Рішення

від 18.09.2023 по справі 420/17410/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17410/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕГЕ АРС ФАРМ про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до ТОВ ЛЕГЕ АРС ФАРМ, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕГЕ АРС ФАРМ на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 70 329,46 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 713,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач порушив вимоги ст. 19 Закону України від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" і не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов`язаний сплатити до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передбачені законом адміністративно господарські санкції. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості разом з пенею.

Ухвалою суду від 17.07.2023р. відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався, ухвала про відкриття провадження направлялась засобами поштового зв`язку, проте повернута неврученою із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України ухвала вважається врученою відповідачу.

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 17 осіб, тому норматив робочих місць для осіб з інвалідністю становив 1 особа.

Відповідачем не забезпечено працевлаштування особи з інвалідністю в межах нормативу, тому до 15 квітня 2022 року він мав самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 70323,46 грн.

Квитанція від 17.04.2023 року із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік розміщена в електронному кабінеті роботодавця, на вебпорталі електронних послуг ПФУ.

Адміністративно-господарські санкції сплачено не було, тому відповідачеві нараховано пеню, яка станом на 22.06.2023 року (з 18.04.2023р. до 22.06.2023р.) склала 3713,16 грн із розрахунку 56,26 грн за 1 день (70329,46 грн х 0,08 коефіцієнт ставки НБУ/100 х 66 дні).

Відповідачу надіслано претензію на суму 72017,26 грн.

Доказів сплати адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем не надано.

Вирішуючи цей спір суд враховує такі приписи нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991р. № 875-XII (далі Закон № 875-XII).

Відповідно до положень ч. 1 статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Із урахуванням того, що відповідачем не надано доказів виконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю за 2022 рік, а також доказів оплати адміністративно-господарських санкцій та пені, розрахованої відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. №223, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем надано достатньо доказів на підтвердження заявлених вимог, натоміть відповідачем не спростовано наведених у позові обставин.

На підставі ч. 2 ст. 139 КАСУ судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕГЕ АРС ФАРМ (ЄДРПОУ 40304011, 65496, Одеська обл., Овідіопольський район, смт Таїрове, вул. Трамвайна, буд. 17) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ЄДРПОУ 13901271) адміністративно-господарські санкції у розмірі 70329,46 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3713,16 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.