Постанова

від 22.09.2023 по справі 201/7882/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6890/23 Справа № 201/7882/22 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Українського державного університету науки і технології,

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2023 року,

по справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технологій, третя особа Первинна профспілкова організація навчально-наукового інституту «Дніпровський інститут інфраструктури та транспорту» Українського державного університету науки і технологій про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення невиплаченої заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2022 року до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технологій, третя особа Первинна профспілкова організація навчально-наукового інституту «Дніпровський інститут інфраструктури та транспорту» Українського державного університету науки і технологій про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення невиплаченої заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що з 01.11.2016 року обіймає посаду доцента Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна, який 01.11.2021 року реорганізовано шляхом приєднання до Українського державного університету науки і технологій. 01.07.2021 року уклав контракт № 63-07-21 на п`ять років, тобто до 30.06.2026 року. Наказом № 104-к від 01.04.2022 року відповідача встановлено з 01 квітня до кінця навчального року доплати працівникам в такому розмірі за вчене звання професора 16,5 % посадового окладу, доцента 12,5% посадового окладу, за наукову ступінь доктора наук 12,5% відсотки посадового окладу, 7,5% посадового окладу. Наказом № 184-к від 24.06.2022 року відповідача встановлено з 01 липня до 31 серпня 2022 року доплати працівникам в такому розмірі за вчене звання професора 16,5 % посадового окладу, доцента 12,5% посадового окладу, за наукову ступінь доктора наук 12,5% відсотки посадового окладу, кандидата наук 7,5% посадового окладу. Наказом № 205-к відповідача встановлено з 01.09.2022 року до 31.12.2022 року доплати працівникам за вчене звання професора 16,5 % від посадового окладу; доцента 12,5 % від посадового окладу, за науковий ступінь доктора наук 12,5 % посадового окладу; кандидата наук 7,5 % посадового окладу. Позивач, зазначаючи, що про ці накази дізнався 28.09.2022 року та 07.10.2022 року, вважає їх протиправними, оскільки вони суперечать положенням ч.2 ст. 59 до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року, якою науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника 25 відсотків посадового окладу, професора 33 відсотки посадового окладу. На підставі викладеного просить визнати зазначені накази протиправними та скасувати їх; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати позивача за період з 01.04.2022 року по дату проголошення судового рішення по справі з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % посадового окладу та за вчене звання доцента у розмірі 25 % від посадового окладу; стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату у вигляді недоплаченої доплати за науковий ступінь кандидата наук за період з 01.04.2022 року по 30.09.2022 рік у розмірі 1720,69 грн. та за вчене звання доцента за період з 01.04.2022 року по 30.09.2022 рік у розмірі 2867,77 грн; стягнути судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технологій, третя особа Первинна профспілкова організація навчально-наукового інституту «Дніпровський інститут інфраструктури та транспорту» Українського державного університету науки і технологій про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення невиплаченої заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано накази Українського державного університету науки і технологій № 104-к від 01 квітня 2022 року «Щодо встановлення доплат за вчене звання та наукову ступінь», № 184-к від 24 червня 2022 року «Щодо встановлення доплат за вчене звання та наукову ступінь», № 205-к від 22 серпня 2022 року «Щодо встановлення доплат за вчене звання та наукову ступінь» в частині встановлення розміру доплат ОСОБА_1 за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 7,5 % посадового окладу та за вчене звання доцента у розмірі 12,5 % від посадового окладу.

Зобов`язано Український державний університет науки і технологій нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року заробітну плату з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % посадового окладу та за вчене звання доцента у розмірі 25 % від посадового окладу, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Стягнуто з Українського державного університету науки і технологій на користь ОСОБА_1 992 гривні 40 копійок судових витрат.

Стягнуто з Українського державного університету науки і технологій на користь держави 992 гривні 40 копійок судових витрат.

В апеляційній скарзі Український державний університет науки і технології просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29.05.2023 року по справі № 201/7882/22 за позовом ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технологій, третя особа Первинна профспілкова організація навчально-наукового інституту «Дніпровський інститут інфраструктури та транспорту» Українського державного університету науки і технологій про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення невиплаченої заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії, та винести нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Українського державного університету науки і технології на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2023 року просить апеляційну скаргу Українського державного університету науки і технології на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного університету науки і технологій, третя особа Первинна профспілкова організація навчально-наукового інституту «Дніпровський інститут інфраструктури та транспорту» Українського державного університету науки і технологій про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення невиплаченої заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2023 року по справі № 201/7882/22 - без змін.

Відзивів на апеляційну скаргу Українського державного університету науки і технології на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2023 року від інших учасників справи до суду не надходили.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01.11.2016 року позивач обіймає посаду доцента Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна, який 01.11.2021 року реорганізовано шляхом приєднання до Українського державного університету науки і технологій.

01.07.2021 року уклав контракт № 63-07-21 на п`ять років, тобто до 30.06.2026 року.

Наказом № 104-к від 01.04.2022 року встановлено з 01 квітня до кінця навчального року доплати працівникам в такому розмірі за вчене звання професора 16,5 % посадового окладу, доцента 12,5% посадового окладу, за наукову ступінь доктора наук 12,5% відсотки посадового окладу, 7,5% посадового окладу.

Наказом № 184-к від 24.06.2022 року встановлено з 01 липня до 31 серпня 2022 року доплати працівникам в такому розмірі за вчене звання професора 16,5 % посадового окладу, доцента 12,5% посадового окладу, за наукову ступінь доктора наук 12,5% відсотки посадового окладу, кандидата наук 7,5% посадового окладу.

Наказом № 205-к встановлено з 01.09.2022 року до 31.12.2022 року доплати працівникам за вчене звання професора 16,5 % від посадового окладу; доцента 12,5 % від посадового окладу, за науковий ступінь доктора наук 12,5 % посадового окладу; кандидата наук 7,5 % посадового окладу.

Відтак, судом першої інстанції, встановлено зниження доплат цими наказами за період від 01.04.2022 рік по 31.12.2022 рік.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьої статті 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За положенням ч.2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір доплат за рахунок власних надходжень.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів про виплату (…) доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Постанова Кабінету міністрів України № 401 від 01.04.2022 р. про скорочення видатків загального фонду державного бюджету не може бути застосована в частині положень, які суперечать вимогам ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», який має вищу юридичну силу, в тому числі і щодо визначення відсотку доплати.

Відтак зменшення розміру доплат позивачу є протиправним.

Скорочення видатків загального фонду державного бюджету не є поважною причиною порушення права на оплату праці, гарантованого Конституцією та Законами України.

За положеннями ч.1 ст. ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскаржувані позивачем накази стосуються працівників Університету, а не тільки позивача, за таких обставин слід визнати їх протиправними та скасувати в частині, що стосується позивача та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати за період обмеження, а саме з 01.04.2022 року по 31.12.2022 року згідно оспорюваних наказів, виходячи з доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % посадового окладу та за вчене звання доцента у розмірі 25 % від посадового окладу, та здійснити виплату заробітної плати з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки відповідачем порушено права позивача саме з оплати праці, які гарантовані йому Конституцією України та законодавством України.

Доводи апеляційної скарги, що обмеження доплат відбулось через скорочення видатків загального фонду державного бюджету відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 401 від 01.04.2022 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Постанова Кабінету міністрів України № 401 від 01.04.2022 року про скорочення видатків загального фонду державного бюджету не може бути застосована в частині положень, які суперечать вимогам ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», який має вищу юридичну силу, в тому числі і щодо визначення відсотку доплати.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції незаконно задовольнив позовні вимоги та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані відповідачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Українського державного університету науки і технології - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова