Постанова

від 21.09.2023 по справі 460/12170/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 рокуСправа № 460/12170/23 пров. № А/857/11542/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Довгополова О.М., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД «АЕК» про стягнення податкового боргу та накладення арешту, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року (суддя Недашківська К.М., м.Рівне, повний текст складено 13 червня 2023 року), -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - Головне управління) звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД «АЕК» (далі - ТОВ) в якому просило:

стягнути кошти з відповідача, який має податковий борг, з рахунків платника на суму 39102,67 грн з орендної плати з юридичних осіб;

накласти арешт на кошти на рахунках, відкритих у банківських установах, у межах суми податкового боргу в розмірі 39102,67 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року позовну заяву в частині вимоги про накладення арешту на кошти на рахунках, відкритих у банківських установах, у межах суми податкового боргу в розмірі 39102,67 грн повернуто позивачу.

Не погодившись з постановленою ухвалою її оскаржив позивач, який покликаючись на порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що спірна вимога являється заходом забезпечення вимоги про стягнення податкового боргу з боржника в примусовому порядку, а відтак так як і за позовну вимогу про стягнення податкового збору, так і за похідну вимогу позивач звільнений від сплати судового збору за пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)) частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про накладення арешту на кошти платника податків на його рахунках не являється похідною позовною вимогою, а позивач не усунув недоліки позовної заяви.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Як видно з матеріалів справи, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у справі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року позовну заяву Головного управління про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, та накладення арешту залишено без руху. Надано Головному управлінню строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказана ухвала мотивована тим, що «відповідно до пункту 27 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач просить, у тому числі, накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ, то вказана позовна вимога не підпадає під дію пункту 27 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI, а тому позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2684 грн.».

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем 01.06.2023 подано клопотання у якому останній зазначає, що звільнений від сплати судового збору, в тому числі і за похідну вимогу на підставі пункту 27 частини 1 статті 5 Закону 3674-VI.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 5 червня 2023 року продовжено процесуальний строк, наданий Головному управлінню для усунення недоліків позовної заяви, до закінчення десяти днів з дня вручення (отримання) ухвали про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви. Роз`яснено Головному управлінню, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. У вказаній ухвалі суд зазначив, що накладення арешту на кошти платника податків на його рахунках не є тотожним стягненню податкового боргу, а тому в розумінні пункту 27 частини 1 статті 5 Закону 3674-VI податковий орган не звільнений від сплати судового збору за пред`явлення до суду позову про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

12.06.2023 апелянтом до суду першої інстанції на виконання вимог вищенаведеної ухвали подано клопотання на усунення недоліку позовної заяви, яке обґрунтоване тими ж обставинами, що і попередньо подане клопотання до ухвали від 22.05.2023.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон №3674-VI ( в редакції, чинній на час подання позову).

За приписами статей 1, 2 Закону №3674-VI судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, суб`єктом владних повноважень, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684 гривні.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач просить, у тому числі, накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ, тому вказана позовна вимога не підпадає під дію пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, і позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2684 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03.11.2022 (далі - Закон №2719-IX), який набрав чинності 25.11.2022, частину першу статті 5 Закону №3674-VI, доповнено пунктом 27 такого змісту: «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону №2719-IX, серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду в яких є, зокрема, стягнення податкового боргу.

В свою чергу, апелянт також звернувся з позовними вимогами до суду першої інстанції оскаржував рішення суду першої інстанції про накладення арешту на кошти на рахунках, відкритих у банківських установах, у межах суми податкового боргу в розмірі 39102,67 грн.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що пункт 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI має чітку вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору саме за подання позову про стягнення сум податкового боргу, проте не в частині накладення арешту на кошти та інші цінності.

Апеляційний суд, погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення коштів визначається статтею 95 Податкового кодексу України (далі - ПК), в свою чергу арешт майна врегульований статтею 94 ПК і є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Тобто, окремою і необов`язковою дією, яка не кореспондується з пунктом 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.

Відтак, твердження позивача-апелянта, що позовна вимога про накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є похідною від вимоги щодо стягнення податкового боргу є помилковим.

Вказані висновки апеляційного суду, узгоджуються із позицією Верховного Суду в аналогічній справі, що викладена у постанові від 28 липня 2023 року у справі №560/13604/22.

За приписами пункту першого частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд визнає, що позивач не виконав вимоги ухвал суду першої інстанції у визначені судом строки, що є підставою для повернення позову в частині оскаржуваних позовних вимог.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, а тому оскаржена ухвала суду скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. М. Довгополов В. С. Затолочний