Рішення

від 20.09.2023 по справі 910/10801/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2023Справа № 910/10801/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційне науково-виробниче

підприємство «Авіалюкс»

про стягнення 140.291,43 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

06.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційне науково-виробниче підприємство «Авіалюкс» про стягнення 140.291,43 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 221322/Т від 30.12.2021 (далі -договір), позивачем в період з січня по липень 2022 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 316.194,84 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі газу за січень - липень 2022 року. Відповідачем надані послуги сплачено частково в сумі 221.905,30 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 140.291,43 грн, з яких 94.289,54 грн основного боргу, 30.836,59 грн пені, 12.283,86 грн інфляційних втрат та 2.881,44 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/10801/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.07.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494714180 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 66-А, корп. 1, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 13.07.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 21.07.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105494714180, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 05.08.2023 включно.

03.08.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до відділу поштового зв`язку 31.07.2023), разом з яким відповідачем подано до суду докази сплати суми основного боргу за договором № 221322/Т від 30.12.2021 у розмірі 94.289,54 грн та заявлено клопотання, у відповідності до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі в частині стягнення 94.289,54 грн основного боргу. Разом з цим, відповідач заперечує проти нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки, на думку відповідача, застосування за один і той самий період двох штрафів, суперечить приписам ст. 61 Конституції України, а також відповідач посилається на існування форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним своїх обов`язків, на підставі п. 10.1 договору.

02.08.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач підтверджує факт сплати відповідачем суми основного боргу за договором № 221322/Т від 30.12.2021 у розмірі 94.289,54 грн, проте заявлені до стягнення суми нарахованої пені, інфляційних втрат та 3% річних підтримує в повному обсязі. Щодо застосування дії форс-мажорних обставин, передбачених розділом 10 договору № 221322/Т від 30.12.2021, заперечує в повному обсязі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці, проте у розумний строк.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційне науково-виробниче підприємство «Авіалюкс» (споживач, відповідач) було укладено договір № 221322/Т постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) (далі - договір від 29.12.2018).

Згідно з п. 10.1 договору від 29.12.2018 даний договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу з 01.01.2019 по 31.12.2019, а в частині проведення розрахунку - до повного їх завершення.

Додатковою угодою № 1 від 16.12.2019 сторони погодили викласти п. 10.1 договору від 29.12.2018 в наступній редакції: « 10.1. Договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунку - до повного їх завершення.»

Додатковою угодою № 1-2 від 31.12.2020 сторони погодили викласти п. 10.1 договору від 29.12.2018 в наступній редакції: « 10.1. Договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунку - до повного їх завершення.»

31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційне науково-виробниче підприємство «Авіалюкс» (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 221322/Т (для не побутових споживачів) (далі - договір від 31.12.2021).

Відповідно до п. 1.1. договору від 31.12.2021 постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ (код за ДК 021-2015:09123000-7 природній газ) споживачу, а споживач зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання передбачені цим договором, у розмірі та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 2.2 договору від 31.12.2021 встановлені добові та місячні планові об`єми постачання газу у 2022 році.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив у повному обсязі вартість поставленого газу за період з січня по липень 2022 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 94.289,54 грн, а також позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані пеня у розмірі 30.863,59 грн, 12.283,86 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2.881,44 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 11.1 договору від 31.12.2021 він набуває чинності з дати його укладання, діє в частині постачання природного газу до 31.12.2022, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 3.6 договору від 31.12.2021 фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаними між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ.

З матеріалів справи вбачається, що за період з січня по липень 2022 року позивач передав, а відповідач прийняв (спожив) природній газ загальною вартістю 316.194,84 грн, що підтверджується наступними актами прийому-передачі природного газу, які підписані обома сторонами:

№ ОТБИ-000252 від 31.01.2022 на суму 129.577,50 грн;

№ ОТБИ-001686 від 28.02.2022 на суму 63.880,00 грн;

№ ОТБИ-002515 від 31.03.2022 на суму 47.755,44 грн;

№ ОТБИ-002907 від 30.04.2022 на суму 26.106,02 грн;

№ ОТБИ-003282 від 31.05.2022 на суму 21.637,15 грн;

№ ОТБИ-003631 від 30.06.2022 на суму 17.300,64 грн;

№ ОТБИ-003958 від 31.07.2022 на суму 9.938,09 грн.

Відповідно до п. 4.8 договору від 31.12.2021 остаточні розрахунки за фактичний об`єм (обсяг) спожитого газу у газовому місяці (М) здійснюються споживачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені пунктами 4.4 та 4.5 договору у строк до 15 числа (включно) газового місяця (М+1).

Отже, з викладеного вбачається, що відповідач був зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок за актами прийому-передачі природного газу в наступні строки (включно):

за актом № ОТБИ-000252 від 31.01.2022 на суму 129.577,50 грн у строк до 15.02.2022;

за актом № ОТБИ-001686 від 28.02.2022 на суму 63.880,00 грн у строк до 15.03.2022;

за актом № ОТБИ-002515 від 31.03.2022 на суму 47.755,44 грн у строк до 15.04.2022;

за актом № ОТБИ-002907 від 30.04.2022 на суму 26.106,02 грн у строк до 16.05.2022;

за актом № ОТБИ-003282 від 31.05.2022 на суму 21.637,15 грн у строк 15.06.2022;

за актом № ОТБИ-003631 від 30.06.2022 на суму 17.300,64 грн у строк до 15.07.2022;

за актом № ОТБИ-003958 від 31.07.2022 на суму 9.938,09 грн у строк до 15.08.2022.

З наданої позивачем до матеріалів справ довідки № 02-01/01/1793 від 19.06.2023, виданої АТ «Банк «Кліринговий Дім» за підписом головного бухгалтера - Маркіна О.О., за період з 31.12.2021 по 16.06.2023 включно відповідачем були здійснені наступні оплати

18.01.2022 сплачено 120.327,79 грн (1673_1І01Е/67) за газ природній імпортований на січень 2022, дог. № 221322/Т від 29.12.2018, рах № 221322/18626 від 31.12.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 20.054,63 грн;

18.02.2022 сплачено 118.347,60 грн (1725_2І01N/127) за газ природній імпортований на лютий 2022, дог. № 221322/Т від 29.12.2018, рах № 221322/1843 від 30.01.2022, у т.ч. ПДВ 20% - 19.724,60 грн.

Відповідач не заперечує факт здійснення оплати поставки природного газу на загальну суму 238.675,39 грн.

Відповідно до п. 4.9 договору від 29.12.2018 у разі відсутності узгодженого сторонами графіка погашення заборгованості або договору про реструктуризацію заборгованості, постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача за цим договором відповідно до календарної черговості її виникнення.

Пунктом 4.6.4 договору від 29.12.2018 сторони передбачили, що у разі переплати споживачем за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу в наступному розрахунковому періоді.

У зв`язку з тим, що станом на 18.01.2022 у відповідача існувала заборгованість за договором № 221322/Т від 29.12.2018 у розмірі 16.770,09 грн, кошти, що надійшли від відповідача 18.01.2022 у розмірі 120.327,79 грн позивачем було зараховано наступним чином:

16.770,09 грн враховано в погашення заборгованості за договором № 221322/Т від 29.12.2018;

103.557,70 грн (120.327,79 грн - 16.770,09 грн) враховано в якості передплати за договором № 221322/Т від 31.12.2021.

Про зарахування даних коштів в рахунок погашення заборгованості за договором № 221322/Т від 29.12.2018 та в якості передплати за договором № 221322/Т від 31.12.2021, позивачем повідомлено відповідача листом № 220/01 від 08.06.2023.

Листом № 7 від 14.06.2023 відповідачем надано відповідь на лист № 220/01 від 08.06.2023, згідно з якою висловлено заперечення щодо врахування суми 103.557,70 грн в якості передплати за договором № 221322/Т від 31.12.2021, оскільки з 21.07.2022 об`єкт ТОВ «АНВП» Авіалюкс» відключений від газопостачання та просив дану суму перерахувати на рахунок відповідача.

Листом № 243/1 від 28.06.2023 позивачем надано відповідь на лист відповідача № 7 від 14.06.2023, якою повідомлено відповідача, що станом на 28.06.2023 за останнім рахується заборгованість за спожитий газ у період з січня по липень 2022 року за договором № 221322/Т від 31.12.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість фактично поставленого об`єму природного газу у визначений строк не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент звернення з позовною заявою до суду (06.07.2023) становила 94.289,54 грн (316.194,84 грн - 103.557,70 грн - 118.347,60 грн).

Проте, відповідачем разом з відзивом на позов подано платіжне доручення № 2048 від 11.07.2023 на суму 94.289,54 грн в призначенні платежу якої зазначено: «за газ природний імпортований за 2022р. дог № 221322/Т від 29.12.2018».

Таким чином, подане платіжне доручення свідчить, що відповідач перерахував борг після звернення позивача з позовом до суду.

Позивач підтвердив перерахування відповідачем коштів в сумі 94.289,54 грн, та повідомив суд, що дана сума зарахована, як сплата суми основного боргу за договором № 221322/Т від 31.12.2021.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 94.289,54 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.6 договору від 31.12.2021 передбачено, що у разі порушення споживачем строків розрахунків за природній газ, встановлених цим договором, споживач сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу та нараховується до дати остаточного погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Так, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за фактично отриманий природній газ та передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті вартості фактично поставленого природного газу відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 30.836,59 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 30.836,59 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості фактично поставленого природного газу, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 12.283,86 грн та 2.881,44 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 12.283,86 грн інфляційних втрат та 2.881,44 грн 3% річних (за обґрунтованим розрахунками позивача).

Щодо заперечень відповідача в частині того, що одночасне нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних суперечить приписам статті 61 Конституції України, суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені, інфляційних втрат та 3% річних не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня є формою неустойки (господарська санкція), а з аналізу статті 625 Цивільного кодексу України вбачається, що інфляційні нарахування та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Посилання відповідача як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором на наявність форс-мажорних обставин, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з п. 10.1 договору від 31.12.2021 сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків за цим договором, якщо це було наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до п. 10.2 договору від 31.12.2021 під обставинами непереборної сили слід розуміти обставини, що виникли після підписання цього договору внаслідок непередбачених сторонам дій надзвичайного характеру, що включають, зокрема але не виключно: військові дії, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовими ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна…

Пунктом 10.4 договору від 31.12.2021 встановлено, що сторона, яка немає можливості виконати свої зобов`язання за договором в наслідок виникнення та дії форс-мажорних обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання таких обставин та протягом 15 календарних днів надати та/або повідомити іншій стороні докази, які підтверджують виникнення форс-мажорних обставин. Аналогічні умови застосовуються щодо повідомлення про припинення дії форс-мажорних обставин.

Згідно з п. 10.5 договору від 31.12.2021 належним доказом існування та дії форс-мажорних обставин є належним чином оформлений документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, за виключенням форс-мажорних обставин, перелічених у п. 10.3 цього договору.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем не було подано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором постачання природного газу № 221322/Т від 31.12.2021, який б підтверджував неможливість належного виконання відповідачем зобов`язань з оплати фактично поставленого природного газу.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, як того вимагає п. 10.4 договору, що унеможливлює подальше посилання відповідача на такі обставини, у зв`язку з чим суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що відповідачем здійснено оплату боргу після звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 94.289,54 грн основного боргу закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційне науково-виробниче підприємство «Авіалюкс» (03151, м. Київ, вул. Волинська, 66-А, корп. 1, код ЄДРПОУ 22888954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 5, код ЄДРПОУ 42394311) 30.836 (тридцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн 59 коп. пені, 12.283 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн 86 коп. інфляційних втрат, 2.881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 44 коп. 3% річних, 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова