Рішення

від 20.09.2023 по справі 922/2814/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2814/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7; ідент. код 40081216)

до Дочірнього підприємства "Центр інформаційних технологій Харків Онлайн" (61002, м. Харків, вул. Багалія, 13, кімн. 108; ідент. код 32439225)

про стягнення 47676,44 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Центр інформаційних технологій Харків Онлайн" про стягнення заборгованості за Договором № ШЧ-5/193/НЮ про надання в платне користування оптичного волокна, укладеним між сторонами 01.09.2018 року, яка виникла за період з березня 2022 року по червень 2022 року. Відповідно до позовної заяви ціна позову становить 47676,44 грн та складається з основного боргу у сумі 36056,04 грн, втрат від інфляції у сумі 6177,35 грн, 3% річних у сумі 1311,14 грн та пені у сумі 4131,91 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2023 прийнято позовну заяву АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2814/23 розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Позивачеві, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.

Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі, в порядку приписів ст. 120 ГПК України, та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку направлено копії ухвали від 04.07.2023 про відкриття провадження у справі на адреси місцезнаходження сторін.

Копію зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. 3-6 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем, в порядку реалізації своїх процесуальних прав, до суду 24.07.2023 року подано відзив на позовну заяву (вх. 19388), відповідно до якого відповідач повідомляє, що сума основного боргу у розмірі 36056,04 грн. сплачена відповідачем на користь позивача, що підтверджується платіжними інструкціями № 897, 898, 899, 900 від 17.07.2023 року, у зв`язку з чим просить суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 36056,04 грн. Одночасно відповідач наголошує, що сума заборгованості за договором, виникла за період березень - червень 2022 року, тобто в період існування на території України (в тому числі та перед усім на територій Харківської області та міста Харків тобто місця реєстрації, здійснення підприємницької діяльності Відповідача та території надання послуг за договором), надзвичайних обставин, а саме - введення воєнного стану, що є загальновідомим фактом, який засвідчено уповноваженим органом - листом Торгово-промислової Палати України від 28.02.2022. При цьому відповідач наголошує, що за для збереження життя членів колективу всім ним з 01.03.2022 по01.07.2022 року, включно з директором, було надано відпустки без збереження заробітної плати. З 01.07.2022 року і до сьогодні на ДП "ЦЕНТР ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ХАРКІВ ОНЛАЙН" встановлено режим неповного робочого часу. Обмеження безперешкодного провадження господарської діяльності призвело до зниження об`єму доходу відповідача в 2022 році. Порівняно з 2021 роком в 2022 році об`єм доходу знизився на 90%. А відтак, оскільки порушення сталося внаслідок непереборної сили та посилаючись на ст. 617, ч. 6 ст. 762 ЦК України та ст. 218 ГК України, відповідач вважає, що він має бути звільнений у повному обсязі від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань. Крім того, відповідач у відзиві просить, посилаючись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України та частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України, зменшити на 90% суму нарахованих та заявлених позивачем до стягнення з ДП "ЦЕНТР ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ХАРКІВ ОНЛАЙН" пені, 3% річних та суму втрат від інфляції.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Статтею 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, враховуючи те, що з 22.07.2023 до 10.09.2023 включно суддя Шатерніков М.І. перебував у відпустці, тому справу розглянуто, складено повний текст рішення та його підписано судом після виходу судді на роботу.

Враховуючи викладене, розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи у розумні строки та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд виходи з наступного.

01.09.2018 між акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець, позивач) та дочірнім підприємством "Центр інформаційних технологій Харків Онлайн" (замовник, відповідач) було укладено договір № ШЧ-5/193/НЮ з надання в платне користування одного оптичного волокна у волокно-оптичній лінії зв`язку виконавця згідно розрахунку вартості послуг..

Відповідно до п. 2.3.4 договору, замовник зобов`язався своєчасно вносити плату за користування оптичним волокном.

Згідно пункту 2.1.3 договору, плата за користування оптичним волокном нараховується з моменту підписання уповноваженими представниками сторін даного договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору послуги, які надаються виконавцем, оплачуються за цінами, відповідно до Додатку №1 до Договору, після підписання сторонами акта приймання-передача орендованих ОВ.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що замовник проводить попередню 100% оплату послуг, згідно рахунку виконавця, не пізніше 10 банківських днів з дати його отримання, але не пізніше 20-го числа поточного місяця, згідно Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п. 4.5 договору, у разі несплати за надані послуги, що є предметом Договору, понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду включно) Замовник сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2018.

В п. 7.2 договору сторони передбачили можливість продовження строку дії договору на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії даного договору не виявила бажання розірвати договір. Пропозиція розірвати договір оформляється письмово за підписами сторін.

Доказів досягнення згоди щодо розірвання договору станом на час виникнення спірних правовідносин до матеріалів справи не надано, а відтак вказаний догові є діючим.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач акціонерним товариством "Українська залізниця" належним чином виконав свої обов`язки, передбачені договором, що визнається відповідачем.

В свою чергу, як вказує позивач, ДП "Центр інформаційних технологій Харків онлайн" з березня 2022 по червень 2022 року не виконано зобов`язання за договором від 01.09.2018 № ШЧ-5/193/НЮ в частині оплати наданих послуг у повному обсязі.

Так, відповідачем підписані акти здавання приймання послуг за договором від 31.03.2022 № 133 на суму 10 564,97 грн, від 30.04.2022 № 182 на суму 10 564,97 грн, від 31.05.2022 № 255 на суму 10 564,97 грн, від 30.06.2022 № 310 на суму 10 564,97 грн. Загальна сума наданих послуг за вказаний період становить 42 259,88 грн.

13.10.2022 Виробничим підрозділом «Основ`янська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на адресу дочірнього підприємства «Центр інформаційніх технологій Харків онлайн» було направлено попередження № ШЧ-5-01-08/205 щодо припинення надання послуг з вимогою оплати заборгованості.

Відповідачем за період з 15.11.2022 по 03.01.2023 частково оплачена заборгованість на загальну суму 6 203,84 грн.

Неоплачена заборгованість дочірнього підприємства "Центр інформаційних технологій Харків Онлайн" перед акціонерним товариством "Українська залізниця" складає 36 056,04 грн.

У квітні 2023 року позивачем та відповідачем складено акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 01.04.2023 заборгованість складає 36 056,04 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свої зобов`язань щодо оплати заборгованості, позивачем були нараховані та заявлені до стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційні втрати, а саме було здійснено нарахування пені в розмірі 4 131,91 грн за період з 15.06.2022 по 21.12.2022, окремо по кожному місяцю та з урахуванням обмеженням нарахування 6-ти місячним строком; 1311,14 грн 3% річних за період нарахування 22.03.2022 по 15.06.2023; 6 177,35 грн індекс інфляції за період нарахування квітень 2022 по травень 2023.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Водночас після відкриття провадження у даній справі дочірнього підприємства "Центр інформаційних технологій Харків Онлайн" було погашено суму основної заборгованості за Договором від 01.09.2018 № ШЧ-5/193/НЮ в розмірі 36056,04 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №№ 897, 898, 899, 900 від 17.07.2023 року.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині основного боргу у даному випадку, та необхідність закриття провадження у справі № 922/2814/23 в частині стягнення з відповідача - ДП "Центр інформаційних технологій Харків Онлайн" суми основного боргу за Договором № ШЧ-5/193/НЮ з надання в платне користування одного оптичного волокна від 01.09.2018 р. в розмірі 36 056,04 грн, на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також роз`яснює сторонам, що у відповідності до частини третьої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" в межах даної справи позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням заперечень, висловлених відповідачем, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що узгоджена сторонами за договором плата була сплачена з порушенням строку визначеного у договорі.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо посилання ДП "Центр інформаційних технологій Харків онлайн" на обставини непереборної сили, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0.7.1, суд зазначає таке.

За приписами частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) сторони договору розуміють зовнішні й надзвичайні події, які не існували під час підписання договору, виникли поза волею сторін, настанню і дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати й очікувати від сторони, що була піддана дії непереборної сили. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стаю неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, суд зазначає, що введення воєнного стану на території України може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, однак, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник господарських правовідносин.

Одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору.

Відповідач, у даному випадку, не надає жодних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням в Україні воєнного стану та невиконанням підприємством грошових зобов`язань за Договором.

Крім того, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс мажорні обставини, проте відповідачем цього зроблено не було.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для звільнення ДП "Центр інформаційних технологій Харків онлайн" від відповідальності за порушення умов Договору.

Вирішуючи також заявлене відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, на підставі статті 233 Господарського кодексу України, з урахуванням повного погашення суми основного боргу, суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, право суду зменшити розмір неустойки визначено частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені приписи, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення таких санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов`язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

У правовій позиції «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» Верховний Суд (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Враховуючи виникнення заборгованості саме в період введення воєнного стану в Україні, суд приймає до уваги відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з діями не відповідача, а також враховуючи ступінь виконання грошового зобов`язання по Договору з боку відповідача, а саме повне погашення заборгованості, суд вважає за можливе та доцільне зменшити розмір нарахованної позивачем пені на 90%, та визнає таке зменшення справедливим в межах обставин, які склались на час виникнення заборгованості. А відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 413,19 грн.

Водночас суд звертає увагу на те, що крім пені відповідач просить суд зменшити й інші нарахування позивача.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Так, межах даної справи № 922/2814/23 розглядається вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6 177,35 грн. та трьох процентів річних у розмірі 1311,14 грн за ставкою, яка передбачена законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідні нарахування не підлягають зменшенню на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, оскільки інфляційні втрати та проценти річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій (не є неустойкою), а є передбаченим законом способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат останнього від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для зменшення зазначених нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги термін прострочення оплати, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки судом встановлено, що надані розрахунки 3% річних та інфляційних процесів позивачем здійснено арифметично вірно, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з дочірнього підприємства "Центр інформаційних технологій Харків Онлайн" пені у розмірі 413,19 грн, трьох процентів річних в розмірі 1311,14 грн та інфляційних втрат в розмірі 6177,35 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, з дочірнього підприємства "Центр інформаційних технологій Харків Онлайн" підлягають стягненню витрати акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" зі сплати судового збору в розмірі 654,18 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Центр інформаційних технологій Харків Онлайн" (61002, м. Харків, вул. Багалія, 13, кімн. 108; ідент. код 32439225) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця б. 5, м. Київ, 03150, ідент. код 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7; ідент. код 40081216) 413,19 грн пені, 1311,14 грн - 3% річних, 6177,35 грн інфляційних втрат, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 654,18 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі № 922/2814/23 в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Центр інформаційних технологій Харків Онлайн" суми основного боргу в розмірі 36 056,04 грн - закрити.

5. В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 3718,72 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" вересня 2023 р.

СуддяМ.І. Шатерніков