Рішення

від 20.09.2023 по справі 914/1889/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023 Справа № 914/1889/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного підприємства "Мик-Буд", м. Дроговиж Миколаївського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Комсервіс", м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 206 212,68 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного підприємства "Мик-Буд" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Комсервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 206 212,68 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 р., справу № 914/1889/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2023 р., позовну заяву Приватного підприємства "Мик-Буд" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Комсервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 206 212,68 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

04.07.2023 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2023 р., направлено на адресу суду заяву з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 16865/23 від 06.07.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.07.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 02.08.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2023 р., розгляд справи по суті відкладено на 20.09.2023 р. з підстав, викладених в даній ухвалі.

20.09.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

18.09.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву за вх. № 22506/23, в якій позивач зазначає, що позов підтримує повністю та просить суд здійснювати розгляд справи № 914/1889/23 20.09.2023 року без участі повноважного представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

20.09.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 11.07.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 20.09.2023 р. не здійснюється.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79070, м. Львів, вул. Хоткевича, 38/91, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвала Господарського суду Львівської області від 02.08.2023 р. у даній справі скеровувалась керівнику відповідача - ОСОБА_1 на адресу, зазначену у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414998626, ухвалу суду від 02.08.2023 р. про відкладення розгляду справи по суті в судовому засіданні на 20.09.2023 р., керівником відповідача отримано 05.09.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі, які направлялись відповідачу за його місцезнаходженням, повернуті Укрпоштою на адресу Господарського суду Львівської області (містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/1889/23 Господарським судом Львівської області.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважних представників сторін не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1889/23.

В судовому засіданні 20.09.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного Договору поставки 20/09-1 від 20.09.2021 р. Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного Договору поставки, здійснив поставку товару та надав послуги відповідачу на загальну суму 486 212, 68 грн. Повнота виконання своїх зобов`язань за договором поставки №20/09-1 зі сторони ПП «Мик-Буд» підтверджується підписами представника ТОВ «М-КОМСЕРВІС» без будь- яких застережень на видаткових накладних та акті прийому-передачі, які долучені позивачем до матеріалів справи. Позивач вказує на те, що у відповідності до акту звірки взаєморозрахунків за період 2021 року та акту звірки взаєморозрахунків за період 2022 року, станом на момент звернення до суду із даним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 206 212, 68 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, а також судові витрати зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 11.07.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79070, м. Львів, вул. Хоткевича, 38/91, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвала Господарського суду Львівської області від 02.08.2023 р. у даній справі скеровувалась керівнику відповідача - ОСОБА_1 на адресу, зазначену у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414998626, ухвалу суду від 02.08.2023 р. про відкладення розгляду справи по суті в судовому засіданні на 20.09.2023 р., керівником відповідача отримано 05.09.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі, які направлялись відповідачу за його місцезнаходженням, повернуті Укрпоштою на адресу Господарського суду Львівської області.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/1889/23 Господарським судом Львівської області.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

20.09.2021 р. між Приватним підприємством "Мик-Буд" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Комсервіс" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 20/09-1 (надалі Договір поставки).

За змістом п. 1.1 Договору поставки, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти і оплатити повну вартість товару, на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставки, датою постачання є дата фактичної передачі продукції Постачальником та прийняття Покупцем згідно з накладними.

Згідно п. 5.1. Договору поставки, Покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у супроводжувальній документації (накладних, акті прийому-передачі товару), на умовах договору, в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Пунктом 5.2. Договору поставки передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо-домовлений між сторонами, про що укладається додаткова угода до даного договору.

У відповідності до п. 5.4. Договору поставки, днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на банківський рахунок.

Згідно п. 4.3. Договору поставки, моментом здійснення поставки товару Постачальником, є отримання його Покупцем з відповідною відміткою у супроводжувальній документації: накладній та/або акті прийому-передачі товару.

На виконання умов укладеного Договору поставки № 20/09-1 від 20.09.2021 р., позивачем здійснено поставку продукції відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: видаткова накладна №283 від 23 вересня 2021 року на суму 52 031, 68 грн.; видаткова накладна №331 від 28 жовтня 2021 року на суму 100 016, 00 грн.; видаткова накладна №400 від 16 листопада 2021 року на суму 61 100,00 грн.; видаткова накладна №401 від 16 листопада 2021 року на суму 61 100,00 грн.; видаткова накладна №402 від 16 листопада 2021 року на суму 61 100,00 грн.; видаткова накладна № 494 від 16 грудня 2021 року на суму 62 205,00 грн.; видаткова накладна №33 від 16 березня 2022 року на суму 10 560,00 грн., тобто на загальну суму 408 112,68 грн.

Крім того, згідно акту наданих послуг № 282 від 20.09.2021 р., позивачем надано послуг відповідачу на загальну суму 78 100,00 грн.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не проведено повністю оплати, що слугувало підставою звернення в суд з даним позовом.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором поставки, суду не подав.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків станом за період 2021 року, згідно якого станом на 31.12.2021 р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 245 652,68 грн. та акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2022 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 206 212,68 грн. Вказані акти звірки взаєморозрахунків підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором поставки № 20/09-1 від 20.09.2021 р. становить 206 212,68 грн.

Видаткові накладні, згідно з якими відповідач отримував товар, долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

З метою досудового врегулювання спору з відповідачем, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо оплати заборгованості за вих.№ 12/06-01 від 12.06.2023 р. Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором поставки 20/09-1 від 20.09.2021 р. становить 206 212,68 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.

Таким чином, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Станом на день ухвалення рішення судом, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, та щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем у даній справі становить 206 212,68 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним Договору поставки 20/09-1 від 20.09.2021 р. чи визнання його неукладеним в певній частині, а також відсутні докази про розірвання вказаного договору.

Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 206 212,68 грн. основної заборгованості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3687 від 09.06.2023 р. на суму 2 684,00 грн.

Враховуючи ціну позову у даній справі - 206 212,68 грн., судовий збір за розгляд даної вимоги у справі, повинен становити 3 093,19 грн. Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 2 684,00 грн., а решта сума 409,19 грн. судового збору необхідно стягнути з відповідача в дохід Держбюджету.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 2 ст. 178, ч. 9 ст. 165, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Комсервіс" (79070, м. Львів, вул. Хоткевича, 38/91; код ЄДРПОУ № 40949645) на користь позивача: Приватного підприємства "Мик-Буд" (81632, Львівська область, Миколаївський район, м. Дроговиж, вул. Шевченка, 52; код ЄДРПОУ № 36784800) 206 212,68 грн. основної заборгованості та 2 684,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Комсервіс" (79070, м. Львів, вул. Хоткевича, 38/91; код ЄДРПОУ № 40949645) в дохід Держбюджету 409,19 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 25.09.2023 р.

Суддя Долінська О.З.