Рішення

від 25.09.2023 по справі 160/17869/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року Справа № 160/17869/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адам Уа" до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адам Уа" до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2023 року №00/7562/0407.

Позовні вимоги у заявах по суті обґрунтовані протиправністю оскарженого рішення, яким до Підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 340 грн відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України за порушення термінів подання податкової звітності з податку на прибуток за 2021 рік. Позивач наполягає на тому, що податкова звітність подавалась у встановлені терміни та ним не допущено жодних правопорушень. Вважає безпідставними твердження відповідача, який своєчасно подану декларацію не визнав податковою звітністю, позаяк вона містила усі необхідні реквізити та підписи уповноважених осіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що подана позивачем декларація не може вважатися податковою звітністю, зважаючи на виявлену недостовірність обов`язкового реквізиту, а саме: невірна зазначена адреса платника, не відображена інформація щодо головного бухгалтера.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що Підприємство є юридичною особою приватного права, перебуває на обліку в відповідача та є платником, у тому числі податку на прибуток приватних підприємств.

25.01.2022 року Підприємством подано податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств №9424284455 за 2021 рік, що підтверджується квитанцією №2.

Натомість, посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку ТОВ "Адам Уа" з питання неподання податкової звітності з податку на прибуток.

За результатами перевірки складено акт від 14.03.2023 №7647/04-36-04-07/44595965, яким встановлено, що позивачем не подано податкову звітність з податку на прибуток за 2021 рік, чим порушено пункту 49.18 статті 49 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки та встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2023 року №00/7562/0407, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120 ПК України до Підприємства застосовані штрафні санкції в сумі 340 грн.

Судом також встановлено, що під час розгляду заперечень на акт перевірки відповідачем повідомлено про те, що подана позивачем декларація №9424284455 за 2021 рік не може вважатися податковою звітністю, зважаючи на виявлену недостовірність обов`язкового реквізиту, а саме: невірна зазначена адреса платника, не відображена інформація щодо головного бухгалтера.

За наслідками адміністративного оскарження, спірне рішення залишено без змін, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, у тому числі своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків).

Відповідно до пункту 76.1. статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У силу приписів пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно із пунктом 49.4. статті 49 ПК України фінансова звітність, звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються згідно з вимогами абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, подаються в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» до контролюючих органів платниками податку на прибуток підприємств та неприбутковими підприємствами, установами, організаціями, які подають податкову звітність в електронній формі.

Нормами пункту 49.5. статті 49 ПК України визначено, що у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов`язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Згідно із підпунктом 49.18.2 пункту 49.18. статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за №959/30827 (далі - Порядок №557).

Відповідно до пункту 8 Порядку №557 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Згідно із пунктом 9 Порядку №557 не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

З матеріалів справи слідує, що 25.01.2022 року Підприємством у встановлений строк подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств №9424284455 за 2021 рік, що підтверджується квитанцією №2.

Отже, позивач, надіславши на реєстрацію податкову декларацію з податку на прибуток підприємств 25.01.2022 року, своєчасно виконав свої зобов`язання, передбачені податковим законодавством з подання такої податкової звітності.

Відповідачем зазначені обставини й не заперечується, однак він зазначив, що така декларація не може вважатися податковою звітністю, зважаючи на виявлену недостовірність обов`язкового реквізиту, а саме: невірна зазначена адреса платника, не відображена інформація щодо головного бухгалтера

Нормами пунктів 49.8, 48.9 статті 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено як обов`язок контролюючого органу щодо прийняття податкової звітності так і підстави для відмови у прийнятті податкової декларації.

При цьому, вказані норми права не виокремлюють підстав та не наділяють контролюючий орган повноваженнями не визнавати подану декларацію податковою звітністю, як про це зазначає відповідач.

Крім цього установлені обставини справи свідчать про те, що зазначена в поданих деклараціях податкова адреса позивача відповідала інформації з ЄДР щодо зареєстрованої податкової адреси, а також те, що декларація підписана директором Підприємства, на якому, до речі відсутній бухгалтер.

Крім того, суд звертає увагу, що нормами пункту 46.2. статті 46 ПК України визначено, що платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Суд зауважує, що фінансова звітність малого підприємництва за 2021 рік, яка в силу вимог пункту 46.2 статті 46 ПК України подавалася позивачем одночасно із податковою декларацією з податку на прибуток підприємств була прийнята відповідачем, що не заперечується останнім.

За змістом підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З системного аналізу наведених положень слідує, що для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку подання податкової звітності необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації таких документів.

Суд зазначає, що протиправність діяння обумовлена невиконанням чи неналежним виконанням вимог, встановлених законом. Відповідальність за діяння можлива лише у разі, якщо на особу покладено обов`язок діяти у певний ситуації у визначений спосіб. Відсутність вини платника податків унеможливлює можливість притягнення до відповідальності за податкові правопорушення.

Таким чином, застосування до платника податків наслідків неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності, передбачених статтею 120.1 ПК України можливе лише за наявності безпосередньої його вини.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в розглянутому випадку Підприємства вчинило всі залежні від нього дії для своєчасної подачі декларації, а порушення граничних строків для її подачі відбулось з незалежних від позивача причин, що безумовно свідчить про відсутність його вини у несвоєчасній подачі такої податкової декларації та, відповідно, виключає відповідальність за таке порушення.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суд враховує, чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (стаття 2 КАС України)

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, суд доходить висновку, що прийняте відповідачем оскаржене рішення не відповідає зазначеним вище вимогам, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адам Уа" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області від 17.04.2023 року №00/7562/0407, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адам Уа" застосовано штрафні санкції у розмірі 340 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адам Уа"понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири),00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна