Постанова

від 07.09.2023 по справі 495/4997/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2225/23

Справа № 495/4997/21

Головуючий у першій інстанції Анісімова Н. Д.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А. П.,

за участю секретаря Трофименко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2021 року у справі за заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

09.07.2021 року керівник Білгород Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород Дністровської районної державної адміністрації звернувся з позовом до суду до ОСОБА_1 , в якому просив:

скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації Макарчук Н.В. від 24.05.2017 року № 35351341 за яким, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , набуто право власності на дачний будинок загальною площею 44.1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 20584272);

припинити право власності ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на дачний будинок загальною площею 44.1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 20584272;

зобов`язати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , знести об`єкт самочинного будівництва, а саме, дачний будинок загальною площею 44.1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001.

Позивачем окремо подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на дачний будинок загальною площею 44.1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 20584272); заборони ОСОБА_1 та будь яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь які реєстраційні дії та дії щодо відчуження дачного будинку загальною площею 44.1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 20584272); заборони ОСОБА_1 та будь яким іншим особам вчиняти будь які дії щодо видозмінення (будівництва, реконструкції, знесення тощо) дачного будинкузагальною площею 44.1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 20584272).

Ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області 09.07.2021 року заява прокуратури про забезпечення позову була задоволена частково, заборонено відчуження нерухомого майна, а саме: дачного будинку загальною площею 44.1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001, який належить ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 29.11.2021 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, де із посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права ставиться питання про її скасування з подальшим вирішенням питання про скасування заходів забезпечення позову.

При цьому посилаючись на те, що під час постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив принципи верховенства права, змагальності сторін, оскільки відповідач був позбавлений можливості особисто надати пояснення з приводу зави щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Наголошує, що дачний будинок, щодо якого було вжито заходи забезпечення позову є активом ОСОБА_1 , який у випадку потреби у грошах відповідач може використовувати у якості іпотечного майна для отримання кредиту в фінансових установах, а оскаржувана ухвала позбавляє його такої можливості.

Наголошує, що заява щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не підтверджується.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.04.2022 року провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2021 року у справі за заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, знесення самочинного будівництва було відкрито.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

20 червня 2022 року на адресу Одеського апеляційного суду від Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

При цьому посилаючись на те, що у даному випадку між сторонами наявний спір та невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої скасувати та постановити рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Інші сторони до судового засідання не з`явились про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, приймаючи ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, а саме: дачного будинку, загальною площею - 74 кв.м., що розташований в АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 виходив з того, що є підстави для такого забезпечення, оскільки між сторонами дійсно наявний спір.

Заявлений позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна гарантує виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

При цьому вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна не виключає його з використання, а тому додаткових обмежень крім неможливості його відчуження для відповідача не існує.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст.151ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Статтею 150ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктами 2, 4 якої передбачено, що позов може забезпечуватись забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо повязанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Підстави забезпечення позову необхідно доводити документально, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що предмет позову, може бути знищеним на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 363/2197/17 (провадження № 61-15477св19).

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва дачного будинку, загальною площею 44,1 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257349951208, номер запису про право власності 20584272).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в частині недослідження судом першої інстанції доказів порушення (відсутності порушень) прав позивача та відсутності предмету позову є необгрунтованими.

Позивачем доведено наявність зв`язку між заходом забезпечення позову вигляді заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, кадастровим реєстраторам, державним реєстраторам та нотаріусам, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) щодо земельної ділянки та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, заборона відчуження нерухомого майна, а саме: дачного будинку, загальною площею - 74 кв.м., що розташований в АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Колегія суддів також враховує, що вказану цивільну справу було розглянуто по суті, проте рішення не набрало законної сили та наразі оскаржується сторонами в апеляційному порядку.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на недоведеність заявником ризиків невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення його позову, оскільки підставою для забезпечення позову є не докази, які підтверджують ризики невиконання рішення суду, а обґрунтоване припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких має намір звернутися позивач.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст.374,375, 382,383,384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2021 року у справі за заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, знесення самочинного будівництва- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 вересня 2023 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А. П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе