Ухвала

від 22.09.2023 по справі 909/794/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/794/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.09.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" про забезпечення позову від 20.09.2023 (вх.№11026/23 від 21.09.2023)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531", вул. Січових Стрільців, буд. 23, оф. 604, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 1415000 грн,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-531" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 1415000 грн.

Ухвалою від 18.09.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд в якості забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" у справі 909/794/23 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 1415000,00 грн, накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідачем згідно інформаційної довідки 344773411 від 31.08.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, в період з 07.08.2023, з дати звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення коштів, до моменту подання даного позову, було вчинено відчуження ряду об`єктів нерухомого майна, належного відповідачу, зокрема, земельних ділянок, нежитлових приміщень та житлового будинку.

Також, вказує що згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.08.2023 відповідачка - ОСОБА_1 значиться як засновник (учасник) юридичної особи: ТОВ "Ріел ІФ", код ЄДРПОУ 41310492. Проте, у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.09.2023 відповідачка - ОСОБА_1 уже не значиться як засновник (учасник) юридичної особи: ТОВ "Ріел ІФ" код ЄДРПОУ 41310492. При цьому, в розділі "Перелік засновників (учасників) юридичної особи" значиться інша особа: ОСОБА_2 .

Зазначає, що станом на даний час відповідач по даній справі має необмежену можливість відчуження іншого нерухомого майна на користь третіх осіб. Відчуження відповідачем майна, у разі задоволення судом даного позову, призведе до того, що ефективний захист або поновлення порушеного права позивача за рішенням суду, за захистом якого звернувся позивач до суду з вказаним позовом буде неможливим.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) п. виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (постанови Верховного Суду від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19).

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про стягнення коштів. Однак, позивач просить накласти арешт на майно відповідача, що не є предметом спору у даній справі. Позивачем також не наведено доказів того, що у відповідача відсутні грошові кошти, в тому числі і на рахунках в банківських установах, за рахунок яких може відбутись погашення заборгованості.

Доводи позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованим/недоведеним та базуються лише на припущеннях, адже позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів; доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).

З огляду на наведене, позивачем належними і допустимими доказами не доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, а також висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 136 ГПК України, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" про забезпечення позову від 20.09.2023 (вх.№11026/23 від 21.09.2023) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 22.09.2023

Суддя Неверовська Л.М.