Рішення

від 22.09.2023 по справі 200/3988/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2023 року Справа№200/3988/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛТЕХГАЗ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛТЕХГАЗ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про:

-визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 029081 від 27.06.2023 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 05.07.2023 року позивач отримав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №029081 від 27.06.2023 року. Позивач не погоджується з даною постановою та вважає її протиправною, оскільки на момент перевірки у водія були наявні протоколи про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а також заповнені тахокарти у кількості, що передбачені ЄУТР та відповідає вимогам Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385 (далі Інструкція №385). Крім того вказує, що позивач не надавав та не використовував послуги з перевезення вантажів а свій автомобіль використовував для власних потреб, зокрема перевезення вантажу між своїми філіалами на своєму ж підприємстві.

17 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції вказав, що на момент проведення перевірки транспортного засобу позивача було встановлено відсутність щоденних реєстраційних листів тахокарт обліку режимів праці та відпочинку водія,у зв`язку з чим державним інспектором було складено акт №АР 02579 від 09.06.2023 року в якому зафіксовано відсутність на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». За результатами акту №АР02579 від 09.06.2023 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №029081 від 27.06.2023 року. Вважає, що при перевірці транспортного засобу позивача, складені акту та винесенні постанови діяв на підставі та у межах чинного законодавства.

04 вересня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно до якої позивач вважає, що твердження відповідача у його відзиві є надуманими та не підтверджені належними доказами. Вказує, що Інструкцією № 385 відсутній такий документ як щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія, відтак, вимога відповідача про наявність у водія позивача на момент перевірки щоденного реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12 вересня 2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідно до яких вказує, що аргументи позивача, викладені у відповіді на відзив, зроблені без належного вивчення відзиву. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27 липня 2023 року відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіалтехгаз», код ЄДРПОУ 40031500, місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, м-н. Южний, б. 41, кв. 12, основний вид економічної діяльності виробництво промислових газів (20.11).

Відповідач-Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду у Донецькій, Луганській та Харківській областях (поштова адреса: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 39816845)

Керуючись ЗУ «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок, затверджений Постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлення на перевірку №НР 000922 від 02.06.2022 року, 09.06.2023 року співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у у Донецькій, Луганській та Харківській областях проводилась рейдова перевірка на а/д М-03 516 км.

Відповідно до перевірки, був зупинений транспортний засіб марки SCANIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричепом KOEGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

У ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується у своїй господарській діяльності позивачем. Цей факт було встановлено на підставі свідоцтва про реєстрацію та товарно-транспортної накладної без номеру та дати, в графі «Автомобільний перевізник» зазначено «ТОВ «Імперіалтехгаз».

На момент проведення перевірки було встановлено відсутність щоденних реєстраційних листів тахокарт обліку режимів праці та відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340 та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення державними інспекторами було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР025729 від 09.06.2023 року, в якому зафіксовано відсутність на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водій зі змістом акту № АР025729 від 09.06.2023 року був ознайомлений та підписав його.

Повідомленням №43747/38/24-23 від 14.06.2023 року, направлено поштою 14.06.2023 року рекомендованим повідомленням №0600028712372, позивача було викликано до розгляду справи 27.06.2023 року з 9:00 по 12:00.

Зазначене визще повідомлення було отримане позивачем 21.06.2023 року.

За результатами розгляду акту № АР025729 від 09.06.2023 було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №029081 від 27.06.2023 року за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказану постанову направлено позивачу рекомендованим повідомленням 28.06.2023 року та згідно рекомендованого повідомлення №0600029960248 отримана позивачем 04.07.2023 року.

Позивач, не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

ідповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України Про автомобільний транспорт № 2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2344).

Згідно статті 1 Закону № 2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

На підставі статті 34 Закону № 2344 автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Як визначено частиною першою статті 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 2344 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 затверджена Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385).

За приписами пункту 1.3 Інструкції № 385 ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно пункту 3.1 Інструкції № 385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

На підставі пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Як визначено пунктами 3.5, 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); а також забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.

Відповідно до пункту 1.2. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Згідно пункту 1.3 Положення № 340, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

На підставі пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Як визначено пунктом 6.2 Положення № 340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Відповідно до пункту 6.3. Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Таким чином, для водія, який здійснює регулярні пасажирських перевезення на міжміському автобусному маршруті протяжністю понад 50 км чи водія вантажного автомобілю з повною масою понад 3,5 тонн законодавством передбачена можливість вибору, або використовувати тахограф (за його наявності) або вести контрольну книжку водія.

Як свідчать матеріали справи під час проведення перевірки встановлено перевезення вантажів за відсутності на час перевірки документів, визначених ст. 48 Закону № 2344, а саме: не оформлено щоденний реєстраційний листок обліку праці та відпочинку водія ОСОБА_1 , передбачений п.6.1 Положення № 340 та п. 3.3 Інструкції № 385.

Вантаж перевозився на транспортному засобі марки SCANIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричепом KOEGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Відповідно до наданої позивачем ТТН №Р5997 від 09.06.2023 року, позивач здійснював перевезення вантажу (внутрішнє переміщення) масою брутто чотири тонни, тобто для перевезення ним використовувався вантажний автомобіль з повною масою понад 3,5 тонн без оформлення щоденних реєстраційних листів обліку праці та відпочинку водія за 09.06.2023 року та за попередні 28 дні.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки транспортний засіб позивача було обладнане тахографом, відповідно до чинного законодавства України. Однак, на момент перевірки у водія були відсутні щоденні реєстраційні листки обліку режиму праці та відпочинку водія.

За змістом абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача обов`язку надавати під час перевірки ТЗ докази щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку.

Отже, ТОВ «Імперіалтехгаз» допустило порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді відсутності передбачених Законом №2344 документів.

Стосовно доводів позивача щодо здійснення ним перевезення вантажу для власних потреб, власними засобами суд пояснює наступне.

Відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», товарно-транспортна накладна обов`язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно договірних умовах несуть саме перевізники.

Суд звертає увагу що законодавцем не передбачено заборона визначення у товарно-транспортній накладній одного і того самого підприємства в якості перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача.

Наказом Укртрансбезпеки № 302 від 19.06.2022 (посилання на яку здійснено в оскаржуваній постанові) Позивачу була видана ліцензія.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, який надано до суду в розділі видів економічної діяльності зазначено вид економічної діяльності «49.41 Вантажний автомобільний транспорт», що свідчить про відповідність його видів економічної діяльності до приналежності йому статусу «автомобільного перевізника».

Більш того, з огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких користувачем транспортного засобу є позивач, який здійснював перевезення вантажу, то очевидним є висновок про те, що саме він і є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Більш того, перевезення вантажів дорогами загального користування для власних потреб неможливе, з огляду на завдання, яке постає перед особами, що перевіряють - організація безпечної праці, ефективний контроль за роботою водіїв транспортних засобів та безпека руху.

Таким чином, Позивач у розумінні приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» був перевізником у розглядуваному випадку, з огляду на визначенням його перевізником у товарно-транспортній накладній та приналежності на праві користування транспортного засобу з напівпричепом.

Зважаючи на зазначене, відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 029081 від 27.06.2023 року за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано у відношенні Позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Отже, відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач довів обґрунтованість прийнятого рішення та існування підстав для застосування штрафної санкції, що не спростовано наявними у справі доказами, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛТЕХГАЗ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова