Рішення

від 31.08.2023 по справі 527/1300/20

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1300/20

провадження 2/527/2/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Павлійчук А.В.,

з участю секретаря судового засідання Козинко Ю.С., Бутко В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 527/1300/20 за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Онікс-Карат» про визнання договору оренди землі недійсним та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом. В подальшому уточнив позовні вимоги та просив:

- зобов`язати Приватне підприємство «Онікс-Карат» негайно передати ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,79 га, кадастровий номер: 5320680400:00:011:0030, якою володіє ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 190923 від 23.02.20006 року;

- стягнути із Приватного підприємства «Онікс-Карат» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 840,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5320680400:00:011:0030 площею 1,79 га, яка розташована на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

На початку 2020 року позивач дізнався про те що між ним та ПП «Онікс-Карат» укладено договір оренди землі.

Позивач заперечує факт укладення та підписання між ним та ПП «Онікс- Карат» договору оренди землі від 25.01.2011 року зі строком оренди на 10 років, вважає, що підпис на цьому договорі виконаний іншою особою.

17.11.2020 року від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого прохає в задоволенні позову відмовити. Вважає, що з великою вірогідністю договір підписувала мати позивача ОСОБА_4 , щорічно отримував орендну плату, відповідно до долучених до відзиву листів позивачу було відомо про існування договору оренди. ( а.с. 36-52)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 позов підтримали, посилаючись на підстави та обставини, зазначені в ньому та просили його задовольнити з врахуванням часткової відмови від позовних вимог. ОСОБА_3 через відеоконференцію повідомив, що наразі перебуває в Фінляндії, також після оформлення на себе в 2006 році земельної ділянки ні з ким ніяких договорів оренди не укладав, і саме десь 2008 року постійно виїжджав на заробітки по різним країнам за кордоном, в Чехію, Румунію, і постійно з 2008 року працював по різним країнам приїжджаючи на територію України лише раз в рік на 3 місяці про існування договору оренди йому повідомили батьки, також з ніякими листами до ПП «Онікс-Карат» з 2017 року не звертався. На даний час земельна ділянка йому не повернута.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову запречував з підстав, зазначених у відзиві на позов. Додатково пояснив, що позивачу повернуто земельну ділянку, на підтвердженя чого навав листи. Просив застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 190923, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею1,79 га на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер 5320680400:00:011:0030 (а.с.8).

В матерілах справи міститься договір оренди землі № 8 від 25.01.2011 року, орендодавець ОСОБА_3 , орендар ПП «Онікс Карат» , в особі директора Мацак Галини Миколаївни (а.с.9).

Згідно п.п. 1,2 вказаного Договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер 5320680400:00:011:0030, загальною площею 1,79 гектарів.

П. 8 Договору оренди передбачено, що договір укладено на 10 років.

Вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Глобинському районі 01.11.2012 року за № 532060004006090.

Позивачем ОСОБА_3 оспорюється факт укладення договору оренди землі № 8 від 25.01.2011 року з підстав відсутності волевиявлення позивача на його укладення та підписання.

Ухвалами Глобинського районного суду Полтавської області від 09.03.2021 року та 23.09.2021 року призначались проведення судово - подчекознавчої експертизи, однак експертиза не була проведена.

Крім того згідно наявного в матеріалах справи відзиву відповідач визнавав, що договір № 8 від 25.01.2011 року підписаний не позивачем ОСОБА_3 , а з великою вірогідністю договір від імені позивача уклала його мати ОСОБА_4 , оскільки саме вона отримала примірники договору оренди землі, а в подальшому саме вона передала підписаний договір оренди землі.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержавні з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст. 78 ЦПК України).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Положення абзацу другого частини першої цієї статті визначають істотні умови договору.

За змістом частини другої статті 792 ЦК Українимайнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». При цьому, саме Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Договір оренди землі як вид правочину відновиться до двосторонніх правочинів.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц, провадження № 61-34764св18: «Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому утілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Доводи представника відповідача про те, що незалежно від того, хто підписував договір оренди, він є укладеним, оскільки позивач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про схвалення вказаного договору не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц зробила висновок, що конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі. Конкретно до обставин справи №145/2047/16-ц Велика Палата наголосила, що застаттею 18 Закону України «Про оренду землі»договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований. Отже, договір оренди земельної ділянки, який відповідно до законодавства тлумачиться як неукладений, не може тлумачитися як фактично укладений шляхом конклюдентних дій.

За змістом частини 8статті 181 ГК України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, який вважається неукладеним (таким, що не відбувся), правові наслідки таких дій визначаються нормамиЦК України. Водночас, згідно частини 1статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти 1)правочини між юридичними особами; 2)правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною 1статті 206 цього Кодексу; 3)правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першоюстатті 206 цього Кодексу; 4)інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Відповідно до частини 1статті 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Отже, шляхом конклюдентних дій не можуть укладатися договори між юридичними особами, а також договори за участі фізичних осіб, які не виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Таким чином аргументи про те, що не підписання ОСОБА_3 спірного договору оренди земельної ділянки не свідчить про їх не укладеність внаслідок конклюдентних дій останньої є безпідставними та не відповідають наведеним нормам матеріального права та правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

Доводи представника відповідача про те, що позивач отримував плату за користування земельною ділянкою не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання договору оренди земельної ділянки саме на визначених у договорі істотних умовах, зокрема, щодо строку його дії, оскільки такий договір позивач своїм підписом не скріплював, а чинним законодавством не передбачено усної форми договору оренди землі та не вказує на відсутність порушення права власності позивача за встановлених обставин. Адже отримання власником майна плати за фактичне використання належного йому майна не суперечить закону і разом з тим не свідчить про укладення договору оренди землі.

Оскільки судом встановлено, що позивач договір оренди землі№ 8 від 25.01.2011 року не підписував, тому він не може вважатись укладеним.

У пункті 7.27 постанови від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 97).

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 у частині зобов`язання відповідача ПП «Онікс Карат» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 5320680400:00:011:0030 площею 1, 79 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог в цій частині.

Посилання представника відповідача на відсутність порушеного права, в зв`язку поверненням спірної земельної ділянки позивачу спростовується як поясненнями позивача, який повідомив, що земельна ділянка на даний час йому не повернута; так і листом № 16 від 21.11.2022 року, відповідно до якого ПП «Онікс Карат» повідомило позивача про виділення йому земельної ділянки єдиним масивом разом з земельними ділянками, що належать ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ( в полі № 3), тобто позивачу запропоновано до повернення земельну ділянку в іншому місці, що не передбачено чинним законодавством (а.с.165-167).

Представник відповідача у клопотанні від 19.01.2023 року просить застосувати до спірних правовідносин наслідки позовної давності, оскільки позивач з 25.02.2016 року, отримавши інформацію від Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області та отримуючи орендну плату знав про існування договірних відносин, а отже звернувся до суду з порушенням визначеногоЦПК Українистроку.

Згідно зістаттею 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четвертастатті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

В позовній заяві ОСОБА_3 вказує, що про існування договору оренди належної їй земельної ділянки строком на 10 років йому стало відомо в 2020 році.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача про порушення позивачем строку позовної давності суд констатує, що доводи позивача про те, що відповідач отримуючи орендну плату з 2011 року був обізнаний про існування договору, на переконання суду, є безпідставними, оскільки сам факт отримання орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою не може свідчити про укладення договору оренди і обізнаність позивача про умови договору та не є підставою для застосування строків позовної давності.

Крім того, як встановлено за обставинами справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною вимогою про усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном земельною ділянкою. Отже обрано спосіб захисту свого речового права шляхом подання негаторного позову.

Особливістю негаторного позову є те, що він спрямований на усунення таких порушень вказаних повноважень власника, які наявні на момент звернення з позовом. Саме тому до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується.

Позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження цим майном.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин загальної позовної давності, про яку заявляв представник відповідача.

Відповідно до ч.1 та п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При звернені до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.3,13,14,15 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 203,207,215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12,13, 81, 76-81, 141, 223, 263-265ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 доПриватного підприємства«Онікс-Карат»про визнаннядоговору орендиземлі недійснимта зобов`язанняповернути земельнуділянку задовольнити.

Зобов`язати приватне підприємство «Онікс Карат» негайно передати ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,79 га, кадастровий номер 5320680400:00:011:0030, якою володіє ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 190923 від 23.02.2006 року.

Стягнути з приватного підприємства «Онікс Карат» (ЄДРПОУ: 33415042) на користь ОСОБА_3 , рнокпп: НОМЕР_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 11.09.2023 року.

Суддя А. В. Павлійчук