Рішення

від 20.09.2023 по справі 240/8383/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/8383/21

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.02.2021 №181-ДК/0099Пр/03/01-21.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" зазначило, що згідно вказаних в оскаржуваному приписі висновків товариство самовільно зайняло та використовує земельну ділянку комунальної власності загальною площею 1,4407 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Сушки Ушомирської сільської об`єднаної територіальної громади Житомирської області під розміщення та обслуговування господарських будівель і споруд та розміщення рухомої сільськогосподарської техніки. При цьому, вказаний висновок був зроблений у зв`язку з тим, що на вказаній земельній ділянці нібито розташовані належні товариству об`єкти нерухомого майна. Однак позивач вказує, що у власності товариства немає жодного об`єкта нерухомого майна, розташованого за межами населеного пункту с. Сушки. Належні товариству локально згруповані об`єкти нерухомості знаходяться у межах населеного пункту, за адресою: пров. Зеленицький, 3, с. Сушки, Ушомирська сільська рада. Крім того, державним інспектором в оскаржуваному приписі не зазначено за якими адресами розташовані вказані в цьому приписі об`єкти нерухомого майна, їх площу, номери записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що фактично не дає можливості ідентифікувати їх з-поміж інших об`єктів нерухомості, розташованих на території вказаної сільської ради. Відтак, ототожнити належні товариству об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: пров.Зеленицький, 3, с. Сушки, Ушомирська сільська рада, із об`єктами, зазначеними у приписі, неможливо. Також позивач зауважив, що у приписі відсутня інформація щодо кадастрового номеру та меж "самовільно зайнятої" земельної ділянки, та будь-яке обґрунтування площі такого "зайняття". З огляду на вказані обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" вважає, що відповідач не надав повної, достовірної та належної інформації щодо місця розташування земельної ділянки, а тому винесення відносно товариства оскаржуваного припису є протиправним, у зв`язку з чим, товариство звернулось з даним позовом до суду.

Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/8383/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначив, що будь-які дії, направлені на фактичне виконання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки. В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" не заперечує, що на земельній ділянці, яка обстежувалась державним інспектором, розташоване його нерухоме майно. Позивач, як власник нерухомого майна, має право отримати у власність чи користування відповідну земельну ділянку, в таку права власника відповідає обов`язок органу місцевого самоврядування надати таку земельну ділянку у власність чи користування. При цьому, саме власник об`єктів нерухомого майна має вжити заходи щодо реєстрації земельної ділянки, на якій знаходиться його будівлі. Однак, позивачем протиправно не було оформлено належним чином право власності або користування земельною ділянкою, що свідчить про факт її самовільного зайняття. Крім того, відповідач вказує, що факт самовільного зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" підтверджується довідкою Ушомирської сільської ради від 23.02.2021.

Спростовуючи вказані в позовній заяві доводи позивача про те, що належні йому об`єкти нерухомого майна знаходяться за адресою: пров.Зеленицький, 3, с. Сушки, а земельна ділянка, що вказана в оскаржуваному приписі, за межами населеного пункту с.Сушки, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у відзиві зазначило, що згідно ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", адресою об`єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям та іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Однак, порядок присвоєння адрес, визначений цим Законом не поширюється на земельні ділянки. При цьому, п. 5 ч. 4 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що реквізитами адреси є назв населеного пункту, а для об`єктів, розташованих за його межами - є назва найближчого населеного пункту (об`єднаної територіальної громади), розташованого у межах відповідного району. Відтак, земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, а адреса об`єкта нерухомого майна присвоюється на підставі п.5 ч. 4 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Щодо аргументів позивача про відсутність в оскаржуваному приписі інформації про кадастровий номер самовільно зайнятої земельної ділянки, відповідач зазначив, що кадастровий номер присвоюється сформованим земельним ділянкам - тим щодо яких вчинені реєстраційні дії в Державному земельному кадастрі та затверджено проект землеустрою щодо їх відведення. Натомість, в даному випадку земельна ділянка не сформована та використовується самовільно, без розроблення та затвердження відповідної документації із землеустрою, а тому зазначення її кадастрового номеру є неможливим, оскільки такий їй не присвоювався.

Враховуючи всі вищевказані обставини, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області просило відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" в задоволенні позову в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальність "Добре Поле" подало до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.03.2019 у справі №902/341/17, зазначило, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у тому числі з огляду на правомірність набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. Відтак, позивач вважає, що положення статті 212 ЗК України не підлягають застосуванню до нього, а тому Товариство з обмеженою відповідальність "Добре Поле" просило задовольнити його позов.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 26 лютого 2021 року державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Гербичем Ярославом Миколайовичем та ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадстру у Житомирській області від 28.01.2021 №181-ДК проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель з регіональною особливістю на території Ушомирської сільської об`єднаної територіальної громади Житомирської області.

За результатами вказаної перевірки державними інспекторами складено акт обстеження земельної ділянки від 26.02.2021 №181-ДК156/АО/1010/1-21 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 26.02.2021 №181-ДК/174/АП/0910/1-21 (а.с.43-47), в яких встановлено наступне:

"Товариство з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" використовує земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням землі запасу, комунальної форми власності площею 1,4407 га, яка розташована за межами населеного пункту села Сушки Ушомирської сільської об`єднаної територіальної громади Житомирської області під розміщення та обслуговування господарських будівель і споруд та розміщення рухомої сільськогосподарської техніки.

На момент перевірки встановлено наступні порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Поле", а саме:

- нежитлові приміщення (будівля телятнику, будівля автопарку) загальною площею 0,3507 га знаходяться у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Поле". Проте право власності або користування свідчить про факт використання вказаної земельної ділянки під зазначеним нерухомим майном площею 0,3507 га без зареєстрованого права;

- нежитлові приміщення (будівлі комори) загальною площею 0,16 га, які розташовані на огородженій земельній ділянці площею 1,09 га, перебувають у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Поле". Проте. право власності або користування (оренда) на земельну ділянку під об`єктами нерухомого майна у Товариств з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" відсутнє, що свідчить про факт використання вказаної земельної ділянки під зазначеним нерухомим майном площею 0,16 га без зареєстрованого права;

- на земельну ділянку площею 0,93 га (прилегла територія до нежитлових приміщень (будівлі комори)) відповідних рішень щодо передачі у власність або користування (оренду) земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" не приймалось, що є порушенням пункту "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України та відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності площею 0,93 га".

До вказаних актів була додана план-схема земельної ділянки (а.с.45), в якій позначено місце розташування земельної ділянки, щодо якої зроблено висновок про її самовільне зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Добре Поле". Таким чином, в результаті проведеної перевірки державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області встановили відсутність зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" права власності чи права користування на земельну ділянкою загальною площею 1,4407 га, на якій розташовані належні йому на праві власності нежитлові приміщення, а тому дійшли висновку про самовільне зайняття позивачем вказаної земельної ділянки, що є порушенням статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель.

У зв`язку з цим, 26 лютого 2021 року державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Гербич Ярослав Миколайович, керуючись ст. 144 Земельного кодексу України, статтями 5, 6, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, статтями 18-1, 19 Закону України Про охорону земель, пунктом 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, виніс на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" припис №181-ДК/0099Пр/03/01/-21 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, виявлених при використанні земельної ділянки комунальної форми власності загальною площею 1,4407 га, яка розташована за межами населеного пункту села Сушки Ушомирської сільської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, шляхом оформлення речових прав на вказану земельну ділянку або її звільнення (а.с.48-49).

Згідно з вказаною у приписі від 26.02.2021 №181-ДК/0099Пр/03/01/-21 відміткою, його копія 26.02.2021 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" засобами поштового зв`язку (квитанція №215600426655 від 26.02.2021) (а.с.49)

Вважаючи припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Гербича Ярослава Миколайовича від 26.02.2021 №181-ДК/0099Пр/03/01/-21 протиправним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України від 19.06.2003 №963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон №963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону №963-IV визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Правовими нормами статті 5 Закону №963-IV передбачено, що органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з статтею 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Змістом статті 9 Закону №963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Частиною першою статті 10 Закону №963-IV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів, а законодавством, а саме Законом №963-IV, визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 лютого 2020 року по справі №809/1015/18, державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" у позовній заяви зазначало про порушення відповідачем правових норм Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" при перевірці дотримання вимог земельного законодавства та проведенні обстеження земельної ділянки. Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає наступне.

Зі змісту преамбули та приписів ст.ст. 1, 3, 4 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. При чому, дія Закону України від 05.04.2007 №877-V поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Враховуючи зміст вищевикладених правових норм, предметом регулювання Закону від 05.04.2007 №877-V є правовідносини, які складаються під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері саме господарської діяльності. Тобто, об`єктом перевірки за цим Законом є виключно конкретні види господарської діяльності, які і є предметом державного нагляду (контролю). Натомість, питання контролю за використанням та охороною земель безпосередньо урегульовані Земельним кодексом України та Законом України від 19.06.2003 №963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Згідно преамбули та ст. 2 Закону України від 19.06.2003 №963-IV, він визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля. Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Відповідно до положень ст. 4 вказаного вище Закону України від 19.06.2003 №963-IV "об`єктом державного контролю" за використанням та охороною земель - є всі землі в межах території України.

Таким чином, враховуючи зміст зазначених вище законодавчих норм, "об`єкт державного контролю" за Законом №963-IV (всі землі в межах території України) фактично не збігається з "об`єктом державного контролю" за Законом №877-V (господарська діяльність суб`єкта господарювання).

Відтак, дія Закону №877-V не поширюється на правовідносини щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, якщо тільки такі заходи контролю не спрямовані на перевірку дотримання вимог земельного законодавства саме у межах господарської діяльності.

У даному ж випадку, спірний захід контролю призначався відповідачем не з приводу перевірки дотримання земельного законодавства конкретним суб`єктом господарювання, яким є позивач, а з метою перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території Ушомирської сільської об`єднаної територіальної громади, тобто даний захід фактично не стосувався діяльності конкретних суб`єктів господарювання.

Відтак, суд зазначає, що спірні правовідносини повністю урегульовані приписами Земельного кодексу України та Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а правові норми Закону №877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, а тому на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону №963-IV.

Такий висновок відповідає судовій практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.03.2019 у справі №826/11708/17, від 27.02.2020 у справі №8181/1512/17, від 05.10.2020 у справі №420/6054/19, від 11.06.2021 у справі №818/970/17, від 15.07.2021 у справі №0840/3368/18, від 28.07.2021, та від 04.11.2021 у справі №818/1365/17), і колегія суддів не вбачає підстав відступати від такої.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного припису від 26.02.2021 №181-ДК156/АО/1010/1-21 став висновок державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель про самовільне зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" земельної ділянки комунальної форми власності загальною площею 1,4407 га, яка розташована за межами населеного пункту села Сушки Ушомирської сільської об`єднаної територіальної громади Житомирської області.

При цьому, вказаний висновок про самовільне зайняття земельної ділянки був зроблений з огляду на те, що на вказаній земельній ділянці загальною площею 1,4407 га розташовані належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" об`єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення: будівля телятнику, будівля автопарку, будівлі комори), але право власності чи право користування на цю земельну ділянку за товариством не зареєстровано.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості вказаного висновку державного інспектора, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Стаття 25 Земельного кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, та реєстрації її прав на таку земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відтак, за наведеного правового регулювання суд зазначає, що до прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування (оренду) та подальшого її оформлення у порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у особи не виникає права на її використання. Зазначених висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 у справі №540/1848/19.

Пунктом б частини першої статті 211 ЗК України визначено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону №963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У постанові від 20.02.2020 у справі №1940/1655/18 Верховний Суд сформував наступний правовий висновок: …, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є самовільним заняттям земельної ділянки.

Таким чином, що з огляду на положення статті 1 Закону №963-IV при вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що сама по собі відсутність у особи документів, що посвідчують її право власності чи право користування земельною ділянкою, не є достатньою підставою для кваліфікації дій такої особи, як самовільне зайняття земельної ділянки. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення фактичного використання такою особою земельної ділянки, тобто вчинення нею будь-яких фізичних дій з метою отримання корисних властивостей вказаної земельної ділянки для задоволення ними власних потреб.

Відтак, для висновку про наявність складу правопорушення, яке полягає у самовільному зайняття земельної ділянки необхідно встановити:

- особу, яка здійснила зазначене правопорушення;

- факт відсутності у такої особи правовстановлюючих документів на земельну ділянку;

- факт вчинення такою особою будь-яких дій щодо фактичного використання земельної ділянки.

При цьому, суд зауважує, що діями щодо фактичного використання земельної ділянки є, до прикладу, здійснення на земельній ділянці господарської діяльності, обробка земельної ділянки, зведення на ній будівель чи споруди, розміщення майно, огородження такої ділянки тощо.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09.04.2015 у справі №279/5330/15-ц Товариству з обмеженою відповідальністю Добре Поле було виділено із спільної часткової власності частку майна колишнього КСП Нове Життя вартістю належного йому майнового паю в сумі 36679,50 грн, а саме:

-нежитлову будівлю автогаража площею 258,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлову будівлю комори №2 із зерносушилкою площею 482,8 кв.м. та 581,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

-нежитлову будівлю комори з площадками для сушіння площею 535,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;

-нежитлову будівлю складу запчастин площею 476,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ;

-нежитлову будівлю телятника №32 площею 1264,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 ;

-нежитлову будівлю телятника №33 площею 1983,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно наявних у матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Добре Поле на вищезазначені об`єкти нерухомого майна було зареєстровано в червні 2015 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області (а.с.18-25).

Порядок переходу права на земельну ділянку в разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 Цивільного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 Земельного кодексу України, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини першої, другої статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Згідно правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Добре Поле, як власник об`єктів нерухомого майна (нежилої будівлі автогаража площею 258,5 кв.м.; нежитлової будівлі комори №2 із зерносушилкою площею 482,8 кв.м. та 581,5 кв.м.; нежитлової будівлі комори з площадками для сушіння площею 535,1 кв.м.; нежитлової будівлі телятника №32 площею 1264,6 кв.м. та нежитлової будівлі телятника №33 площею 1983,4 кв.м.) має право отримати у власність чи користування земельну ділянку, на якій це нерухоме майно розташоване, та відповідно зацікавлене в оформленні такого права власності чи права користування ділянкою.

При цьому, згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відтак, саме власник об`єктів нерухомого майна, має вжити заходи щодо реєстрації земельної ділянки, на якій знаходяться належні йому об`єкти.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент проведеного відповідачем обстеження, право власності або право користування (оренди) земельною ділянкою під належними Товариству з обмеженою відповідальністю Добре Поле об`єктами нерухомого майна, позивачем оформлено не було. Доказів протилежного, а саме доказів оформлення в порядку, встановленому статтями 125, 126 ЗК України, права власності/користування земельною ділянкою, на якій знаходяться належні позивачу об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля автогаража площею 258,5 кв.м., нежитлова будівля комори №2 із зерносушилкою площею 482,8 кв.м. та 581,5 кв.м., нежитлова будівля комори з площадками для сушіння площею 535,1 кв.м., нежитлова будівля телятника №32 площею 1264,6 кв.м. та нежитлова будівля телятника №33 площею 1983,4 кв.м., позивачем до суду не надано.

Вказане свідчить про факт використання Товариством з обмеженою відповідальністю Добре Поле земельної ділянки комунальної форми власності загальною площею 1,4407 га, розташованої за межами населеного пункту села Сушки Ушомирської сільської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, на якій знаходяться належні йому об`єкти нерухомого майна, без зареєстрованого права.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №397/1142/17 дійшов висновку про те, що використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів є ознакою самовільного зайняття вказаної земельної ділянки.

Також, аналогічна позиція щодо самовільного зайняття земельної ділянки та розрахунку шкоди викладена в постанові Верховного суду Касаційного господарського суду від 15.01.2019 у справі №5011-9/336-2012, де суд дійшов висновку, що самовільним зайняттям земельної ділянки, відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, на момент перевірки право власності або право користування земельною ділянкою на якій знаходяться належні Товариству з обмеженою відповідальність "Добре Поле" об`єкти нерухомого майна, за товариством не зареєстровано, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України. Рішення органу виконавчої влади про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування (оренду) позивачу відсутнє.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Добре Поле не оформлено належним чином право власності або користування земельною ділянкою, на якій знаходяться належні йому об`єкти нерухомого майна, то вказане свідчить про факт користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених на неї документів, тобто про її самовільне зайняття.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 27.01.2023 у справі №640/21750/20.

Отже, з огляду на встановлення судом факту користування позивачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, вимоги припису від 26.02.2021 №181-ДК/0099Пр/03/01-21,є обґрунтованими.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що вказаним у приписі об`єктом перевірки була земельна ділянка, яка розташована за межами населеного пункту с. Сушки Ушомирської сільської об`єднаної територіальної громади, а належні товариству об`єкти нерухомого майна знаходяться у межах населеного пункту, за адресою: пров.Зеленицький, 3, с. Сушки, Ушомирська сільська рада, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", адресою об`єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям та іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Відтак, порядок присвоєння адрес, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширюється на земельні ділянки. Натомість для ідентифікації земельних ділянок використовується кадастровий номер - це спеціальний номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки. Саме за допомогою кадастрового номера можна встановити місцезнаходження конкретної земельної ділянки. Однак, кадастровий номер мають лише сформовані земельні ділянки.

Оскільки земельна ділянка, яка була предметом обстеження, не є сформованою та відповідно не має кадастрового номера, то в оскаржуваному приписі, як її ідентифікуючі ознаки не могли бути зазначені на кадастровий номер, ні адреса її місця знаходження, оскільки, як вже було зазначено судом, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачає адреси земельній ділянці.

В свою чергу, викопіюванням з публічної кадастрової карти Ушомирської сільської ОТТ, яке є додатком до акту обстеження земельної ділянки від 26.02.2021 №181-ДК/56/АО/1010/1-21, підтверджується, що земельної ділянкою, яка перевірялась державними інспекторами була земельна ділянка, на якій розташовані належні товариству об`єкти нерухомого майна, а з інформації, вказаної в листі Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 23.02.2021 №256/02-20, вбачається, що земельна ділянку сільськогосподарського призначення (під належними господарськими будівлями і дворами), яку використовує Товариство з обмеженою відповідальність "Добре Поле" знаходиться на території Ушомирської сільської об`єднаної територіальної громади - за межами населеного пункту с. Сушки Коростенського сільської ради Коростенського району Житомирської області (а.с.54).

З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними та відхиляє доводи позивача в цій частині.

Надаючи оцінку вказаним у позовній заяві доводам про відсутність в оскаржуваному приписі обґрунтування площі земельної ділянки, щодо якої зроблено висновок про її самовільне зайняття, суд вказує наступне.

Із інформації, вказаної в приписі від 26.02.2021 №181-ДК/0099Пр/03/01-21 вбачається, що за висновками державних інспекторів загальна площа самовільно зайнятої Товариством з обмеженою відповідальністю Добре Поле земельної ділянки становить 1,4407 га та складається із земельної ділянки площею 0,3507 га (під належними товариству будівлями телятнику та будівлями автопарку), та із земельної ділянки 1,09 га (під належними товариству будівлями комори (0,16 га) та огорненою навколо них прилеглою територією площею (0,93 га)).

При цьому суд зазначає, що згідно інформації, вказаної у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належна позивачу на праві приватної власності нежитлова будівля телятника №32 має площу 1264,6 кв.м., нежитлова будівлю телятника №33 має площею 1983,4 кв.м., а нежитлова будівлю автогаража площу 258,5 кв.м.

Відтак, сумарна площа вказаних об`єктів нерухомого майна становить 3506,50 кв. м. (1264,6 кв.м. + 1983,4 кв.м. + 258,5 кв.м.) або ж 0,3507 га (в результаті заокруглення та переведення одних одиниць виміру в інші), що відповідає зазначеній в оскаржуваному приписі площі земельної ділянки (0,3507 га), щодо якої відповідачем був зроблений висновок про її самовільне зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю Добре Поле шляхом розміщення на ній належних товариству нежитлових приміщень (будівель телятнику та будівель автопарку).

Крім того, згідно інформації, вказаної у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належна позивачу на праві приватної власності нежитлова будівля комори №2 із зерносушилкою мають площею 482,8 кв.м. та 581,5 кв.м., а нежитлова будівля комори з площадками для сушіння площу 535,1 кв.м.

Відтак, сумарна площа вищезазначених об`єктів нерухомого майна становить 1599,40 кв. м. (482,8 кв.м. + 581,5 кв.м. + 535,1 кв.м.) або ж 0,16 га (в результаті заокруглення та переведення одних одиниць виміру в інші), що відповідає зазначеній в оскаржуваному приписі площі земельної ділянки (0,16 га), щодо якої відповідачем був зроблений висновок про її самовільне зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Добре Поле» шляхом розміщення на ній належних товариству нежитлових приміщень (будівель комори).

В свою чергу, вказана в приписі площа земельної ділянки 0,93 га, згідно інформації що міститься в цьому акті, є виміряною під час обстеження за допомогою сертифікованої мірної стрічки площею огородженої товариством навколо будівель комори прилеглою територією.

З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними та відхиляє доводи позивача про необґрунтованість вказаної в приписі 26.02.2021 №181-ДК/0099Пр/03/01-21 інформації щодо площі самовільно зайнятої земельної ділянки.

Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 902/341/17, відповідно до яких відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у тому числі з огляду на правомірність набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна…, суд зазначає наступне.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

З постанови Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 902/341/17 убачається, що предметом позову у цій справі було зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Натомість, у даній справі предметом позову є правомірність припису Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо усунення порушень земельного законодавства.

Відтак, дослідивши предмет та підставу позову у справі №902/341/17 суд установив, що вони не є релевантними до обставин даної справи, а тому посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у справі №902/341/17 є безпідставним.

З аналогічних підстав суд не враховує при розгляді даної справи правові висновку Верховного Суду, викладені у постановах від 13 листопада 2019 року у справі №910/5946/17, від 20 березня 2019 року у справі № 910/6186/17, від 27 червня 2018 року у справі № 902/889/16, від 21 січня 2019 року у справі № 910/22093/17 відповідно до яких "… само по собі встановлення факту користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття".

Зважаючи на те, що позивачем використовується земельна ділянка на яку належним чином не оформлено право власності або користування, що свідчить про факт її самовільного зайняття, суд приходить до висновку, що видаючи оскаржуваний припис від 26.02.2021 №181-ДК/0099Пр/03/01-21, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області діяло на підставі, у межах повноважень, та у спосіб визначений законами України, а тому відсутні підстави визнання оспорюваного припису протиправним та його скасування.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як є суб`єктом владних повноважень, надав до суду належні докази, які підтверджують наявність у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" складу правопорушення, яке полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної форми власності загальною площею 1,4407 га, розташованої за межами населеного пункту села Сушки Ушомирської сільської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, а тому припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.02.2021 №181-ДК/0099Пр/03/01-21 є правомірним.

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, за результатами розгляду вказаної справи дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" не підлягають задоволенню.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Добре Поле" (пров.Зеленицький, 6, с. Сушки, Коростенський район, Житомирська область, 11565; код ЄДРПОУ 38500320) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович