Постанова

від 14.09.2023 по справі 908/1774/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1774/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Єлисеєв С.С., посвідчення №ЗП002139 від 09.04.2019, адвокат;

від відповідача: представник не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 (повне судове рішення складено 03.02.2023, суддя Федорова О. В.) у справі №908/1774/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РУФ БІЛДИНГ, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП, м. Запоріжжя

про стягнення 1 681 509,97 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РУФ БІЛДИНГ звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП на свою користь безпідставно набутих грошових коштів у сумі 1 681 509,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 21.02.2020 по 11.01.2021 ОСОБА_1 , яка на той час займала посаду бухгалтера ТОВ РУФ БІЛДИНГ та є директором та засновником відповідача, безпідставно перерахувала на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1 681 509,97 грн згідно перелічених платіжних доручень. В той же час, зазначені в платіжних дорученнях договори та угоди між сторонами фактично укладені не були, в тому числі в спрощений спосіб, тому перерахування спірних коштів відбулося без достатньої правової підстави та вони мають бути стягнуті як безпідставно набуті.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі №908/1774/22 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РУФ БІЛДИНГ безпідставно набуті грошові кошти в сумі 1 681 509,97 грн, судовий збір у сумі 25 222,65 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю, доведеністю та правомірністю заявлених позовних вимог. Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується наявність у спірних правовідносинах усіх елементів виникнення кондикційних правовідносин, як-то: факт набуття майна відповідачем за рахунок позивача, відсутність господарських правовідносин, які регулюються, зокрема, договором №0110/2019 від 01.10.2019. Також судом встановлено, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів наявності правових підстав для оплати позивачем на його користь спірних грошових коштів; доводи відповідача, що всі примірники договору №0110/2019 від 01.10.2019 знаходяться у позивача, судом не прийняті до уваги; доводи відповідача щодо виникнення між сторонами договірних відносин з капітального ремонту не підтверджені жодними доказами, як і доводи щодо вилучення спірного договору правоохоронними органами.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі №908/1774/22 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-доводи позивача, що ОСОБА_1 скористалася доступом до клієнт-банку та особистим цифровим підписом директора позивача Нудька Д.В., перерахувала спірні кошти без повідомлення та погодження з ним, не підтверджені жодними доказами;

-між сторонами існували господарські відносини на підставі договору №0110/2019 від 01.10.2019, за яким відповідач надав позивачу послуги з капітального ремонту, за що отримав оплату у вигляді спірної грошової суми;

-первинна документація була втрачена відповідачем через її вилучення при обшуку;

-наявні в матеріалах справи платіжні доручення мають призначення платежу: «послуги з капітального ремонту зг. договору №0110/2019 від 01.10.2019», тому кошти не мають статусу безпідставно отриманих;

-згідно фільтрованої виписки за період з 01.01.2020 по 15.01.2021 за вказаним призначенням платежу відповідач сім разів повертав позивачу грошові кошти як помилково перераховані;

-між сторонами були й інші господарські відносини, які супроводжувалися перерахуванням грошових коштів: поточний ремонт фасаду нежитлового приміщення згідно договору №18-03/1 від 18.03.2020, консультування з питань комерційної діяльності, поворотна фінансова допомога;

-суд першої інстанції не встановив обставин отримання відповідачем спірних грошових коштів від позивача, що виключає можливість покладати в основу оскаржуваного рішення норми ст. 1212 Цивільного кодексу України;

-безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що така особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 02.03.2023 у справі №908/1774/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Кощеєва І.М., Орєшкіної Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2023 витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/1774/22, розгляд питання про рух апеляційної скарги відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

24.03.2023 матеріали справи № 908/1774/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

24.03.2023 розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пунктів 2.3.50, 2.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1774/22 з метою дотримання процесуального строку на вчинення відповідної дії, а саме відкриття провадження у справі, у зв`язку з відпусткою судді доповідача Чус О.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2023, справу №908/1774/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 зазначеною колегією суддів прийнято справу №908/1774/22 до свого провадження для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023; відкрито апеляційне провадження у справі №908/1774/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 11.05.2023.

11.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю РУФ БІЛДИНГ до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі №908/1774/22 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-відповідачем не надано жодного належного доказу, що спірні кошти були отримані на підставі укладеного між сторонами договору;

-обставина щодо вилучення документів під час обшуку не підтверджена;

-відповідачем не надано доказів повернення спірних коштів позивачу;

-відповідачем не підтверджено надання послуг з капітального ремонту;

-посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у справі №548/741/21, є необґрунтованим, оскільки такі висновки здійснювалися у справі, що не є подібною справі №908/1774/22;

-відповідач свідомо намагається затягнути розгляд справи;

-для виникнення зобов`язань, передбачених ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна обставина, за якою це відбулося.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2023 (у зв`язку з виходом на роботу судді-доповідача Чус О.В.) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чус О.В. (доповідач), судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В., якою справу прийнято до свого провадження ухвалою суду від 18.04.2023.

У судовому засіданні 11.05.2023 розгляд справи відкладений на 01.06.2023.

30.05.2023 від апелянта до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до справи доказів, у долученні яких судом першої інстанції було відмовлено.

01.06.2023 від апелянта до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення додаткових документів: копії протоколу обшуку від 17.02.2022, консультативного висновку від 31.05.2023.

У судовому засіданні 01.06.2023 по справі оголошено перерву до 13.07.2023.

03.07.2023 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про долучення судової практики.

07.07.2023 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про долучення додаткових доказів, в яких він зазначив, що відповідач пропустив процесуальний строк на подання доказів; в суді апеляційної інстанції відповідач намагається долучити зовсім інші докази, ніж ті, що він бажав залучити в суді першої інстанції; суд апеляційної інстанції не досліджує нові докази, що не були долучені з неповажних причин в суді першої інстанції; долучення додаткових доказів суперечитиме ухвалі суду апеляційної інстанції від 27.03.2023.

13.07.2023 у зв`язку з перебуванням судді Чус О.В. у відпустці розгляд справи в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023, у зв`язку з виходом судді Чус О.В. з відпустки, розгляд справи призначений у судове засідання на 14.09.2023.

12.09.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Кощеєва І.М., Дарміна М.О.

У судовому засіданні 14.09.2023 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі №908/1774/22 без змін.

Відповідач явку представника в судове засідання 14.09.2023 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900001346208.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 21.02.2020 по 11.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «РУФ БІЛДІНГ» перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» грошові кошти на загальну суму 1 681 509,97 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №122 від 21.02.2020 на суму 240 000,00 грн, №123 від 28.02.2020 на суму 160 000,00 грн, №141 від 13.03.2020 на суму 110 000,00 грн, №147 від 20.03.2020 на суму 68 000,00 грн, №149 від 27.03.2020 на суму 190 000,00 грн, №179 від 24.06.2020 на суму 169 000,00 грн, №251 від 02.11.2020 на суму 30 000,00 грн, №255 від 09.11.2020 на суму 33 000,00 грн, №262 від 16.11.2020 на суму 84 500,00 грн, №265 від 18.11.2020 на суму 47 300,00 грн, №266 від 18.11.2020 на суму 22 000,00 грн, №267 від 20.11.2020 на суму 22 000,00 грн, №271 від 23.11.2020 на суму 29 900,00 грн, №276 від 26.11.2020 на суму 57 900,00 грн, №284 від 03.12.2020 на суму 29 900,00 грн, №286 від 04.12.2020 на суму 21 500,00 грн, №290 від 09.12.2020 на суму 100 000,00 грн, №293 від 10.12.2020 на суму 165 000,00 грн, №297 від 16.12.2020 на суму 20 000,00 грн, №298 від 17.12.2020 на суму 10 079,97 грн, №11 від 11.01.2021 на суму 71 430,00 грн.

У визначених платіжних дорученнях в графі «призначення платежу» зазначено: «Послуги з капітального ремонту зг. договору №0110/2019 від 01.10.2019».

Як вказує позивач, зазначений у платіжних дорученнях договір між сторонами не укладався, в тому числі в спрощений спосіб, тому, на думку позивача, отримані відповідачем кошти в сумі 1 681 509,97 грн набули статус безпідставно отриманих. Також позивачем зазначено, що спірні кошти були перераховані відповідачу ОСОБА_1 , яка надавала бухгалтерські послуги ТОВ «РУФ БІЛДІНГ» та є директором та засновником відповідача. Відносно ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження №42022082010000093 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

03.08.2022 з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 02.08.2022 з вимогою протягом семи днів з дня її отримання повернути на рахунок ТОВ «РУФ БІЛДІНГ» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 1 681 509,97 грн.

Претензія залишена відповідачем без відповіді, грошові кошти в добровільному порядку не повернуті, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України з мотивів відсутності обов`язку у позивача перераховувати грошові кошти внаслідок відсутності господарських правовідносин між сторонами, надання або виконання відповідачем певних послуг на зазначену в позові суму.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тобто, зазначений у ст. 1212 Цивільного кодексу України вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Тут розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №924/1338/19.

З аналізу ст.1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань виникає за умови одночасної наявності у відносинах сторін трьох елементів: набуття особою майна або його збереження; здійснення цього за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Пункт 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» (втратив чинність на підставі Закону №1591-ІХ від 30.06.2021, втім, був чинний на час переведення коштів) визначає, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно ст. 22 вказаного закону платіжне доручення є розрахунковим документом, за допомогою якого здійснюється ініціювання грошового переказу.

В свою чергу, стаття 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» роз`яснює, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті України, затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 №22 (втрати чинність на підставі постанови НБУ від 27.05.2022 №106, втім, була чинна на момент переведення грошових коштів), тлумачить розрахунковий документ як документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Тобто, платіжне доручення є документом, який підтверджує факт виконання банком вимоги клієнта по здійсненню перерахунку коштів з рахунку клієнта на рахунок отримувача. Безпосередньо платіжне доручення не може бути підставою виникнення цивільних прав та/чи обов`язків, тому не містить ознак правочину.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 26.03.2018 у справі №911/2623/17.

Отже, платіжні доручення не є правочином та не замінюють правочини, а посилання позивача в призначенні платежу на договір №0110/2019 від 01.10.2019 не є достатнім доказом його укладання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у спірних правовідносинах всіх трьох необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин:

- факт набуття відповідачем майна (грошових коштів в розмірі 1 681 509,97 грн);

- факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача коштів згідно з платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи);

- відсутність між сторонами господарських правовідносин, які регулюються, зокрема, договором №0110/2019 від 01.10.2019, що свідчить про відсутність правових підстав для оплати позивачем послуг з капітального ремонту.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції сторонами не підтверджено належними і допустимими доказами існування господарських відносин, які регулюються, зокрема, договором №0110/2019 від 01.10.2019.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами господарських зобов`язань з виконання капітального ремонту, вказаного у платіжних дорученнях, а отже відсутність достатніх правових підстав для набуття відповідачем за рахунок позивача 1 681 509,97 грн.

Крім того, наявність підрядних правовідносин підтверджуються не лише договором, але й іншими доказами: специфікацією, договірною ціною, довідками 2в, актами приймання виконаних робіт тощо. Втім, сторонами таких доказів не надано, як і будь-яких інших доказів, які б свідчили про існування між ними відносин з надання послуг капітального ремонту.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 03.11.2021 у справі №915/951/20.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції відповідачем заявлено клопотання від 25.05.2023 про долучення додаткових доказів, у долученні яких судом першої інстанції було відмовлено, та клопотання про долучення доказів від 01.06.2023.

Відповідно до ч. ч.3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2022 на електронну пошту Господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву, до якого докази на обґрунтування викладених заперечень надані не були. Відповідачем зазначено, що він не має можливості подати договір №0110/2019 від 01.10.2019, оскільки обидва його примірники та первинна документація, пов`язана з виконанням робіт по договору, перебувають у позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідачем клопотання про витребування у позивача доказів до суду першої інстанції не подавалося.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 закрито підготовче провадження, справу №908/1774/22 призначено до розгляду по суті в судове засідання на 31.01.2023.

У судовому засіданні 31.01.2023 відповідачем заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, що не були надані з відзивом на позовну заяву (платіжні доручення), проти якого позивач заперечив, оскільки пропущені процесуальні строки для подачі доказів. Представник відповідача підтвердив, що докази, які він просить суд долучити до справи, не відносяться до заявленого предмету спору, але стосуються договору. Вислухавши позиції обох сторін, суд відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача про долучення додаткових доказів, оскільки вони не стосуються предмету спору та наголосив на порядок подання доказів до суду (протокол судового засідання від 31.01.2023).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем, по перше, не доведено, що докази, які він просить долучити до справи (копію договору №0110/2019 від 01.10.2019, оборотно - сальдову відомість, картку рахунка 361, акт звірки за договором №0110/2019 від 01.10.2019, копію договору оренди №0401/1/2021 від 04.01.2021) були надані ним до суду першої інстанції та у їх прийнятті було відмовлено (у протоколі судового засідання від 31.01.2023 мова йде про платіжні доручення); по друге, відсутні підстави стверджувати про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неприйняття доказів, які подані з пропуском встановленого процесуального строку; по третє, наведені підстави вчасного неподання доказів (зайнятість Бикової О.А. в судових засіданнях у кримінальній справі, непрацездатність з 12.12.2022 по 16.12.2022) не можуть бути визнані судом поважними підставами, які не залежали від відповідача та при існуванні яких він не мав можливості подати докази до суду першої інстанції (в матеріалах справи наявні численні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в тому числі підписані як самою Биковою О.А., так і представником, адвокатом Валько В.С., що свідчить як про обізнаність відповідача про стан розгляду справи, так і про наслідки невчинення процесуальних дій у визначені процесуальним законодавством строки).

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення відповідачем процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тому подані в апеляційній інстанції докази не приймаються до розгляду.

Крім того, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №908/1771/22 учасникам справи був встановлений процесуальний строк (5 днів з дати отримання ухвали) для надання клопотань та заяв, додаткових доказів та обґрунтування щодо неможливості їх подачі до суду першої інстанції.

Ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №908/1771/22 була надіслана апелянту на електронну пошту представника (адвоката Валько В.С.), яка зазначена у поданій апеляційній скарзі. Згідно довідки про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету 27.03.2023.

Будучи обізнаним про час та місце розгляду справи 11.05.2023, відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи від 10.05.2023; клопотання про долучення додаткових доказів від 25.05.2023 та від 01.06.2023 подані з пропуском встановленого судом в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №908/1771/22 процесуального строку.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У постанові Верховного Суду від 11.03.2023 у справі № 548/741/21 зазначено, що тлумачення норм ст. 1212 ЦК України свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти поверненню потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, колегія суддів доходить висновку, що суперечлива поведінка позивача не доведена.

Крім того, позиція відповідача у справі свідчить про існування господарських відносин з позивачем за договором №0110/2019 від 01.10.2019, що не доведено належними і допустимими доказами. Така позиція виключає суперечливу поведінку позивача, бо свідчить про обізнаність позивача із зобов`язанням.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі №908/1774/22 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі №908/1774/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі №908/1774/22 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 22.09.2023.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв