Рішення

від 13.09.2023 по справі 904/3859/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3859/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Баворовська Г.П.

Представники:

Від позивача: Кафтасьєва Г.В., ордер серія АЕ №1222083 від 25.08.2023, адвокат

Від відповідача: Козуб Б.Ю, довіреність, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 1 397 817,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №1325-2 від 07.12.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

У відзиві на позов відповідач зазначає про наявність заборгованості за договором №1325-2 від 07.12.2021 перед позивачем у розмірі 1096560,00 грн., проте посилаючись форс-мажорні обставини, пов`язані із військовою агресією проти України, про настання яких відповідач повідомив позивача листом від 15.03.2022 №271/1081, у задоволенні позову просить відмовити.

Також від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких підтримує викладені у відзиві заперечення, зазначає про форс-мажорні обставини, надає докази оголошення простою на підприємстві та посилаючись на п. 12.1 договору просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 13.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок поставки товару, строк та порядок оплати за товар, наявність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати.

Так, судом встановлено, що 07.12.2021 між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі- покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика" (далі - постачальник) укладено договір поставки №1325-2, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця освітлювальні щогли (далі-товар) (код 44210000-5 відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов`язeється його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у Специфікації. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару.

Постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 60 календарних днів з дати отримання постачальником заявки від покупця. Поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця за адресою: вул. Степова, буд. 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700, Кар`єр №7 автомобільним транспортом (п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю , відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що передача постачальником та приймання покупцем товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється уповноваженими особами постачальника та покупця на підставі товаросупровідних документів. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем: за кількістю на підстав накладної на відпуск товару (видаткової накладної), за якістю відповідно до розділу 4 даного договору (п.6.2 договору).

Згідно з п. 7.1 договору загальна сума договору складає 1096560,00 грн., у тому числі 20% ПДВ 182760,00 грн., що відповідає загальній сумі Специфікації. Ціна за одиницю товару визначена у Специфікації. Ціна товару визначається в національній валюті України гривні (п. 7.2 договору).

Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі. Оплата товару здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної (п. 8.1, 8.2 договору).

Пунктом 14.1 передбачено, що договір вважається укладеним з моменту підписання та діє до 31 січня 2022 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (п. 14.2 договору).

Сторонами підписано Специфікацію №1 до договору про поставку товару (освітлювальні щогли (еквівалент щогла кар`єрна освітлювальна МКО-12-0,4-У1)) у кількості 4 шт на суму 1096560,00 грн. (а.с.12).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару позивачем надано видаткову накладну №21 від 08.02.2022 на суму 1 096 560,00 грн. та товарно-транспортну накладну №8 від 08.02.2022. Товар прийнятий представником відповідача за довіреністю №55 від 07.02.2022 (а.с.13-15).

Також позивачем виставлено на оплату рахунок №16 від 08.02.2022 на суму 1 096 560,00 грн. та зареєстровано податкову накладну №5 від 08.02.2022.

Позивач зазначає, що відповідач своєчасно не сплатив за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 096 560,00 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією у якій просив погасити заборгованість. У відповіді на претензію (№234/3142 від 23.08.2022) відповідач зазначив настання форс-мажорних обставин пов`язаних з військовою агресією, а тому зобов`язується якнайшвидше виконати свої зобов`язання після припинення воєнного стану в Україні.

Позивач зазначає, що відповідачем заборгованість у розмірі 1 096 560,00 грн не погашена, що і стало причиною виникнення спору.

Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору, строк оплати товару є таким, що настав 24.03.2022.

Доказів оплати товару у розмірі 1 096 560,00 грн. відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Стосовно форс-мажорних обставин, про які відповідач зазначає у відзиві та додаткових поясненнях, то відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про введення воєнного стану".

У п. 12.1 договору передбачено, що при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов`язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 5 робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення збитків другій стороні.

Відповідач, листом від 15.03.2022 №271/1081 повідомляв позивача про неможливість належним чином виконувати свої зобов`язання за договором та направляв листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Надані відповідачем накази про оголошення простою на підприємстві також не можуть бути доказом звільнення від виконання свого зобов`язання за договором. Крім того, навіть наявність форс-мажорних обставин, які підтверджені належним чином, можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, однак не звільнять від обов`язку сплати основного боргу.

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 096 560,00 грн є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 1 096 560,00 грн підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 40918,21 грн. за період з 22.03.2022 по 19.06.2023 та інфляційне збільшення у розмірі 242 339,76 грн за квітень 2022 року травень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду у заявлені позивачем періоди розміри 3% річних та інфляційного збільшення є більшими, ніж заявлено позивачем, що є його правом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу, що строк оплати основного боргу настав у період воєнного стану на території України, враховуючи надані відповідачем докази щодо простою підприємства, суд вважає за можливе зменшити розмір 3% річних на 30%, що буде становити: 28 643,13 грн (40 918,21-30%).

При цьому втрата вартості коштів від інфляційних процесів захищена можливістю стягнення індексу інфляції, що і заявлено позивачем, і задоволено судом.

Отже, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру 3% річних більше, ніж на 30%. Порушення строків оплати має місце тривалий час, умови договору, у тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. Хоча строк виконання зобов`язань і настав у період воєнного стану, але це граничний строк, відповідач міг виконати зобов`язання і раніше. Також сторони у договорі могли визначити інший розмір відсотків, однак не зробили цього. За таких обставин подальше зменшення нарахувань не відповідатиме принципу свободи договору та може привести до втрати їх функції.

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 096 560,00 грн основний борг, 28 643,13 грн 3% річних та 242 339,76 грн інфляційне збільшення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 20 97,27 грн. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки та відсотків річних покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика" до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд.3, ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 1, ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика" (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, буд. 37/3, ідентифікаційний код 33355209) основний борг у розмірі 1 096 560,00 грн (один мільйон дев`яносто шість тисяч п`ятсот шістдесят грн 00 коп), 3% річних у розмірі 28 643,13 грн (двадцять вісім тисяч шістсот сорок три грн 21 коп), інфляційне збільшення у розмірі 242 339,76 грн (двісті сорок дві тисячі триста тридцять дев`ять грн 76 коп) та судовий збір у розмірі 20 697,27 грн (двадцять тисяч шістсот дев`яносто сім грн 27 коп).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.09.2023

Суддя О.М. Крижний