Рішення

від 25.09.2023 по справі 918/766/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Справа № 918/766/23

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТІ КОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД"

про стягнення коштів

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРТІ КОМ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД" (далі - Відповідач) в якій просить стягнути заборгованість по Договору поставки № 17/06-2 від 17.06.2021 р. в загальному розмірі 719 175,24 грн, яка складається із: основного боргу в розмірі 391 808,13 грн, інфляційних втрат в розмірі 78 830,90 грн, 3 % річних в розмірі 14 859,91 грн та пені в розмірі 233 676,30 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД" (Покупець) та ТОВ "СТАРТІ КОМ" (Постачальник) було укладено договір поставки № 17/06-2 від 17.06.2021 року на підставі якого позивачем здійснювалося постачання для відповідача будівельних матеріалів та будівельних сумішей. Свої зобов`язання позивач виконав належним чином та вчасно здійснив постачання необхідних для замовника будівельних матеріалів й сумішей, що підтверджується видатковими накладними від 03.02.2022 року - від 11.04.2022 року. Загальна вартість поставленого товару у 2022 р. складає 614 148,69 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 5.4. Договору, сторонами узгоджено порядок здійснення оплати, а саме покупець зобов`язується 100 % оплату протягом 10 робочих днів з моменту фактичного отримання товару. Однак, відповідач не забезпечив своєчасної оплати за взятими на себе договірними зобов`язаннями та не провів оплату в повному обсязі. Відповідачем оплату за отриманий товар відповідно до платіжних доручень від 16.03.2022 року - 15.04.2022 р. здійснено частково на суму 222 340,56 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 391 808,13 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензіями (листи вимоги) від 02.06.2023 р. та від 16.06.2023 р. на проведення оплати по договору, однак, жодної відповіді відповідачем на надано.

Позивач, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставленого товару, відповідно до п. 6.2. Договору та ст. 625 ЦК України нарахував 233 676,30 грн пені, 14 859,91 грн 3 % річних та 78 830,90 грн інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

16.08.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про надання доказів понесення судових витрат та проведення їх розподілу в якому просить суд врахувати понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу у даній справі та здійснити їх розподіл за результатами вирішення спору.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 27.07.2023 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено: здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - п`ять днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - п`ять днів з дня отримання даної ухвали.

Господарським судом Рівненської області ухвалою від 27.07.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

Згідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 1260543 1, ухвалу суду від 27.07.2023 року позивачем - ТОВ "СТАРТІ КОМ" отримано 04.08.2023 року.

Згідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 1260544 0, ухвалу суду від 27.07.2023 року відповідачем - ТОВ "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД" отримано 31.07.2023 року.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження у цій справі постановлено судом 27.07.2023 року, тому справа має бути розглянута в строк до 25.09.2023 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

17.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРТІ КОМ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД" (Покупець) було укладено Договір поставки № 17/06-2 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов`язується доставляти і передавати на умовах та у встановлений даним договором строки товар у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору. Асортимент товару, що може бути поставлений визначається у рахунках фактурах постачальника (п. 1.1. та п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, поставка здійснюється за рахунок постачальника на склад покупця або за домовленістю сторін.

Асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії зазначається у видатковій накладній, згідно рахунку фактури (п. 3.1. Договору).

Здача прийняття товару здійснюється в місці поставки. Під час здачі приймання товару постачальник надає покупцеві підписані постачальником всі документи на товар, передбачені цим договором (п. 4.1. та п 4.2. Договору).

Згідно п. 5.1. - п. 5.4. Договору, ціна конкретної партії товару визначається у рахунках фактурах та видаткових накладних на товар. Загальна вартість даного договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього договору. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі. Валюта розрахунків гривня. Покупець зобов`язаний здійснювати 100 % - ву оплату протягом 10-ти робочих днів з моменту фактичного отримання товару.

Відповідно до п. 6.2. та п. 6.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від не сплаченої в строк суми. Передбачена цим Договором неустойка (пеня) нараховується за весь період прострочення, без обмеження строком та сумою. Строк позовної давності для стягнення неустойки (пені) складає 3 роки. Сплата стороною неустойки (пені, штрафу) не звільняє її від обов`язку виконати умови цього договору в повному обсязі.

Цей договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року. У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити догів за 30 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний один рік (п. 9.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 614 148,69 грн, зокрема: № 113 від 03.02.2022 р. на суму 22 340,56 грн; № 199 від 29.03.2022 р. на суму 87 262,00 грн; № 200 від 29.03.2022 р. на суму 85 348,96 грн; № 201 від 29.03.2022 р. на суму 103 206,40 грн; № 241 від 05.04.2022 р. на суму 50 886,31 грн; № 242 від 06.04.2022 р. на суму 55 032,60 грн; № 243 від 08.04.2022 р. на суму 45 232,27 грн; № 244 від 11.04.2022 р. на суму 113 985,32 грн; № 245 від 11.04.2022 р. на суму 45 232,27 грн; № 246 від 11.04.2022 р. на суму 5 622,00 грн.

Позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 614 148,69 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 164 від 03.02.2022 р. на суму 22 340,56 грн; № 421 від 31.03.2022 р. на суму 87 262,00 грн; № 422 від 31.03.2022 р. на суму 85 348,96 грн; № 423 від 31.03.2022 р. на суму 103 206,40 грн; № 523 від 05.04.2022 р. на суму 50 886,31 грн; № 524 від 06.04.2022 р. на суму 55 032,60 грн; № 525 від 08.04.2022 р. на суму 45 232,27 грн; № 526 від 11.04.2022 р. на суму 113 985,32 грн; № 527 від 11.04.2022 р. на суму 45 232,27 грн; № 528 від 11.04.2022 р. на суму 5 622,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 222 340,56 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 141 від 31.03.2022 р., № 144 від 01.04.2022 р., № 150 від 15.04.2022 р. та фільтрованою випискою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за період з 01.01.2022 р. по 06.07.2023 р.

Заборгованість за поставлений товар відповідача перед позивачем складає 391 808,13 грн.

Між позивачем та відповідачем було підписано Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.01.2022 19.04.2023, відповідно до якого, за даними ТОВ "СТАРТІ КОМ" на 19.04.2023 року заборгованість на користь ТОВ "СТАРТІ КОМ" 391 808,13 грн.

ТОВ "СТАРТІ КОМ" зверталося до ТОВ "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД" з листом вимогою (вих. 02/06/1 від 02.06.2023 р.) в якому вимагало протягом 5 (п`яти) календарних днів погасити заборгованість.

ТОВ "СТАРТІ КОМ" зверталося до ТОВ "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД" з листом вимогою (вих. 16/06/1 від 16.06.2023 р.) в якому вимагало, до 30.06.2023 року погасити заборгованість.

Доказів сплати позивачу відповідачем заборгованості в сумі 391 808,13 грн за поставлений товар суду не подано.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за Договором поставки № 17/06-2 від 17.06.2021 р., позивачем відповідно до п. 6.2. Договору та ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 233 676,30 грн пені (з 18.02.2022 року по 25.07.2023 року), 78 830,90 грн інфляційних втрат (з квітня 2022 року по червень 2023 року) та 14 859,91 грн 3 % річних (з 18.02.2022 року по 25.07.2023 року), по кожній видатковій накладній, згідно розрахунків доданих до позовної заяви.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX).

Умовами договору (п. 6.2. Договору) сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від не сплаченої в строк суми. Передбачена цим Договором неустойка (пеня) нараховується за весь період прострочення, без обмеження строком та сумою. Строк позовної давності для стягнення неустойки (пені) складає 3 роки.

Відповідно ч. 4 та ч. 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи, що факт поставки на виконання умов Договору поставки № 17/06-2 від 17.06.2021 р., підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати повної вартості за отриманий товар, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД" 391 808,13 грн заборгованості.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, суд, перевіривши подані розрахунки інфляційних, визнає їх арифметично вірними, а відтак правомірним та обґрунтованим стягнення 78 830,90 грн інфляційних втрат.

Перевіривши період нарахування пені та 3 % річних, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням періодів нарахування. Так зокрема, позивачем при нарахуванні пені та 3 % річних по видатковій накладній № 525 від 08.04.2022 року строк виникнення зобов`язання починається з 23.04.2022 року - субота, при цьому, враховуючи ч. 5 ст. 254 ЦК України, з 25.04.2022 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання. Суд, здійснивши перерахунок нарахувань по видатковій накладній № 525 від 08.04.2022 р. за період з 25.04.2022 року по 25.07.2023 року, пеня складає 26 866,73 грн (при заявленому 26 916,30 грн) та 3 % річних складає 1 699,00 грн (при заявленому 1 706,43 грн), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 10 786,77 грн (719 118,24 * 1,5 %) покладаються на відповідача, а решта на позивача у справі.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 ГПК України узгоджується також із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: договору про надання правничої допомоги адвокатським бюро № 23-07/80 від 21.07.2023 року, укладеного між адвокатським бюро "ШЕВЧУКА ВІКТОРА" (Бюро) та ТОВ "СТАРТІ КОМ" (Клієнт); рахунку на оплату № 179/23 від 21.07.2023 року на суму 12 000,00 грн; розрахунку № 1 від 21.07.2023 р. суми гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу згідно договору № 23-07/80 від 21.07.2023 р.; платіжної інструкції № 437 від 24.07.2023 року на суму 12 000,00 грн; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 881 від 19.01.2012 року; ордеру серії ВК № 1095722 від 25.07.2023 року; акту № 1 від 15.08.2023 р. прийому передачі послуг до договору № 23-07/80 від 21.07.2023 р.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги адвокатським бюро, бюро надає правничу допомогу, яка полягає в представництві та захисту інтересів клієнта в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування України, підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форм власності, галузевої належності та підпорядкування, перед фізичними особами в тому числі: в усіх органах Державної казначейської служби України, Державної реєстраційної служби України та всіх їх підпорядкованих підрозділах, усіх контролюючих органах (в т.ч. податкових та митних) та їх структурних підрозділах, статистичних органах, органах нотаріату, органах юстиції та Державної виконавчої служби, поліції, державного бюро розслідувань, органах внутрішніх справ та прокуратури, органах Служби безпеки України, в усіх органах досудового розслідування, а також судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах. Судах апеляційної та касаційних інстанцій, з усіма правами наданими законом як стороні процесу при вирішенні будь яких питань, що стосу3ються представництва та захисту інтересів клієнта. Клієнт зобов`язується сплатити гонорар та компенсувати фактичні витрати за надану правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором або додатковими угодами до нього. Безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро та надання правничої допомоги за цим договором здійснює адвокат Шевчук Віктор Сергійович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 881 від 19.01.2012 р.), або інша визначена за окремою довіреністю чи ордером посадова, службова особа бюро.

Згідно п. 3.1. Договору про надання правничої допомоги адвокатським бюро, ціна даного Договору відповідає сумі гонорару бюро, яка визначена у розрахунках сум гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу та/або у актах прийому-передачі послуг, які укладаються між сторонами на виконання даного Договору. Розрахунки за даним договором проводяться: на підставі актів прийому-передачі послуг, які складаються бюро по завершенню виконання кожного етапу окремих доручень (в т.ч. судових справ клієнта, представництво у яких здійснювалося службовими особами бюро) згідно з даним договором, зміст та умови таких актів захищенні ст. 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", як адвокатська таємниця; на підставі актів прийому-передачі послуг, які складаються бюро в останній робочий день кожного місяця (у разі щомісячного надання правничих послуг щодо поточного юридичного супроводу господарської діяльності клієнта), зміст та умови таких актів захищенні ст. 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", як адвокатська таємниця; на підставі розрахунків суми гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу, складання яких проводиться до початку виконання кожного етапу окремих доручень (в т.ч. судових справ клієнта, представництво у яких здійснюватиметься службовими особами бюро) згідно з даним договором, зміст та умови таких розрахунків захищенні ст. 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", як адвокатська таємниця.

Оплата послуг за наведеними в п. 3.1. даного договору документами (актами, розрахунками) проводиться впродовж п`яти робочих днів з дня їх підписання, але не пізніше 10 робочих днів з дня подання їх бюро клієнтові для підпису, за умови, що такими документами не обумовлено інший строк та порядок розрахунків. У випадку попередньої сплати клієнтом сум гонорару бюро на підставі розрахунку сум гонорару адвокатського бюро, подальша оплата послуг по акту прийому - передачі послуг додатково не здійснюється, окрім випадку, якщо обсяг та вартість наданих послуг є вищими/більшими, а ніж ті що попередньо обумовлені сторонами в розрахунку сум гонорару адвокатського бюро. В такому випадку клієнтом проводиться оплата різниці між сумою зафіксованою у актах прийому-передачі послуг та фактично сплаченою сумою згідно розрахунку сум гонорару адвокатського бюро (п. 3.2. Договору про надання правничої допомоги адвокатським бюро).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року. На підтвердження факту досягнення позитивного результату чи виконання бюро всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату, ним за наявності окремої письмової вимоги клієнта направляється звіт про виконану роботу. Закінчення дії Договору оформлюється актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний сторонами не пізніш через три робочих дні після закінчення договору (п. 4.1. Договору про надання правничої допомоги адвокатським бюро).

Згідно рахунку на оплату № 179/23 від 21.07.2023 р., сума послуг становить 12 000,00 грн.

У розрахунку № 1 від 21.07.2023 р. суми гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу згідно договору № 23-07/80 від 21.07.2023 р. зазначено послуги загальною вартістю 12 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 437 від 24.07.2023 року ТОВ "СТАРТІ КОМ" сплачено 12 000,00 грн АБ "Шевчука Віктора", призначення платежу згідно рахунку № 179/23 від 21.07.2023 р. без ПДВ.

Відповідно до акту № 1 від 15.08.2023 р. прийому передачі послуг до договору № 23-07/80 від 21.07.2023 р., бюро передано, а клієнтом прийнято послуги надані посадовими особами бюро, з правничої, правової допомоги в сумі 12 000,00 грн. До складу переданих прийнятих послуг, включається послуги: підготовка процесуальних документів (позову, розрахунків до позову, вивчення та правовий аналіз доказів для матеріалів справи у справі щодо стягнення боргу ТОВ "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД" на користь ТОВ "СТАРТІ КОМ"), вартість 12 000,00 грн. Жодних зауважень, щодо якості повноти наданих отриманих послуг за цим актом, сторонами не висунуто.

Слід зазначити, що позивачем ТОВ "СТАРТІ КОМ" у позовній заяві (від 25.07.2023 року) зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи 10 787,63 грн судового збору та 12 000,00 грн витрат за надання правової допомоги в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 правової позиції: "У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18."

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Отже не співмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а у судовому рішенні має бути наведена оцінка тим доказам та аргументам, про які було зазначено відповідачем як на підставу для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У свою чергу, у кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Кожна справа має різну кількість судових засідань, як і різну кількість розглянутих клопотань, а отже і кількість виконаного адвокатом обсягу робіт з огляду на кількість вчинених процесуальних дій.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Частиною 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що судом позов задоволено частково, зважаючи на критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України (за відсутності обґрунтованого клопотання відповідача про їх зменшення), витрати позивача на правничу допомогу покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТІ КОМ" про відшкодування судових витрат на правничу допомогу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД" 11 999,05 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД" (35442, Рівненська обл., Рівненський (Гощанський) р-н, с. Бугрин, вул. Князя Острозького, 12, код ЄДРПОУ 43482733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТІ КОМ" (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Рівненська, 2, код ЄДРПОУ 40277470) 391 808,13 грн (триста дев`яносто одну тисячу вісімсот вісім гривень 13 копійок) заборгованості, 233 626,73 грн (двісті тридцять три тисячі шістсот двадцять шість гривень 73 копійки) пені, 14 852,48 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві гривні 48 копійок) 3 % річних, 78 830,90 грн (сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять гривень 90 копійок) інфляційних втрат, 10 786,77 грн (десять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 77 копійок) витрат по сплаті судового збору та 11 999,05 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 05 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРТІ КОМ" (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Рівненська, 2, код ЄДРПОУ 40277470).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК ПРОМЖИТЛОБУД" (35442, Рівненська обл., Рівненський (Гощанський) р-н, с. Бугрин, вул. Князя Острозького, 12, код ЄДРПОУ 43482733).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25 вересня 2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк