Рішення

від 20.09.2023 по справі 922/3138/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023м. ХарківСправа № 922/3138/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н. А.

за участю секретаря судового засідання Желтухіна А. М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров`я народу» (вул. Шевченка, 22, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 35587866)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «БЛІНД» (код ЄДРПОУ 34333275, реєстраційний код ЄДРІСІ - 233910, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корп. 45, оф. 21)

та до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮРО СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ» (код ЄДРПОУ 36224590, місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5)

про визнання недійсними договорів, -

за участю представників учасників справи:

позивача - Гуляєва А. В.,

першого відповідача - Хоменка Є. О.,

другого відповідача - Бондаренко Н. В., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров`я народу» (позивач по справі) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «БЛІНД» (перший відповідач) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮРО СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ» (другий відповідач) про визнання недійсними договорів, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-08-Бл від 22.06.2023, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «БЮРО СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ» (код 36224590, місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «БЛІНД» (код ЄДРПОУ 34333275, Реєстраційний код ЄДРІСІ - 233910, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корп. 45, оф. 21);

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-06-Бл від 22.06.2023, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «БЮРО СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ» (код 36224590, місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «БЛІНД» (код ЄДРПОУ 34333275, Реєстраційний код ЄДРІСІ - 233910, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корп. 45, оф. 21);

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-03-Бл від 22.06.2023, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «БЮРО СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ» (код 36224590, місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «БЛІНД» (код ЄДРПОУ 34333275, Реєстраційний код ЄДРІСІ - 233910, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корп. 45, оф. 21);

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-05-Бл від 22.06.2023, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «БЮРО СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ» (код 36224590, місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «БЛІНД» (код ЄДРПОУ 34333275, Реєстраційний код ЄДРІСІ - 233910, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корп. 45, оф. 21).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3138/23; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 06.09.2023; встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, у зазначений строк відповідачі мають надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву та доданих до нього документів відповідачі мають надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; позивачу згідно статті 166 ГПК України встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання; відповідачам згідно статті 167 ГПК України встановлено строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь на відзив з дня його отримання; повідомлено учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/; роз`яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-165 ГПК України та мають бути подані у строк, визначений ГПК України та відповідній ухвалі суду, письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст. 91 ГПК України), звернуто увагу сторін на те, що усі заяви, клопотання, пояснення, докази тощо, які подаються до суду, мають бути одночасно направлені іншим учасникам справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана учасникам справи та отримана: позивачем 21.07.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102272528089), першим відповідачем 25.07.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 610227252819), другим відповідачем 24.07.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102272528143).

01.08.2023 (вх. № 20306/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮРО СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ» на позовну заяву, в якому другий відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити.

04.08.2023 (вх. № 20699/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «БЛІНД», в якому перший відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 06.09.2023 суд за участю представників сторін протокольною ухвалою суду закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.09.2023.

В судовому засіданні 20.09.2023 суд перйшов до розгляду справи по суті. Представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у ньому. Представник першого відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву. Представник другого відповідача проти позову заперечував з посиланням на правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву позивача.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

22.06.2023 між ТОВ «Бюро стандарти та якість» та ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» укладено декілька договорів про відступлення права вимоги, а саме: Договір про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-08-Бл від 22.06.2023, № ВПВ-22/06/23-06-Бл від 22.06.2023, ВПВ-22/06/23-03-Бл від 22.06.2023, ВПВ-22/06/23-05-Бл від 22.06.2023.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулась заміна кредитора (Позикодавця) у таких позикових зобов`язаннях: договір позики № 2-09 від 21.09.2015 р; договір позики № 1116 від 20.11.2015 р, договір позики № 1125 від 20.11.2015 р., № 1130 від 23.11.2015 р., за якими позивач є Боржником. Про заміну кредитора у зобов`язанні ТОВ «ХФП «Здоров`я народу» було повідомлено листом.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювані договори є недійсними, оскільки вони не зареєстровані Національним Банком України, є договорами факторингу та є фіктивними правочинами.

Разом із тим суд не може погодитись із вказаними твердженнями позивача виходячи з наступного.

Щодо недійсності договорів через відсутність реєстрації цих договорів Національним банком України.

З текстів договорів позики вбачається, що позивач взяв в борг грошові кошти, відповідно, у: UK Pharma Impex Limited (44A THE GREEN, Варлінгхам, Сюррей, Англія, Великобританія, CR6 9NA); Premier MFO Overseas Limited (Poseidonos, 1, LEDRA BUSINESS CENTRE, 2406 Egkomi, Нікосія, Кіпр); Latan Corporation Limited (Poseidonos, 1, LEDRA BUSINESS CENTRE, 2406 Egkomi, Нікосія, Кіпр); Nenat Holdings Limited (Poseidonos, 1, LEDRA BUSINESS CENTRE, 2406 Egkomi, Nicosia Cyprus), Premier MFO Overseas Limited (Poseidonos, 1, LEDRA BUSINESS CENTRE, 2406 Egkomi, Nicosia Cyprus).

В подальшому вказані нерезиденти на підставі договорів № 02-09/20 від 01.06.2020, 1116/20 від 01.06.2020, 1130/20 від 01.06.2020, 1125/20 від 01.06.2020 відступили своє право вимоги належного виконання усіх зобов`язань за договорами позики, у тому числі сплати процентів та головної заборгованості на користь ALL INVEST SECURITIES LIMITED (4 Diagorou Str., KERMIA BUILDING, 5 floor, office 503, Nicosia Cyprus).

В свою чергу ALL INVEST SECURITIES LIMITED на підставі договорів цесії № 20230315-08 від 15.03.2023, 20230315-03 від 15.03.2023, 20230315-06 від 15.03.2023, 20230315-05 від 15.03.2023 право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за договорами позики передало Salemhalbay Korlбtolt Felelхssйgы Tбrsasбg (Товариство з обмеженою відповідальністю «Салємхалбай», 1024, Budapest, Hungary, Rуmer Flуris utca 8 13373/8/B).

08.05.2023 Salemhalbay Korlбtolt Felelхssйgы Tбrsasбg на підставі договорів № 8, № 6, № 3, № 5 відступило своє право вимоги до позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БЮРО «СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ» (Відповідач 2).

Відповідач 2 на підставі договорів про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-08-Бл від 22.06.2023, ВПВ-22/06/23-06-Бл від 22.06.2023, ВПВ-22/06/23-03-Бл від 22.06.2023, ВПВ-22/06/23-05-Бл від 22.06.2023, право вимоги до Боржника відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «БЛІНД» (Відповідач 1).

Станом на час виникнення спірних правовідносин, порядок реєстрації Національним Банком України договорів, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов`язань в іноземній валюті було визначено постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 року № 270 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам» (Положення № 270), яка втратила чинність 07 лютого 2019 року.

Відповідно до п.1.1 Положення № 270 резиденти (юридичні особи, у тому числі уповноважені банки, фізичні особи-підприємці, фізичні особи) (резиденти-позичальники) можуть одержувати кредити, позики, у тому числі поворотну фінансову допомогу, в іноземній валюті (кредити) від нерезидентів відповідно до договорів та в порядку, установленому розділом І цього Положення.

Пунктом 1.7 Положення № 270 було визначено, що резидент-позичальник зобов`язаний зареєструвати договір у Національному банку до фактичного одержання кредиту. Такі договори підлягають реєстрації Національним банком у порядку, установленому: главою 2 цього розділу - для резидентів-позичальників, що не є банками; главою 4 цього розділу - для уповноважених банків-позичальників.

Пунктом 2.6. Положення № 270 було визначено, що Національний банк уносить відомості про реєстрацію договору до електронного реєстру повідомлень про договори та видає резиденту-позичальнику повідомлення з відміткою про реєстрацію договору, оформлене відповідно до абзацу третього пункту 2.7 глави 2 розділу I цього Положення, що є реєстраційним свідоцтвом до договору (далі в цьому розділі - засвідчене Національним банком повідомлення з відміткою про реєстрацію договору на паперовому носії).

Згідно з п. 3.2 Положення № 270 обслуговуючий банк проводить платіжні операції за договором лише в разі їх відповідності умовам, реєстрації договору (крім випадків дострокового погашення кредиту (якщо це передбачено договором), а також прострочення погашення кредиту) та умовам договору з нерезидентом, і здійснює контроль за: відповідністю обсягів перерахованої нерезиденту іноземної валюти обсягам фактично одержаного резидентом кредиту з урахуванням сплати процентів за його користування, комісій тощо; неперевищенням резидентом-позичальником розміру виплат за максимальною процентною ставкою, зазначеною під час реєстрації договору (зокрема, у разі сплати неустойки, інших санкцій за неналежне виконання договору).

Водночас, відповідно до п. 2 Постанови НБУ від 02 січня 2019 року № 6 «Про затвердження Положення про порядок надання банками НБУ інформації щодо договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками» (Положення № 6) банки здійснюють ініціювання реєстраційних дій/анулювання реєстрації договорів за допомогою засобів спеціального програмного забезпечення НБУ щодо реєстрації договорів згідно з Положенням № 270), до 14 год. 06 лютого 2019 року.

Згідно з п. 3 Постанови № 6 з 07 лютого 2019 року обслуговування банками операцій резидентів за договорами, що передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами (позиками) (договори), здійснюється, зокрема, з урахуванням такого:

1) реєстрація договорів, яка була здійснена НБУ (реєстраційні свідоцтва, що були видані НБУ резидентам-позичальникам) у період до 07 лютого 2019 року, втрачає(ють) чинність;

2) банки зобов`язані надавати інформацію щодо договорів в електронній формі до автоматизованої інформаційної системи НБУ «Кредитні договори з нерезидентами» (Інформаційна система) згідно з порядком, установленим Положенням № 6, з 10 год. 07 лютого 2019 року та з урахуванням підпунктів 4 та 5 п. 3 Постанови № 6;

3) інформація щодо договорів, яка згідно з Положенням № 270 надавалася банками до НБУ для цілей реєстрації договорів (унесення змін до реєстрації договорів) та міститься в електронному реєстрі повідомлень про договори, що ведеться засобами спеціального програмного забезпечення НБУ щодо реєстрації договорів (Реєстр), станом на 10 год. 07 лютого 2019 року переноситься в автоматизованому режимі до облікових записів Інформаційної системи (із збереженням номера та дати запису, що відповідає договору в Реєстрі, для облікового запису, що відповідає цьому договору в Інформаційній системі);

4) банк (у разі потреби) уносить зміни/уточнення до інформації щодо договорів, яка була в автоматизованому режимі відповідно до пп. 3 п. 3 Постанови № 6 перенесена до облікових записів Інформаційної системи, у загальному порядку згідно з Положенням № 6;

5) банк, якщо в Інформаційній системі немає облікового запису, що відповідає договору, реєстрація якого підтверджувалася реєстраційним свідоцтвом (із додатками за їх наявності) у паперовій формі, що було видане НБУ резиденту-позичальнику та станом на 06 лютого 2019 року залишалося діючим, уносить інформацію щодо такого договору (із посиланням на номер і дату такого реєстраційного свідоцтва) до Інформаційної системи не пізніше дня проведення валютної операції за цим договором через цей банк.

Інформаційна система - це комплекс організаційно-технічних засобів НБУ, який забезпечує формування централізованої інформаційної бази про договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками (уключаючи поворотну фінансову допомогу) (пп. 1 п. 2 Положення № 6).

З копій реєстраційних свідоцтв вбачається, що боргові зобов`язання з нерезидентами за договорами позики були зареєстровані Національним банком України.

У зв`язку зі зміною сторони зобов`язання на ALL INVEST SECURITIES LIMITED, відповідні зміни також було зареєстровано Національним Банком України.

Крім того, через укладення між сторонами додаткових угод від 25.10.2022 р., Національним Банком України до АІС «Кредити з нерезидентами» внесено відповідну інформацію.

З вище викладеного вбачається, що договори позики та зміни до них, у тому числі зміна сторони внаслідок відступлення права вимоги, були зареєстровані НБУ у відповідності до норм чинного на той час законодавства.

При цьому сама по собі процедура реєстрації НБУ боргових зобов`язань з нерезидентами не впливає на чинність договору в розумінні ст. 203 ЦК України, а має наслідком відмову обслуговуючим банком в проведенні платіжних операцій.

З урахуванням того, що ALL INVEST SECURITIES LIMITED здійснило відступлення прав вимоги за договорами позики на користь Salemhalbay Korlбtolt Felelхssйgы Tбrsasбg (Товариство з обмеженою відповідальністю «Салємхалбай») 08.05.2023, а на підставі додаткової угоди від 25.10.2022 через воєнний стан в Україні платіжні операції за цими договорами позики «заморожені», у позивача, як і у обслуговуючого банку відсутній обов`язок з надання до Інформаційної системи повідомлення щодо договору позиви, в порядку, передбаченому Положенням № 6.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення Постанови № 6, а оспорювані договори відступлення права вимоги відповідають вимогам ст. 203 ЦК України.

Щодо посилань позивача про те, що мало місце укладення договорів факторингу.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги (цесії) може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.

Частинами 3, 4 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 350 Господарського кодексу України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Разом з цим в статті 1077 Цивільного кодексу України визначено поняття договору факторингу, відповідно до якого за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 зазначено, що ознаками договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом №2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 вказала на те, що якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Зі змісту договорів відступлення права вимоги, що оскаржується, вбачається, що до Нового кредитора (відповідача першого) переходить право вимагати виконання Боржником зобов`язань за договорами позики, а Новий кредитор за відступлення права вимоги, зобов`язався у строк до 07.07.2023 сплатити Первісному кредитору вартість права вимоги у розмірі нижчому, ніж зобов`язання Боржника перед первісним Кредитором.

Права вимоги Первісного кредитора вважаються відступленими (переданими) Новому кредитору з моменту підписання повноважними представниками Сторін цього Договору. Ці Договори є укладеними та набирають чинності з моменту їх підписання Сторонами і діють до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ними.

Крім того, зі змісту оскаржуваних договорів вбачається, що при їх укладенні сторони належним чином досягли згоди з усіх істотних умов для відступлення права вимоги, відобразивши їх у тексті договору, у тому числі щодо предмету зобов`язання, яке відступається; вартості відступлених прав вимоги; передачі документів, що підтверджують право вимоги; щодо порядку розрахунків; взаємних прав та обов`язків сторін, тощо.

Положеннями цивільного закону, що регулюють відносини заміни кредитора у зобов`язанні, не передбачено обов`язкової умови щодо отримання первісним кредитором економічних благ (прибутку) у зв`язку із відступленням права вимоги за договором.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Наведене дає підстави для висновку про те, що укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу, відтак посилання позивача про те, що оспорюваний правочин є договором факторингу, за якими вчинено фінансову послугу без відповідного дозволу (ліцензії), що є підставою для визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України, є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо твердження позивача про фіктивність укладених угод.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 757/12646/16, від 28 лютого 2018 року у справі №909/330/16, від 01 листопада 2018 року в справі № 910/18436/16.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) й дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 1 на адресу позивача направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, що свідчить про те, що наміри сторін договору спрямовані на реальне настанні обставин, обумовлених предметами спірних правочинів. При цьому позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності умислу сторін спірних правочинів на укладенні фіктивного правочину або наявності у сторін інших цілей, ніж ті, що передбачені правочинами.

Таким чином, посилання позивача про укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 фіктивних правочинів не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідачами у встановленому законом порядку спростовано позовні вимоги позивача.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, не підтвердженими наявними в матеріалах справи документальними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2023.

Суддя Н.А. Новікова