Рішення

від 20.09.2023 по справі 921/412/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 вересня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/412/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання: Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДР-ТРАНС-ГРУП"

до відповідача Приватного підприємства "ТІЕРРА"

про стягнення основного боргу в розмірі 1 640 916 грн, інфляційних втрат в розмірі 136 562,50 грн, 3% річних в розмірі 35 205,98 грн, пені в розмірі 428 339,26 грн.

за участю представника позивача: Якубівський І.Є.- адвокат.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "АДР-ТРАНС-ГРУП" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ТІЕРРА" про стягнення боргу у загальній сумі 2 241 023, 74 грн.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору поставки №29-07/22 від 29.07.2022 в частині оплати поставленого товару, що зумовило виникнення заборгованості, а також нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання. Разом з тим в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву №б/н (вх.№6489) від 08.08.2023, згідно якого Підприємство заперечує позовні вимоги з підстав, викладених у ньому. Вважає, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами наявності боргу у ПП "ТІЕРРА", оскільки долучені до матеріалів справи первинні документи не підтверджують здійснення будь-яких господарських операцій. Зокрема, видаткові накладні не мають юридичної сили, тому що не містять таких обов`язкових реквізитів, як посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Крім того, позивачем не додано до матеріалів справи податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, які могли б засвідчити факт здійснення господарської операції.

З метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розгляд спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством "ТІЕРРА" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДР-ТРАНС-ГРУП" (Постачальник) 29.07.2022 було укладено договір поставки №29-07/22 (далі-Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця бітум нафтовий дорожній (код УКТЗЕД 2713200000) необхідного виду/типу марки, а Покупець зобов`язується прийняти та здійснити оплату товару на умовах визначених цим договором.

Кількість товару, що постачається за даним договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформлених накладних (рахунків) (п.1.2.).

Згідно із п.п.2.1 та 2.2 угоди, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товару узгоджується домовленістю сторін та визначається сторонами в накладних (рахунках). Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма накладними (рахунками) по даному договору.

У 3-му розділі сторони визначили порядок розрахунків за договором. Так, розрахунки за товар (партію товарів) здійснюються в безготівковому порядку в національній грошовій одиниці України впродовж 10 днів з дня поставки товару, якщо інше не обумовлено сторонами.

Поставка товару здійснюється в кількості, асортименті та у строки узгоджені сторонами, згідно накладної (рахунку). Поставка товару може здійснюватись партіями. На кожну партію товару, що постачається Постачальник видає накладні, в яких вказується найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна товару (п.п.4.1, 4.2 Договору).

Згідно із п.5.4 укладеного правочину право власності на товар та ризики (ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження товару) виникають у Покупця в момент передачі товару Покупцю, що фіксується накладною про приймання товару або актом приймання - передачі товару.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2022 року, а якщо жодна зі сторін не підтвердила письмово припинення дії цього договору до дати такого припинення - він вважається продовженим на два роки, на тих самих умовах (п.8.1 угоди).

На виконання своїх договірних зобов`язань позивач поставив Покупцю матеріальні цінності на загальну суму 4 889 916 грн, що підтверджується наступними видатковими та товарно-транспортними накладними:

- №74 від 04.08.2022 на суму 812 592 грн;

- №76 від 04.08.2022 на суму 813 960 грн;

- №81 від 12.08.2022 на суму 812 592 грн;

- №83 від 12.08.2022 на суму 812 592 грн;

- №93 від 31.08.2022 на суму 818 748 грн;

- №202 від 08.09.2022 на суму 819 432 грн.

Зазначені вище первинні документи бухгалтерського обігу підписані представниками сторін без будь-яких зауважень і заперечень, та скріплені відтисками печаток обох суб`єктів господарювання.

В подальшому контрагентами було складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з січня 2022 по жовтень 2022 року та визначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 640 916 грн.

Отже, за доводами Постачальника, після отримання товару, порушуючи досягнуті домовленості, ПП "ТІЕРРА" не здійснило повністю його оплату. Наведена обставина слугувала підставою для звернення ТОВ "АДР-ТРАНС-ГРУП" до суду з відповідним позовом.

Дослідивши подані докази та наведені обґрунтування суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Між учасниками цього спору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Згідно частини 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому, в постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних. У спірних правовідносинах Покупець не довів фактів протиправності використання його печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, а тому слід дійти висновку про відсутність підстав вважати, що печатка Приватного підприємства використовувалась проти волі відповідача.

Разом з цим печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18 від 23.07.2019).

Також, на переконання суду, податкові накладні, як доказ здійснення спірної поставки може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, які б засвідчували не лише її оформлення Постачальником, а й підтвердження факту прийняття цього документу та його реалізації покупцем.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Оцінюючи характер відносин між сторонами та факт поставки товару за накладними, суд доходить висновку, що дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов`язків.

Дії сторін (передача Постачальником товару Покупцю за видатковими накладними, прийняття товару останнім ) свідчать про виникнення та існування між ними триваючих правовідносин поставки.

Крім того, факти надходження товару, часткову оплату за нього, існуючу заборгованість відповідачем не лише не заперечувались, а підтверджені його керівником у акті звірки, що складений станом на 31.10.2022 та підписаний ним без зауважень і застережень (копія у справі).

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність спірної заборгованості відповідач не спростував, доказів її погашення матеріали справи не містять, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 640 916 грн боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із наданого Товариством розрахунку, за неналежне виконання умов Договору, відповідачу за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року здійснені інфляційні нарахування в розмірі 136 562,50 грн та нарахування за період з 23.08.2022 по 02.06.2023 трьох процентів річних у розмірі 35 205,98 грн.

Оцінивши подані позивачем розрахунки індексу інфляції та 3% річних, враховуючи суму боргу, період його прострочення та часткове погашення, судом встановлено, що правомірною є заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань в розмірі 136 562,50 грн та трьох відсотків річних в сумі 35 004,03 грн. В решті позову, в частині стягнення 3 % річних слід відмовити за безпідставністю їх нарахування.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення регламентується частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Натомість, правом встановлювати у договорі розмір та порядок нарахування штрафу сторони наділені частиною 4 статті 231 ГК України.

Відповідно до п.6.4. угоди, у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов`язань по оплаті.

Позивачем обраховано за період з 23.08.2022 по 02.06.2023 пеню в розмірі 428 339,26 грн.

Як наслідок, проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, враховуючи суму боргу, період прострочення та часткове погашення, враховуючи викладені контрагентами у п.6.4 Договору домовленості, суд здійснивши відповідний перерахунок вважає, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 425 882,33 грн. В решті позову, в цій частині слід відмовити за безпідставністю.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ "АДР-ТРАНС-ГРУП" частково задовольнити.

При цьому слід зазначити, що інші долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТІЕРРА" (вул. Медова, 12, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46008, іден. код44532774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДР-ТРАНС-ГРУП" (пр. Шевченка Т., 32, м. Львів, Львівська область, 79005, ідент. код 44150094) основний борг у сумі 1 640 916 (один мільйон шістсот сорок тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн, інфляційних втрат в розмірі 136 562 (сто тридцять шість тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн 50 коп., 3% річних в розмірі 35 004 (тридцять п`ять тисяч чотири) грн. 03 коп., пеню в розмірі 425 885 (чотириста двадцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 33 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 33 575 (тридцять три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн 49 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення - 25.09.2023.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко