Рішення

від 13.09.2023 по справі 148/429/23

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/429/23

Провадження №2-о/148/39/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 вересня 2023 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю: секретаря Семенової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Тульчинська міська рада, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається із: 1) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0524384800:01:001:0250, загальною площею 2,18 га, розташованої на території Михайлівської сільської ради, належної ОСОБА_4 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВН № 006276; 2) земельної ділянки для ведення особистих селянських господарств, кадастровий номер 0524384800:01:001:0251, загальною площею 1,99 га, розташованої на території Михайлівської сільської ради, належної матері ОСОБА_4 померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВН №006277, як спадщина яку ОСОБА_4 прийняла, але не встигла оформити своїх спадкових прав у зв?язку зі смертю.

Заявниця вважає себе такою, що спадщину прийняла фактично, так як, спільно постійно проживала зі спадкодавцем з березня 2002 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 .

Іншим спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є рідний брат заявниці ОСОБА_3 , з яким спору про право між нами не має, і який не оспорює моє право на прийняття спадщини та факту мого фактичного прийняття спадщини.

Також, ОСОБА_3 у встановлений законом строк із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не звертався, на час смерті нашої матері, спільно з нею не проживав, а отже є таким, що спадщини не прийняв, у зв?язку із чим, у разі неприйняття спадщини жодним спадкоємцем, у органа місцевого самоврядування виникає право на визнання спадщини відмерлої та переходу такого майна до її територіальної громади, що робить Тульчинську міську раду заінтересованою особою.

Звернувшись до Тульчинської державної нотаріальної контори з заявою про видачу заявниці свідоцтва про право на спадщину за законом, державним нотаріусом Тимчик Н.Ф. листом №33/02-14 від 20.02.2023 повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом є неможливим, оскільки пропущено шестимісячний строк для подачі заяви на прийняття спадщини.

Просить встановити факт постійного проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 з ОСОБА_1 на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник та його представник в судове засідання не з`явились, представник заявника подала заяву про розгляд справи у її та заявника відсутність, вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про визнання заявлених вимог. Суд розцінює подану ним заяву як заяву про підтримання вимог заявника про встановлення факту, оскільки справа розглядається в порядку окремого провадження. У заяві також зазначив, що його сестра ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала з нашою матір`ю десь з березня 2002 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , за якою і здійснювала догляд, оскільки матір не могла себе самостійно обслуговувати та потребувала сторонньої допомоги.

Представник заінтересованої особи - Тульчинської міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення заяви про встановлення факту не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 12.03.2004 виконкомом Михайлівської сільської ради (а.с. 14), ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 16.03.2002 виконкомом Михайлівської сільської ради Тульчинського району (а.с. 15), ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 03.02.1967 бюро ЗАГС Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а.с. 16).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 СК України, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер актового запису 247, та її батьками зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с. 17).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 01.11.1965 у виконавчому комітеті Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (а.с. 18).

Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВН № 006276, ОСОБА_4 на підставі розпорядження Тульчинської районної державної адміністрації № 548 від 23.12.2002, передано у приватну власність земельна ділянка площею 2.12 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради, для ведення особистих селянських господарств (а.с. 19).

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВН №006277, ОСОБА_5 на підставі розпорядження Тульчинської районної державної адміністрації № 548 від 23.12.2002, передано у приватну власність земельна ділянка площею 1.99 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради, для ведення особистих селянських господарств (а.с. 20).

Відповідно до копії заповіту від 13.03.2002, який посвідчено секретарем Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області Буженко О.М., ОСОБА_5 заповіла все своє майно дочці ОСОБА_4 (а.с. 21).

Згідно довідки № 20 від 20.02.2023, яка видана виконкомом Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на час відкриття спадщини проживали разом в одному будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Відповідно до довідки № 35 від 01.03.2023, яка видана виконкомом Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області, про те, що зі слів свідків - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 з березня 2002 року до дня смерті, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Згідно заяви ОСОБА_10 від 27.02.2023, яка засвідчена старостою Михайлівського старостинського округу Ніколаєнком В.В., цією заявою посвідчує той факт, що ОСОБА_1 на день смерті матері ОСОБА_4 фактично проживала біля своєї матері з березня 2002 року, за якою здійснювала догляд, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Відповідно до заяви ОСОБА_11 від 27.02.2023, яка засвідчена старостою Михайлівського старостинського округу Ніколаєнком В.В., цією заявою посвідчує той факт, що ОСОБА_1 на день смерті матері ОСОБА_4 фактично проживала біля своєї матері з березня 2002 року, за якою здійснювала догляд, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25).

Тульчинською державною нотаріальною конторою Філіпчук Надії Сергіївні, яка діяла від імені заявника ОСОБА_1 , на підставі довіреності, посвідченій 07.02.2023 державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори № 2-229, відмовлено в оформленні спадщини після смерті ОСОБА_4 , в зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та відсутністю підтверджуючих відповідних документів про фактичне прийняття спадщини (а.с. 26).

Згідно копії експертного висновку № 056/135-m від 15.02.2023, українські особові імена ОСОБА_12 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_6 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ( ОСОБА_8 ) відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, запис відомості про матір ОСОБА_6 ) та ОСОБА_13 (державний акт на право приватної власності на землю, заповіт, записи ОСОБА_5 ) попри розбіжності у документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними. З практики лінгвістичних експертиз відомі численні випадки фіксації в документах однієї особи різних варіантів особових імен спільного чи спорідненого етимологічного походження та похідних від них імен по батькові. Найчастіше такі розбіжності виникають внаслідок сплутування розмовних та офіційних варіантів імен або варіантних пар імен. Зокрема, поширені випадки зближення в усному мовленні (із наступним перенесенням в офіційні документи) документально віддалених імен ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Таке зближення (до ступеня змішування) відбувається найчастіше за посередництвом здрібнілих варіантів зазначених імен, а саме ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14, ОСОБА_18 тощо, що є розмовно-побутовими варіантами від офіційних особових імен ОСОБА_17 або ОСОБА_19 (див. ОСОБА_20 . Словник українських імен. - К.: Довіра, 2005, с. 33-34, 35). Поширеність варіантів цих особових імен в усному мовленні часто призводить до взаємозаміни повних варіантів особових імен, тому в документах однієї особи фіксуються різні офіційні відповідники та похідні форми імен по батькові. З урахуванням зазначеного імена по батькові ОСОБА_21 та ОСОБА_15 попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними (а.с. 27).

Відповідно до копії експертного висновку № 056/151-m від 20.02.2023, імена по батькові ОСОБА_22 (свідоцтво про смерть, державний акт на право приватної власності на землю, заповіт, записи ОСОБА_4 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, запис відомості про дитину ОСОБА_8 ) та ОСОБА_23 (свідоцтво про народження ОСОБА_24 , запис мати ОСОБА_4 ), ОСОБА_25 (витяг з Державного реєстру актів цивільного сану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, запис відомості про дружину ОСОБА_26 ) попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними (а.с. 28).

Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів»

Судом, при розгляді справи не підтверджено реєстрацію місця проживання заявниці ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , однак, факт спільного постійного проживання даних осіб до дня смерті спадкодавця підтверджується рядом інших письмових доказів - відповідними довідками виконкому Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області та заявами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які засвідчені старостою Михайлівського старостинського округу Ніколаєнком В.В.

Статтею 293 ЦПК України, визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Також, передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, оскільки заявниця, як спадкоємиця за законом постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні, за адресою: АДРЕСА_1 , та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявила про свою відмову від спадщини, то вона вважається такою, що спадщину прийняла.

Метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

З огляду на викладене, надавши оцінку усім письмовим доказам, проаналізувавши їх у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухвалені судом рішень у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. В зв`язку з цим, усі судові витрати, понесені заявником залишаються за нею.

Керуючись ст. 15, 1223, 1268, 1269 ЦК України, ст. 4, 13, 19, 76-81, 263-265, 294, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 з ОСОБА_1 на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: