Рішення

від 22.09.2023 по справі 904/3359/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3359/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3359/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СК "ДП БУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСПІ-ФОРС"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю СК "ДП БУД" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 19.06.2023 за вих. №78 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСПІ-ФОРС" (далі - відповідач) про стягнення 171.127,25 грн, з яких 114.734,06 грн основної заборгованості, 9.942,57 грн пені, 6.223,93 грн трьох процентів річних та 40.226,69 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3359/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023.

Ухвалою від 30.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як убачається з матеріалів справи ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 надсилалася відповідачу на адресу: 49047, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Робоча (Чечелівський район), будинок 168, приміщення 79, за трек-номером 4930023005575.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 12.07.2023 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику, зокрема, з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.06.2023 (дата звернення позивача до суду з даною позовною заявою) та станом на 12.07.2023 (дата проставлення поштою відмітки «за закінченням терміну зберігання»).

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Слід акцентувати увагу, що суд встановив, що 14.08.2023 відбулася державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, змінено місцезнаходження юридичної особи та найменування юридичної особи (повного та/або скороченого).

Так, з 14.08.2023 повне найменування відповідача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГКОПМІН". Правильною адресою місцезнаходження відповідача з 14.08.2023 є Україна, 65009, Одеська обл., місто Одеса, вул.Академічна, будинок 28/2.

Приймаючи рішення у справі №904/3359/23 суд взяв до уваги, що на момент відкриття провадження у справі правильним найменуванням відповідача, згідно відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСПІ-ФОРС", а правильною адресою місцезнаходження 49047, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Робоча (Чечелівський район), будинок 168, приміщення 79, що свідчить про те, що справа прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, а суд повідомив відповідача про судове провадження за адресою, яка містилася в у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час такого повідомлення.

Отже, суд вжив всіх можливих заходів задля належного повідомлення відповідача про судове провадження.

Між тим суд звернув увагу, що відповідач, змінюючи найменування та адресу місцезнаходження, не вжив заходів задля повідомлення суду про вказані зміни.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 30.06.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про закінчення терміну зберігання, а саме 12.07.2023.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 30.06.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 27.07.2023 включно.

Станом на 22.09.2023 відзив відповідачем не надано.

Суд зауважує, що згідно із ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Таким чином, незважаючи на те, що в процесі розгляду справи №904/3359/23, а саме 14.08.2023, відбулася зміна місцезнаходження відповідача з міста Дніпра до міста Одеси, справа №904/3359/23 повинна бути розглянута Господарським судом Дніпропетровської області, оскільки прийнята останнім з додержанням правил підсудності.

З огляду на зміну найменування відповідача, суд вважає за необхідне змінити найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСПІ-ФОРС" на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГКОПМІН".

Господарським судом також враховувано, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. В даному випадку відповідач змінив лише найменування без зміни організаційно-правової форми та коду ЄДРПОУ.

Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів.

У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього).

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами був укладений договір підряду, на виконання умов якого позивач виконав роботи, які відповідач оплатив лише частково, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відзив відповідач не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; виконання робіт; оплати робіт; правомірності нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 09.12.2020 між позивачем (далі - позивач, підрядник) та відповідачем (далі - відповідач, замовник) був укладений договір підряду №АО4050 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого замовник доручає, а підрядник на свій страх та ризик приймає на себе зобов`язання виконати роботи: «Підключення устаткування за адресою: місто Дніпро, вулиця Любарського, 98».

Загальна вартість робіт за договором узгоджується в кошторисі - додаток №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору (пункт 4.1 договору).

Суд зауважує, що кошторис №1 складений на суму 254.734,05 грн і підписаний як з боку позивача, так і з боку відповідача.

Договір, згідно з п. 8.1, є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, обумовлених ним та від відповідальності за порушення його умов, що мали місце під час дії договору.

Виконання умов укладеного між сторонами договору підтверджується актом №1 приймання виконаних робіт за 12.07.2021 на суму 254.734,05 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.05.2023 за вих. №47, у якій позивач наголосив, що, зокрема, за договором від 09.12.2020 №АО4050 було виконано робіт на загальну суму 254.734,05 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 12.07.2021 та актом приймання виконаних будівельних робіт №2 на суму 29.234,75 грн. Тобто, загалом позивачем за договором виконано робіт на суму 283.968,80 грн.

У зазначеній претензії позивач наголосив на повному виконанні договору зі свого боку і вказав, що відповідачем виконані позивачем роботи були оплачені частково, а саме 140.000,00 грн оплачено 29.01.2021 та 29.234,75 грн оплачено 11.02.2021.

З огляду на викладене, позивач зауважив, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 114.734,05 грн, яку позивач вимагав у відповідача погасити. Крім цього, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, проценти річних та інфляційні втрати.

В якості доказів направлення на адресу відповідача претензії позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та накладну №4909805001278 від 18.05.2023.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 114.734,06 грн основної заборгованості, 9.942,57 грн пені, 6.223,93 грн трьох процентів річних та 40.226,69 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У п. 5.1 договору сторони узгодили, що факт належного виконання підрядником робіт, що є предметом даного договору, сторони засвідчують шляхом підписання акту виконаних робіт, що складається сторонами після завершення робіт. Акти виконаних робіт затверджуються підписом та печатковою підрядника і надаються замовнику у 2 (двох) примірниках для розгляду та затвердження відповідно зі свого боку. Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання актів від підрядника зобов`язується розглянути та затвердити їх або надати підряднику обґрунтовану письмову відмову від їх підписання.

Як встановлено судом виконання умов укладеного між сторонами договору підтверджується актом №1 приймання виконаних робіт за 12.07.2021 на суму 254.734,05 грн, який підписаний представниками сторін і підписи яких засвідчені печатками, того ж дня, 12.07.2021.

Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок у такому порядку:

передплата 50% від загальної вартості договору згідно кошторису - додатку №1 до договору;

остаточний розрахунок поетапно протягом 10 (десяти) робочих днів з дня виконання робіт, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт.

Оскільки акт №1 приймання виконаних робіт на суму 254.734,05 грн підписаний 12.07.2021, то остаточний розрахунок відповідач мав провести з позивачем до 22.07.2021 включно.

Як вказав позивач і не заперечував відповідач, останній за актом №1 приймання виконаних робіт від 12.07.2021 розрахувався частково /на суму 140.000,00 грн/.

Так, заборгованість відповідача перед позивачем становить 114.734,05 грн /а не 114.734,06 грн як заявив до стягнення позивач/.

Доказів оплати товару в сумі 114.734,05 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 114.734,05 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення термінів оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснюється, припиняється фактичним виконанням такого зобов`язання.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 27.07.2021 до 27.01.2022 на суму 9.942,57 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9.942,57 грн пені підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач порушив договірні зобов`язання (ст. 610 ЦК України), і вважається таким, що прострочив його виконання (ст. 612 ЦК України), а тому наявні підстави для застосування встановленої законом (або договором) відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за період прострочення з 27.07.2021 до 17.05.2023 на суму 6.223,93 грн та інфляційні втрати за період прострочення з серпня 2021 року до квітня 2023 року на суму 40.226,69 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6.223,93 грн трьох процентів річних та 40.226,69 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГКОПМІН" (Україна, 65009, Одеська обл., місто Одеса, вул. Академічна, будинок 28/2; ідентифікаційний код 42597583) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СК "ДП БУД" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОЛОДІ ДУБІНІНА, будинок 8, офіс 16; ідентифікаційний код 40847845) 114.734,05 грн (сто чотирнадцять тисяч сімсот тридцять чотири грн 05 к.) основної заборгованості, 9.942,57 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок дві грн 57 к.) пені, 6.223,93 грн (шість тисяч двісті двадцять три грн 93 к.) трьох процентів річних, 40.226,69 грн (сорок тисяч двісті двадцять шість грн 69 к.) інфляційних втрат, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору.

В решті позовних вимог (про стягнення 0,01 грн основної заборгованості) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк