Рішення

від 25.09.2023 по справі 922/3258/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3258/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61004, м. Харків, вул. Конєва, буд. 20) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тріал" (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, буд. 1) про стягнення 384881,97 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тріал" про стягнення коштів у сумі 384881,97 грн., як безпідставно збережені за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1 в період з 01.06.2020 по 31.03.2021 та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Копію ухвали господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі №922/3258/23 було скеровано за допомогою засобів поштового зв`язку на належні адреси учасників справи з повідомленням про вручення та отримано прокуратурою та позивачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Окрім того, копію ухвали господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі №922/3258/23, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв`язку, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то слід вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області по справі №922/3258/23 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи до суду не надходило.

11.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про вступ у справу як представника (вх. №21355) разом із відзивом на позовну заяву.

15.09.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від прокурора зареєстровано пояснення (вх. №24990).

21.09.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання (вх. №25554), в якому просить суд не приймати та повернути прокурору письмові пояснення від 04.09.2023 №15/1-3258/23. Також, просить суд встановити відповідачу строк для надання заперечень на пояснення прокурора у разі прийняття письмових пояснень.

Щодо поданих пояснень прокурора (вх. №24990 від 15.09.2023), суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною 1, 2 статті 169 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи частини 1, 2 статті 252 ГПК України, відповідно до яких, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Положеннями частини 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, під процесуальними строками розуміють проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Отже, станом на дату звернення до суду із письмовими поясненнями, розгляд справи по суті з огляду на вище вказані процесуальні положення частини 1, 2 статті 252 ГПК України розпочався.

Пунктом 6 частини 2 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частинами 1, 2 статті 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, подані до суду пояснення (вх. №24990 від 15.09.2023), підлягають залишенню без розгляду.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи в передбачений положеннями статті 248 ГПК України строк та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх фактичних обставин справи та ухвалення судового рішення.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Щодо обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури визначено законом.

Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Разом з тим, що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140 Конституції України визначено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл, селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Прокурором в обґрунтування представництва інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради зазначено, що факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної форми власності порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, як їх власника щодо реалізації права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування. Вказано, що недоотримання безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Наголошено, що Харківською міською радою, при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Харкова, а саме факту не сплати відповідачем плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживаються заходи та не здійснюється захист порушених економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок інтересів держави в цілому.

Про встановлені прокуратурою порушення та намір представництва інтересів держави органами прокуратури у суді в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова повідомлено Харківську міську раду листами від 17.06.2021 за №52-102-1890вих 21, від 20.12.2021 за №52-102-6386вих-21 та від 27.07.2022 за №52-99-553вих-22.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради листом за №15184/0/226-21 від 13.07.2021 повідомлено, що матеріали щодо законності використання ТОВ "Компанія "Тріал" земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026 разом з оригіналами документів передані до прокуратури Харківської області для вжиття заходів представницького характеру.

У відповідь на листи №52-102-6386вих-21 від 20.12.2021, №52-99-553вих-22 від 27.07.2022 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради листами №152/0/225-22 від 11.01.2022 та №52-99-553вих-22 від 27.07.2022 повідомлено, що у разі пред`явлення Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова позовної заяви в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тріал" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, представниками Харківської міської ради буде забезпечена участь у судовому провадженні.

Вказане вище стало підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді, оскільки при наявності порушень інтересів держави та бездіяльності органу, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, прокурором встановлена наявність визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення з даною позовною заявою до господарського суду.

На підставі вище наведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави.

Що суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що у власності Харківської міської ради перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.07.2021 за №НВ-0007211412021 державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1 здійснено 19.11.2013.

З матеріалів справи також убачається, що головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради у порядку частини 2 статті 83 ЗК України проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026 та складено акт від 30.10.2020 з додатками. За результатами проведеного обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га встановлено, що земельна ділянка ділянка використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових виробничих будівель літ. "2Д-2", літ. "П-1", літ. "Ф-1", право власності на які зареєстровано за ТОВ "Компанія "Тріал".

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в інформаційних довідках №230339460 від 30.10.2020 та №339525901 від 18.07.2023 слідує, що право власності на нежитлову будівлю "Ф-1", загальною площею 3290,4 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1, з 29.07.2013 зареєстровано за ТОВ "Компанія Тріал" на підставі договору купівлі-продажу №1010 від 29.07.2013 (номер відомостей про речове право:1894394). Право власності на нежитлові будівлі літ. "2Д-2" загальною площею 448 кв.м та літ. "П-1" загальною площею 145,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1, з 29.07.2013 зареєстровано за ТОВ "Компанія "Тріал" на підставі договору купівлі-продажу №1014 від 29.07.2013 (номер відомості про речове право 1895508), договору купівлі-продажу №1010 від 29.07.2013 (запис про право власності 1894394), право власності на нежитлові приміщення (прибудова холодильних камер для зберігання овочей) літ. "Ф-1", загальною площею 1506,5 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1, з 18.01.2019 зареєстровано за ТОВ "Компанія "Тріал" на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХК 1411833301679 (номер відомостей про речове право: 29908279).

Відповідно до листа Департаменту земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради №3645/0/225-20 від 12.05.2020 між Харківською міською радою та ТОВ "Компанія "Тріал" на підставі рішення 27 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 20.11.2013 №1312/13 укладено договір оренди землі, номер запису про інше речове право 5187580 від 27.03.2014 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1. Відповідно до пункту 8 зазначеного договору, строк дії договору до 08.11.2019. У зв`язку із закінченням строку дії договору, зазначена земельна ділянка прийнята до земель запасу міста на підставі акту приймання-передачі №152/20 від 08.05.2020.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.10.2021 за №279016005 на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки №152/20 від 08.05.2020, державним реєстратором внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення речових прав відповідача на земельну ділянку кадастровий номер 6310137900:12:008:0026.

Окрім того, відповідно до пункту 34 додатку 4 рішенням 37 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.08.2020 №2236/20 ТОВ "Компанія "Тріал" надано земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026 загальною площею 1,1865 га. за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових виробничих будівель літ. "2Д-2", літ. "П-1", літ. "Ф-1" по вул. Китаєнка, 1 у м. Харкові.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.10.2021 за №279016005 договір оренди землі між Харківською міською радою та ТОВ "Компанія "Тріал" укладено 26.04.2021 та державним реєстратором вчинено запис №41788463 щодо виникнення у ТОВ "Компанія "Тріал" права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору з датою державної реєстрації - 28.04.2021.

Із змісту листа Головного управління ДПС у Харківській області від 24.06.2021 за №15887/5/20-40-04-03-12 слідує, що загальна сума надходжень з орендної плати з юридичних осіб - ТОВ "Компанія "Тріал" становить: за 2020 рік - 259620,00 грн., за період з 01.01.2021 по 26.04.2021 - 64905,00 грн.

Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026. Так, в період з 01.06.2020 по 31.12.2020 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 60123,23 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 18036969,00 грн., ставки річної орендної плати - 4 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%. Враховуючи інформацію, що зазначена в листі ГУ ДПС від 24.06.2021 №15887/5/20-40-04-03-12, ТОВ "Компанія "Тріал" за 2020 рік сплатило 259620,00 грн., в місяць - 21635,00 грн. земельного податку за земельну ділянку. За період з 01.06.2020 по 31.12.2020 розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати "ТОВ "Компанія "Тріал" становить 269417,61 грн.

Разом з тим, в період з 01.01.2021 по 31.03.2021 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 60123,12 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 18036937,00 грн., ставки річної орендної плати - 4%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%. Беручи до уваги інформацію, зазначену в листі ГУ ДПС від 24.06.2021 №15887/5/20-40-04-03-12, ТОВ "Компанія "Тріал" за 2021 рік сплатило 64905,00 грн., за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати становить 115464,36 грн.

Отже, прокурором у позовній заяві зазначено, що ТОВ "Компанія "Тріал" за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026 загальною площею 1,1865 га не сплачено плату за землю у розмірі 384881,97 грн. за період з 01.06.2020 по 31.03.2021, внаслідок чого відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти.

У відзиві на позовну заяву відповідач частково заперечує проти позовних вимог та вказує, що у спірний період з 01.06.2020 по 31.03.2021 договір оренди не був укладений з незалежних від ТОВ "Компанія "Тріал" причин. У вказаний період ТОВ "Компанія "Тріал" як власник розташованих на земельній ділянці будівель і споруд сплачував земельний податок. Зазначена обставина була врахована при проведенні розрахунку, в якому вказано, що ТОВ "Компанія "Тріал" сплатило до місцевого бюджету у спірний період 2020 року - 151445,00 грн. та у спірний період 2021 року - 64905,00 грн. Зазначає, що у спірний період землекористування для розрахунку підлягає застосуванню ставка річної орендної плати - 3%. На думку та за розрахунком відповідача за період з 01.06.2020 по 31.12.2020 підлягає сплаті сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки у розмірі 164201,96 грн. За період з 01.01.2021 по 31.03.2021 підлягає сплаті сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки у розмірі 70372,02 грн. Отже, відповідач вважає, що сума безпідставно збережених коштів за період з 01.06.2020 по 31.03.2021 складає 234573,98 грн. Окрім того, відповідач зазначає, що вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів за червень 2020 р. заявлено з пропуском строку позовної давності та просить суд застосувати при вирішення справи строк позовної давності. Відтак, відповідач визнає позов частково у розмірі 189481,56 грн. з розрахунку 234573,98 грн. (з 01.06.2020 по 31.03.2021) - 45092,42 грн. (за червень 2020 р.) та заперечує проти позову у розмірі 195400,91 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Така правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 від 05.08.2022 року.

Згідно із частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами частини 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України унормовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закон України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.07.2021 №НВ-0007211412021 державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1 здійснено 19.11.2013.

З урахуванням наведеного вище, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1 сформована як об`єкт цивільних прав.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки в спірний період була територіальна громада м. Харкова в особі позивача.

Згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. статті 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Харкова в особі позивача.

Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем, що не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У відповідності до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.02.2020 №1264/0/45-20 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га, розташована за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1, складає 18036969,00 грн. Поряд з цим, з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.07.2021 №810/176-21 слідує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га, розташована за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1, складає 18036937,00 грн. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення земельної ділянки: 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Водночас судом взято до уваги, що згідно з інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 24.06.2021 за №15887/5/20-40-04-03-12 загальна сума надходжень з орендної плати з юридичних осіб - ТОВ "Компанія "Тріал" становить: за 2020 рік - 259620,00 грн., за період з 01.01.2021 по 26.04.2021 - 64905,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ТОВ "Компанія "Тріал" земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026.

З розрахунку слідує, що в період з 01.06.2020 по 31.12.2020 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 60123,23 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 18036969,00 грн., ставки річної орендної плати - 4 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%. Враховуючи інформацію, що зазначена в листі ГУ ДПС у Харківській області від 24.06.2021 №15887/5/20-40-04-03-12, ТОВ "Компанія "Тріал" за 2020 рік сплатило 259620,00 грн., в місяць - 21635,00 грн. земельного податку за земельну ділянку. За період з 01.06.2020 по 31.12.2020 розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати "ТОВ "Компанія "Тріал" становить 269417,61 грн.

Разом з тим, в період з 01.01.2021 по 31.03.2021 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 60123,12 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 18036937,00 грн., ставки річної орендної плати - 4%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%. Беручи до уваги інформацію, зазначену в листі ГУ ДПС у Харківській області від 24.06.2021 №15887/5/20-40-04-03-12, ТОВ "Компанія "Тріал" за 2021 рік сплатило 64905,00 грн. В період з 01.01.2021 по 31.03.2021 розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати становить 115464,36 грн.

Суд зазначає, що здійснені розрахунки є обґрунтованими та правомірними, виконані з урахуванням відомостей з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.02.2020 №1264/0/45-20 та від 22.07.2021 №810/176-21, листа ГУ ДПС у Харківській області від 24.06.2021 за №15887/5/20-40-04-03-12, а також відповідно до вимог законодавства, змісту Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008.

Щодо заперечень відповідача в частині визначення ставки річної орендної плати при розрахунку розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1. Положення №41/08 від 27.02.2008 річна орендна плата за використання земельної ділянки для промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної) встановлена на рівні 4% від нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.07.2021 за №НВ-0007211412021 державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1 здійснено 19.11.2013. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення земельної ділянки: 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

З огляду на вказане, при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за спірний період, позивачем вірно застосовано ставку у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Аналогічних висновків дійшов Східний апеляційний господарський суд у постанові від 22.11.2022 по справі №922/2380/20.

Враховуючи, що відповідач право власності/користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1 за період з 01.06.2020 по 31.03.2021 у встановленому законом порядку не оформлювалося, а також зважаючи на те, що внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у розмірі недоотриманої орендної плати, що має наслідком порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача щодо неодержаних коштів за землю, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі 384881,97 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за червень 2020 р., суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 13.10.2020 р., на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 р.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

З наведеного вище слідує, що на час дії установленого на території України карантину строк, визначений статтею 257 ЦК України, було продовжено.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020) викладені у постановах від 06.05.2021 р. у справі № 903/323/20, від 25.08.2021 р. у справі №914/1560/20, від 08.02.2022 року у справі № 918/964/20, від 31.05.2021 року у справі № 926/1812/21.

При цьому, додатково, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до цього часу.

З огляду на зазначене, заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності є необґрунтованою, безпідставною та відхиляється судом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тріал" (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, буд. 1, код ЄДРПОУ 34388607) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Коституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) кошти у сумі 384881,97 грн., як безпідставно збережені за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:12:008:0026, загальною площею 1,1865 га за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тріал" (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, буд. 1, код ЄДРПОУ 34388607) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172, рахунок UА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5773,23 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "25" вересня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова