Рішення

від 19.09.2023 по справі 910/11193/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2023Справа № 910/11193/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кофіна»

про стягнення 232.646,22 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

13.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кофіна» про стягнення 232.646,22 грн.

Свої позовні вимоги Акціонерне товариство «Акцент-Банк» обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами кредитного договору №N20.42.0000000397, позивачем надано відповідачу кредит (встановлено кредитний ліміт) в розмірі 200.000,00 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 20,9% щорічно. У зв`язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за відповідним договором, позивачем 21.04.2023 направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за вих. № 786 від 18.04.2023. Враховуючи не виконання відповідачем вимоги позивача, останній звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 232.646,22 грн, з яких 161.343,98 грн залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 38.335,35 грн заборгованість за процентами, 21.966,89 грн заборгованість за винагородою, 1.000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 10.000,00 грн штрафу (змінна складова).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/11193/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.07.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494714554 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 19.07.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 21.07.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105494714554, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 05.08.2023 включно.

26.07.2023 відповідачем подано до суду клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 27.07.2023 ознайомився з матеріалами справи № 910/11193/23 про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка представника відповідача.

28.07.2023 відповідачем подано до суду клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 28.07.2023 ознайомився з матеріалами справи № 910/11193/23 про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка представника відповідача.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 19.07.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (Банк, кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Кофіна» (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 20.42.0000000397 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.12 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовленні цим договором терміни.

Строковий кредит надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахування за цільовим призначенням.

Згідно з п.п. А.1, А2 кредитного договору вид кредиту - строковий кредит; ліміт цього договору: у розмірі 200.000,00 грн на фінансування поточної діяльності.

Пунктом А.3 кредитного договору встановлено, що термін повернення кредиту 13 травня 2024 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розміри та в строки згідно з графіком платежів (додаток № 1 до цього договору).

З наявних матеріалів справи вбачається, що 14.05.2021 Банком перераховано на рахунок позичальника 200.000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.17772109.35875.70198 від 14.05.2021, з призначенням платежу: «видача кредиту згідно договору № 20.42.0000000397 від 14/05/2021».

Спір виник внаслідок того, що позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому відповідач має сплатити наявну заборгованість за кредитом в розмірі 161.343,98 грн (тіло кредиту), 38.335,35 грн заборгованість за процентами, 21.966,89 грн заборгованість за винагородою, 1.000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 10.000,00 грн штрафу (змінна складова).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 6.1 та п. 6.2 кредитного договору він вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

Цей договір у частині п. 4.4 договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Додатком № 1 до кредитного договору сторонами погоджено графік погашення кредиту.

Пунктом 2.2 кредитного договору визначені обов`язки позичальника, серед яких, зокрема: сплата процентів за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору (п. 2.2.2 кредитного договору); повернення кредиту у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору (п. 2.2.3 кредитного договору); сплата Банку винагороди відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору (п. 2.2.5 кредитного договору).

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. А.6 кредитного договору за користування кредиту позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань передбачених п. 2.2.13 цього договору, Банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, і дати початку нарахування підвищених процентів.

Згідно з п. А.8 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).

Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.

Пунктами А.9 та А.10 кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень у день укладання цього договору.

Позичальник щомісяця сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеної у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.

Відповідно до п. А.11 кредитного договору позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було зазначено, позивачем було надано відповідачу строковий кредит у сумі 200.000,00 грн, додатком № 1 до кредитного договору встановлено графік погашення та визначено термін повернення кредиту - 13.05.2024.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 20.42.0000000397 від 14.05.2021, вбачається, що станом на 27.05.2023 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 221.646,22 грн, з яких: 161.343,98 грн загальний залишок заборгованості на наданим кредитом (тіло кредиту); 38.335,35 грн загальний залишок заборгованості по процентам; 21.966,89 грн загальний залишок заборгованості по комісії (винагороди).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту, процентів та винагороди в передбачені кредитним договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача, яка останнім не оспорена, перед позивачем становить 161.343,98 грн боргу за кредитом, 38.335,35 грн боргу за процентами та 21.966,89 грн боргу за винагородою (комісією).

Абзацом 3 пункту А.3 передбачено, що згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-ого дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 13 травня 2024 року.

З матеріалів справ вбачається, що позивачем було направлено відповідачу вимогу б/н від 18.04.2023 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у строк до 25.04.2023, яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Докази направлення на адресу відповідача відповідної вимоги наявні в матеріалах справи (опис вкладення у цінний лист, список згрупованих відправлень та фіскальний чек).

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті кредиту, відсотків та винагороди за кредитним договором в повному обсязі не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 161.343,98 грн боргу за кредитом, 38.335,35 грн боргу за процентами та 21.966,89 грн боргу за винагородою (комісією) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1.000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 10.000,00 грн штрафу (змінна складова) суд відзначає наступне.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 5.8. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1.000,00 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на 30 діб, який продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 та № 451/2023 від 26.07.2023 з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 наступного змісту «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».

Враховуючи викладене та те, що штраф нараховано за порушення позичальником термінів платежів більше ніж на 30 днів, в період дії воєнного стану, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача 1.000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 10.000,00 грн штрафу (змінна складова) в період дії воєнного стану в Україні.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1.000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 10.000,00 грн штрафу (змінна складова) не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кофіна» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14, код ЄДРПОУ 41211300) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 161.343 (сто шістдесят одна тисяча триста сорок три) грн 98 коп. боргу за кредитом, 38.335 (тридцять вісім тисяч триста тридцять п`ять) грн 35 коп. боргу за процентами, 21.966 (двадцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят шість) грн 89 коп. боргу за винагородою, 3.324 (три тисячі триста двадцять чотири) грн 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова