Постанова

від 12.09.2023 по справі 334/4082/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.09.2023 Справа № 334/4082/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 334/4082/21 Головуючий у І інстанції: Коломаренко К.А.

Провадження №22-ц/807/1666/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.,

секретар: Книш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , законний представник - ОСОБА_2 , до Садового товариства «Дніпро», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2021 року ОСОБА_1 в особі законного представника - ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який у подальшому неодноразово уточнювала, до СТ «Дніпро», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 - батько ОСОБА_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно, у тому числі і майнові права, які належали померлому як членові СТ «Дніпро» на дві садові ділянки з садовими будинками АДРЕСА_1 ) площею 420 кв.м., квартал № 11 та АДРЕСА_2 площею 375 кв.м. Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23.05.2012 накладено арешт (заборона дій) на майнові права ОСОБА_5 , як члена СТ «Дніпро» на садові ділянки №20 площею 420 м. кв. і №25 площею 375 м.кв. за адресою: АДРЕСА_3 , який до теперішнього часу не знято. Установчими документами СТ «Дніпро» встановлено право на спадкування у випадках припинення членства в товаристві внаслідок смерті - право на вступ у товариство надається одному із спадкоємців з першочерговим правом членам родини першої лінії (чоловік, дружина, батьки, діти) та того, хто брав активну участь у веденні садівництва на цій ділянці. На свою заяву про прийняття її у члени СТ «Дніпро», ОСОБА_1 відповіді товариства не отримала. Вважає, що таким чином голова правління СТ «Дніпро» заволодів майновими правами померлого батька позивача, що позбавило її права власності на частину спадкового майна.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі законного представника - ОСОБА_2 просила суд:

- визнати дії СТ «Дніпро» з переоформлення садових ділянок після смерті члена садового товариства «Дніпро» ОСОБА_5 , на яких розташовані садові будинки АДРЕСА_1 ) площею 420 кв.м. по кварталу № 11 та АДРЕСА_4 (на теперішній час № 350) по кварталу № 11 площею 375 кв.м. на ОСОБА_4 , а саме: в частині рішення правління СТ «Дніпро», п. 5, що оформлено Проколом від 29.08.2018 незаконними та скасувати;

- визнати дії СТ «Дніпро» з переоформлення садових ділянок, на яких розташовані садові будинки АДРЕСА_1 ) площею 420 кв.м. по кварталу № 11 та АДРЕСА_4 (на теперішній час № 350) по кварталу № 11 площею 375 кв.м. на ОСОБА_3 , а саме: рішення загальної конференції СТ «Дніпро» від 06.10.2018, оформлене Проколом № 21, п. 16 незаконними та скасувати;

- зобов`язати СТ «Дніпро» привести документи, які підтверджують право володіння майновими правами спадкодавця - ОСОБА_5 , як члена садового товариства, на садові ділянки та садові будинки АДРЕСА_1 ) площею 420 кв.м. по кварталу №11 та АДРЕСА_2 площею 375 кв.м., а також садові будинки та споруди на садових ділянках у стан на день відкриття спадщини;

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне встановлення обставин справи, необґрунтованість судового рішення, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив організаційно-правову форму СТ «Дніпро». Вважає товариство обслуговуючим кооперативом, а оскільки спір у цій справі стосується порушення її права як законного спадкоємця померлого члена кооперативу, його належить розглядати за правилами цивільного судочинства. За твердженням скаржниці, спадкове майно, на яке вона мала право як дочка померлого, відчужене ОСОБА_4 в порушення шестимісячного строку, передбаченого нормами ЦК, що позбавило її права на вступ в СТ «Дніпро» на підстав спадкування.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції неправильно трактував підстави її позову. Так, вона оскаржує не дії щодо ненадання відповіді СТ «Дніпро» на заяву про прийняття скаржниці у члени товариства, а дії товариства щодо строків і прийняття спадщини.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу СТ «Дніпро» заперечує проти її доводів, скаргу просить залишити без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2023 року залишити без змін.

У судовому засіданні представники позивача: ОСОБА_2 та адвокат Нінчук-Худякова О.М. наполягали на задоволенні апеляційної скарги, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2023 року просили скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник СТ «Дніпро» - адвокат Шуляков Ю.К. заперечував проти доводів скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (т. 3, а.с. 101, 103, 104). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає повною мірою.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що позивач обрала неналежний спосіб захисту, та вказала у своєму позові неналежного відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України,кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що рішенням №399/75 від 24.12.1998 виконкому Запорізької міськради депутатів трудящих «Про передачу в колективну власність та постійне користування садівницькому товариству «Дніпро» земельних ділянок в районі Запорізького кар`єроуправління для ведення колективного садівництва» передано садівницькому товариству «Дніпро» у колективну власність земельну ділянку загальною площею 38, 1008 га в районі Запорізького кар`єроуправління для ведення колективного садівництва в межах згідно з планом, що додається, за рахунок земель, які вилучаються з користування відкритого акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» та земель Запорізької міської ради, в тому числі: - площею 34,1583 га під садові ділянки членів садівницького товариства; - площею 3,8592 га під внутрішньо квартальні дороги; - площею 0,0833 га під контору та трансформаторну підстанцію. (а.с.142-143, т.1).

Відповідно до копії Державного акту на право постійного користування землею від 16.03.1999 І-ЗП №003854, який видано Садівницькому товариству «Дніпро», вбачається, що зазначеному землекористувачу надається в постійне користування 2,6149 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення колективного садівництва в районі Запорізького кар`єроуправління (а.с. 145-147, т. 1).

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №030195 вбачається, що 28.12.1995 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи Садівниче товариство «Дніпро» (а.с. 202, т. 1).

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Садівниче товариство «Дніпро» зареєстровано в якості юридичної особи (ідентифікаційний код 26123906) (а.с. 111-112,т. 1) та діє на підставі статуту садівничого товариства (а.с. 25-27, а.с. 193-201, т. 1)

З довідки, виданої садівничим товариством «Дніпро» (а.с. 148, т. 1) вбачається, що громадянин ОСОБА_5 був членом садівничого товариства «Дніпро» з 01.05.2004 по 29.08.2018 року та згідно з рішенням правління СТ «Дніпро» йому були надані в користування земельні ділянки № НОМЕР_1 та АДРЕСА_5 . Вказані земельні ділянки ОСОБА_5 не приватизувались.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20.06.2018 (а.с. 6, т. 1).

Позивач у справі є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серій НОМЕР_3 , виданого 28.10.2004 (а.с. 8, т. 1).

З копії свідоцтва про зміну імені, виданого 04.09.2018, вбачається, що прізвище позивачки « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_7 » (а.с. 7, т. 1).

Як зазначала позивач, після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, у тому числі і майнові права, які належали померлому як членові СТ "Дніпро" на дві садові ділянки з садовими будинками АДРЕСА_1 ) площею 420 кв.м. по кварталу № 11 та АДРЕСА_4 (на теперішній час № 350) по кварталу № 11 площею 375 кв.м. Установчими документами СТ "Дніпро" встановлено право на спадкування у випадках припинення членства в товаристві внаслідок смерті - право на вступ у товариство надається одному із спадкоємців з першочерговим правом членам родини першої лінії (чоловік, дружина, батьки, діти) та того, хто брав активну участь у веденні садівництва на цій ділянці. На заяву ОСОБА_1 про прийняття її у члени СТ "Дніпро", СТ "Дніпро" до теперішнього часу відповіді не надало.

З довідки, виданої Запорізькою районною державною нотаріальною конторою 28.02.2023 (№205/02-14), вбачається, що Запорізька районна державна нотаріальна контора підтверджує, що ОСОБА_8 дійсно є спадкоємцем за законом на 1/5 частку спадкового майна після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 239, т. 2).

10.11.2018 позивач звернулась до СТ «Дніпро» з заявою, в якій просила прийняти її в члени садівничого товариства «Дніпро» за спливом 6 місяців після смерті її батька (а.с. 11-13, т. 1).

Листом від 10.12.2018 СТ «Дніпро» повідомило ОСОБА_9 , що згідно зі ст. 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами. Стосовно прийняття в члени садівничого товариства «Дніпро» правління розгляне заяву, про що заявника буде поінформовано додатково (а.с. 24, т. 1).

Також судом встановлено, що із заявою про вступ до членів садівничого товариства «Дніпро» від 07.08.2018 до відповідача звернулась ОСОБА_4 мати померлого ОСОБА_5 (а.с. 58, т. 1)

Також з наданої довідки від 23.09.2012 (а.с. 60, т. 1) вбачається, що з 2007 року платежі (які включають членські внески, охорону, цільові, оплату електроенергії тощо) за утримання земельних ділянок, виділених ОСОБА_5 здійснювала ОСОБА_4 (а.с. 60-62, т. 1).

З протоколу №99 засідання правління СТ «Дніпро» від 29.08.2018 вбачається, що згідно порядку денного на засіданні розглядалась заява ОСОБА_4 (питання 3) та прийнято рішення про надання членства в СТ «Дніпро» ділянки 20,25 квартал 11 ОСОБА_4 на підставі її заяви (а.с. 63-65, т. 1).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява заявлена до відповідача СТ «Дніпро» з вимогами про визнання дій товариства з переоформлення садових ділянокпісля смерті члена садового товариства ОСОБА_5 , на яких розташовані садові будинки АДРЕСА_1 ) площею 420 кв.м. по кварталу № 11 та АДРЕСА_4 (на теперішній час №350) по кварталу №11 площею 375 кв.м.на ОСОБА_4 , а саме у частині рішення правління СТ «Дніпро» пункт 5, що оформлено протоколом від 29.08.2018 року незаконними та їх скасування тавизнання дій СТ «Дніпро» по переоформленню садових ділянок, на яких розташовані садові будинки АДРЕСА_1 ) площею 420 кв.м. по кварталу № 11 та АДРЕСА_4 ( на теперішній час №350) по кварталу №11 площею 375 кв.м.на ОСОБА_3 , а саме рішення загальної конференції СТ «Дніпро» від 06.10.2018 року, що оформлено протоколом №21 пункт 16 незаконними та їх скасування, а також зобов`язаня СТ «Дніпро» привести документи, які підтверджують право володіння майновими правами спадкодавця ОСОБА_5 на садові ділянки та садові будинки АДРЕСА_1 ) площею 420 кв.м. по кварталу №11 та АДРЕСА_2 площею 375 кв.м., а також садові будинки та споруди на садових ділянках у стан на день відкриття спадщини.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в якості відповідачів не зазначені і до участі у справі у цьому правовому статусі на залучені , хоча фактично спір з приводу користування садовими ділянками АДРЕСА_1 ) площею 420 кв.м. по кварталу № 11 та АДРЕСА_2 площею 375 кв.м, виник фактично між позивачем та ОСОБА_4 (як спадкоємцями ОСОБА_5 щодо першочергового права на вступ до членів садівничого товариства) та між позивачем та ОСОБА_3 , яка користується вказаними земельними ділянками на час розгляду справи. Натомість вони є третіми особами у справі.

Водночас, порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача). Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу (Постанова Верховного суду від 18 серпня 2021 року у справі №572/3632/15).

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 і не можуть бути розглянуті судом та вирішені у спорі позивача з третіми особами. В такій ситуації вони мають бути залучені відповідачами.

Визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін (постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №203/2/19).

Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для їх задоволення. Без залучення усіх належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №233/3366/19).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття50 ЦПК України).

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовано у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17).

Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі.

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 рокуу справі № 523/9076/16 (пункт 40), від 12грудня 2018року у справі № 372/51/16 (пункт 31.10),від 30 січня 2019 року у справі

№ 552/6381/17 (пункт 39)).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Аналогічні висновки викладені у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018року у справі № 523/9076/16 (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15 (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17 (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16 (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 372/51/16 (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15 (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15 (пункт 63)).

Установивши, що позивач не заявляла вимог про порушення своїх правдо ОСОБА_4 , яка набула права на користування земельними ділянками після смерті сина, та ОСОБА_3 , яка користується земельними ділянками на теперішній час, пред`явлені позовні вимоги і обставини, якими вони обґрунтовуютьсябезпосередньо стосуються ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зокрема процедури набуття ними спірних земельних ділянок у користування, проте вонизалучені до участі у справі яктреті особи, а не відповідачі ОСОБА_10 чи її представникне подавали клопотань про залучення їх у справі як відповідачів, суд першої інстанції, обґрунтовано відмовив у позові з підстав неналежного складу учасників.

У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору всі сторони правочину мають залучатися як відповідачі, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (постанова Великої Палати Верховного Суду від23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).

У пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави.

У справі, яка переглядається, залучення належного співвідповідача до участі у справі має важливе значення, оскільки це пов`язане також й з обранням належних та ефективних способів захисту прав, на захист яких заявлено позовні вимоги.

Обраний спосіб захисту особи, яка наполягає на застосуванні судового захисту її цивільного права та інтересу, має відповідати характеру та природі спірних правовідносин.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач всупереч положеннямстатей 51, 175 ЦПК України не зазначив усіх відповідачів, прав та інтересів яких може стосуватись ухвалене судове рішення, що є підставою для відмови у позові з підстав неналежного складу учасників.

Крім того, апеляційний суд наголошує на тому, що зміст позовних вимог ОСОБА_1 є досить розмитим та не конкретизованим, що, у випадку ухвалення позитивного рішення значно ускладнило б його виконання.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що більшість доводів апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, а тому колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Інші доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки.

Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи скаржниці та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниціта їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційній скарзі,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Ленінського районногосуду м.Запоріжжявід 15червня 2023року- без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районногосуду м.Запоріжжявід 15червня 2023рокууцій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 вересня 2023 року.

Головуючий:

Судді: