Постанова

від 21.09.2023 по справі 910/11841/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/11841/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа» - Пантюшенко О.О. , адвокат (ордер АН №1099841 від 20.12.2022),

відповідача - Міністерства оборони України - Хатунцева І.В. (в порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа» (далі - Товариство, позивач, скаржник)

на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2023 (суддя Ващенко Т.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 (головуючий суддя: Пономаренко Є.Ю., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.)

у справі № 910/11841/22

за позовом Товариства

до Міністерства оборони України (далі - Міністерство, відповідач)

про внесення змін до договору.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до суду з позовом до Міністерства про внесення змін до договору про закупівлю послуг за державні кошти від 06.05.2022 №370/3/5/6/1/39 в частині визначення терміну виконання робіт, передбаченого Календарним планом надання послуг з ремонту виробів (Додаток №1 до договору), а саме: викласти стовпчик «Термін виконання ремонту (місяць, рік)» таблиці, викладеної у Календарному плані надання послуг з ремонту виробів у наступній редакції: « 31.12.2022».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, виникли істотні зміни обставин (підвищення офіційного курсу гривні за один долар США внаслідок збройної агресії російської федерації проти України), на підставі яких позивач має право вимагати у відповідача внести зміни до договору про закупівлю за державні кошти від 06.05.2022 № 370/3/5/6/1/39 в частині зміни строків виконання зобов`язань (з 30.08.2022 на 31.12.2022).

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №910/11841/22 в позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, виходячи з фактичних обставин справи та правовідносин, які склались між сторонами, суд першої інстанції встановив, що вимога про внесення змін до договору в частині продовження строків виконання робіт не є належним та ефективним способом захисту прав позивача. За висновком суду, дана позовна заява фактично спрямована не на внесення змін до договору з метою його виконання, а на усунення підстав для відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 рішенні місцевого господарського суду у справі №910/11841/22 залишено без змін.

Разом з тим, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, апеляційний господарський суд з посиланням на приписи статті 652 Цивільного кодексу України та приписи статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначив, що :

- у справі, що переглядається, сторони у договорі домовились про можливість продовження строку (терміну) виконання зобов`язань (надання послуг) у випадку істотної зміни обставин. Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором, є відповідний документ, виданий ТПП України або регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 7.7 договору);

- згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень. Водночас вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів (постанова Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №910/15637/19; пункт 6.18 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №910/13436/19; пункт 49 постанови Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №910/11888/19; пункт 10 постанови Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №910/14155/21, пункт 5.12 постанови від 26.10.2021 у справі №910/18402/20);

- правова оцінка, що наведена у висновку ТПП про істотні зміни обставини, відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі, не є обов`язковою для суду. Саме по собі підвищення офіційного курсу гривні за один долар США не є безумовною підставою для внесення змін до Договору, оскільки наявність причинно-наслідкового зв`язку між наведеним та неможливістю виконання договірних зобов`язань у встановлений строк підлягає з`ясуванню і доведенню в загальному порядку. Висновок ТПП про наявність істотної зміни обставин не є підставою для звільнення позивача від доказування цих обставин. Такі обставини доводяться в загальному порядку і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

- позивач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов`язані також зі зміною курсу гривні зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено військовий стан. Тому настання зазначених подій не може розглядатися як підстава для зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин. За відсутності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, не можна змінити договір за рішенням суду;

- наведене є достатньою та самостійною підставою для відмови в позові. У разі коли має місце зміна обставин, але вона не може бути кваліфікована як істотна у розумінні абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України, не вимагається додаткова перевірка наявності ще й сукупності чотирьох умов, визначених у частині другій цієї статті, а також установлення того, чи суперечить розірвання договору суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта цієї статті). Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі № 910/21100/21.

Крім того апеляційний суд взяв до уваги наступне:

- укладаючи договір, позивач шляхом вільного волевиявлення зобов`язався виконати роботи у встановлений у цьому договорі строк, та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення його умов.

- відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

- у даному випадку, договір укладено у травні 2022 року, тобто після запровадження воєнного (військового) стану в Україні. Таким чином, доводи скаржника про наявність підстав для внесення змін у договір у зв`язку з істотною зміною обставин не знайшли свого підтвердження.

Отже, з наведеного фактично вбачається, що апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, залишивши рішення суду без змін, однак з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції, оскільки вказане порушення не призвело до прийняття незаконного рішення про відмову у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Товариство зазначає, що судові рішення попередніх інстанцій є незаконними та необґрунтованими, оскільки прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим просить Суд судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про оборонні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану», яка була прийнята відповідно до цього Закону, а також статті 652 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах щодо зміни строку виконання договірних зобов`язань у зв`язку з істотною зміною обставин, які підтверджені документально та пов`язані із підвищенням курсу іноземної валюти під час правового режиму воєнного стану.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство зазначає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, постановленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить: касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення; оскаржувані судові акти - без змін.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що:

- 06.05.2022 Товариство (виконавець) та Міністерство (замовник) уклали договір про закупівлю послуг за державні кошти №370/3/5/6/1/39, згідно з пунктом 1.1 якого предметом є закупівля послуг з ремонту за технічним станом безпілотного авіаційного комплексу А1-СМ «Фурія», код 50210000-0 (послуги з ремонту і технічного обслуговування літальних апаратів) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг (Додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

- згідно з Календарним планом надання послуг термін виконання ремонту - 30.08.2022;

- відповідно до пункту 3.1 договору ціна послуг на момент укладання договору становить 39 584 390,59 грн.;

- строк дії договору до 31.12.2022 (пункт 10.1 договору);

- 11.05.2022 виконавець звернувся із листом до іноземного виробника - компанії ALFEY SOLUTIONS OU із проханням запустити виробництво без попередньої оплати з метою економії часу та здійснити поставку оптичних модулів до 10.08.2022, щоб в свою чергу, Товариство мало змогу виконати свої договірні зобов`язання перед замовником 30.08.2022;

- 17.05.2022 Товариство отримало відповідь від компанії ALFEY SOLUTIONS OU, в якій було повідомлено, що виробництво буде почато без попередньої оплати, але 100% вартості має бути сплачено перед відправленням товару. Також, в цьому листі було зазначено, що для початку виробництва потрібно укласти додаткову угоду № 25/1 від 17.05.2022 до контракту № 02/03-17ML від 02.03.2017, що і було зроблено сторонами 17.05.2022;

- 08.07.2022 замовник перерахував попередню плату в розмірі 19 792 195,29 грн, що становить 50% від ціни договору;

- 21.07.2022 постановою НБУ № 154 від 21.07.2022 підвищено офіційний курс гривні до долара США до 36,5686 UAH/USD, тобто більш ніж на 25%, відповідно, курс євро підвищився більш ніж на 20%. Таке підвищення курсу, як стверджував позивач, враховуючи, що більшість комплектуючих та запчастин, які використовуються при наданні послуг з ремонту є іноземного походження та імпортуються виконавцем, фактично унеможливило своєчасне та в повному обсязі проведення закупівлі певних імпортних покупних комплектувальних виробів іноземного виробництва за запланованою ціною та фактично є істотною зміною обставин, і саме така істотна зміна обставин унеможливила виконання позивачем договірних зобов`язань у строк до 30.08.2022;

- 03.08.2022 компанія ALFEY SOLUTIONS OU повідомила позивача про готовність до поставки товару та для продовження поставки попросила здійснити платіж в розмірі 100%, як це передбачено умовами додаткової угоди до договору, але станом на 03.08.2022 Товариство не мало необхідної суми для того, щоб оплати вартість оптичних модулів в розмірі 100% (навіть, враховуючи отриману від замовника попередню оплату в розмірі 19 792 195,29 грн) ;

- 03.08.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 03/08-22 від 03.08.2022, яким повідомив про існування обставин, які унеможливили виконання договору на тих умовах, на яких він був укладений. До вищезазначеного листа була додана калькуляція вартості ремонту, яка з урахуванням курсу продажу євро становить 44 925 500,73 грн, при тому, що згідно з пунктом 3.1 договору договірна ціна послуг на момент укладання договору становила 39 584 390,59 грн. Цим листом відповідачу було запропоновано розглянути можливість зміни умов договору в частині вартості ремонту та термінів його виконання у зв`язку з істотною зміною обставин, проте даний лист був залишений без відповіді;

- 06.09.2022 відповідач надіслав на адресу позивача претензію вих. № 720/4/5113, в якій запропонував добровільно сплатити штрафні санкції в загальній сумі 466 878,91 грн;.

- 29.09.2022 позивач звернувся до Торгово-промислової палати України щодо проведення експертизи документів та надання висновку про наявність істотних змін обставин умов договору №370/3/5/6/1/39 від 06.05.2022 про закупівлю послуг за державні кошти, у зв`язку із непередбачуваними обставинами, які склалися після укладання договору і не залежали від волі сторін, а саме: прийняття НБУ Постанови № 154 «Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18», якою було зафіксовано новий офіційний курс гривні на рівні 36,5686 гривні за один долар США починаючи з 9.00 21.07.2022;

- 30.09.2022 позивач отримав від відповідача претензію вих. № 720/4/5668 від 27.09.2022 про сплату штрафних санкцій у розмірі 1 934 212,63 грн.;

- 13.10.2022 позивач отримав висновок ТПП України № 1528/1.2 від 13.10.2022 про істотну зміну обставин, згідно з яким виконання зобов`язань замовником за договором про закупівлю за державні кошти від 06.05.2022 №370/3/5/6/1/39, укладеним Товариством та Міністерством, є неможливим;

- 14.10.2022 позивач направив на адресу відповідача відповідь на претензії та вимога про зміну умов договору в частині ціни та терміну виконання зобов`язання, в якій позивач повторно запропонував відповідачу якнайшвидше розглянути питання внесення наступних змін до договору, а саме:

- змінити термін виконання ремонту з 30.08.2022 на 31.12.2022;

- змінити ціну договору з 39 584 390,59 грн на 44 925 500,73 грн.

Оскільки сторони не дійшли згоди щодо зміни умов Договору, позивач звернувся до суду з позовною заявою про внесення змін до договору в частині строку поставки товару - до 31.12.2022.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач погодив строк виконання робіт до 30.08.2022, шляхом підписання даного договору; умови даного правочину не містять положень про визначення його ціни з урахуванням валютного курсу, Закон України «Про Торгово-промислові палати в Україні» не наділяє торгово-промислові палати повноваженнями встановлювати істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договорів, а наданий позивачем висновок ТПП України від 13.10.2020 є відображенням думки його автора та не підтверджується належними і допустимими доказами; у даному випадку відсутні складові статті 652 Цивільного кодексу України для внесення змін до договору.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Спір виник щодо наявності/відсутності правових підстав для внесення змін до договору про закупівлю послуг за державні кошти від 06.05.2022 №370/3/5/6/1/39 в частині визначення терміну виконання робіт, передбаченого Календарним планом надання послуг з ремонту виробів (Додаток №1 до договору), а саме : викласти стовпчик «Термін виконання ремонту (місяць, рік)» таблиці, викладеної у Календарному плані надання послуг з ремонту виробів у наступній редакції:: « 31.12.2022».

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про оборонні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану», яка була прийнята відповідно до цього Закону, а також статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах щодо зміни строку виконання договірних зобов`язань у зв`язку з істотною зміною обставин, які підтверджені документально та пов`язані із підвищенням курсу іноземної валюти під час правового режиму воєнного стану.

Стосовно наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац перший частини першої статті 652 ЦК України).

Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірванні договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, частина перша статті 627 ЦК України), є винятковим заходом. (пункти 88- 90 постанови Великої Палата Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).

Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п`ятої статті 41).

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили.

Постанова Кабінету Міністрів від 20.03.2022 № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» схожу за змістом норму (абзац 3 пункту 1 частини 1) згідно з якою істотні умови державного контракту (договору) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії державного контракту (договору) та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника тощо), за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в державному контракті (договорі).

Проте за висновком Верховного Суду така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін. Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає випадків обов`язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду. Норма пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» не надає право одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку ( подібна правова позиція міститься також у пункті 101 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Водночас зміна договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони допускається у разі істотної зміни обставин з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті 652 ЦК України, та за наявності одночасно умов, встановлених частиною другою цієї статті.

У справі, що переглядається, сторони у договорі домовились про можливість продовження строку (терміну) виконання зобов`язань (надання послуг) у випадку істотної зміни обставин. Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором, є відповідний документ, виданий ТПП України або регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 7.7 договору).

Проте Верховний Суд звертає увагу й на те, що в справі яка розглядається судами не було встановлено, а позивачем, відповідно, доведено наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між обставинами вказаними позивачем (зміна курсу) та продовженням терміну виконання ремонту, про яке просив позивач.

Отже, підстави для застосування у цих правовідносинах ані пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про оборонні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану», яка була прийнята відповідно до цього Закону, ані статті 652 Цивільного кодексу України відсутні.

Верховний Суд у своїх висновках виходить також з того, що згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень. Водночас вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів (постанова Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19; пункт 6.18 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 910/13436/19; пункт 49 постанови Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19; пункт 10 постанови Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №910/14155/21, пункт 5.12 постанови від 26.10.2021 у справі № 910/18402/20).

Як вірно вказав суд апеляційної інстанції правова оцінка, що наведена у висновку ТПП про істотні зміни обставини, відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі, не є обов`язковою для суду. Саме по собі підвищення офіційного курсу гривні за один долар США не є безумовною підставою для внесення змін до Договору, оскільки наявність причинно-наслідкового зв`язку між наведеним та неможливістю виконання договірних зобов`язань у встановлений строк підлягає з`ясуванню і доведенню в загальному порядку.

Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини (зазначена правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у cправі №910/20600/21).

Висновок ТПП про наявність істотної зміни обставин не є підставою для звільнення позивача від доказування цих обставин. Такі обставини доводяться в загальному порядку і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У справі, що переглядається, суди обґрунтовано самостійно перевіряли наявність таких обставин та підстав для внесення змін до договору.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов`язані також з можливою зміною курсу гривні зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених подій не може розглядатися як підстава для зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин. За відсутності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, не можна змінити договір за рішенням суду.

Наведене є достатньою та самостійною підставою для відмови в позові. У разі коли має місце зміна обставин, але вона не може бути кваліфікована як істотна у розумінні абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України, не вимагається додаткова перевірка наявності ще й сукупності чотирьох умов, визначених у частині другій цієї статті, а також установлення того, чи суперечить розірвання договору суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта цієї статті). Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі № 910/21100/21, яка врахована апеляційним господарським судом під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Також Суд погоджується з апеляційним господарським судом та враховує те, що укладаючи договір, позивач шляхом вільного волевиявлення зобов`язався виконати роботи у встановлений у цьому договорі строк, та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення його умов.

Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Ця правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Як встановив апеляційний господарський суд, у даному випадку, договір укладено у травні 2022 року, тобто, після запровадження воєнного стану в Україні, відповідно доводи позивача про наявність підстав для внесення змін у договір у зв`язку з істотною зміною обставин пов`язаних з війною та відповідними передбачуваними її економічними наслідками не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Отже Верховний Суд не вбачає порушень у застосуванні судами статті 652 ЦК України у подібних правовідносинах щодо зміни строку виконання договірних зобов`язань у зв`язку з істотною зміною обставин, які підтверджені документально та пов`язані із підвищенням курсу іноземної валюти під час правового режиму воєнного стану.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.

Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційний господарський суд також зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа».

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атлон Авіа» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 зі справи № 910/11841/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова