Рішення

від 25.09.2023 по справі 910/11003/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2023Справа № 910/11003/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Споживчого товариства «ГРІНВЕСТ»

до Споживчого товариства «ТАРАСОВА ГОРА»

про стягнення 1 121 521,84 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Споживче товариство «ГРІНВЕСТ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Споживчого товариства «ТАРАСОВА ГОРА» (далі - відповідач) про стягнення 1 121 521,84 грн (900 000,00 грн заборгованості, 188 135,54 грн втрат від інфляції, 22 166,81 грн 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами № 05-04-21 від 05.04.2021, № 08-04-21 від 08.04.2021 та № 21-04-21 від 21.04.2021 в частині повернення грошових коштів, отриманих в якості позики у встановлений договорами строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 17.07.2023 була отримана позивачем 10.08.2023, а відповідачем - 26.07.2023.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено ряд договорів позики (поворотної фінансової допомоги), а саме: Договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 05-04-21 від 05.04.2021 (далі - Договір-1), Договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 08-04-21 від 08.04.2021 (далі - Договір-2) та Договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 21-04-21 від 21.04.2021 (далі - Договір-3), відповідно до умов п.1.1. яких Позикодавець надає Позичальнику позику, а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк (пункт є аналогічним у Договорі 1, 2, 3).

Відповідно до п. 1.2 Договорів позика надається Позичальнику на безвідсотковій (безоплатній) основі (пункти є аналогічними у договорах).

Згідно з п. 2.1. Договору 1, 2, 3, сума позики становить 300 000,00 грн (пункт є аналогічним у договорах).

Позикодавець надає позику протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору. Позика надається в безготівковій формі (п. 3.1, 3.2. Договорів 1, 2, 3, пункти є аналогічними).

Пунктами 4.1. та 5.1. Договорів встановлено, що строк позики становить один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок Позичальника. Позика повертається Позикодавцю на його банківський рахунок у строк, вказаний в п.4.1. цього договору (пункти є аналогічними у договорах).

Цей Договір набуває чинності з моменту перерахування суми позики Позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання (п. 6.1. Договорів 1, 2, ,3, пункт є аналогічним у договорах).

Відповідно до п. 7.1. Договорів за порушення умов цього Договору винна Сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункти є аналогічними у договорах).

На виконання умов Договорів 1, 2, 3 позивачем було перераховано на рахунок позичальника (відповідач) суму фінансової допомоги у загальному розмірі 900 000,00 грн, а саме: 06.04.2021 у розмірі 300 000,00 грн (за Договором-1), 09.04.2021 у розмірі 300 000,00 грн (за Договором-2) та 21.04.2021 у розмірі 300 000,00 грн (за Договором-3), що підтверджується виписками з особового банківського рахунку позивача.

Внаслідок укладення даних Договорів позики у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення на користь позивача фінансової допомоги в загальній сумі 900 000,00 грн в строк, встановлений Договорами 1, 2, 3.

Однак, після настання строку повернення поворотної фінансової допомоги, відповідач заборгованість не повернув, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом п. 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як встановлено ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем, на виконання умов Договорів 1, 2, 3, було перераховано відповідачу суму поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 900 000,00 грн, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача за період 01.01.2021 по 31.12.2021.

Долучені позивачем до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 910/16143/18, від 23.09.2019 року у справі № 910/10254/18 та від 09.11.2018 року у справі № 910/1580/18, банківські виписки по рахунку відповідача підтверджують здійснення операцій між банком та позичальником, виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором, надання позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та неналежне виконання останнім своїх зобов`язань у встановлених договором розмірі та строки.

Вказаний факт також не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 ГК України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. Договорів встановлено, що строк позики становить один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок Позичальника.

Тобто відповідач повинен був повернути на користь позивача фінансову допомогу в загальній сумі 900 000,00 грн у строк до:

- за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) № 05-04-21 від 05.04.2021 до 06.04.2022;

- за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) № 08-04-21 від 08.04.2021 до 09.04.2022;

- за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) № 21-04-21 від 21.04.2021 до 21.04.2022.

Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув надані йому кошти (позику) у визначений договорами строк, у зв`язку з чим заборгованість за Договором 1,2,3 загалом склала 900 000,00 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення грошових коштів на рахунок позивача.

Як передбачено ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, а саме не повернуто безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у строк, передбачений договором, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 188 135,54 грн втрат від інфляції та 33 386,30 грн 3% річних.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично неправильними, так як позивачем невірно визначено дату початку нарахування.

Пунктом 4.1. Договорів встановлено, що строк позики становить один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок Позичальника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано на рахунок відповідач суму позику у загальному розмірі 900 000,00 грн, а саме: 06.04.2021 у розмірі 300 000,00 грн (за Договором-1), 09.04.2021 у розмірі 300 000,00 грн (за Договором-2) та 21.04.2021 у розмірі 300 000,00 грн (за Договором-3), що підтверджується виписками з особового банківського рахунку.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Отже, враховуючи умови п. 4.1. Договору 1, 2, 3, гранична дата, до якої відповідач повинен був повернути на користь позивача фінансову допомогу, становить:

- за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) № 05-04-21 від 05.04.2021 до 06.04.2022;

- за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) № 08-04-21 від 08.04.2021 до 09.04.2022 року;

- за Договором позики (поворотної фінансової допомоги) № 21-04-21 від 21.04.2021 до 21.04.2022 року.

Таким чином суд дійшов висновку, що у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення суми наданої фінансової допомоги за Договором № 05-04-21 від 05.04.2021 - з 07.04.22, за Договором № 08-04-21 від 08.04.2021 - з 10.04.2022 та за Договором № 21-04-21 від 21.04.2021 - з 22.04.2022.

Здійснивши власний розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, про наступне.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду розмір 3% річних складає 33 213,71 грн.

Однак, на розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат це не виплинуло. Отже, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме в розмірі 188 135,54 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог та ненадання відповідачем суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору та витрат на правову допомогу фахівця у галузі права в розмірі 50 000,00 грн та зазначено, що заява про відшкодування суми понесених судових витрат разом з підтверджуючими документами буде надана на відповідній стадії судового процесу.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки позивачем не був наданий до суду остаточний розрахунок суми судових витрат (витрат на правову допомогу), тому розподіл вказаних судових витрат судом не здійснюється. Водночас, сторонам не позбавлена права звернутися до суду щодо розподілу судових витрат в порядку статті 244 ГПК України.

Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Споживчого товариства «ТАРАСОВА ГОРА» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, кв. 188, код 43909280) на користь Споживчого товариства «ГРІНВЕСТ» (08129, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26, код 43846289) суму основного боргу у розмірі 900 000 (дев`ятсот тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 33 213 (тридцять три тисячі двісті тринадцять) грн 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 188 135 (сто вісімдесят вісім тисяч сто тридцять п`ять) грн 54 коп. та судовий збір у розмірі 16 820 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн 24 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.09.2023.

Суддя О.Г. Удалова