Рішення

від 22.09.2023 по справі 260/5932/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2023 року м. Ужгород№ 260/5932/23 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши матеріали позовної заяви Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Ш. Петефі, буд. 14,м. Ужгород, Закарпатська область,88000) до Комунальне підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" Ужгородської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2023 року в.о. директора Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунальне підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" Ужгородської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем допущено порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Зокрема вказує, що відповідно до вимог закону кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст.19 вказаного закону становить 1 особа, в той же час, згідно рядка 02 розрахунку, у роботодавця протягом 2022 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб. Позивач вказує, що відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком, в якому відбулося порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 34497,14грн.

Окрім цього, позивач вказує на порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, та необхідність сплати відповідачем пені згідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та вказує, що строк прострочення платежу становить 87 днів, а отже пеня, при обліковій ставці НБУ 25% становить 2244,60 грн. Враховуючи викладене, просить суд позовну заяву задовольнити.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

03 серпня 2023 року, від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що у відповідності до наказу по підприємству № 4 від 18.06.2021 р. було прийнято на роботу на посаду архітектора ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.06.2021 , який по сьогодні працює на вказаній посаді, тобто є штатним працівником у відповідності до посвідчення серії НОМЕР_1 . виданого 02.07.2019 (особова справа 641887). ОСОБА_2 є особою з інвалідністю (інвалід з дитинства 2 групи). Вказує, що відповідач виконав усі покладені на нього законодавством обов`язки щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Обставини встановлені судом.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2022 році по Комунальному підприємстві "Архітектурно-планувальне бюро" Ужгородської міської ради :

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 13 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа;

- фонд оплати праці штатних працівників 838566,09 грн. ;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 64505,08 грн;

- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, - 0,00 одиниць;

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 32252,54 грн.

Судом встановлено, шо у відповідності до наказу Комунального підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" Ужгородської міської ради № 4 від 18.06.2021 р. було прийнято на роботу на посаду архітектора ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.06.2021 , який по сьогодні працює на вказаній посаді, тобто є штатним працівником.

У відповідності до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 02.07.2019 року ( особова справа 641887) ОСОБА_1 є особою з інвалідністю (інвалід з дитинства 2 групи).

При здійсненні нарахувань та сплаті податків із нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати були допущенні помилки у нарахуваннях. А саме, підприємством були нараховані та сплаченні податки/нарахування із заробітної плати ОСОБА_1 у більшому розмірі ніж повинні були сплачені з урахуванням статусу цього працівника.

Після виявлення цієї помилки, підприємством було проведено відповідний перерахунок суми податків, сплачених із заробітної плати ОСОБА_1 у 2022 році та 08.06.2023 надіслано ПФУ уточнюючий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманих з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 (у редакції наказу від 04.07.2022 №189). А так само уточнюючі Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, (за кожен місяць кварталу окремо), які ПФУ прийняті.

З матеріалів справи вбачається, що у 2022 році на підприємстві працевлаштовані 1 особу з інвалідністю, що підтверджується, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за типом звітній за 1 квартал 2022 рік згідно квитанції №2 від 08.06.2023 р. , за 2 квартал 2022 рік згідно квитанції №2 від 08.06.2023 р. ,за 3 квартал 2022 року відповідно до квитанції №2 від 08.06.2023 р.,

Однак, у зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкції та пені за їх несвоєчасну сплату в загальному розмірі 32252,54 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що станом на 13.07.2023 року, сума пені, яку необхідно сплатити дорівнює 25,80 грн. х 87 днів = 2244,60 грн.

Позивач відповіді на відзив не надав та не спростував подані відповідачем докази.

Мотиви та норми права застосовані судом.

Частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII (чинний та в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (ч.3 ст.17 Закону №875-XII).

Відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону №875-XII (в редакції до 06.11.2022 року) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у ч.3 ст.18 Закону №875-XII (в редакції, чинній з 06.11.2022 року) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.19 Закону №875-XII (в редакції до 06.11.2022) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

З 06.11.2022 року положення ст.19 Закону №875-XII змінено, і відповідно до ч.ч.1-2 даної статті для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону №875-XII (яка є ч.4 ст.19 Закону №875-XII після змін, внесених з 06.11.2022 року) виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ч.6 ст.19 Закону №875-XII (у редакції з 06.11.2022 року) Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 11 та 12 ст.19 Закону №875-XII (у редакції з 06.11.2022 року) передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (ч.10 ст.20 Закону №875-XII).

З аналізу норм Закону №875-XII вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону №875-XII.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно з ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно господарських санкцій стало невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Разом з тим, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було працевлаштовано в господарстві особу з інвалідністю з 22.06.2021 року

З огляду на викладене, суд вважає підтвердженим факт виконання відповідачем вимоги статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо працевлаштування особи з інвалідністю.

Суд зазначає, що передбачена ч.1 ст.20 Закону №875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування таких осіб, або 2) в разі безпідставної відмови у працевлаштуванні особи з інвалідністю, які звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Враховуючи те, що відповідачем виконані вимоги Закону №875-XII щодо працевлаштування особи з інвалідністю, в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 року у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 року у справі №807/612/16, від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17, від 11.09.2018 року у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 року у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 року у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 року у справі №812/1164/18.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Натомість, позивач по справі не довів обґрунтованість своєї правової позиції щодо стягнення із відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподіл.

Керуючись ст. ст.241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 13592841) до Комунального підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" Ужгородської міської ради ( 88000 вулиця Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська обл., код ЄДРПОУ : 35865696 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова