Рішення

від 14.09.2023 по справі 588/1841/21-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 588/1841/21-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді- Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом Тростянецької міської ради до видання «Правдиве слово від Івана Лозового» про захист ділової репутації,

в с т а н о в и в:

Тростянецька міська рада (далі - позивач) звернулася до суду із позовною заявою до видання «Правдиве слово від Івана Лозового» (далі - відповідач) у якій просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує право позивача на недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену виданням «Правдиве слово Івана Лозового» у випуску НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці №5 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

- зобов`язати видання «Правдиве слово Івана Лозового» спростувати поширену відносно позивача недостовірну інформацію, розповсюджену у випуску НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці №5 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», шляхом публікації нової статті зі спростування надрукованої інформації та вибаченням, після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, шо ІНФОРМАЦІЯ_2 у випуску НОМЕР_1 на сторінці №5 в періодичному виданні «Правдиве слово від Івана Лозового» було розміщено статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1». В абзаці другому зазначеної публікації міститься наступна інформація: «Заздалегідь ми звернулися до Тростянецької міської ради, аби нам дозволили урочисте відкриття нашого фестивалю біля пам`ятника Чайковського у Тростянці, як це традиційно завжди відбувалось. Також просили міську владу Тростянця дати згоду на проведення прослуховування учасників пісенного конкурсу у міському будинку культури. І третім нашим проханням було заселення у готелях міста, які всі є комунальними, членів журі фестивалю. I скрізь отримали відмови», - розповів голова журі Всеукраїнського фестивалю мистецтв «Боромля», відомий поет-пісняр, музикант, заслужений діяч мистецтв ОСОБА_4». Позивач звертає увагу, що така інформація не відповідає дійсності, оскільки жодних письмових звернень з подібним змістом на адресу Тростянецької міської ради від організаторів пісенного фестивалю «Боромля», а також особисто від ОСОБА_4 у 2021 році не надходило і, відповідно, відмов від ради не було. Крім того, у доповідній від 27.09.2021 року (вхід. №249) директор КЗ «Центр культурних послуг» Тростянецької міської ради ОСОБА_11 повідомив про те, що в ході телефонної розмови ОСОБА_4 вказав про те, що під час інтерв`ю журналісту говорив не про заборону фестивалю, а про неузгодження питань. В наступному абзаці міститься інформація: «ОСОБА_10 став великим начальником. Але те що він робить то риса «начальників» ще радянської, так званої аристократії і бюрократії, які дозволяли собі одніє своєю волею перекреслювати намір продовжити давню мистецьку традицію. Це його не прикрашає.», - з сумом каже ОСОБА_4 . А після цього, в наступному абзаці, вказує: «Я дякую голові Боромлянської громади ОСОБА_7 , що ми змогли в цих екстремальних умовах не розгубитися і провести в Боромля конкурс про українське село та гала-концерт за участі його переможців та запрошених зірок», - каже ОСОБА_4 . Таким чином, на думку позивача, видання «Правдиве слово від Івана Лозового» свідомо, використовуючи перекручену інформацію, протиставляє Боромлянську територіальну громаду та Тростянецьку міську територіальну громаду, надаючи негативну оцінку діяльності та, фактично, принижуючи ділову репутацію позивача, оскільки впливає на зниження довіри людей, створюючи негативну соціальну оцінку.

17 листопада 2021 року ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області справу передано для розгляду до Печерського районного суду м. Києва.

10 грудня 2021 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2023 справу передано на розгляд за територіальною підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.08.2023 прийнято до розгляду позовну заяву Тростянецької міської ради до видання «Правдиве слово від Івана Лозового» про захист ділової репутації. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Зазначає, що редакція друкованого засобу масової інформації «Правдиве слово від Івана Лозового» лише поширила статтю, автором якої є фізична особа, а поширення здійснила редакція газети «Новини Тростянеччини Тиждень». При цьому позивач вбачає начебто недостовірні відомості тільки у змісті прямої мови фізичної особи, яка не є автором статті - ОСОБА_4 (другий, четвертий, п`ятий та сьомий абзаци статті), голови журі Всеукраїнського фестивалю мистецтв «Боромля» і один з його організаторів, у якого взяв інтерв`ю журналіст газети «Новини Тростянеччини Тиждень». Отже, нібито недостовірна інформація створена фізичною особою, яка висловила своє власне судження, а друковані видання поширили це судження, а не самі створили інформацію. Крім того, здійснюючи передрук оригінальної статті газети «Новини Тростянеччини Тиждень», друкований засіб масової інформації «Правдиве слово від Івана Лозового» діяв відповідно до своїх програмних цілей, визначених у Свідоцтві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії СМ № 920/542ПP, а саме: видання спрямоване на інформування жителів Сумської області про події регіонального значення, сучасні події в суспільно-політичному житті країни шляхом публікації новин і аналітичних статей. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що поширення інформації, котра має високий ступінь інтересу для суспільства, є обґрунтованою підставою для схиляння важелю терезів у бік свободи слова порівняно із можливими репутаційними втратами. Оскільки позивач жодним чином не довів недостовірність інформації, розповсюдженої друкованим засобом масової інформації «Правдиве слово Івана Лозового», крім того, зазначена стаття містить оціночні судження, достовірність яких не підлягає доказуванню, та враховуючи, що не надано жодних доказів того, як саме вказана інформація порушила право позивача на недоторканість ділової репутації, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На адресу суду від позивача надійщла відповідь на відзив, відповідно до якої в нижній частині сторінки №8 друкованого видання «Правдиве слово від Івана Лозового» у випуску від 14.08.2021 року НОМЕР_1 зазначено про те, що головним редактором газети є ОСОБА_2 . Отже, саме за погодженням головного редактора, який є і засновником і уповноваженою особою засновника видання, а саме ОСОБА_2 , вийшла оспорювана публікація. Також там зазначено, що газета виходить двічі на місяць, накладом 14 000 примірників, свідоцтво про державну реєстрацію Серія СМ №920/542ПP від 18.08.2020 року, індекс видання 76383. Відповідно до статті 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (чинного на момент виходу публікації та подання позовної заяви) під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу є окремими періодичними і такими, що продовжуються, друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах. Отже, вказане видання є друкованим засобом масової інформації, а відповідно до статті 37 зазначеного Закону, громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов`язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Щодо посилання адвоката на те, що нібито відповідач передрукував статтю веб-сайту обласної газети «Новини Тростянеччини Тиждень» зазначає, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджували б, що оспорювану статтю, яку в подальшому, нібито передрукував 3MI «Правдиве слово від Івана Лозового », було поширено саме засобом масової інформації «Новини Тростянеччини Тиждень». Також зазначає, що поширення вказаної в оспорюваній статті інформації, свідчить про принизливе ставлення до позивача з боку відповідача, що в свою чергу, впливає на зниження довіри людей до органу місцевого самоврядування та створює негативну соціальну оцінку позивача в очах оточуючих.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Сторона відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, просили суд відмовити у позові повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

За змістом частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 201 Цивільного кодексу України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до частини першої статті 200 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Отже юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини першої статті 299 Цивільного кодексу України,

Статтею 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України «Про інформацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.

Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

З урахуванням викладеного, належним відповідачем за вимогами щодо інформації опублікованої в засобах масової інформації є: автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції; у разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція; якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації; у випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 спірна інформація була поширена у виданні «Правдиве слово Івана Лозового» у випуску НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці №5 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Факту поширення такої інформації у виданні учасники справи не заперечують.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

До суб`єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач (ст. 7 зазначеного Закону).

Видавцем друкованого засобу масової інформації може виступати суб`єкт підприємницької діяльності, який здійснює функції матеріально-технічного забезпечення видання друкованого засобу масової інформації, на підставі пред`явлення засновником (співзасновниками) свідоцтва про його державну реєстрацію і укладеного між ними договору (стаття 28 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).

Згідно статті 29 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» виготовлений видавцем тираж окремого випуску видання, підписаний редактором (головним редактором) на вихід у світ, є продукцією друкованого засобу масової інформації.

За змістом статті 30 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» суб`єкт підприємницької діяльності, який продає, надсилає за передплатою чи іншим способом розповсюджує виданий тираж періодичного і такого, що продовжується, видання, є розповсюджувачем продукції друкованого засобу масової інформації. Чинити перешкоди розповсюджувачу у здійсненні його діяльності на законних підставах забороняється.

З урахуванням зазначеного, громадська організація як видавець та розповсюджувач газети здійснює підготовку та вихід у світ зазначеного засобу масової інформації, а тому має відповідати за позовом щодо спростування інформації, поширеної у газеті.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 203/3104/15-ц (провадження №61-13647св18).

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії СМ №920/542ПР (арк.спр.65) газета «Правдиве слово від Івана Лозового» зареєстрована 18.08.2020, засновником видання є Громадська організація «Рух боротьби з корупцією».

Дані про засновника та видавця також зазначені у самому виданні (арк.спр.10), зокрема, засновником та видавцем вказано ГО «Рух боротьби з корупцією».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.спр.66) юридична особа Громадська організація «Рух боротьби з корупцією» (код ЄДРПОУ 40606716) немає структурних підрозділів.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у подові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Відтак, оскільки видання «Правдиве слово від Івана Лозового» не має статусу юридичної особи та не є структурним підрозділом юридичної особи, клопотань щодо залучення до участі у справі належного відповідача або заміни неналежного відповідача до початку першого судового засідання та під час розгляду справи позивачем суду не заявлено, у зв`язку з неналежністю суб`єктного складу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 259, 263-265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у позові Тростянецької міської ради до видання «Правдиве слово від Івана Лозового» про захист ділової репутації - відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом - покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач - Тростянецька міська рада (код ЄДРПОУ 24006361), адреса місцезнаходження: Сумська область, Охтирський район, м. Тростянець, вул. Миру, 6;

відповідач - видання «Правдиве слово від Івана Лозового», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Банкова, 1/10, оф. 18.

Повне судове рішення виготовлено та підписано 19 вересня 2023 року.

Суддя О.І. Якимець