Постанова

від 21.09.2023 по справі 350/2118/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/2118/21

Провадження № 22-ц/4808/1045/23

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Баркова В.М., Пнівчук О.В.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю: представників Петранківського ліцею.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду, ухвалене головуючим суддею Пуликом М.В. 14 червня 2023 року, повний текст якого складено 19 червня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до адміністрації Петранківського ліцею у особі директора ліцею Жанни Перепічки про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання відновити доступ до роботи для виконання трудових обов`язків, стягнення середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до адміністрації Петранківського ліцею у особі директора ліцею Жанни Перепічки, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ від 18.11.2021 №45-К/ТР «Про відсторонення від роботи» та зобов`язати відповідача поновити її на роботі для виконання трудових обов`язків, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовала тим, що позивач працює вчителем історії у Петранківському ліцеї Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області. 18 листопада 2021 року їй було вручено копію Наказу № 45-К/ТР від 18.11.2021 про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати. Вважає оспорюваний наказ незаконним. Зазначила, що Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень. І цим законом щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 не встановлена, як обов`язкова, а тому відсторонення працівника на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вважає безпідставним. Позивачка зазначила, що на сьогодні не встановлено окремого порядку про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від респіраторної хвороби COVID-19. Вважає, що відмова працівника від щеплення від коронавірусної хвороби не може вважатися порушенням трудової дисципліни. Зважаючи на викладене, просила позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 14 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до адміністрації Петранківського ліцею у особі директора ліцею Жанни Перепічки про визнання незаконним та скасування наказу № 45-К/ТР від 18.11.2021 «Про відсторонення від роботи», зобов`язання відновити доступ до роботи для виконання трудових обов`язків, стягнення середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», не дотримано процедуру відсторонення. Вказує, що в ст. 7 згаданого закону передбачено обов`язок підприємств, установ, організацій усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань. Однак такого подання відповідач суду першої інстанції не надала. Крім того вказує, що відмова позивачки від вакцинації чи факт її ухилення не були належно підтверджені. Також роботодавець не забезпечив проходження періодичного медогляду ні в 2021 році, ні перед щепленям.

Вважає ще однією підставою для визнання наказу про відсторонення незаконним відсутність в Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Календарі профілактичних щеплень обов`язкового щеплення проти коронавірусної хвороби Covid-19. Апелянт вважає, що жодна вакцина проти коронавірусної хвороби не пройшла повний цикл клінічних випробувань, тому її застосування має бути виключно добровільним.

На думку ОСОБА_1 , місцевий суд не звернув увагу на те, що навчання у Петранківському ліцеї на час відстороненя її від роботи відбувалося дистанційно. Апелянт вважає, що постанова КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» від 9.12.2020 №1236 та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» такими, що суперечать статтям 3, 19, 21, 22, 28, 43 Конституції України.

Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає її безпідставною. Вказує, що приймаючи оскаржуваний наказ про відсторонення, відповідач керувався вимогами чинного законодавства України. Наказом від 13.10.2021 №64 «Про попередження працівників ліцею про можливе відсторонення від роботи» ОСОБА_1 під підпис попереджено про можливе відсторонення. Наказом №45-К/ТР від 18.11.2021 позивача відсторонено від роботи, про що також остання ознайомилася. Зазначає, що Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. До вказаного переліку входять, зокрема, працівники закладів середньої освіти. Позивач працює вчителем історії у Петранківському ліцеї Рожнятівської селищної ради, що є закладом загальної середньої освіти, а тому дія цього наказу поширюється на неї як працівника. Відповідач з посиланням на ч.1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» зазначає, що під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язів, то такому працівнику заробітна плата в період відсторонення не виплачується». Зауважує, що позивачем не надано на вимогу відповідача документів, які підтверджують наявність профілактичних щеплень від Covid-19 або довідку про абсолютні протипоказання, що, на думку відповідача, свідчить про ухилення позивача від щеплення. Вважає, що позивач не довела, та відсутні обставини, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення позивача від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя.

Просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржене рішення залишити без змін.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, до суду подала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача доводи апеляційної скарги заперечили з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Додатково зазначили, що наказом відповідача № 64 від 13.10.2021 працівників ліцею попереджено про можливе відсторонення від роботи з 07.11.2021. Однак позивач перебувала на лікарняному і тому була відсторонена від роботи з 18.11.2021, тобто після виходу з лікарняної відпустки. Після її виходу на роботу всі педагогічні працівники ліцею були переведені на очну форму навчання. Вказали, що ОСОБА_1 допущена до роботи з 01 березня 2022 року.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою, як працівником закладу загальної середньої освіти не було надано відповідачу документу щодо медичних протипоказань та застережень до проведення їй профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або підтверджуючих документів про вакцинацію проти Covid-19. Тому керівник навчального закладу правомірно, у відповідності до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236, видав наказ про відсторонення позивачки від роботи на час відсутності щеплення від COVID-19 до усунення причин, що його зумовили.

В частині вирішення решти позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачці відмовлено у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 18.11.2021 №45-К/ТР «Про відсторонення від роботи невакцинованого працівника ОСОБА_1 », а тому інші вимоги також не підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя історії у Петранківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, назва якої перейменована на Петранківський ліцей Рожнятівської селищної ради, що підтверджено копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.13-13-зворот).

Наказом директора ліцею Ж. Перепічка № 64 від 13.10.2021 Про попередження працівників ліцею про можливе відсторонення від роботи ОСОБА_1 попереджено, що вона підлягає обов`язковому профілактичному щепленню, і у разі відсутності у неї сертифікату про щеплення 07.11.2021 її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час проходження вакцинації. ОСОБА_1 ознайомилася з вказаним наказом (а.с.26).

18.11.2021 директором Петранківського ліцею Рожнятівської селищної ради на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 №1096, відповідно до ст.46 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», частини третьої ст.5 Закону України «Про державну службу», переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153, видано наказ №45-К/ТР «Про відсторонення від роботи невакцинованого працівника ОСОБА_1 » (а.с.27), яким позивачку було відсторонено від роботи вчителя історії без збереження заробітної плати з 18.11.2021 і до часу усунення причин, що його зумовили. Позивач з вказаним наказом ознайомилась.

Статтею 43Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує іКонституція України(статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV «Перехідні положення»). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України(рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін «законодавство». Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», який вживається в частині третій статті 21 КЗпП Українищодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно доКонституції Україниі законів України.

У рішенні № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям1,3,6,8,19,64 Конституції України»(абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини).

Відповідно до абзацу другого частини четвертоїстатті 4 ЦК Україниякщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цьогоКодексуабо іншому закону, застосовуються відповідні положення цьогоКодексуабо іншого закону.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»(далі - Закон № 1645-ІІІ) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

За статтею 1 Закону № 1645-ІІІпротиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Стаття 11цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановленихзакономповноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленомузаконом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІ).

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третястатті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четвертастатті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267(в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Наказом МОЗвід 04жовтня 2021року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні» з подальшими змінами.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 20жовтня 2021року №1096 постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІта частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1Закону України«Про оплатупраці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 26березня 2022року №372 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, зокрема на період воєнного стану:

- фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19;

- фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

- закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану;

- пункт 41-6 постанови № 1236 було доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».

Указане вище свідчить про те, що після набрання чинності цими нормативно-правовими актами і до завершення воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку № 2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19. Відповідачем застосовано до позивачки відсторонення від роботи до набрання чинності вказаними нормативно-правовими актами.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України«Про забезпеченнясанітарного таепідемічного благополуччянаселення» (далі - Закон № 4004-XII) та в Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженоїнаказом МОЗУкраїни №66від 14квітня 1995року (далі - Інструкція № 66).

Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац шостий частини першої статті 7 Закону № 4004-XII).

Відповідно до пункту 2.3Інструкції № 66з урахуванням змін, внесенихнаказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2Інструкції № 66особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до пункту 2.2Інструкції № 66право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5Інструкції № 66визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієїІнструкції.

Згідно з пунктом 2.7Інструкції № 66термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієїІнструкції.

Положення абзацу шостого частини першоїстатті 7 Закону № 4004-XIIтаІнструкції № 66не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тількиЗаконом № 4004-XII.Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІі частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу».

Отже, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

За таких обставин, відмова або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 є підставою для відсторонення від роботи працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням відповідно донаказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153. Як виняток, невакцинований працівник може бути допущений до роботи, якщо надасть роботодавцю медичний висновок про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

При цьому саме працівник має надати роботодавцю документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

У справі, яка переглядається, встановлено, що позивачка працювала в закладі освіти на посаді вчителя історії та належала до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. З необхідністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 та необхідністю надання керівнику закладу освіти до 07 листопада 2021 року документу, який підтверджує проведення вакцинації проти COVID-19 або надання висновку лікаря щодо наявності протипоказань для проведення такого щеплення, була належним чином проінформована. Однак доказів щодо проведення вакцинації не надала, як і не надала доказів, які би свідчили про абсолютні протипоказання до щеплення, у зв`язку з чим була відсторонена відповідачем від роботи з 18 листопада 2021 року без збереження заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Суд першої інстанції, встановивши, що посада ОСОБА_2 підпадає під перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, проте на час видання оспорюваного наказу остання не надала документ, який би підтверджував наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень, дійшов обґрунтованого висновку про те, що керівник закладу освіти, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки всіх працівників закладу, діяв у межах своїх повноважень і відповідно до вимогстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153,статті 46 КЗпП України, а тому, правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог.

При цьому суд правильно зазначив, що держава, встановивши працівникам визначених закладів, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби «COVID-19», заборону працювати, реалізувала тим самим свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всього колективу працівників таких закладів, а тому право ОСОБА_1 на працю тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона не вакцинувалася проти гострої респіраторної хвороби «COVID-19», яке у цьому випадку для неї є обов`язковим, та не надала медичну довідку належної форми про абсолютні протипоказання для вакцинації, чим могла підвищити ризик інфікування коронавірусом та/або сприяти його подальшому поширенню.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 353/1027/21 за позовом ОСОБА_7 до Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради у подібних правовідносинах.

Посилання позивачки у апеляційній скарзі на те, що у закладі освіти була запроваджена дистанційна форма навчання, колегія суддів не приймає.

Так, відповідно до наказу відповідача №4 від 1201.2022 «Про впровадження в освітній процес ліцею дистанційної форми навчання» за рішенням педагогічної ради ліцею (протокол №7 від 12.01.2022) на час дистанційного навчання затверджено режим роботи, згідно якого всі вчителі уроки проводять в ліцеї, в своїх навчальних кабінетах, згідно діючого розкладу.

Згідно наказу відповідача №9 від 22.01.2022 «Про організацію освітнього процесу в ліцеї під час «червоного» рівня епідемічної небезпеки» за рішення педагогічної ради ліцею (протокол №8 від 22.01.2022) також на час дистанційного навчання затверджено режим роботи, згідно якого всі вчителі уроки проводять в ліцеї, в своїх навчальних кабінетах, згідно діючого розкладу.

Такий режим роботи був тимчасовим і змінювався в залежності від епідеміологічної ситуації, тоді як причина відсторонення позивачки - відсутність вакцинації, не відпала.

Враховуючи кількість соціальних контактів ОСОБА_1 на робочому місці, у тому числі із дітьми, які начаються та з вчителями, які працюють у Петранківському ліцеї Рожнятівської селищної ради і мають право на безпечний освітній процес, та загрозу, яку потенційно могла нести позивачка як невакцинований працівник, колегія суддів вважає дії директора Петранківського ліцню Жанни Перепічки в даному випадку пропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

Апеляційний суд зауважує, що застосовані до позивачки обмеження відбулися в інтересах держави, поваги таких же прав і свобод інших людей, а також необхідністю нормального функціонування суспільства і держави. З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги й доводи апеляційної скарги про добровільність вакцинації, оскільки втручання у вигляді обов`язковості щеплення має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Також колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на відсутність у матеріалах справи документів про факт відмови чи ухилення позивачки від щеплення, як підставу для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 не надала на вимогу відповідача документів, які би підтверджували наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно. За відсутності зазначених документів, наказ відповідача про відсторонення позивача від виконання трудових обов`язків є правомірним, оскільки ненадання позивачкою зазначених документів слід розцінювати, як ухилення від виконання розпорядження роботодавця .

Інші аргументи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до неправильного тлумачення норм законодавства України.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

За змістом статті 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогамзаконуй підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями374,375,381-384,389,390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 14 червня 2023 року в даній справі - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Барков

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 22 вересня 2023 року.