Рішення

від 13.09.2023 по справі 705/1856/21

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1856/21

2/705/410/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дмитрушківської сільської ради про усунення перешкод користування проїздом шляхом знесення огорожі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про усунення перешкод користування проїздом шляхом знесення огорожі, в обґрунтування зазначивши наступне.

24 квітня 2017 року нею було куплено житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також нею було придбано земельну ділянку площею 0,4349 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за цією ж адресою.

По сусідству з нею у житловому будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_2 .

В`їзд на подвір`я її будинку розміщений в кінці тупикового проїзду з АДРЕСА_1 . Це єдиний заїзд до її домоволодіння та земельної ділянки.

Громадянином ОСОБА_2 без будь-якого дозволу або рішення сільської ради було порушено межові знаки земельної ділянки та червоні лінії, тобто здійснено самозахват земель сільської ради та побудовано огорожу, штучно звузивши проїжджу частину цього провулку.

Таким чином, громадянин ОСОБА_2 самовільно та всупереч діючому законодавству України збільшує площу своєї земельної ділянки за рахунок громадської дороги місцевого значення, шляхом встановлення огорожі але не на існуючій межі, в бік громадської дороги. Громадська дорога внаслідок пересування огорожі значно звузилась.

Заїзд до її домоволодіння через звуження дороги унеможливлює проїзд вантажних автомобілів, в тому числі пожежної, невідкладної медичної допомоги, а також враховуючи те, що дорога, яку було самозахвачено ОСОБА_2 , знаходиться в сільській місцевості де люди живуть виключно за рахунок вирощування сільськогосподарської продукції на присадибній ділянці. Вона не має фізичної можливості обробляти свою земельну ділянку належним чином, оскільки трактор з культиватором по цій дорозі не проїде, а тому такі незаконні дії ОСОБА_2 , який сліпо ігнорує норми діючого законодавства України, створює значні незручності.

Нею самостійно було направлено скаргу на адресу голови Дмитрушківської сільської ради Шевчук Т.Б. про зобов`язання вчинити певні дії, а саме зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самозахвачену земельну ділянку, яка була зареєстрована 31.10.2019, а відповідь на цю скаргу вона отри мала 08.01.2020. До відповіді було додано копію листа Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 13.12.2019, де вказано, що: «За інформацією Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані, відповідно до земельно-облікових документів, земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_3 (назву вулиці було змінено на АДРЕСА_2), не приватизована ні ОСОБА_2 , ні будь-яким іншим громадянином, в протиріч інформації про продаж земельної ділянки зазначеної в листі сільської ради».

28.01.2020, у зв`язку з неприйняттям будь-яких заходів щодо усунення перешкод, нею повторно направлено аналогічне звернення голові Дмитрушківської сільської ради.

Крім того, на неодноразові пропозиції щодо мирного врегулювання та вирішення спору ОСОБА_2 не погоджується, жодних дій для усунення створених перешкод у добровільному порядку не вчиняє.

З метою будівельно-технічного дослідження по узгодженню меж земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 вона звернулася до ПП «Технобудексперт» про надання висновку експерта, у якому зазначено: що згідно витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на схемі розмежування відстань між точками № 1 та № 4 становить 24,52 м, але фактично вона становить 21,10 м, що значно зменшує площу земельної ділянки на 159,80 кв.м. Межа між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 була перенесена в бік ділянки № НОМЕР_1 , що є значним порушенням прав власника земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Проїзд до житлового будинку по АДРЕСА_1 та до нижче розташованих земельних ділянок, шириною 2,50 м, що не відповідає Державним будівельним нормам (протипожежні вимоги). Проїзд між будинками, межами земельних ділянок повинен бути не менш ніж 3,50 м, а на дорогах та в незручних місцях для проїзду до 5,0 м. Порушення даних норм виникло внаслідок самочинного перенесення меж земельної ділянки АДРЕСА_4 в бік проїзду.

Вважає, що з врахуванням вказаного висновку та вимог чинного законодавства, ОСОБА_2 самовільно, шляхом встановлення огорожі, захопив частину дороги по АДРЕСА_1 , чим створює їй перешкоди в під`їзді до її будинку та земельної ділянки.

Просить суд зобов`язати ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та Дмитрушківську сільську раду усунути перешкоди в користуванні дорогою по АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі, розміщеної з порушенням внаслідок перенесення меж земельної ділянки АДРЕСА_2 в бік проїзду.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, а саме 908,00 грн. сплаченого судового збору та 15 000,00 грн. за надання правової допомоги.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, від її представника адвоката Кушнеренка І.В. надійшла письмова заява, у якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність та у відсутність його довірителя, позовні вимоги підтримують та просять суд позов задовольнити. Крім того, просить суд виключити Дмитрушківську сільську раду із кола відповідачів, враховуючи що протягом усього розгляду справи до Дмитрушківської сільської ради не заявлено жодних позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України був повідомлений про розгляд справи належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованого листа повідомлення, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв, відзиву або будь-яких заяв щодо розгляду справи у його відсутність на адресу суду не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію позивача та представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного чи окремого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним 24.04.2017 року, посвідченого Черповицькою І.Ю., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за № 951 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 24.04.2017 за № 85697986, та земельної ділянки площею 0,4349 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 7124382500:01:002:0956, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24 квітня 2017 року, посвідченого Черповицькою І.Ю., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за № 952 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 24.04.2017 за № 85697924.

Власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,6437 га, кадастровий номер 7124382500:01:002:1029, є ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 09.05.2023 № 02-16/1107 наданою на адвокатський запит представника позивача.

Позивач ОСОБА_1 , як новий власник будинковолодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виявивши порушення меж її земельної ділянки та наявність перешкоди у виді огорожі встановленої на території земельної ділянки сусіднього будинку АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 , яка перешкоджає єдиному можливому проїзду до її двору, звернулася зі скаргою до голови Дмитрушківської сільської ради, яка зареєстрована 31.10.2019 року за № 1098/02-10.

На вказану скаргу 08.01.2020 за № 02-09/20 на ім`я ОСОБА_1 направлено повідомлення про те, що Дмитрушківська сільська рада Уманського району Черкаської області направила відповідний лист до Управління Держгеокадастру у Черкаській області з проханням обстежити земельну ділянку ОСОБА_2 на предмет встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки. Відповідь, яку отримала сільська рада, вказаним повідомленням направлено позивачу.

Згідно відповіді Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 13.12.2019 за № 18.23-0.1-1576/90-19, за інформацією Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані, відповідно до земельно-облікових документів, земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_3 , не приватизована ні ОСОБА_2 , ні будь-яким іншим громадянином, в протиріч інформації про продаж земельної ділянки зазначеної в листі сільської ради. Факт самовільного зайняття та розмір самовільно зайнятої земельної ділянки можливо встановити на місцевості лише за умови закріплення її меж в натурі (на місцевості) межовими знаками. Також цим листом роз`яснено, що такі спори вирішуються у судовому порядку.

Крім того, 28.01.2020 ОСОБА_1 повторно звернулася до голови Дмитрішуківської сільської ради щодо розгляду питання незаконного встановлення огорожі з боку земельної ділянки по АДРЕСА_2 та зобов`язання нібито власників земельної ділянки знести та прибрати огорожу по всі її довжині, а в подальшому не допустити її встановлення без наявності дозвільних документів.

У відповідності до висновку № 14/03-21/буд, складеного 05.03.2021 ПП «Техбудексперт», на виконання заяви ОСОБА_1 щодо визначення меж між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 встановлено: 1) згідно витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на схемі розмежування відстань між точками № 1 та № 4 становить 24,52 м, але фактично вона становить 21,10 м, що значно зменшує площу земельної ділянки на 159,80 кв.м. Межа між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 була перенесена в бік ділянки № НОМЕР_1 , що є значним порушенням прав власника земельної ділянки АДРЕСА_1 ; 2) проїзд до житлового будинку по АДРЕСА_1 та до нижче розташованих земельних ділянок, шириною становить 2,50 м, що не відповідає Державним будівельним нормам (Протипожежні вимоги). Проїзд між будинками, межами земельних ділянок повинен бути не менш ніж 3,50 м, а на поворотах та в незручних місцях для проїзду до 5,00 м. Порушення даних норм виникло внаслідок самочинного перенесення меж земельної ділянки АДРЕСА_2 в бік проїзду.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В постанові Верховного Суду у справі № 925/180/18 від 19.06.2019 зазначено, що у розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Влас ник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з п.п. «г», «е» ч.1 ст. 96 ЗК України землекористувач зобов`язаний не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

В частинах 1, 2 ст. 103 ЗК України зазначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.

Згідно з ч.3 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин, що викладено у частинах 1-3 ст. 107 ЗК України.

Відповідно до приписів ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з абз.15 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Згідно ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав» №7 від 16.04.2004 зазначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.08.2020 (справа № 599/340/16-ц), підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Умовами для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Відповідно до вимог ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Також ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 є єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером: 7124382500:01:002:0956, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_2 , як власник та землекористувач суміжної земельної ділянки, здійснює перешкоди у реалізації ОСОБА_3 права власника на користування вище зазначеною земельною ділянкою та житловим будинком, а саме встановив тимчасову огорожу - металевий паркан, шляхом перенесення меж земельної ділянки № НОМЕР_2 на територію земельної ділянки № НОМЕР_1 , значно зменшивши проїзд до будинку позивача, позбавивши можливості користуватись вільним заїздом у власний двір та у добровільному порядку відмовляється звільнити частину земельної ділянки, яка йому не належить а встановлений паркан перешкоджає вільному користуванню позивача належним їй нерухомим майном, крім того, побудований в порушення вимог пожежної безпеки.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав до суду заперечення проти позивних вимог позивача щодо порушення його прав.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок зібраних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 як землекористувач не дотримується правил добросусідства та порушує право власника суміжної земельної ділянки - позивача у справі, а тому зобов`язаний усунути перешкоди в користуванні дорогою по АДРЕСА_1 , при заїзді до будинковолодіння АДРЕСА_1 , належного позивачу ОСОБА_1 , шляхом знесення тимчасової огорожі, розміщеної з порушенням внаслідок перенесення меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , в бік проїзду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Оскільки позивачем вимогу щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з отриманням правової допомоги нічим не підтверджено, тому такі витрати суд вважає не доведеними та такими, що не підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі і позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією № 46 від 15.04.2021, вказані кошти мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 96, 103, 106, 107, 152, 212 ЗК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 89, 259, 263-265, 268, 272, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод користування проїздом шляхом знесення огорожі - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , усунути перешкоди в користуванні дорогою по АДРЕСА_1 , шляхом знесення огорожі, розміщеної з порушенням внаслідок перенесення меж земельної ділянки АДРЕСА_2 в бік проїзду.

Стягнути з ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_4 , сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Р. В. Піньковський