Рішення

від 12.09.2023 по справі 903/722/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2023 року Справа № 903/722/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поле Трейд Сервіс - Агро», с.Оліївка, Житомирський р-он, Житомирська обл.

до відповідача: Приватного підприємства «Захід Агро», м. Рожище, Рожищенський р-н., Волинська обл.

про стягнення 2 718 069,01 грн.

Суддя Шум М. С.

Секретар с/з Сосновська Ю. П.

Представники:

від позивача: Гаспарянц Д.М., адвокат

від відповідача: н/з

встановив: 11.07.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Поле Трейд Сервіс - Агро» до Приватного підприємства «Захід Агро» про стягнення 2 718 069,01 грн. заборгованості з яких: 1 752 815,88 грн. основного боргу, 37 307,08 грн. 3% річних, 136 858,91 грн. інфляційних, 352 563,18 грн. штрафу, 438 523,96 грн. пені, 40 771,04 грн. витрат зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору на виконання сільськогосподарських робіт №02/06/22-АС1 від 02.06.2022 зобов`язань .

Ухвалою суду від 14.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.08.2023.

Господарський суд протокольною ухвалою від 08.08.2023 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 12.09.2023.

Ухвалою суду від 10.08.2023 постановено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.

11.09.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Суд протокольною ухвалою від 12.09.2023 долучає до матеріалів справи заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2023 заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підставн наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 12.09.2023 не з`явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-які клопотання чи пояснення до суду від відповідача не надходили.

Ухвали суду від 14.07.2023, від 08.08.2023 надіслані відповідачеві на дві адреси: пр. Грушевського, 30/612, м.Луцьк та вул. Незалежності, 60А, м.Рожище, Волинська область (юридична адреса). Крім того, ухвала суду надіслана 19.07.2023 на електронну адресу відповідача: zahidagroua@ukr.net. Відповідні адреси зазначено і в договорі на виконання сільськогосподарських робіт №02/06/22-АС1 від 02.06.2022. Ухвали суду повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Інформації про іншу адресу відповідача, ніж та, яка зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у суду немає.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п.п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 в чинній редакції (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 08.08.2023 явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки

Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

02.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поле Трейд Сервіс - Агро» (Виконавець, Позивач) та Приватним підприємством «Захід Агро» (Замовник, Відповідач) укладено договір №02/06/02-АС1 про виконання сільськогосподарських робіт (далі - "Договір").

Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець зобов`язується власними силами (технікою разом з персоналом Виконавця) своєчасно та якісно виконати роботи на об`єктах (полях) Замовника, а Замовник зобов`язується своєчасно прийняти роботи за якістю та об`ємами та здійснити оплату виконаних Виконавцем робіт у відповідності до умов цього Договор

Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що Замовник замовляє, приймає та оплачує роботи, виконані Виконавцем, на умовах, що визначені Додатковою угодою до цього Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору види сільськогосподарських робіт, що виконуються за цим Договором, їх обсяг (в гектарах), вартість та строки виконання сільськогосподарських робіт узгоджуються сторонами в Додатковій угоді, що є невід`ємною частиною цього Договору

Згідно з п. 4.2 Договору Замовник здійснює оплату за виконані сільськогосподарські роботи в гектарах за ціною та в порядку, вказаними в Додатковій угоді, що є невід`ємною частиною цього Договору. Незважаючи на встановлені сторонами строки взаєморозрахунків, Замовник має право здійснити передоплату за виконані у майбутньому роботу.

На виконання умов Договору 02.06.2022 року Сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору на виконання сільськогосподарських робіт № 02/06/22-АСІ від 02 червня 2022 року

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди Сторони досягнули згоди, що Замовник проводить розрахунок за виконані роботи згідно графіку, визначеному у пункті 3 цієї Додаткової угоди № 1 до Договору на виконання сільськогосподарських робіт № 02/06/22-АСІ від 02.06.2022 року.

Розрахунок проводиться у національній валюті - гривні шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається згідно курсу НБУ, ресурсу https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates (долар США) на день, що передує дню платежу.

Пунктом 3 Додаткової угоди Сторони домовилися про поетапний спосіб розрахунків за Договором, виходячи із загальної вартості (ціни Договору), визначеної у п. 1 цієї Додаткової угоди, а саме:

- 20 000,00 доларів США до 30 вересня 2022 року;

- 20000,00 доларів США до 07 жовтня 2022 року;

- 20 000,00 доларів США до 14 жовтня 2022 року;

- 20 000,00 доларів США до 21 жовтня 2022 року;

- 20 000,00 доларів США до 28 жовтня 2022 року;

- 29 798,00 доларів США до 04 листопада 2022 року.

Згідно з п. 5 Додаткової угоди Сторони досягли взаємної зго|щ, що місцем виконання сільськогосподарських робіт є Луцький (Рожищенський) район Волинської області.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди ця Додаткова угода № 1 є невід`ємною частиною Договору.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач стверджує, що відповідачем були порушені зобов`язання в частині оплати вартості виконаних робіт (наданих послуг).

Суд погоджується з цими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушення Відповідачем умов Договору в частині оплати наданих позивачем послуг .

З матеріалів справи судом встановлено, що Замовник мав сплатити на користь Виконавця наступні суми у такі строки:

- до 30.09.2022 року - 20 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.09.2022 року складає 731 372,00 грн. (36,5686 грн. х 20 000,00 доларів США) з урахуванням ПДВ;

- до 07.10.2022 року - 20 000,00 доларів США, що за курсом НБУ стацом на 07.10.2022 року складає 731 372,00 грн. (36,5686 грн. х 20 000,00 доларів США) з урахуванням ПДВ;

- до 14.10.2022 року - 9 573,02 доларів СПІА, що за курсом НБУ станом на Г4.10.2022 року складає 350 071,88 грн. (36,5686 грн. х 9 573,02 доларів США) з урахуванням ПДВ.

Судом встановлено, що Позивачем було надано Відповідачеві послуги технікою виконавця на полях замовника (обробіток землі, збір врожаю) на загальну суму 1 812 815,88 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази - підписані з боку відповідача та позивача акти наданих послуг, а саме:

Акт №40 від 26.10.2022 на суму 1 201 762,54 грн. з ПДВ ;

Акт №41від 26.10.2022 на суму 86 358,40 грн. з ПДВ;

Акт №43 від 26.10.2022 на суму 286 633,54 грн. з ПДВ;

Акт №48 від 16.12.2022 на суму 238 061,40 грн. з ПДВ.

Водночас, Відповідач зобов`язання за договором наданих послуг щодо оплати виконав частково на суму 60 000,00 грн., при цьому доказів оплати отриманих послуг на суму 1 752 815,88 грн. матеріали справи не містять.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав, а факт наявності заборгованості в розмірі 1 752 815,88 грн підтверджується матеріалами справи.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в розмірі 1 752 815,88 грн.

Щодо стягнення з Відповідача 37 307,08 грн. 3% річних та 136 858,91 грн. інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем 37 307,08 грн. 3% річних та 136 858,91 грн. інфляційних арифметично правильні, підставні та підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 5.2. договору за невиконання грошових зобовязань Виконавець має право стягнути з Замовника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, за кожен день прострочення платежу, в разі прострочення платежу понад 10 банківських днів - штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості.

Позивач на підставі пункту 5.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за порушення строку оплати в сумі 352 563,18 грн. та пені в сумі 438 523,96 грн. за період з 01.10.2022 по 14.04.2023.

Дослідивши розрахунок штрафу в сумі 352 563,18 грн та пені в сумі 438 523,96 грн., суд дійшов висновку про те, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, а тому підлягає до стягнення з Відповідача на користь Позивача у повному обсязі.

Також, позивачем заявлені до стягнення судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору у розмірі 40 771,04 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Представником позивача до матеріалів справи надані документи, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу наданих адвокатом у розмірі 30 000,00 грн.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що 08.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поле Трейд Сервіс - Агро" (клієнтом) та адвокатом Гаспарянцем Дмитром Михайловичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №003070, виданого Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення №2 від 18.10.2017, укладений договір № 08/06/23 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту .

Згідно з п.4.1. Договору, за надані послуги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у сумі 30 000,00 грн. впродовж тридцяти календарних днів після підписання цього Договору.

При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Факт надання позивачу адвокатських послуг адвокатом Гаспарянц Д.М. підтверджується: Актом приймання - передачі юридичних послуг від 07.09.2023згідно договору № 08/06/23 від 08.06.2023, що підписаний між сторонами та платіжними інструкціями №267_00000/0е3252е6-bdd2-45с8-98b6-3е9b5f404f69 від 05.07.2023 на суму 7 350,00 грн. та №339_00000/6510902f-7d3-4036-ba70-0428аа59ad10 від 08.09.2023.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30 000,00 грн, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, та те, що гонорар адвоката обчислений у фіксованому розмірі, та реально сплачений позивачем у справі, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 40 771,04 грн . відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Захід Агро» (вул.Незалежності, 60А, м.Рожище, Луцький район, Волинська обл., 45100, код ЄДРПОУ 37887411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поле Трейд Сервіс - Агро» (10002, Житомирська обл., Житомирський р-он, с. Оліївка, вул. Садова, 8 код ЄДРПОУ 43656754) 2 718 069,01 грн. заборгованості з яких: 1 752 815,88 грн. основного боргу, 37 307,08 грн. 3% річних, 136 858,91 грн. інфляційних, 352 563,18 грн. штрафу, 438 523,96 грн. пені, 40 771,04 грн. витрат зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

22.09.2023

Суддя М. С. Шум