Рішення

від 02.08.2023 по справі 758/4972/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4972/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2023 року Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.

при секретарі - Лазуренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олігарх Медіа», ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації,-

В С Т А Н О В И В:

До Подільського районного суду міста Києва звернулись ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олігарх Медіа», ОСОБА_6 , в якій просять:

- визнати недостовірною, негативною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_7 інформацію про те, що: «Финансированием партии занимались многие из ее членов с неоднозначной репутацией, например, такие такие как ОСОБА_8 , ОСОБА_9 и упомянутый ОСОБА_10 , которые владеют микрофинансовой компанией www.mucredit.ua. Полученное таким образом финансирование партия, выполняя основную задачу ОСОБА_11 , поставленную перед ним Кремлем , направляла на выполнение своей основной задачи - ослабление Украины перед моментом широкомасштабного вторжения россии», оприлюднену та поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інформаційного агентства « Олігарх Медіа » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті ОСОБА_6 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_4»;

- зобов`язати ОСОБА_6 та Інформаційну агенцію « Олігарх Медіа » (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа») протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену ним недостовірну інформацію про ОСОБА_7 шляхом розміщення на веб-сайті інформаційного агентства « Олігарх Медіа » за адресою: https://oligarh.media спростування наступного змісту: «Веб-сайт інформаційного агентства « Олігарх Медіа » спростовує недостовірну інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_3 , например, такие такие как ОСОБА_8 , ОСОБА_9 и упомянутый ОСОБА_10 , которые владеют микрофинансовой компанией www.mucredit.ua. Полученное таким образом финансирование партия, выполняя основную задачу ОСОБА_11 , поставленную перед ним Кремлем , направляла на выполнение своей основной задачи - ослабление Украины перед моментом широкомасштабного вторжения россии»;

- зобов`язати Інформаційну агенцію «Олігарх Медіа» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа») розмістити на головній сторінці сайту https://oligarh.media повідомлення про ухвалене у справі судове рішення та публікацію тексту резолютивної частини цього рішення стосовно ОСОБА_7 ;

- стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа» та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 100000 грн;

- визнати недостовірною, негативною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 інформацію про те, що «С момента основания Партии ОСОБА_11 ее членами стали ОСОБА_15 и ОСОБА_16 , соответственно, мать и бывшая жена ОСОБА_17 , осужденного в 2017 году по делу НАК «Нафтогаз Украины». Эти две дамы не только были членами партии ОСОБА_11 , они еще и активно финансировали ее, перечисляя на счета партии немалые суммы своих средств, которые имели, очевидно сомнительное происхождение.», оприлюднену та поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інформаційного агенства « Олігарх Медіа » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 / в статті ОСОБА_6 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;

- зобов`язати ОСОБА_6 та Інформаційну агенцію « Олігарх Медіа » (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа») протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену ним недостовірну інформацію про ОСОБА_2 , шляхом розміщення на веб-сайті інформаційного агентства « Олігарх Медіа » за адресою: https://oligarh.media спростування наступного змісту: «Веб-сайт інформаційного агентства « Олігарх Медіа » спростовує недостовірну інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 : « C момента основания

Партии ОСОБА_11 ее членами стали ОСОБА_15 и ОСОБА_16 , соответственно, мать и бывшая жена ОСОБА_17 , осужденного в 2017 году по делу НАК «Нафтогаз Украины». Эти две дамы не только были членами партии ОСОБА_11 , они еще и активно финансировали ее, перечисляя на счета партии немалые суммы своих средств, которые имели, очевидно, сомнительное происхождение.»;

-зобов`язати Інформаційну агенцію «Олігарх Медіа» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа») розмістити на головній сторінці сайту https://oligarh.media повідомлення про ухвалене у справі судове рішення та публікацію тексту резолютивної частини цього рішення стосовно ОСОБА_2 ;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа» та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100000 грн;

-визнати недостовірною, негативною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 інформацію про те, що «С момента основания Партии ОСОБА_11 ее членами стали ОСОБА_15 и ОСОБА_16 , соответственно, мать и бывшая жена ОСОБА_17 , осужденного в 2017 году по делу НАК «Нафтогаз Украины». Эти две дамы не только были членами партии ОСОБА_11 , они еще и активно финансировали ее, перечисляя на счета партии немалые суммы своих средетв, которые имели, очевидно, сомнительное происхождение.», оприлюднену та поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інформаційного агентства « Олігарх Медіа » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті ОСОБА_6 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;

-зобов`язати ОСОБА_6 та Інформаційну агенцію « Олігарх Медіа » (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа») протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену ним недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на веб-сайті інформаційного агентства « Олігарх Медіа » за адресою: https://oligarh.media спростування наступного змісту: «Веб-сайт інформаційного агентства « Олігарх Медіа » спростовує недостовірну інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме: «C момента основания

Партии ОСОБА_11 ее членами стали ОСОБА_15 и ОСОБА_16 , соответственно, мать и бывшая жена ОСОБА_17 , осужденного в 2017 году по делу НАК «Нафтогаз Украины». Эти две дамы не только были членами партии ОСОБА_11 , они еще и активно финансировали ее, перечисляя на счета партии немалые суммы своих средств, которые имели, очевидно, сомнительное происхождение.»

- зобов`язати Інформаційну агенцію «Олігарх Медіа» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа») розмістити на головній сторінці сайту https://oligarh.media повідомлення про ухвалене у справі судове рішення та публікацію тексту резолютивної частини цього рішення стосовно ОСОБА_3 ;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа» та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 100000 грн;

- визнати недостовірною, негативною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_4 інформацію про те, що «Финансированием партии занимались многие из ее членов с неоднозначной репутацией, например, такие как ОСОБА_8 , ОСОБА_9 и упомянутый ОСОБА_10 , которые владеют микрофинансовой компанией www.mucredit.ua. Полученное таким образом финансирование партия, выполняя основную задачу ОСОБА_11 , поставленную перед ним Кремлем , направляла на выполнение своей основной задачи - ослабление Украины перед моментом широкомасштабного вторжения россии»;

- зобов?язати ОСОБА_6 та Інформаційну агенцію « Олігарх Медіа » (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа») протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену ним недостовірну інформацію про ОСОБА_4 шляхом розміщення на веб-сайті інформаційного агентства « Олігарх Медіа » за адресою: https://oligarh.media спростування наступного змісту: «Веб-сайт інформаційного агенства « Олігарх Медіа » недостовірну спростовує інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 :: « ІНФОРМАЦІЯ_3 , например, такие как ОСОБА_8 , ОСОБА_9 и упомянутый ОСОБА_10 , которые владеют микрофинансовой компанией ІНФОРМАЦІЯ_5 . Полученное таким образом финансирование партия, выполняя основную задачу ОСОБА_11 , поставленную перед ним Кремлем , направляла на выполнение своей основной задачи ослабление Украины перед моментом широкомасштабного вторжения россии»;

- зобов?язати Інформаційну агенцію «Олігарх Медіа» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа») розмістити на головній сторінці сайту https://oligarh.media повідомлення про ухвалене у справі судове рішення та публікацію тексту резолютивної частини цього рішення стосовно ОСОБА_4 ;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа» та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 100000 грн;

- визнати недостовірною, негативною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_5 інформацію про те, що «Финансированием партии занимались многие из ее членов с неоднозначной репутацией, например, такие такие как ОСОБА_8 , ОСОБА_9 и упомянутый ОСОБА_10 , которые владеют микрофинансовой компанией www.mycredit ua. Полученное таким образом финансирование партия, выполняя основную задачу ОСОБА_11 , поставленную перед ним Кремлем , направляла на выполнение своей основной задачи ослабление Украины перед моментом широкомасштабного вторжения россии»;

- зобов?язати ОСОБА_6 та Інформаційну агенцію « Олігарх Медіа » (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа») протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену ним недостовірну інформацію про ОСОБА_5 шляхом розміщення на веб-сайті інформаційного агентства « Олігарх Медіа » за адресою: https://oligarh.media спростування наступного змісту: «Веб-сайт інформаційного агенства « Олігарх Медіа » спростовує недостовірну інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_3 , например, такие такие как ОСОБА_8 , ОСОБА_9 и упомянутый ОСОБА_10 , которые владеют микрофинансовой компанией www.mycredit ua. Полученное таким образом финансирование партия, выполняя основную задачу ОСОБА_11 , поставленную перед ним Кремлем , направляла на выполнение своей основной задачи

- ослабление Украины перед моментом широкомасштабного вторжения россии»;

- зобов`язати Інформаційну агенцію «Олігарх Медіа» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа») розмістити на головній сторінці сайту https://oligarh.media повідомлення про ухвалене у справі судове рішення та публікацію тексту резолютивної частини цього рішення стосовно ОСОБА_5 ;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа» та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 100000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в мережі Інтернет на веб-сайті інформаційного агентства « Олігарх Медіа » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 / розміщена стаття ОСОБА_6 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Внаслідок поширення вказаної статті в мережі Інтернет вона стала доступною і доведеною для невизначеного кола осіб. У вказаній статті викладена, зокрема, наступна інформація: в абзацах 7-11 вказано: «Неудивительно, что в партию ОСОБА_11 вступили многие граждане Украины с неоднозначной репутацией. Например, представители клана ОСОБА_7. С момента основания Партии ОСОБА_11 ее членами стали ОСОБА_15 и ОСОБА_16 , соответственно, мать и бывшая жена ОСОБА_17 , осужденного в 2017 году по делу НАК «Нафтогаз Украины». Эти две дамы не только были членами партии ОСОБА_11 , они еще и активно финансировали ее, перечисляя на счета партии немалые суммы своих средств, которые имели, очевидно, сомнительное происхождение». Впрочем, финансированием партии занимались многие из ее членов с неоднозначной репутацией, например, такие как ОСОБА_8 , ОСОБА_9 и упомянутый ОСОБА_10 , которые владеют микрофинансовой компанией www.mucredit.ua. Далее, как мы можем предполагать, полученное таким образом финансирование партия, выполняя основную задачу ОСОБА_11 , поставленную перед ним Кремлем , направляла на выполнение своей основной задачи - ослабление Украины перед моментом широкомасштабного вторжения россии» В межах вказаної інформації наведені наступні твердження: « С момента основания Партии ОСОБА_11 ее членами стали ОСОБА_15 и ОСОБА_16 ». « Эти две дамы не только были членами партии ОСОБА_11 , они еще и активно финансировали ее, перечисляя на счета партии немалые суммы своих средств, которые имели, очевидно, сомнительное происхождение». « ІНФОРМАЦІЯ_3 , например, такие как ОСОБА_8 , ОСОБА_9 и упомянутый ОСОБА_10 , которые владеют микрофинансовой компанией ІНФОРМАЦІЯ_5 ».». «Полученное таким образом финансирование партия, выполняя основную задачу ОСОБА_11 , поставленную перед ним Кремлем , направляла на выполнение своей основной задачи - ослабление Украины перед моментом широкомасштабного вторжения россии». Тобто, в наведеному тексті містяться наступні твердження: « ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_22 були членами політичної партії «Партія ОСОБА_11». « ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_22 активно та особисто фінансували політичну партію «Партія ОСОБА_11». «Отримане від ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_26 фінансування спрямовувалось на завдання шкоди безпеці України та ї послаблення перед моментом широкомасштабного вторгнення росії». Аналізуючи вказану інформацію вбачається, що ОСОБА_6 стверджує про вчинення позивачами дій, які відповідно до чинного законодавства України є правопорушеннями, за які передбачена, в тому числі, кримінальна відповідальність та наводить твердження, які принижують честь, гідність, ділову репутацію позивачів, чим завдають їм моральної шкоди. Стаття ОСОБА_6 , надрукована у виданні «Олігарх Медіа», є інформацією, яка розповсюджена серед необмеженого кола осіб, оскільки її поширення відбувалося в мережі Інтернет Розповсюджена інформація є негативною, оскільки створює у читачів статті враження про винуватість позивачів у скоєнні тяжких злочинів - державній зраді та фінансуванні дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України. Розповсюджена інформація є недостовірною, оскільки позивачі ніколи прямо чи не прямо (або будь яким іншим способом) не фінансували політичну партію «Партія ОСОБА_11».

Інформація поширена відповідачами, а саме про те, що позивачі активно та особисто фінансували політичну партію «Партія ОСОБА_11» і отримане від позивачів фінансування спрямовувалось на завдання шкоди безпеці України та її послаблення перед моментом широкомасштабного вторгнення рф є безапеляційним твердженням про їх винуватість у намаганні скоїти державну зраду та фінансувати дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, чим було порушено принцип презумпції невинуватості закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права. З огляду на характер використаних мовних засобів, фрази, поширені у статті: «Неудивительно, что в партию ОСОБА_11 вступили многие граждане Украины с неоднозначной репутацией. Например, представители клана ОСОБА_7. С момента основания Партии ОСОБА_11 ее членами стали ОСОБА_15 и ОСОБА_16 , соответственно, мать и бывшая жена ОСОБА_17 , осужденного в 2017 году по делу НАК «Нафтогаз Украины». Эти две дамы не только были членами партии ОСОБА_11 , они еще и активно финансировали ее, перечисляя на счета партии немалые суммы своих средств, которые имели, очевидно, сомнительное происхождение. Впрочем, финансированием партии занимались многие из ее членов с неоднозначной репутацией, например, такие как ОСОБА_8 , ОСОБА_9 и упомянутый ОСОБА_10 , которые владеют микрофинансовой компанией www.mycredit.ua. Далее , как мы можем предполагать, полученное таким образом финансирование партия, выполняя основную задачу ОСОБА_11 , поставленную перед ним Кремлем , направляла на выполнение своей основной задачи - ослабление Украины перед моментом широкомасштабного вторжения россии» є твердженням про факти, яких не існувало, які не були перевірені відповідачами та які не можуть бути підтверджені, з огляду на те, що їх перевірка та підтвердження належить до виключних повноважень суду, який і може потенційно здійснювати відповідний судовий розгляд відповідних кримінальних проваджень. Крім того, в цій, повідомленій широкому загалу інформації, міститься твердження про те, що позивачі були членами політичної партії «Партія ОСОБА_11», що є недостовірною інформацією. Оспорювана інформація, поширена відповідачами про позивачів не підпадає під ознаки критики, не є оціночним судженням, а є образливою інформацією, яка своєю метою має вигадування фактів про позивачів, які не мали місце в реальному житті, та спрямована на нав`язування читачам думки про позивачів як антисоціальних осіб, що вчинили особливо тяжкий злочин, у зв`язку з чим позивачі вимушені звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Крім того, у зв`язку з поширенням недостовірної інформації, позивачам завдано моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях через порушення нормальних життєвих, ділових зв`язків, позивачі та члени їх сімей змушені були докладати зусиль для організації життя, звичайний уклад якого був порушений через образи зі сторони оточуючих, у зв`язку з чим посилювався нервовий стрес. Моральну шкоду позивачі оцінюють у 100000 грн кожному.

04 травня 2023 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.05.2023 було відкрито провадження по справі та справу призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачів в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі позивачів та представника, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідачів ТОВ «Інформаційне агентство «Олігарх Медіа» у судове засідання не з`явився, надав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без участі відповідачів, рішення просив прийняти за наявними у суду матеріалами. Позицію щодо позовних вимог не виклав.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в мережі Інтернет на веб-сайті інформаційного агентства « Олігарх Медіа » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщена стаття ОСОБА_6 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

В абзацах 7-11 вказаній статті викладена наступна інформація:

«Неудивительно, что в партию ОСОБА_11 вступили многие граждане Украины с неоднозначной репутацией. Например, представители клана ОСОБА_7.

С момента основания Партии ОСОБА_11 ее членами стали ОСОБА_15 и ОСОБА_16 , соответственно, мать и бывшая жена ОСОБА_17 , осужденного в 2017 году по делу НАК «Нафтогаз Украины».

Эти две дамы не только были членами партии ОСОБА_11 , они еще и активно финансировали ее, перечисляя на счета партии немалые суммы своих средств, которые имели, очевидно, сомнительное происхождение».

Впрочем, финансированием партии занимались многие из ее членов с неоднозначной репутацией, например, такие как ОСОБА_8 , ОСОБА_9 и упомянутый ОСОБА_10 , которые владеют микрофинансовой компанией www.mucredit.ua.

Далее, как мы можем предполагать, полученное таким образом финансирование партия, выполняя основную задачу ОСОБА_11 , поставленную перед ним Кремлем , направляла на выполнение своей основной задачи - ослабление Украины перед моментом широкомасштабного вторжения россии».

Підставою для звернення позивачі до суду із даним позовом, послугувало опублікування відповідачем ТОВ «ІА «Олігарх Медіа» вищевказаної публікації, автором якої зазначено ОСОБА_6 , яка принижує їх честь, гідність та ділову репутацію.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 201 Цивільного Кодексу України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 277 Цивільного Кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Пунктом 15 цієї постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (рішення ЄСПЛ в справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У справі № 757/33799/15-ц Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України 2004 року обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відтак, предметом доказування у справах про захист честі, гідності та ділової репутації особи є доведення суду наявності в сукупності всіх зазначених обставин, а відповідно і складу правопорушення у діях відповідача, що дає підстави для задоволення позову. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення призводить як до відсутності самого правопорушення, так і до відмови у задоволенні позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі просили визнати недостовірною, негативною та такою, що порушує особисті немайнові права інформацію, викладену 04 березня 2023 року в мережі Інтернет на веб-сайті інформаційного агентства « Олігарх Медіа » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Разом з цим, позивачами не надано доказів та судом не встановлена, що вислови автора статті ОСОБА_30 є фактичними твердженнями та те, що спірна інформація якимось чином порушує права позивачів чи порочить ділову репутацію.

У даному випадку суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_6 здійснив власний аналіз ситуації та висловив судження, яке є критичною оцінкою, яку не можна спростувати у судовому порядку. Оспорювані висловлювання не містять недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, а є лише його суб`єктивними судженнями. Крім того, у спірних висловлюваннях вжито допоміжні слова, такі як «очевидно, неудивительно, как мы можем предполагать….», що свідчить про судження автора спірної публікації, тобто припустимість дій, а не твердження.

Отже, позивачами не доведено факту поширення відповідачами недостовірної та такої, що завдає шкоду честі, гідності та ділової репутації позивачам інформації.

Суб`єктивні думки і погляди відповідно до національного законодавства України, положень Конвенції, з урахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.

Чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами, мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивачів про визнання негативною, недостовірною, та такою, що порушує особисті немайнові права позивачів спірну у публікації інформацію за недоведеністю. Вимоги про зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної, у задоволенні якої судом відмовлено.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із того, що такі вимоги є похідними від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації позивачів.

Крім того, суд враховує, що підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України.

Так, за змістом вказаної статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Крім цього, відповідно до пунктів 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на наведене, а також враховуючи вищенаведений висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, суд вважає, що й вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

При цьому суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини, який вказав на те, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олігарх Медіа», ОСОБА_6 слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то судові витрати, понесені позивачами при зверненні до суду із даним позовом, не підлягають стягненню з відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 19, 76, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олігарх Медіа», ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.08.2023.

Суддя А.М.Анохін