Рішення

від 25.09.2023 по справі 910/11311/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2023Справа № 910/11311/23Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Фірми "Гарант" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бері комерц"

про стягнення суми заборгованості в розмірі 318 487,75 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фірми «Гарант» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бері комерц» про стягнення суми заборгованості в розмірі 318 487,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № ГАР-12 від 21.05.2020, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.07.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2020 року між Фірмою «Гарант» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бері Комерц» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № ГАР-12 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується продати (передати) у власність покупця товар - пакувальні матеріали, зазначені у накладній, яка є невід`ємною частиною Договору і визначає його істотні умови в частині опису товару, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти зазначений товар на умовах цього Договору.

Макет, вартість одиниці товару та його характеристики (розміри, матеріал) погоджуються сторонами в Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору строк постачання товару: 3 робочі дні з моменту здійснення замовлення покупцем.

Згідно з п. 3.1 та п. 3.2 Договору ціна на товар, що поставляється за цим Договором, вказується в накладній, які є невід`ємною частиною Договору.

Загальна сума Договору складає суму всіх підписаних і скріплених печатками обох сторін накладних.

За умовами п. 3.3 Договору покупець зобов`язується сплатити 100% вартість товару після фактичного прийняття товару, але не пізніше 30 днів з моменту отримання товару.

Датою поставки є фактична дата отримання товару покупцем, що засвідчується підписом представника покупця на видатковій накладній.

У відповідності до пунктів 4.1-4.5 Договору зобов`язання постачальник по поставці товару вважаються виконаними в момент передачі товару покупцеві.

Ризики по втраті (псуванню) товару переходять від постачальника до покупця в момент фактичної передачі його покупцеві.

Право власності на товар переходить у момент фактичної передачі товару покупцеві.

Умови поставки - склад покупця: Київська область, Бородянський район, с. Вишняки, вул. Нова, буд. 1А.

Доставка здійснюється силами та за рахунок постачальника.

Якість товару повинна відповідати вимогам українського законодавства, що пред`являються до пакувальних матеріалів для харчових продуктів.

Пунктом 5.1 Договору узгоджено, що при передачі товару постачальник зобов`язаний передати покупцеві наступні документи: накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника та податкову накладну, згідно змін ПКУ ст. 201 пункту 201.10 з 01.10.2015 постачальник надає в електронному вигляді.

Відповідно до п. 6.2 та п. 6.3 Договору у разі порушення покупцем строків здійснення розрахунків, передбачених цим Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 2-обілкових ставок НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

У разі порушення покупцем строків здійснення розрахунків, передбачених цим Договором понад 20 банківських днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від прострочено суми за кожний день прострочення.

Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставлення печаток сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Термін дії Договору - 31.12.2022 (п. 10.9 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № 31 від 30.07.2020 на суму 117 600,00 грн., № 13 від 25.08.2020 на суму 100 656,00 грн. та № 17 від 22.09.2020 на суму 49 075,20 грн.

Відповідач в свою чергу, поставлений позивачем товар оплатив частково, на суму 80 000,00 грн.

Як зазначає позивач, ТОВ «Бері Комерц» в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару у повному обсязі здійснило, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 187 331,20 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 15 790,09 грн., інфляційні втрати в розмірі 91 729,08 пеню в розмірі 12 770,82 грн. та штраф в розмірі 10 866,56 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № 31 від 30.07.2020 на суму 117 600,00 грн., № 13 від 25.08.2020 на суму 100 656,00 грн. та № 17 від 22.09.2020 на суму 49 075,20 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 3.3 Договору покупець зобов`язується сплатити 100% вартість товару після фактичного прийняття товару, але не пізніше 30 днів з моменту отримання товару.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач в свою чергу, поставлений позивачем товар оплатив частково, на суму 80 000,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару у повному обсязі відповідачем виконано не було, що відповідачем не спростовано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за поставлений товар в розмірі 187 331,20 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 187 331,20 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 15 790,09 грн., інфляційні втрати в розмірі 91 729,08 пеню в розмірі 12 770,82 грн. та штраф в розмірі 10 866,56 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 та п. 6.3 Договору у разі порушення покупцем строків здійснення розрахунків, передбачених цим Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 2-обілкових ставок НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 12 770,82 грн.

Крім цього, у разі порушення покупцем строків здійснення розрахунків, передбачених цим Договором понад 20 банківських днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від прострочено суми за кожний день прострочення.

В свою чергу, оскільки відповідачем прострочено оплату товару вартістю 217 331,20 грн. на строк понад 20 банківських днів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 866,56 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 15 790,09 грн. та інфляційні втрати в розмірі 91 729,08 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бері комерц» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 51; ідентифікаційний код: 40861482) на користь Фірми «Гарант» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61045 м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192-А, оф. 317; ідентифікаційний код: 21200677) заборгованість у розмірі 187 331 (сто вісімдесят сім тисяч триста тридцять одна) грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 15 790 (п`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто) грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 91 729 (дев`яносто одна тисяча сімсот двадцять дев`ять) грн. 08 коп., штраф у розмірі 10 866 (десять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 56 коп., пеню у розмірі 12 770 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 777 (чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 32 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 25.09.2023

Суддя О.А. Грєхова