної інструкції №0.0.3148003620.1 від 15.08.2023 був сплачений на рахунок UA388999980313191206000018526, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970404, отримувач коштів ГУК Сум.обл/Білопільська МТГ/22030101, банк отримувача Казначейство України.

Стягнути із Білопільської міської ради Сумського району Сумської області на користь ОСОБА_1 2 500 ( дві тисячі п"ятсот) гривень у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя