Рішення

від 30.08.2023 по справі 908/1032/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/64/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2023 Справа № 908/1032/23

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Сиротенко В.К., розглянувши матеріали справи № 908/1032/23

за позовною заявою: заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах

позивач 1: Запорізька міська рада, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206

позивач 2: Східний офіс Держаудитслужби (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 22) в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129

до відповідача 1: комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло», 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 7

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ», 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11

про визнання недійсними протоколу розгляду тендерних пропозицій і договору про закупівлю товару та стягнення 454 049,70 грн.

В судовому засіданні присутні представники:

від прокуратури: Гапонова В.М., посвідчення від 01.03.23 № 075791

від позивача 1:Савченко І.Г., посвідчення №1062 від 10.01.23

від позивача 2: не з`явився

від відповідача 1: Богославський В.А., довіреність від 26.04.23 № 16

від відповідача 2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

30.03.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна за вих. від 27.03.23 № 57-964-23 за підписом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області в інтересах Запорізької міської ради (далі позивач 1), Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (надалі позивач 2) з вимогами до комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» (далі КП «Запоріжміськсвітло», відповідач 1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ СІЧ" (надалі ТОВ "РІФ СІЧ", відповідач 2) про:

- визнання недійсним протоколу розгляду тендерних пропозицій від 12.02.18 № 2-5ВТП відповідальної особи, фахівця з державних закупівель комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» Нагорного С.Л.;

- визнання недійсним договору про закупівлю товару від 02.03.18 № 5ВТП, укладеного між комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» та товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ»;

- стягнути з ТОВ «РІФ СІЧ» на користь КП «Запоріжміськсвітло» 454 049,70 грн, а з КП «Запоріжміськсвітло» одержані ним за рішенням суду кошти у розмірі 454 049,70 грн стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

30.03.23 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 04.04.23 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1032/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 03.05.23 о 10 год. 00 хв.

10.04.23 до суду надійшов лист за вих. від 07.04.23 № 57-101-2025ВИХ-23, в якому заступник прокурора повідомляє суд про відсутність листування між сторонами, крім того, що було надано прокурором до позовної заяви.

26.04.23 на електронну адресу суду надійшов відзив за вих. від 26.04.23, в якому представник відповідача 1 надає пояснення по справі та вважає, що замовник (відповідач 1) не допустив порушень законодавства України про публічні закупівлі, доказом чого також слугує відсутність таких відомостей і в позовній заяві.

01.05.23 до суду надійшли пояснення за вих. від 01.05.23, в яких представник позивача 1 надав свої пояснення стосовно позовних вимог по справі № 908/1032/23.

03.05.23 до суду в системі "Електронний суд" надійшло клопотання за вих. вих. від 03.05.23, в якому представник позивача 2 просить суд здійснювати розгляд справи № 908/1032/23 без уповноваженого представника позивача 2.

В судовому засіданні 03.05.23 судом прийнято до розгляду відзив відповідача 1 за вих. від 26.04.23 на позовну заяву.

Також, в судовому засіданні 03.05.23 прокурором та представниками позивача 1 та відповідача 1 надано пояснення щодо розгляду справи в підготовчому засіданні.

Ухвалою від 03.05.23 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - по 05.07.23 включно та відкладено підготовче засідання на 24.05.23 о 10 год. 00 хв.

08.05.23 до суду надійшло клопотання за вих. від 03.05.23 № 040825-17/1464-2023, в якому представник позивача 2 просить суд здійснювати розгляд справи № 908/1032/23 без уповноваженого представника позивача 2.

24.05.23 до суду надійшла заява за вих. від 24.05.23, в якій представник відповідача 1 на виконання вимог ухвали суду від 04.04.23 повідомляє суд, що станом на час подання такої заяви відсутнє будь-яке ін. листування між сторонами у справі, окрім того, що надано до суду.

В судовому засіданні 24.05.23 прокурор пояснив (ла), що під час розгляду даної справи відповідачем-2 ТОВ «РІФ СІЧ» було змінено адресу місцезнаходження. У зв`язку з чим направлена на його попередню адресу позовна заява з додатками повернулись на адресу прокуратури. Прокурором було повторно направлено позов з додатками на нову адресу відповідача-2, про що в судовому засіданні подані відповідні докази.

В судове засідання 24.05.23 представники позивача 2 та відповідача 2 не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до законодавства.

Ухвалою від 24.05.23 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/1032/23 на 14.06.23 о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 14.06.23 судом прийнято до розгляду пояснення представника позивача 1 за вих від 01.05.23 та лист заступника прокурора за вих. від 07.04.23 № 57-101-2025ВИХ-23, в якому останній повідомляє суд про відсутність листування між сторонами, крім того, що було надано прокурором до позовної заяви.

Ухвалою від 14.06.23 судом закрито підготовче провадження у справі та визначено розпочати розгляд справи по суті з 06.07.23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.23 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 25.07.23 судом оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до (на) 04.08.23 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою від 04.08.23 судом оголошено перерву в судовому засіданні до (на) 24.08.23 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 23.08.23 судом у зв`язку з безпековою ситуацією в м. Запоріжжі розгляд справи по суті перенесено з 24.08.23 на 30.08.23 об 11 год. 00 хв.

В судове засідання 30.08.23 представники позивача 2 та відповідача 2 не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

У засіданні 30.08.23, на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом ухвалено рішення по суті спору.

В судовому засіданні 30.08.23 прокурор підтримав (ла) позовні вимоги у повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник позивача-1 у судовому засіданні 30.08.23 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 30.08.23 не заперечив проти позовних вимог.

Наявні матеріали справи за № 908/1032/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Судом враховано, що інформація про дату, час та місце всіх судових засідань у цій справі:

- розміщувалась судом на сторінці офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик»;

- надсилались в кабінети «Електронного суду» учасників цієї справи, а також на наявні в матеріалах цієї справи електронні адреси учасників, у т.ч. відповідача 2 - на ел. адресу: tender_rif@ukr.net.

А тому, повернення поштової кореспонденції (ухвал суду), які направлялись судом за місцезнаходженням відповідача 2 (як за адресою 69002, м. Запоріжжя, вул. Крива бухта, 102 так і за адресою 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11), тобто за адресою вказаною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом як на час відкриття провадження так і слухання справи в господарському суді відносно ТОВ «РІФ СІЧ», а також повернення такої поштової кореспонденції із зазначенням працівниками відповідних територіальних поштових відділень із зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить, що судом вжиті всі залежні від нього заходи для належного і своєчасного повідомлення сторін (у т.ч. й відповідача 2 у справі № 908/1032/23) про дату, місце і час судових засідань у цій справі.

Більш того, неявка керівника чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача 2 в судові засідання у цій справі не позбавляє права і обов`язку суд прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі № 908/1032/23 по суті спору протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

Слід також зазначити, що на переконання суду, в межах стадій судового процесу в цій справі, подальше відкладення судових засідань судом з причин чергової (вих) неявки (вок) керівника чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача 2 в судові засідання у справі може призвести до безпідставного затягування розгляду справи судом протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та присутніх представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.18 в електронній системі закупівель Рrozorro КП «Запоріжміськсвітло» було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів в рамках проведення закупівлі нафти і дистилятів (бензину А-95) ДК 021:2015 - 09130000-9 очікуваною вартістю 453 300,00 грн (ідентифікатор закупівлі UА-2018-01-22-00203 8-а).

Для участі в торгах зареєструвалось два учасника, а саме: ТОВ «РІФ СІЧ» з пропозицією 452 700,00 грн та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» з пропозицією 453 300,00 грн.

Відповідно до протоколу №2-5ВТП розгляду тендерних пропозицій від 12.02.18, підписаним відповідальною особою, фахівцем з державних закупівель Нагорним С.Л., було встановлено, що тендерна пропозиція ТОВ «РІФ СІЧ» (код ЄДРПОУ 35450246) відповідає умовам тендерної документації, підстав для відхилення тендерної пропозиції згідно із статтею 30 Закону України «Про публічні закупівлі» - не встановлено.

02.03.18 між комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» /покупець/ та ТОВ «РІФ СІЧ» /постачальник/ укладено договір №5ВТП про закупівлю товару (далі - договір), за умовами п. 1.1. /п. 1 предмет договору/ якого постачальник зобов`язується до 31.12.18 поставити замовнику товар, зазначений в п. 1.2. договору та Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п.1.2. договору, найменування (номенклатура, асортимент): ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-95). Кількість товару: 15 000 літрів (п. 1.3. договору, специфікація до договору).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору, ціна за одиницю товару становить: бензин А-95 - 30,18 грн за 1 літр з урахуванням ПДВ (п. 3.1.); ціна цього договору становить 452 700,00 грн, у т.ч. числі ПДВ - 75 450,00 грн. Вартість закупівлі товару за кошти підприємства у 2018 р. становить 211 260,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 35 210,00 грн. Вартість закупівлі товару за кошти місцевого бюджету у 2018 р. становить 241 440,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 40 240 грн (п. 3.2.).

Після підписання видаткових накладних (п. 3.3.) про отримання талонів ціна на товар не підлягає зміні.

Ціна на товар може бути змінена протягом дії договору у випадках передбачених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 3.4. договору).

Підставою для проведення платежу є надання постачальником наступних документів: рахунок-фактура, видаткова накладна (п. 4.2. договору).

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору, постачальник здійснює відпуск товару за адресою постачальника (АЗС у м. Запоріжжя, додаток № 2). Постачання талонів на товар здійснюється на склад замовника, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 7. Строк (термін) поставки (передачі) товару: з моменту укладення договору до 31.12.18.

У подальшому сторонами укладались додаткові угоди за №№ 1 - 12 до договору, якими вносились зміни щодо вартості договору, кількості товару, що поставляється, а також змінено строк дії договору - до 31.09.19 (але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань).

Відповідно до видаткових накладних №220301 від 22.03.18, №100401 від 10.04.18, №100402 від 10.04.18, №020503 від 02.05.18, №050502 від 05.05.18, №180503 від 18.05.18, №180504 від 18.05.18, №070604 від 07.06.18, №070605 від 07.06.18, №190614 від 19.06.18, №190615 від 19.06.18, №060701 від 06.07.18, №190711 від 19.07.18, №190712 від 19.07.18, №020801 від 02.08.18, №030809 від 03.08.18, №050903 від 05.09.18, №050904 від 05.09.18, №081008 від 08.10.18, №081009 від 08.10.18, №071103 від 07.11.18, №071104 від 07.11.18, №051209 від 05.12.18, №071214 від 07.12.18, №181202 від 18.12.18, №181203 від 18.12.18, №210103 від 21.01.19, №210104 від 21.01.19, №120204 від 12.02.19, №120205 від 12.02.19, №140202 від 14.02.19, №200212 від 20.02.19, №200213 від 20.02.19, №200214 від 20.02.19 та актів приймання-передачі від 22.03.18, 10.04.18, 02.05.18, 18.05.18, 07.06.18, 19.06.18, 06.07.18, 19.07.18, 02.08.18, 03.08.18, 05.09.18, 08.10.18, 07.11.18, 05.12.18, 07.12.18, 18.12.18, 21.01.19, 12.02.19, 14.02.19, 20.02.19, ТОВ «РІФ СІЧ» поставлено КП «Запоріжміськсвітло» товар на суму 454 049,70 грн з ПДВ.

Згідно з платіжними дорученнями №206 від 29.03.18, №239 від 13.04.18, №240 від 13.04.18, №323 від 05.05.18, №354 від 11.05.18, №413 від 23.05.18, №414 від 23.05.18, №467 від 15.06.18, №495 від 18.06.18, №541 від 25.06.18, №540 від 25.06.18, №609 від 16.07.18, №671 від 26.07.18, №676 від 26.07.18, №710 від 07.08.18, №728 від 08.08.18, №862 від 13.09.18, №863 від 13.09.18, №1019 від 12.10.18, №1020 від 12.10.18, №1211 від 13.11.18, №1212 від 13.11.18, №1380 від 17.12.18, №1393 від 18.12.18, №1411 від 20.12.18, №1412 від 20.12.18, №35 від 24.01.19, №36 від 24.01.19, №128 від 25.02.19, №129 від 25.02.19, №133 від 25.02.19, №189 від 27.02.19, №190 від 27.02.19, №197 від 27.02.19 загальна сума виплат за договором склала 454 049,70 грн.

Загальна сума виплат за договором №5ВТП від 02.03.18 в розмірі 454 049,70 грн також підтверджується листом Управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області №02-31-06/192 від 10.02.23.

Адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення 24.11.20 прийнято рішення № 54/41-р/к (справа № 54/32-20) «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Згідно із вказаним рішенням, відповідачами у справі вказаної адміністративної колегії є ТОВ «РІФ СІЧ» /відповідач 1/ та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» /відповідач 2/.

Відповідно до п. 76 резолютивної частини вказаного рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.20 № 54/41-р/к у справі № 54/32-20, вказаною колегією визнано, що ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведених КП «Запоріжміськсвітло» на закупівлю: ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-95) [оголошення про проведення процедури закупівлі розміщено на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель -https://prozorro.gov.ua/tender/UА-2018-01-22-002038-а]. За вказане порушення накладено штраф на ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» (п. 77-78 резолютивної частини).

Під час розслідування Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (далі - відділення) справи було встановлено:

- що ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» узгоджували свою поведінку під час участі у відкритих торгах на закупівлю ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-95), проведених (в системі електронних торгів Рrоzоrrо) КП «Запоріжміськсвітло» (оголошення про проведення процедури закупівлі розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель - https://prozorro.gov.ua/tender/UА-2018-01-22-002038-а);

- наявність сталих господарських відносин між ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС»;

- єдність інтересів між ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС»;

- надання фінансової допомоги;

- використання однієї електронної поштової скриньки та однакових засобів зв`язку ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС»;

- фактичне розташування ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» за однаковими адресами;

- використання вказаними юридичними особами одного електронного майданчика та одних і тих же ІР-адрес;

- забезпечення ТОВ «РІФ СІЧ» участі у торгах ТОВ «ОЛІО ТРАНС».

Також, адміністративною колегією було встановлено, що ТОВ «ОЛІО ТРАНС» виконувало функції технічного учасника у торгах, з метою забезпечення перемоги на них ТОВ «РІФ СІЧ», що вказує на попередню узгодженість дій між вказаними учасниками торгів.

Згідно з тендерною документацією, єдиним критерієм оцінки, за яким визначається переможець, є ціна. Тобто, пропозиція учасника, ціна якої є найменшою, визначається найвигіднішою та за умови відповідності кваліфікаційним та іншим вимогам замовника такий учасник визначається переможцем торгів.

Також адміністративною колегією було встановлено факти схожості дій ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС», які вказують на обізнаність щодо цінових пропозицій один одного, і свідчать про те, що в період підготовки до процедури закупівель вказані юридичні особи діяли спільно, узгоджуючи свої дії.

Вищезазначені дії ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» були кваліфіковані адміністративною колегією як антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів (розділ 4 рішення (п. 285)).

Як свідчать зібрані адміністративною колегією матеріали, дії ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» не можуть бути випадковим збігом обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчить про узгодження (координацію) вказаними юридичними особами своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах, про обмін інформацією (п. 289 розділу 4 рішення).

З огляду на вищевикладене, ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» під час підготовки документації в торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагались між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та за Законом України «Про публічні закупівлі» (п. 290 розділу 4 рішення).

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовниками 1-4 торгів 1-36, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції» (п. 291 розділу 4 рішення).

Враховуючи викладене, адміністративна колегія дійшла висновку, що така поведінка ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (п. 292 розділу 4 рішення).

ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» скористались своїм правом судового оскарження рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення №54-41-р/к від 24.11.20 у справі №54/32-20.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.21 у справі №904/2881/21 відмовлено в задоволені позовів ТОВ «ОЛІО ТРАНС» та ТОВ «РІФ СІЧ» до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення №54-41-р/к від 24.11.20 у справі №54/32-20.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.22 у справі №904/2881/21 апеляційні скарги ТОВ «ОЛІО ТРАНС» та ТОВ «РІФ СІЧ залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.21 - без змін.

Заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя звернувся до суду з вимогами визнати недійсними протокол №2-5ВТП розгляду тендерних пропозицій від 12.02.18 та договір №5ВТП від 02.03.18 про закупівлю товару, а також стягнути з відповідачів (з відповідача-2 на користь відповідача-1, а потім з відповідача-1 в дохід держави) одержані грошові кошти в сумі 454 049,70 грн. При цьому, в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається, зокрема, на те, що дії відповідача-2 спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин. Не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі. Враховуючи зазначене, прокурор стверджує, що в діях ТОВ «РІФ СІЧ» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору. У зв`язку з цим, протокол №2-5ВТП розгляду тендерних пропозицій від 12.02.18 завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони - ТОВ «РІФ СІЧ» і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України. Крім того, договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ «РІФ СІЧ», на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому, як зазначає прокурор, підстави для визнання недійсним рішення замовника, оформленого протоколом №2-5ВТП розгляду тендерних пропозицій від 12.02.18, що зазначені вище, повною мірою застосовні для визнання недійсним договору.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Щодо визнання недійсним протоколу №2-5ВТП розгляду тендерних пропозицій від 12.02.18.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За частинами 1 та 2 ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частинами 1 та 2 ст. 5 ГПК України унормовано, що здійснюючи правосуддя господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.21 у справі № 916/1415/19 суд надав правовий висновок стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що:

- держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання; такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача; якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (пункт 6.5),

- розглядаючи справу суд має з`ясувати чи передбачено обраний позивачем спосіб захисту законом або договором, чи передбачено законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (пункт 6.6),

- якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або є не ефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (п. 6.7.),

- відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України, права та законні інтереси захищаються, у т.ч., шляхом визнання наявності або відсутності прав; згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність; визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності (п. 6.12).

Поряд з цим, у п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 у справі № 910/3009/18 суд зазначив, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

На підставі викладених правових положень слідує, що право прокурора/позивача на заявлення конкретної позовної вимоги повинне узгоджуватись із правильністю, належністю та ефективністю обраного способу захисту порушених прав.

Частина 1 ст. 162 ГПК України регламентує, що у позовній заяві позивач /прокурор/ викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 3 цієї ж статті, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або ін. спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

У постанові від 04.12.19 по справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно застосування цієї правової норми. Суд у пунктах 81, 83 та 86 вказав, що:

- предмет позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів,

- підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу,

- правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги,

- саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відтак, обов`язком прокурора/позивача/ є самостійне визначення позовних вимог, наведення правових підстав позову, а обов`язком суду є надання правової кваліфікації відносинам сторін та правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

У справі №908/1032/23 прокурором/заступником/ обрано спосіб захисту у вигляді «визнання недійсним протокол» відповідальної особи …, хоча за наведеними правовими положеннями тендерний комітет та уповноважена/відповідальна/ особа приймають рішення, які протоколом лише оформлюються.

Відтак, належним способом захисту порушених прав є «визнання недійсними рішень» уповноваженої особи та тендерного комітету.

Обґрунтовуючи вимогу про «визнання недійсним протоколу», прокурор посилається, зокрема, на те, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.19 у справі №910/353/19 зробила наступний висновок: «В силу положень ст. 202 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, протокол відхилення пропозиції учасника допорогової закупівлі від 21.12.2018 є правочином, вчиненим Акціонерним товариством «Укргазвидобування» та спрямованим на припинення цивільних прав і обов`язків позивача».

Втім, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.22 у справі №910/12525/20 зробила висновок про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належним та ефективним способом захисту.

У постанові від 26.05.23 у справі №905/77/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зробив наступний висновок: «… З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. При цьому, підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі», та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору. …».

Як вказує об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.19 у справі №910/353/19, «…Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а у ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. …».

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.07.23 у справі №233/4365/18, «… Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 р. у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 р. у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). … Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати. …

… Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 р. у справі № 483/448/20 (пункт 9.66). …».

З огляду на вищевикладене у тексті цього рішення господарського суду у справі № 908/1032/23, вимога прокурора/заступника/ про визнання недійсним протоколу №2-5ВТП розгляду тендерних пропозицій від 12.02.18 є не належним та не ефективним способом захисту, оскільки не призведе до поновлення порушених інтересів держави.

Суд при розгляді цієї справи враховано, що прокурором не наведено жодних порушень комунальним підприємством «Запоріжміськсвітло» порядку проведення тендеру, що могло би призвести до прийняття незаконного рішення, оформленого протоколом №2-5ВТП розгляду тендерних пропозицій від 12.02.18. Крім того, враховано, що представник відповідача-1, визнаючи позов, акцентував увагу суду на тому, що вина відповідача-1 відсутня, оскільки ним не було порушено порядок проведення оскаржуваного у цій справі тендеру (протоколу розгляду тендерних пропозицій …).

Судом прийнято до уваги, що прокурором у позовній заяві зазначається, що «…підстави для визнання недійсним рішення замовника, оформленого протоколом №2-5ВТП розгляду тендерних пропозицій від 12.02.18, що зазначені вище, повною мірою застосовні для визнання недійсним договору. …».

За викладених обставин, судом не вбачається правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним протоколу №2-5ВТП розгляду тендерних пропозицій від 12.02.18 відповідальної особи, фахівця з державних закупівель... А тому, в цій частині позовної вимоги судом відмовляється.

Щодо визнання недійсним договору №5ВТП про закупівлю товару від 02.03.18, укладеного між комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» та ТОВ «РІФ СІЧ».

Частиною 1 ст. 202 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Абзацами 1-3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право за захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є не додержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі не додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься й у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

У постанові Верховного Суду від 20.03.19 у справі №922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 ЦК Кодексу: «... У ч. 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та ін. учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України слід дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. …».

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.19 у справі №390/34/17 вказує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому, ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 наведеного вище Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 Закону).

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, КП «Запоріжміськсвітло» мало на меті не просто задовольнити потребу в придбанні товару (бензину А-95), а здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Розглядаючи справу №910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 вказав, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Частиною 5 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вже зазначалось в тексті цього рішення місцевого господарського суду, обставини вчинення ТОВ «РІФ СІЧ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UА-2018-01-22-002038-а, підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к у справі № 54/32-20.

Вказане рішення набрало законної сили, що підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі №904/2881/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022.

Тобто, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням встановив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, зокрема, ТОВ "РІФ СІЧ", результатів торгів.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.

Ефективна економіка, в свою чергу, забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.

Проте, порушення ТОВ «РІФ СІЧ» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів відкритих торгів, проведених КП "Запоріжміськсвітло», не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Дії ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС», які полягали у взаємозв`язку учасників процедури закупівлі, спільної стратегії у торгах, у т.ч. щодо не зниження цінових пропозицій, наявності господарських відносин між вказаним суб`єктами господарювання, фактичному розташуванні за однаковими адресами, використання одного електронного майданчика та одних і тих же ІР-адрес, забезпечення ТОВ «РІФ СІЧ» участі у торгах ТОВ «ОЛІО ТРАНС», схожості в оформленні документів у складі тендерних пропозицій, є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів.

Надаючи оцінку діям ТОВ «РІФ СІЧ»» у цій справі Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що у діях ТОВ «РІФ СІЧ» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ «РІФ СІЧ» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору.

Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників - ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС», які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання КП «Запоріжміськсвітло» нафти і дистилятів (бензину А-95) проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

А тому договір №5ВТП від 02.03.18, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ «РІФ СІЧ», на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідачів в дохід держави коштів, отриманих за спірним договором, в сумі 454 049,70 грн.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.21 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім нього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених у ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України унормовано, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як свідчать матеріали справи, договір №5ВТП від 02.03.18 є виконаним на суму 454 049,70 грн.

При цьому, судом в межах цієї господарської справи встановлено відсутність умислу з боку відповідача-1, яким є КП «Запоріжміськсвітло», в укладанні оспорюваного договору, оскільки на момент проведення процедури відкритих торгів та укладенні договору відповідач-1 не міг знати (докази зворотнього в матеріалах справи відсутні і суду не надано), що ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагались між собою.

В той же час, ТОВ «РІФ СІЧ», маючи намір щодо отримання не законного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, нівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в сумі 454 049,70 грн.

Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «РІФ СІЧ», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти в сумі 454 049,70 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

За викладених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави суд зазначає наступне.

Статтею 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або ін. інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч. 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, втому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи ін. суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Прокурор обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що таке звернення зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ «РІФ СІЧ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що Запорізька міська рада та Східний офіс Держаудитслужби уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, але такого захисту фактично не здійснювали.

Шевченківська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області листом від 02.02.2023 №57-101-699ВИХ-23 повідомила КП «Запоріжміськсвітло», а листом від 02.02.2023 №57-101-721ВИХ-23 - Запорізьку міську раду про наявність рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 №54/41-р/к у справі №54/32-20 щодо узгодження своєї поведінки ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» під час проведення закупівлі з ідентифікатором ІІА-2018-01-22-00203 8-а. Просила зазначити про заходи до поновлення державних інтересів та інтересів територіальної громади, які вживались або планують вживатись Запорізькою міською радою, її виконавчими органами.

Листом від 15.02.2023 №189 Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» повідомило, що йому не було відомо про узгодження своєї поведінки ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» та не було відомо про наявність рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 №54/41-р/к у справі №54/32-20.

Листом від 03.03.2023 №01/01-37/169 (на лист окружної прокуратури від 02.02.2023 №57-101-721ВИХ-23) Департамент інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради повідомив, що інформацію щодо запитуваної інформації було надано КП «Запоріжміськсвітло».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.19 у справі №903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту - та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин не звернення до суду Запорізькою міською радою, цей факт свідчить, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Запорізькою обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 30.01.23 на адресу Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області скеровано лист за № 15/2-57ВИХ-23 щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

Східним офісом Держаудитслужби листом від 06.02.23 № 040431-18/875-2023 повідомлено, що лист органу прокуратури направлено до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області для надання інформації щодо здійснення заходів державного фінансового контролю об`єктів про які вказується у листі та щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства.

У свою чергу, листом Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 24.02.23 № №040831-17/611-2023 повідомлено прокурора, що органами державного фінансового контролю заходи реагування шляхом пред`явлення позову до суду не вживались та не плануються.

Таким чином, Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання договору недійсним та стягнення коштів до державного бюджету не вжито.

Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах - Східним офісом Держаудитслужби допущено нездійснення необхідного захисту - не пред`явлено до суду відповідний позов.

У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматись порядку передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.19 у справі № 924/349/18, від 16.04.19 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.20 у справі № 912/2385/19.

Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та попередньо, до пред`явлення позову, листами від 02.02.23 №57-101-699ВИХ-23 та від 02.02.23 №57-101-721ВИХ-23 повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву ст. 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, застосовуючи вказані вимоги ст. 79 ГПК України у цій справі суд вважає за необхідне зазначити, що важливим є не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага. Таким чином, вірогідність доказів означає їх домінування не у кількісному вимірі (тобто кількості наданих стороною документів, заяв свідків тощо), а у якісному вимірі (тобто впливі усіх доказів в їх сукупності та окремо на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам.

Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є у відповідній частині обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, враховуючи встановлені обставини у цій справі судом судовий збір в частині задоволених позовних вимог покладається на відповідача-2, оскільки спір виник саме з його вини.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №5ВТП про закупівлю товару від 02.03.18, укладений між комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 7, ЄДРПОУ 03345076) та товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ЄДРПОУ 35450246).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, код ЄДРПОУ 35450246) на користь комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345076) - 454 049 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі сорок дев`ять) грн 70 коп., а з комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345076) одержані ним за рішенням суду 454 049 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі сорок дев`ять) грн 70 коп. стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, код ЄДРПОУ 40477689) в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, код ЄДРПОУ 35450246) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Матросова, 29 а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок UА43820172034318000100000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) - кошти витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, в сумі 9 494 (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 75 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 22.09.2023.

Суддя В.Л. Корсун