Рішення

від 20.09.2023 по справі 916/3012/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3012/23Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Хмельницький О.В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 916/3012/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін Одеса

про стягнення 23 058, 12 грн.

за участю представників:

від позивача: Лучко Н.І. довіреність від 23.12.2020;

від відповідача: Синько А.В. довіреність від 02.01.2023.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фармако звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін Одеса суми боргу за поставлений, але неоплачений товар в розмірі 23058, 12 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, та учасникам справи встановлено стоки на подання до суду заяв по суті справи, а також роз`яснено про можливість звернення суд з клопотанням про призначення проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Під час розгляду справи по суті сторонами надано до суду:

клопотання позивача про долучення до матеріалів справи акту звіряння за період з 01.04.2023-30.06.2023 за вх.№28059/23 від 17.08.2023;

клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за вх.№28423/23 від 21.08.2023;

відзив на позов від 21.08.2023 за вх.№28436/23;

заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду за вх.№284128/23 від 21.08.2023;

відповідь на відзив за вх.№ 28906/23 від 24.08.2023;

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2023 на підставі клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 20.09.2023 о 16:00, із повідомленням учасників справи у судове засідання.

19.09.2023 господарським судом задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за вх.№31666/23 від13.09.2023 та клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду за вх.31060/23 від 08.09.2023, про що постановлені відповідні ухвали.

У судовому засіданні 20.09.2023, за участю представників сторін у режимі відеоконференції, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позиції позивача:

- на виконання умов договору поставки №ПК/270 від 16.07.2014, позивач поставив відповідачу товар, за який відповідач повністю не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 23058, 12 грн.

- відповідач активно здійснював господарську діяльність протягом 2022-2023 років та продовжує працювати. На підтвердження чого, позивач надає копії актів звіряння розрахунків за 1,2,3,4 квартали 2022 та 1,2 квартали 2023, розгорнуту відомість розрахунків між сторонами за 2 кв. 2023.

- про наявність форс-мажорних обставин відповідач повідомив позивача у своєму відзиві. Якщо виходити з логіки відповідача форс-мажорні обставини для нього виникли в серпні 2023, тобто після порушення зобов`язань по оплаті (кінцевий строк оплати 24 травня 2023) та після звернення позивачем за захистом своїх прав до суду.

- як видно з актів звірки розрахунків, які підписані сторонами та ін. доказів, що долучаються позивачем до відповіді на відзив, відповідач проводив активну фінансову діяльність з початку війни і продовжує її здійснювати. Також відповідачем було отримано товару та оплачено кошти, зафіксовані в актах звірки. Тобто, відповідачем впродовж 2022 та 1 півріччя 2023 було сплачено позивачу біля 9, 928 млн. грн. За 1,2 квартал 2022 було сплачено позивачу 4,476 млн. грн. за оптимальний товар. З 3, 4 квартали 2022 відповідачем було сплачено позивачу близько 2,945 млн. грн. За 1 квартал та фактично 2 місяці 2023 відповідачем було сплачено позивачу біля 2,5 млн. грн.

- намагання відповідача листом ТТП від 28.02.2022 вказати на наявність для нього форс-мажорних обставин є безпідставними та недоведеними, цей лист не можна брати до уваги, як допустимий доказ у цій справі з огляду на його абстрактність.

- щодо посилань відповідача на втрату частини товару, то відповідачем не доведено, що ним взагалі втрачено товар, та саме товар, який вказаний у видаткових накладних, поставка по яким була у травні 2023.

- відповідачем не надано жодних доказів, фінансових розрахунків, які б підтверджували його твердження, що стягнення боргу призведе до його неплатоспроможності, до повної зупинки його роботи, до його незамінності і значних соціальних втрат мешканців вказаних міст від потенційної зупинки роботи відповідача.

- відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження його тверджень, що він постраждав від військової агресії, що відстрочка у розмірі 23058,12 грн. терміном в 1 рік надасть йому можливість відновити його майновий стан та платоспроможність та запобіжить зупинці йог роботі.

- подання доказів, які подаються позивачем до відповіді на відзив виникло у позивача виключно як наслідок безпідставних тверджень відповідача, вказаних у його відзиві щодо необґрунтованості заявлених вимог до стягнення вартості товарів в розмірі 23058,12 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача:

- відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано заявлено до стягнення вартість товарів в розмірі 23 058, 12 грн. Не дивлячись на порушення форми позовної заяви та відсутність обґрунтованого розрахунку, часткова не оплата по Договору сталась в період дії форс-мажорних обставин, а строк оплати по таким накладним вважається продовженим на строк дії форс-мажорних обставин. Тому строк оплати по таким накладним є таким, що не настав.

- стягнення з відповідача вартості товарів (лікарських засобів), не відповідає принципу справедливості. Так, позивачем заявлено до стягнення вартість товарів по заявленим накладним, при цьому кінцевий термін оплати по ним припадає на час після початку війни. Вказане випливає зі змісту накладних, та додатку № 1 до позовної зави. Вважаємо, що в ситуації, що склалася, Позивач також повинен взяти на себе тягар втрати вказаних товарів. Прямої норми, яка б покладала на продавця (постачальника) такий тягар, в цивільному та господарському законодавстві дійсно немає. Але цивільне та господарське законодавство і не було розраховано на випадки повномасштабної військової агресії, оскільки створювалось у мирний час. Тому вважаємо, що покладання на нас відповідного тягаря не відповідає принципу справедливості.

- якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні позову, та задовольнить позов повністю або частково, то відповідач просить у такому випадку відстрочити виконання рішення суду на один рік, з моменту його винесення.

- щоб сплатити частину вартості товару, отриманого від позивача треба заробити кошти за рахунок прибутку, і тому на думку відповідача було б справедливо надати нам відстрочку виконання рішення суду. Надання відстрочки дозволить відновити платоспроможність підприємства, яка була частково втрачена внаслідок військової агресії рф та втрати прибутків у підприємства та запобігатиме зупинці роботи нашого підприємства, адже така зупинка явно не буде відповідати інтересам громадян, що мешкають в місті: Чорноморськ, Балта, Татарбунари, Подільськ, Ізмаїл, Крижанівка, Лиманка, Рені, Одеса та області.

Обставини справи встановлені судом.

16.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармако» (Постачальник) та ТОВ «Аптека низьких цін Одеса» (Покупець) укладений договір поставки №ПК/270, із протоколом розбіжностей до договору від 16.07.2014, згідно з яким Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору загальна кількість та асортимент Товару, що поставляється за Договором, складається з кількості та асортименту Товару, погоджених Сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу Товару.

Згідно з п. 3.7. договору датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару покупцем. Місцем поставки товару є місце поставки товару, вказане покупцем в замовленні на поставку відповідної партії товару.

У п. 3.8. договору зазначено, що доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженої особою Покупця та містить відбиток печатки (штампу) Покупця.

За умовами п. 4.1. договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару Покупцеві та підписання ним видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 6.2. договору при здійснені Покупцем оплати Товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов`язаний здійснити оплату за Товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки Товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником Покупцю рахунку-фактури для оплати Товару з відстроченням платежу не є обов`язковим.

Згідно з п. 6.6. договору якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок Товару на користь Покупця, грошові суми, що отримує Постачальник від Покупця за цим договором, покривають заборгованість Покупця перед Постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних), яку зобов`язаний здійснити Покупець за цим договором, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними та товар, який постачався, незалежно від того, що вказано Покупцем в призначенні платежу при здійснені оплати.

Відповідно до п. 9.1. договору Сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю Сторін та які впливають на виконання Сторонами зобов`язань за цим договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк строку дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього договору чи тієї його окремої частини, які підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Згідно з п. 9.3. договору обидві сторони цього договору зобов`язані терміново, в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин,що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим договором.

Також до договору поставки №ПК/270 від 16.07.2014 сторонами укладено додаткову угоду від 09.06.2017 та додаткову угоду №1 від 09.08.2018.

31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармако» (сторона -1 ) та ТОВ «Аптека низьких цін Одеса» (сторона-2) укладено угоду про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП, згідно з якою сторони погоджуються з метою та у зв`язку із виконанням своїх зобов`язань за будь-якими договорами, які укладені між сторонами або які будуть укладені в майбутньому здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку та/або електронних носіях, підписаними ЕЦП/ЕП в порядку, обумовленому цією угодою.

У п.п. 2.2. угоди зазначено, що електронний обмін документами здійснюється в рамках виставлення та отримання актів зміни вартості раніш поставленого товару, видаткових накладних. За згодою сторін перелік документів може бути змінений.

Відповідно до п. 2.4. угоди сторони визнають, що отримання документів в електронному вигляді та підписані ЕЦП/ЕП в порядку, визначеному цією угодою, еквівалентні отриманню документів на паперовому носії і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від сторони, що його направила.

Судом також встановлено, що 08.05.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23 330, 61 грн., про що свідчать видаткові накладні від 08.05.2023 за №№ 423097_0, 423097_1, 423098_0, 423018_0, 423129_0, 423098_4, 423120_0, 423019_4, 423128_0, 423017_0, 423124_0, 423022_4, 423022_0, 423023_4, 423132_0, 423132_4, які прийняті контрагентом та містять ЕЦП відповідача та ЕП печатки товариства відповідача.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за поставлений товар становить 23058, 12 грн.

Окрім того, на підтвердження наявності заборгованості відповідача позивачем надано до суду:

бухгалтерську довідку вих.№64 від 29.06.2023 та відомість розрахунків з клієнтом ТОВ «Аптека низьких цін Одеса» за період з 01.04.2023-30.06.2023, за підписом головного бухгалтера позивача Саух А.О.;

акти звіряння станом на 31.03.2022, 31.03.2022, 30.09.2022, 31.12.2022, 31.03.2023, 31.06.2023;

виписки з банку по рахунку відповідача станом на 18.04.2023, 20.04.2023, 16.05.2023, 06.06.2023.

Висновки суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір поставки №ПК/270 від 16.07.2014, на виконання умов якого позивач зобов`язався передати відповідачу товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар у строк вказаний у видаткових накладних.

Згідно вимог ч. 7 ст. 193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище встановлено господарським судом, обставини поставки товару позивачем відповідачу на загальну суму 23330, 61 грн. підтверджуються матеріалами справи, а саме прийнятими та підписаними відповідачем видатковими накладними від 08.05.2023 за №№ 423097_0, 423097_1, 423098_0, 423018_0, 423129_0, 423098_4, 423120_0, 423019_4, 423128_0, 423017_0, 423124_0, 423022_4, 423022_0, 423023_4, 423132_0, 423132_4.

При цьому, відповідачем не заперечуються обставини отримання товару за вище переліченими видатковими накладними.

Разом з тим, господарський суд враховує, що позивачем здійснено розрахунок суми заборгованості у розмірі 23058, 12 грн. на підставі п. 6.4. договору, шляхом зарахування в погашення заборгованості грошових коштів відповідача, які надійшли протягом квітня-червня 2023 у сумі 851921,50 грн., про що свідчать акти звіряння підписані між сторонами станом на 31.03.2022, 31.03.2022, 30.09.2022, 31.12.2022, 31.03.2023, 31.06.2023, виписки з банку по рахунку відповідача станом на 18.04.2023, 20.04.2023, 16.05.2023, 06.06.2023, а також відомість розрахунків з клієнтом ТОВ «Аптека низьких цін Одеса» за період з 01.04.2023-30.06.2023.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Таким чином, позивачем доведено суду обставини наявності боргу відповідача в сумі 23 058,12 грн. та не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо необґрунтованості заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості.

Щодо посилань відповідача на те, що часткова не оплата по договору сталася в період форс-мажорних обставин, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Між тим, відповідач не надав до суду сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини згідно договору поставки №ПК/270 від 16.07.2014. Також відповідач не надав до суду доказів, які свідчать про те, що порушення строків оплати пов`язане саме із виникненням форс-мажорних обставин - військової агресії рф проти України та введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану.

Окрім того, відповідач не повідомив позивача про початок форс-мажорних обставин, як то передбачено п. 9.3. договору поставки №ПК/270 від 16.07.2014.

Більш того, як вказує позивач та свідчать підписані між сторонами акти звіряння, протягом 2022 та 2023, відповідач здійснює активну господарську діяльність, шляхом оплати поставленого позивачем товару, а саме впродовж 2022 та 1 півріччя 2023 було сплачено позивачу біля 9, 928 млн. грн. Тобто, відповідні обставини спростовують посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, що унеможливлюють здійснення оплати поставленого позивачем товару.

Посилання відповідача на те, що тягар втрати відповідних товарів позивач також повинен взяти на себе, господарський суд до уваги не приймає, оскільки відповідач не надав до суду доказів, які свідчать про втрату товару, який був поставлений позивачем за відповідними видатковими накладними, які підписані відповідачем та в силу умов п. 4.1. договору свідчать про перехід права власності на товар від позивача до відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако, а отже, і їх задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати позивача по сплаті судового збору.

Щодо заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі ст.18 ГПК України.

Як передбачено ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012).

Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.331 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як роз`яснено у п.7.2., 7.1.1. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз`яснення в ч.10 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003р. „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження).

Як вбачається зі ст.331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

При цьому, суду належить враховувати, що відстрочка виконання судового рішення повинна надаватися боржнику у виняткових випадках. При оцінці виняткових обставин суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення. По суті вищенаведеної норми при відстрочці виконання судового рішення мова йде про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.

Виходячи із вищенаведеного, відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку, повинно бути пов`язане з об`єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне його виконання.

Так, звертаючись до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, відповідач обґрунтовує наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду, тим, що відповідач не просто працює в умовах воєнного стану та його підприємство постраждало від військової агресії. Отримання прибутку від роздрібної торгівлі лікарськими засобами та виробами медичного призначення і супутніми товарами значно впали, що призвело до завдання матеріальних збитків.

На підтвердження потенційної неплатоспроможності або можливої зупинки роботи підприємства, відповідачем надано довідки «Про наявність рахунку і залишку коштів» банків, а саме АТ Комерційний Банк «Приватбанк» станом на кінець 04.08.2023, станом на 07.08.2023 та довідку «Про залишок коштів» по АТ «ОТП Банк» станом на 04.08.2023 та на 07.08.2023.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Наведені заявником обставини, що перешкоджають виконанню судового рішення, суд не може повною мірою оцінити в розрізі їх впливу на об`єктивну можливість виконати судове рішення у визначений строк або в строк встановлений у разі задоволення заяви, оскільки не конкретизовано та не описано, як кожна з наведених обставин впливає на можливість виконання рішення суду станом на вересень 2023 року.

Щодо визнання Торгово-промисловою палатою України форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану і призвело до завдання матеріальних збитків, господарський суд зазначає про недоведеність заявником того, як наведенні вище обставини об`єктивно впливають на неможливість виконання судового рішення та на затримку у строках такого виконання.

Також, господарський суд встановив, що зазначені заявником обставини, пов`язані з військовою агресією та воєнним станом, настали з 24.02.2022, а обов`язок провести оплату у відповідача виник 23.05.2023, проте відповідач обґрунтовує потенційну неплатоспроможність товариства у серпні 2023 року.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, а саме відомість розрахунків з клієнтом ТОВ «Аптека низьких цін Одеса» за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 відповідач за поставлений позивачем товар здійснював його оплату у сумі 851 921, 50 грн., що суперечить доводам відповідача щодо відсутності у позивача грошових коштів, у розмірі достатньому для здійснення розрахунків з позивачем.

Окрім того, господарський суд враховує, що сума до стягнення враховуючи обороти підприємства за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 не надто велика.

Отже, заявником не подано суду жодних належних доказів у розумінні приписів ст. 76 ГПК України на підтвердження викладених в заяві обставин, зокрема того, що задоволення заяви надасть можливість виконати заявнику всі необхідні дії для створення умов виконання судового рішення після спливу строку, на яке було б встановлене відстрочення, а відтак заява відповідача про відстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако до Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін Одеса про стягнення 23 058, 12 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека низьких цін Одеса (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 4, оф. 203, код ЄДРПОУ 37946288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, код ЄДРПОУ 20037376) суму боргу за поставлений, але неоплачений товар в розмірі 23058 (двадцять три тисячі п`ятдесят вісім) грн. 12 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 25 вересня 2023 р.

Суддя Г.Є. Смелянець