Постанова

від 22.09.2023 по справі 160/5435/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 160/5435/20

касаційне провадження № К/9901/20320/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року (головуючий суддя - Єфанова О.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чередниченко В.Є.; судді: Іванов С.М., Панченко О.М.)

у справі № 160/5435/20

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - ПАТ «ДМК», позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2020 року № 0001175005.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з визначеними в акті перевірки контрагентами. При цьому зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 804/1118/16, від 18 березня 2020 року у справі № 826/1118/16.

Ухвалою від 04 серпня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

25 серпня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Cудами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДМК» з питань формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 000,00 грн по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року, за результатами якої складено акт від 13 січня 2020 року № 2/28-10-50-04/05393043.

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 200.1, підпункту «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2019 року на 1 705 239,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на обрив ланцюгів постачання та відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання основних фондів для виробництва/зберігання товару, недостатню кількість трудових ресурсів, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 25 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001175005, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2019 року на 1 705 239,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме:

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГПРОМЖИТЛОБУД»: відвісної; акта виконаних робіт (послуг); рахунку-фактури; платіжного доручення; прибуткового ордеру; податкової накладної; довідки про надання перепусток;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВІ ФЕРОТЕХНОЛОГІЇ»: актів форми КБ-2в; довідок про вартість робіт; актів на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації; актів на витрачені при ремонті матеріали та повернення залишків; платіжних доручень; податкових накладних; довідки про надання перепусток;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБУДРЕМОНТ»: актів форми КБ-2в; довідки про вартість робіт; акта на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядних організацій; акта на витрачені при ремонті матеріали та повернення залишків; платіжних доручень; податкових накладних;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство «ОРГХІМПРОМ»: актів форми КБ-2в; довідки про вартість робіт форми КБ-3; акта на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації; акта на витрачені при ремонті матеріали та повернення залишків; платіжних доручень; податкових накладних; довідки про надання перепусток;

щодо взаємовідносин з Приватним підприємством «МЕТАЛУРГБУДСЕРВІС»: актів форми КБ-2в; довідок про вартість робіт форми КБ-3; актів на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядних організацій; актів на витрачені при ремонті матеріали та повернення залишків; платіжних доручень; податкових накладних; довідок про надання перепусток; листів-узгодження на видачу перепусток працівникам, на в`їзд/виїзд автотранспорту;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРІУПОЛЬСЬКА МАШИНОБУДІВНА КОМПАНІЯ»: видаткових накладних; товаро-транспортних накладних; актів прийому-передачі; сертифікатів якості; гарантійних листів; прибуткових ордерів, платіжних доручень; паспортів на продукцію; перепусток для в`їзду на територію позивача; податкових накладних;

щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО «РЕМА»: видаткових накладних; товаро-транспортної накладної; рахунку на оплату; прибуткового ордеру; заявок виробничих цехів на товарно-матеріальні цінності; реєстрів витратних документів; паспортів на продукцію; перепусток для в`їзду на територію товариства; відвісних; податкової накладної.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Доводи контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали в достатній кількості необхідні ресурси для провадження господарської діяльності правильно відхилено судами попередніх інстанцій. Адже, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації, наявній у базах даних АІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних. При цьому, суди правильно зазначили, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 804/1118/16, від 18 березня 2020 року у справі № 826/1118/16, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач у відповідній частині, встановлені інші обставини. Відповідні висновки сформовані за різних фактичних обставин з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами в підтвердження/відсутності складу податкових правопорушень.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів.

За таких обставин доводи судових інстанцій про необ`єктивність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова