Ухвала

від 19.09.2023 по справі 904/3266/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3266/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор ринку"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 (суддя Колісник І. І.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 (головуючий суддя Верхогляд Т. А., судді Мороз В. Ф., Парусніков Ю. Б.)

у справі № 904/3266/22

за позовом Акціонерного товариства "Оператор ринку"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеч Енерджі"

про стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Коробченко Д. М., Сарасека Ю. В., відповідача - Олюха В. Г.)

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Оператор ринку" (далі - позивач, оператор ринку, ОР) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеч Енерджі" (далі - відповідач, Товариство) 44 924 452,21 грн штрафу в розмірі втраченого позивачем у жовтні 2021 року податкового кредиту.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем пункту 4.6 договору №427/01РДН про купівлю-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед" від 20.03.2020 щодо зобов`язання надавати податкові накладні, складені та зареєстровані в ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства, що згідно з пунктом 9.4 цього договору є підставою для застосування до нього штрафу в розмірі втраченого позивачем податкового кредиту.

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення судів попередніх інстанцій узагальнено мотивоване такими аргументами і обставинами.

5. Між позивачем (оператор ринку) і відповідачем (учасник) в порядку, передбаченому пунктами 2.3.2 - 2.3.4 глави 2.3 розділу II Правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 308 (далі Правила РДН/ВДР), укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед" від 20.03.2020 № 427/01РДН (далі - договір) за типовою формою, наведеною в додатку 2 до Правил РДН/ВДР. 21.07.2021 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору.

5.1. Відповідно до пунктів 1.1, 4.1 договору сторонами за цим договором здійснюється купівля-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед" (далі РДН); розрахунок за куплену або продану на РДН електричну енергію здійснюється з урахуванням податку на додану вартість грошовими коштами в національній валюті.

5.2. Учасник та ОР зобов`язані надавати податкові накладні, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог чинного податкового законодавства (п. 4.6 договору).

5.3. Пунктом 5.2 договору закріплено обов`язок учасника виконувати зобов`язання, визначені Правилами РДН/ВДР.

5.4. Відповідно до пункту 9.4 договору (в редакції додаткової угоди від 21.07.2021 № 1) у випадку несвоєчасної реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них у Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати податкового кредиту ОР, учасник сплачує штраф у розмірі, що дорівнює розміру втраченого податкового кредиту ОР, на підставі виставленої ОР вимоги про сплату штрафу. Штраф повинен бути сплачений учасником не пізніше шести банківських днів з дня отримання учасником письмового повідомлення від ОР про порушення вищезазначених умов договору.

5.5. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту розірвання його сторонами (п. 11.7 договору).

6. У жовтні 2021 року позивач в рахунок оплати електричної енергії за договором сплатив на користь Товариства грошові кошти в сумі 269 546 713,26 грн, у тому числі ПДВ 44 924 452,21 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

7. Відповідно до умов договору, відповідач у жовтні 2021 року реалізував на РДН електричну енергію на загальну суму 287 113 540,73 грн, у тому числі ПДВ 47 852 256,79 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії на РДН від 31.10.2021.

8. За результатом отриманої у жовтні 2021 року оплати в сумі 269 546 713,26 грн у рахунок поставки електричної енергії за договором відповідач склав податкову накладну від 31.10.2021 № 2, яка була ним зареєстрована за №9348193305 в ЄРПН 16.11.2021 о 08:00:00, що підтверджується квитанцією податкового органу № 1.

9. З урахуванням наведених обставин позивач у жовтні 2021 року не включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 44 924 452,21 грн за складеною Товариством податковою накладною від 31.10.2021 № 2, що вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість позивача за жовтень 2021 року.

10. 23.11.2021 позивач направив відповідачу письмове повідомлення від 18.11.2021 №01-51/2950 про порушення ним пункту 9.4 договору з доданою до нього претензією від 18.11.2021 №01-51/2951 про сплату штрафу в сумі несформованого у жовтні 2021 року податкового кредиту 44 924 452,21 грн.

11. Відповідач претензію не задовольнив; листом від 30.11.2021 №30/11/2021-5 поінформував позивача, що податкову накладну за жовтень 2021 року на суму 269 546 713,26 грн ним подано на реєстрацію своєчасно, а обставини, викладені у претензії, не відповідають дійсності.

12. Несплата відповідачем штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

13. Суди попередніх інстанцій зазначили, що за результатом отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 269 546 713,26 грн, у тому числі ПДВ 44 924 452,21 грн, складена ним податкова накладна від 31.10.2021 № 2 мала бути зареєстрована в ЄРПН не пізніше 15.11.2021. Фактично ця податкова накладна зареєстрована відповідачем 16.11.2021, днем пізніше.

14. Відповідно до наданої відповідачу ДПС України індивідуальної податкової консультації, позивач дійсно не мав права включити суми ПДВ до податкового кредиту за цією податковою накладною до податкового кредиту звітного (податкового) періоду жовтень 2021 року. Натомість позивач мав право включити суми ПДВ, зазначені у такій податковій накладній до податкового кредиту не раніше звітного (податкового) періоду листопад 2021 року.

15. Вказаним спростовуються доводи позивача про втрату податкового кредиту за податковою накладною від 31.10.2021 №2.

16. Суди вказали, що встановлюючи у п.9.4 договору відповідальність для відповідача у вигляді штрафу за несвоєчасну реєстрацію ним податкової накладної на рівні податкового кредиту, сторони, тим самим, фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості позивачем у зв`язку з цим отримати податковий кредит.

17. Урахувавши, що податковий кредит у сумі 44 924 452,21 грн за отриманою від відповідача податковою накладною від 31.10.2021 № 2 сформований позивачем у зменшення своїх податкових зобов`язань у звітному періоді за листопад 2021 року, суди дійшли висновку про те, що негативні наслідки для позивача не настали, а відтак відмовили у задоволенні позовних вимог.

18. Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

18.1. У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами підпункту 4 частини 3 статті 6, частини 1 статті 67, частини 1 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", частини 1 статті 1, підпункту 1 частини 1 та частини 2 статті 2, частин 2 та 3 статті 3, частин 4, 5, 9 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", пунктів 1.1.1 та 1.1.2 Глави 1.1 Розділу І Правил РДН/ВДР.

18.2. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вказав про те, що рішення судів у цій справі прийняті без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, згідно з якими виконання рішень Регулятора є обов`язковим для всіх учасників ринку електричної енергії України.

18.3. Пояснює, що постановою НКРЕКП "Про затвердження Змін до Правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку" від 19.05.2021 № 828 внесені зміни до договору про купівлю-продаж електричної енергії на РДН, що є додатком 2 до Правил РДН/ВДР. Зокрема, внесеними змінами встановлено, що у випадку несвоєчасної реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них у Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати податкового кредиту ОР, учасник сплачує штраф у розмірі, що дорівнює розміру втраченого податкового кредиту ОР, на підставі виставленої ОР вимоги про сплату штрафу. Штраф повинен бути сплачений учасником не пізніше шести банківських днів з дня отримання учасником письмового повідомлення від ОР про порушення вищезазначених умов договору. Відповідні зміни знайшли своє відображення у п. 9.4 договору. Позивач зазначає, що правова природа зазначеної зміни в договорі є саме постанова НКРЕКП від 19.05.2021 № 828, яка є рішенням Регулятора обов`язковим до виконання.

18.4. Позивач стверджує, що реєстрація податкової накладної за жовтень 2021 року у строк понад 15 днів є саме несвоєчасною реєстрацією у розумінні пункту 9.4 договору, що пов`язується із застосуванням штрафної санкції.

18.5. Наголошує, що несвоєчасне внесення відповідачем спірної податкової накладної до ЄРПН позбавило позивача права на своєчасне отримання податкового кредиту у розмірі 44 924 452,21 грн, що в свою чергу тягне за собою порушення позивачем зобов`язань перед іншими учасниками РДН/ВДР у виді несвоєчасної реєстрації податкових накладних для таких учасників, наслідком чого є застосування фінансових санкцій з боку фіскальних органів згідно з Податковим кодексом України. Зазначені негативні наслідки впливають на репутацію позивача, погіршення ділових відносин з учасниками РДН/ВДР та можливість понесення аналогічних штрафів.

19. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Вказує на правильність висновків судів про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій та про відсутність для позивача негативних наслідків у вигляді втрати податкового кредиту за жовтень 2021 року. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

20. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача (скаржника) та відповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, дослідивши наведені у скарзі доводи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Оператора ринку на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у даній справі з огляду на таке.

21. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

22. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

23. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

23.1. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

23.2. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

24. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

25. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

26. Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справах, на неврахування правових висновків у яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними з огляду на таке.

27. Так, справа № 912/1941/21, на яку посилається скаржник, розглядалася за позовом ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення 2 844 827,01 грн нарахованих пені, штрафу і трьох процентів річних, виходячи із суми простроченої заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії.

28. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, у вказаній справі позов задоволено частково та відмовлено в стягненні частини пені та штрафу, в розмірі 629 878,59 грн та 514 393,96 грн відповідно, враховуючи положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" у відповідній редакції (далі - постанова від 08.04.2020 № 766).

29. Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.08.2022 розглядалося питання застосування постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766, якою остання на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни (далі - період дії карантину) надала настанови оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах).

30. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 виснувала, що НКРЕКП своєю постановою затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою від 08.04.2020 №766 заявила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень умов вказаного Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого НКРЕКП, в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі і відповідно аналогічних умов усіх договорів, укладених на основі такого типового договору.

31. За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 положення цієї постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766 підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

32. В іншій справі № 927/713/21, на яку також посилається скаржник, предметом розгляду були вимоги ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера" про стягнення 3 010 073,53 грн (з них: 1 136 243,78 грн - пеня, 1 382 646,72 грн - 7% штраф, 93 389,91 грн - 3% річних та 397 793,12 грн - інфляційні втрати), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії в частині своєчасної оплати послуги з передачі електричної енергії.

33. Рішення судів у наведеній справі про часткове задоволення позовних вимог аргументовані посиланнями на вже згадану постанову НКРЕКП від 08.04.2020 № 766.

34. Окрім підставності та правильності застосування судами до спірних правовідносин приписів постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766, Верховний Суд у своїй постанові від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, також досліджував питання правомірності нарахування вказаних штрафних санкцій за порушення порядку здійснення попередньої оплати відповідно до пункту 6.2 Типового договору та дійшов висновку про підставність такого нарахування, оскільки пункт 6.7 Договору передбачає штрафні санкції (в формі пені та штрафу) за порушення термінів розрахунків за Договором, незалежно від того чи мало місце порушення розрахунку за планову вартість послуги, визначене пунктом 6.2 Договору, чи за порушення розрахунку за фактичний обсяг послуги, визначене пунктом 6.5 Договору. Отже, з наведеного вбачається, що не має правового значення чи розрахунок проводиться за плановий, чи за фактичний обсяг послуги.

35. У цій же справі №904/3266/22, яка розглядається, правовідносини сторін виникли з договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед", зокрема, у зв`язку із неможливістю позивача у жовтні 2021 року включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною від 31.010.2021 № 2. Зміст нарахованої позивачем штрафної санкції закріплений у пункті 9.4 договору та полягає у нарахуванні позивачем штрафу на рівні податкового кредиту в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складання та реєстрації податкової накладної та неможливості позивачем у зв`язку з цим отримати податковий кредит.

36. При цьому, суди першої та апеляційної інстанції не заперечували обов`язковості виконання рішень Регулятора чи положень договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед", а вказали, що позивач не довів втрату ним податкового кредиту в розмірі 44 924 452,21 грн за податковою накладною від 31.10.2021 № 2, тобто настання для позивача негативних наслідків, які є передумовою для застосування штрафної санкції, передбаченої пунктом 9.4 договору, і саме з цих підстав відмовили в позові.

37. Наведене переконливо свідчить про неподібність правовідносин у наведених справах та справі, яка розглядається, оскільки спору в справі № 904/3266/22 щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату послуг з передачі електричної енергії не виникало, як і у справах № 912/1941/21, № 927/713/21 не розглядалося питання стягнення штрафу в розмірі втраченого податкового кредиту. Правове обґрунтування у постановах у справах № 912/1941/21, № 927/713/21 щодо застосування приписів постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766, статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", частини 2 статті 625 ЦК України, пункту 3 частини 2 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 6.2, 6.5, 6.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, який є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 904/3266/22, адже різняться вони предметом і підставами позовних вимог, змістом спірних правовідносин і фактичними обставинами спорів.

38. Звідси, посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегією суддів не приймаються.

39. Декларативними (і такими, що не охоплюються приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України) є посилання позивача на наявність для нього негативних наслідків у зв`язку із неможливістю формування податкового кредиту саме за жовтень 2021 року. Відповідні посилання спрямовані на переоцінку встановлених обставин справи, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції в силу положень статті 300 ГПК України.

40. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

41. Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

42. Як вказала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

43. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

44. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

45. Зважаючи на те, що усі постанови суду касаційної інстанції, на які посилається позивач у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 904/3266/22 правовідносинах, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на підставі наведеного вище пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у даній справі.

46. Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор ринку" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у справі № 904/3266/22.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил