Постанова

від 19.09.2023 по справі 924/325/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19 вересня 2023 року Справа № 924/325/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Розсошанської сільської ради на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2023, повний текст якого складено 05.06.2023 у справі №924/325/22 (суддя Грамчук І.В.)

за позовом Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Хмельницької районної державної адміністрації

до Малого приватного підприємства фірми «Ерідон»

про витребування у добросовісного набувача земельної ділянки та

скасування арешту із земельної ділянки,-

В червні 2022 року Розсошанська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області (надалі в тексті Сільська рада) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом про витребування у Малого приватного підприємства фірми «Ерідон» (надалі в тексті Підприємство) як добросовісного набувача земельну ділянку з кадастровим номером 6825084200: 04:018:0026 площею 0,18 га, що розташована на території Малиницької сільської ради, а також з вимогою про скасування арешту зі вказаної земельної ділянки, накладеного ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 29.04.2010 під час розгляду справи №2-3838/10.(т.1, арк.справи 1-3).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2023 у справі №924/325/22 в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи в господарському суді, вжитий ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 29.04.2010 у справі №2-3838/10 арешт та заборона відповідачам чи іншим особам вчиняти будь які дії, зокрема щодо земельної ділянки площею 0,18 га, розташованої на території Малиницької сільської ради Хмельницького району та власником якої є МПП фірма «Ерідон» не скасовано, відтак можливість його скасування в межах господарського судочинства Позивачем в установленому порядку не доведена.(т.1, арк. справи 230-234).

Не погоджуючись із рішенням, Сільська рада подала скаргу до Північно-західного апеля-ційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2023 у даній справі просить скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо витребування земельної ділянки у МПП фірми «Ерідон» як добросовісного набувача на користь Сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6825084200:04:018:0026 площею 0,18 га, що розташована на території Малиницької сільської ради та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задоволити позовну вимогу. (т.2, арк.справи 2-4).

Обґрунтовуючи скаргу, Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення для справи і стверджує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки:

1) документам, що обґрунтовують позовні вимоги;

2) судовим рішенням, зокрема у справі №1п-909/09, що набрало законної сили, відповідно до якого встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825084200:04:018:0026 площею 0,18 га внаслідок незаконних дій вибула із власності держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації (надалі в тексті РДА).

Крім того, на думку Скаржника, суд не врахував положення п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України (надалі в тексті ЗК України), відповідно до яких від РДА до Позивача перейшли повноваження щодо розпорядження земельними ділянками за межами населеного пункту, а відтак останній має усі законні підстави як реальний власник для витребування спірної земельної ділянки площею 0,18 га.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 відкрито провадження у справі №924/325/22, розгляд справи призначено на 19.09.2023.(т.2, арк.справи 19).

15.09.2023 на електронну адресу суду надійшла заява, в якій Підприємство повідомляє про надання письмової позиції з приводу судової справи №924/325/22 шляхом надання відзиву на позовну заяву. Позиція Підприємства не змінилася, інші нові або додаткові пояснення, окрім тих, що наявні в матеріалах справи відсутні. Крім того, Відповідач просив проводити судове засідання 19.09.2023 без участі уповноваженого представника.(т.2, арк.справи 26).

Учасники справи не забезпечили явку своїх представників у призначене на 19.09.2023 судове засідання апеляційної інстанції. Разом з тим, така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду від 03.12.2009 у кримінальній справі №18/2721 №1п-909/09, на підставі нікчемного договору дарування від 26.10.2004 №7231 гр. ОСОБА_1 27.10.2004 отримав підроблений державний акт серії ЯБ №110617 на право власності на земельну ділянку площею 0,40 га, що розташована на території Шаровечківської сільської ради Хмельницького району для будівництва та обслуговування ресторану і готелю та державний акт Серії ЯБ №110618 від 27.10.2004 на право власності на земельну ділянку площею 0,18 га, що розташована на території Малиницької сільської ради для міні виробництва складських приміщень, який також виданий на підставі вказаного вище нікчемного договору дарування від 26.10.2004 №7231. Вказані Державні акти були оформленні без виготовлення відповідної технічної документації та дотримання порядку, передбаченого ст.113 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Судом першої інстанції встановлено, що під час розслідування кримінальної справи №18/2721 №1п-909/09 було встановлено винних та причетних осіб, які зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, в особистих інтересах та інтересах ОСОБА_1 використо-вуючи службове становище, всупереч інтересам служби, в порушення вимог статтей 17,118, п.12 Перехідних положень ЗК України, положень наказу Держкомзему України №43 від 04.05.1999 (чинного на момент виникнення правовідносин), на підставі нікчемного договору дарування №7231 від 26.10.2004 виготовили державні акти на право приватної власності на земельні ділянки для ОСОБА_1 без створення відповідної технічної документації та без дотримання порядку приватизації земельних ділянок.

За результатами проведеного розслідування прокуратурою Хмельницького району було встановлено, що спеціалістом землевпорядником Хмельницького районного відділу Хмель-ницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» було вчинено підроблення документу, який видавався підприємством та не давав права використання земельної ділянки іншій особі, а саме громадянину ОСОБА_1 .

Як стверджено матеріалами справи, вищевикладені обставини були встановленні постановою Хмельницького міськрайонного суду від 03.12.2009 у кримінальній справі №18/2721 №1п-909/09, однак внаслідок акту амністії провадження у справі про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.358 КК України було закрито.(т.1, арк.справи 23).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі підроблених документів здійснив відчуження земельної ділянки 0,18 га, що розташована на території Малиницької сільської ради на користь МПП фірма «Ерідон». Так, 09.04.2008 Підприємство уклало з гр. ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,18 га, який було посвідчено приватним нотаріусом Твердохлібом В.П. та зареєстровано в реєстрі за №1511.(т.1, арк.справи 29).

В подальшому, МПП фірма «Ерідон» виготовила державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,18 га серія ЯГ №985311 від 26.06.2008, який було зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010874300010.(т.1, арк.справи 30-31).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що на спірній земельній ділянці розташо-ваний об`єкт рухомого майна, а саме складське приміщення, площею 564,8 м2, право власності на яке належить МПП фірма «Ерідон» відповідно до договору купівлі-продажу приміщення, що був посвідчений приватним нотаріусом Твердохліб В.П. та зареєстрований в реєстрі за №1503, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18583360 від 21.04.2008.(т.1, арк. справи 36-37).

Як встановлено судом першої інстанції, Прокуратура Хмельницького району у 2010 році звернулась до Хмельницького міськрайонного суду в інтересах Хмельницької РДА, Шаровечків-ської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Малиницької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 , МПП фірма «Ерідон», третя особа без самостійних вимог ТзОВ «Корпорація «Клен» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання недійним договору купівлі продажу.

За наслідками розгляду заяви Прокурора, заочним рішенням Хмельницького міськ-районного суду Хмельницької області від 04.08.2010 у справі №2-3838/10 позов було задоволено повністю. Визнано недійсним державний акт серії ЯБ №110617 від 27.10.2004 на право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,40 га, яка розташована на території Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Визнано недійсним державний акт серії ЯБ №110618 від 27.10.2004 на право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,18 га, яка розташована на території Малиницької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,18 га, яка розташована на території Малиницької сільської ради Хмельницького району, укладеного між ОСОБА_1 , та МПП фірма «Ерідон» 09.04.2008 року.(т.1, арк.справи 24-25).

Проте, в межах розгляду справи №2-3838/10, з метою забезпечення заявлених позовних вимог, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 29.04.2010 було накладено арешт та заборону відповідачам чи іншим особам вчиняти будь які дії, зокрема щодо земельної ділянки площею 0,18 га, що розташована на території Малиницької сільської ради Хмельницького району та власником якої є МПП фірма «Ерідон».(т.1, арк.справи 21-22).

Однак, як стверджує Позивач, будь-яких позовних вимог щодо скасування державного акту про право власності Підприємства на земельну ділянку площею 0,18 га, що розташована на території Малиницької сільської ради та повернення земельної ділянки її законному власнику, а саме Хмельницькій РДА як розпоряднику на час виникнення даних правовідносин, Прокурором заявлено не було та відповідні позовні заяви не подавались.

Тому на думку Сільської ради земельну ділянку площею 0,18 га, розташовану на території Малиницької сільської ради, що вибула із законного володіння її власника не повернуто.

Матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, що право власності Підприємства на земельну ділянку площею 0,18 га, розташовану на території Малиницької сільської ради не скасовано Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить відповідний запис про право власності на земельну ділянку площею 0,18 га за МПП фірма «Ерідон», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 267696703).(т.1, арк.справи 32-33).

На переконання Позивача, враховуючи, що земельна ділянка площею 0,18 га була придбана Підприємством за відплатним договором у особи, яка не мала права її відчужувати та у зв`язку із тим, що таке майно вибуло від законного власника не з його волі іншим шляхом Відповідач є добросовісним набувачем.

Вважаючи, що в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних, відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ право розпорядження земельною ділянкою, що знаходиться за межами населеного пункту перейшли від Хмельницької РДА до Позивача та враховуючи, що внаслідок незаконних дій спірна земельна ділянка вибула із власності держави, останній звернувся до господарського суду з позовом про її витребування у добросовісного набувача МПП Фірма «Ерідон».

Як зазначалось вище, рішенням від 29.05.2023 господарський суд Хмельницької області в задоволенні позову відмовив.(т.1, арк.справи 230-234).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована та підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Предметом даного спору є витребування земельної ділянки у власність держави та скасування арешту.

В силу положеннь ч.4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, з позовної заяви вбачається, що однією з позовних вимог було скасування арешту із земельної ділянки площею 0,18 га з кадастровим номером 6825084200:04:018:0026, розташованої на території Малиницької сільської ради, накладеного ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 29.04.2010 у справі №2-3838/10.

Колегія суду бере до уваги, що Апелянтом не оскаржується рішення в даній частині.

Однак, на переконання апеляційного суду, саме на підставі того, що арешт було накладено в межах розгляду справи №2-3838/10 судом загальної юрисдикції та на час розгляду даної справи №924/325/22 в господарському суді, такий арешт не було скасовано, суд першої інстанції дійшов висновку, що скасування арешту в межах господарського судочинства не доведено, а тому відмовив у задоволенні позову.

З таким висновком не погоджується колегія суду, виходячи з наступного.

Матеріалами справи стверджується, що з метою забезпечення заявлених позовних вимог, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 29.04.2010 в межах розгляду справи №2-3838/10 було накладено арешт та заборонено відповідачам чи іншим особам вчиняти будь які дії, зокрема щодо земельної ділянки площею 0,18 га, розташованої на території Малиницької сільської ради Хмельницького району та власником якої є МПП фірма «Ерідон».

За наслідками розгляду справи №2-3838/10 та ухваленого 04.08.2010 рішення, яким позов було задоволено Підприємство, як власник земельної ділянки у серпні 2021 року звернулось до Хмельницького міськрайонного суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Хмельницький міськрайонний суд ухвалою від 30.08.2021 по справі №2-3838/10 відмовив у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову та покликаючись на ч.1 ст.158 ЦПК України зазначив, що не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову, оскільки укладений ОСОБА_1 та МПП фірма «Ерідон» договір купівлі-продажу землі рішенням від 04.08.2010 було визнано недійсним.(т.1, арк.справи 27).

В свою чергу, ухвалюючи рішення у справі №924/325/22, господарський суд врахував висновки та рішення Хмельницького міськрайонного суду і виходив з наявності у Державному реєстрі запису про накладення судом 29.04.2010 арешту та заборони на спірну земельну ділянку. При цьому, вважаючи, що застосовані у цивільній справі №2-3838/10 заходи забезпечення позову зумовлюють відмову у позові, суд першої інстанції вніс до мотивувальної частини повний текст статті 158 ЦПК України, якою врегульовано порядок скасування заходів забезпечення позову.

При цьому, місцевий суд лишив поза увагою, що відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи, що справу №2-3838/10 було розглянуто по суті та 29.04.2010 ухвалено рішення про задоволення позову Прокурора, а матеріали справи не містять доказів скасування вказаного рішення апеляційний суд вважає, що дане рішення набрало законної сили 29.05.2010, відтак застосовані у справі №2-3838/10 заходи забезпечення позову діяли до 27.08.2010 включно.

Погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про неможливість скасування під час розгляду господарської справи №924/325/22 заходів забезпечення позову, застосованих Хмельницьким міськрайонним судом 29.04.2010 у справі №2-3838/10, колегія суддів вважає, що один лише факт наявності упродовж 13-ти років запису в Державному реєстрі заборон відчудження нерухомого майна про заборону та арешт спірної земельної ділянки площею 0,18 га не свідчить про існування на момент розгляду справи правових підстав для обтяження земельної ділянки, оскільки застосовані судом 29.04.2010 у цивільній справі №2-3838/10 заходи забезпечення позову, в силу положень ч.7 ст.158 ЦПК України припинили дію через 90 днів з дня набрання рішенням законної сили і не потребували постановлення про це ухвали Хмельницьким міськрайонним судом.

Не спростовують такого висновку ні помилкові оцінки сторін щодо обтяжень спірної земельної ділянки, ні відмова Хмельницького міськрайонного суду у задоволенні заяви про зняття заходів забезпечення позову.

Апеляційний суд не вбачає перешкод для звернення заінтересованої сторони до державного реєстратора про виключення з Державного реєстру заборон відчудження нерухомого майна запису щодо заборони та арешту спірної земельної ділянки.

Із зазначених мотивів, вимога про скасування арешту земельної ділянки не підлягає задоволенню за безпідставністю.

Перевіряючи оскаржуване рішення в частині вимоги про витребування спірної земельної ділянки площею 0,18 га з кадастровим номером 6825084200:04:018:0026, апеляційний суд, перевіривши правомочність Розсошанської сільської ради, як розпорядника спірною земельною ділянкою, на звернення до суду з даним позовом, встановив наступне:

Як зазначалось раніше, на дату прийняття заочного рішення Хмельницького міськрайон-ного суду Хмельницької області від 04.08.2010 розпорядником земельних ділянок державної власності були відповідні органи виконавчої влада, а саме Хмельницька РДА.

В свою чергу, 27.05.2021 набрали чинності положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ. Відповідно до вказаного Закону до сільських, селищних, міських рад перейшли, повноваження із розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишаються у державній власності.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту та відноситься до території Малиницької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, апеляційний суд дійшов висновку, що її розпорядником на момент розгляду справи у господарському суді є Розсошанська сільська рада, оскільки Малиницька сільська рада (код ЄДРПОУ 04403723), на території якої розташована спірна земельна ділянка, відповідно до інформації, що відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перебуває у стані припинення, проте з реєстру не виключена.

Поруч з цим, розпорядженням Кабінету міністрів України від 12.06.2020 Ж727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Хмель-ницької області» затверджено адміністративні центри та території територіальних громад Хмельницької області.

Відповідно до зазначеного Розпорядження від 12.06.2020 №727-р до складу територій Розсошанської територіальної громади із адміністративним центром у селі Розсоша увійшли наступні населенні пункти:

- Розсошанська

- Андрійковецька

- Баламутівська (Ярмолинецький район)

- Виноградівська (Ярмолинецький район)

- Малиницька

- Монастироцька (Ярмолинецький район)

- Михайлівська (Ярмолинецький район)

- Ружичанська

- Скаржинецька (Ярмолинецький район)

- Шумовецька.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що спірна земельна ділянка площею 0,18 га, що знаходиться за межами населених пунктів є комунальною власністю Розсошанської територіальної громади, а правомочності власника щодо неї здійснює Розсошанська сільська рада.

Щодо порушеного права Розсошанської сільської ради розпорядження спірною земельною ділянкою площею 0,18 га, то апеляційний суд враховує, що згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у ст.13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого само-врядування у визначених межах.

За змістом ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законо-давством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.5 ст.16 та ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Самостійними суб`єктами права власності на землю, згідно статті 80 Земельного кодексу України (надалі в тексті ЗК України) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.(ч.1 ст.12 ЗК України).

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.(ч.1 ст.122 ЗК України).

Як встановлено матеріалами справи, договір купівлі-продажу, відповідно до якого Підпри-ємство придбало у гр. ОСОБА_1 спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6825084200:04:018:0026 площею 0,18 га було визнано недійсним. Однак, до цих пір землею користується Підприємство, оскільки на цій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, власником якого є МПП фірма «Ерідон».

Колегія суддів виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.(ст.15 Цивільного кодексу України, надалі в тексті ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.3 ч.2 вказаної статті, є припинення дії, яка порушує право. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України.

Згідно з приписами ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те що власник, дотримуючись вимог ст.388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не е ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц та інших.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володі-лець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння, а підставою такого позову обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або не законним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від стягнення з цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18.

Отже, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який зважає себе власником) заволодів відповідач, то віндика-ційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України). Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Враховуючи зазначені обставини і те, що Хмельницьким міськрайонним судом встановлено осіб та обставини, внаслідок незаконних дій яких земельна ділянка із кадастровим номером 6825084200:04:018:0026 вибула з володіння держави в особі Хмельницької РДА, що відображено у постанові від 03.12.2009 по справі №1 п-909/09, а повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою в силу Закону перейшли до Розсошанської сільської ради, колегія суддів вважає оскаржуване рішення необґрунтованим в частині відмови у позовній вимозі про витребування у добросовісного набувача земельної ділянки площею 0,18 га.

З мотивів викладених вище, в цій частині належить ухвалити нове рішення, яким витребувати у МПП фірми «Ерідон» як добросовісного набувача на користь Розсошанської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6825084200:04:018:0026 площею 0,18 га, що розташована на території Малиницької сільської ради.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції установленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення суду першої інстанції, зумовлює відповідно до ст.129 ГПК України, стягнення з МПП фірми «Ерідон» на користь Розсошанської сільської ради 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3721,50 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284, 287 Господарського процесуального кодексу України Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Розсошанської сільської ради на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2023 у справі №924/325/22 задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2023 у справі №924/325/22 скасувати в частині відмови у витребуванні в добросовісного набувача земельної ділянки та ухвалити в цій частині нове, яким:

«Витребувати у Малого приватного підприємства фірми «Ерідон» як добросовісного набувача на користь Розсошанської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6825084200:04:018:0026 площею 0,18 га, що розташована на території Малиницької сільської ради.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.»

3. Стягнути з Малого приватного підприємства фірми «Ерідон» (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Княжичі, вул.Воздвиженська, буд.46, код ЄДРПОУ 19420704,) на користь Розсошанської сільської ради (31362, Хмельницька обл., Хмельницький район, с.Розсоша, вул.Центральна, 4, код ЄДРПОУ 04402899) 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3721,50 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідного наказу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

6. Матеріали справи №924/325/22 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.