Рішення

від 25.09.2023 по справі 600/3047/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м. Чернівці Справа № 600/3047/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмакс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмакс» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №352525 від 17 січня 2023 року, винесену відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що Чернівецька філія ТОВ «Будмакс», про яку зазначено в оскаржуваній постанові, законодавства при перевезенні не порушувала. Модель транспортного засобу МАЗ не обладнується таким приладом як тахограф, а тому відповідно до пункт 6.3. Положення №340, документом, що підтверджує належне ведення обліку робочого часу водія є індивідуальна контрольна книжка водія. В Чернівецькій філії ТОВ «Будмакс» відповідно до чинного законодавства та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів ведуться індивідуальні контрольні книжки водіїв. В тому числі ведеться індивідуально контрольна книжка водія ОСОБА_1 . Вказані пояснення позивач не мав можливості подати при розгляді справи щодо складеного акту у Відділі державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області, оскільки лист з повідомленнями про розгляд справи було вручено позивачу лише 19 січня 2023 року, тобто значно пізніше дати розгляду справи. Окрім цього, позивач вважає, що відповідно до статей 1 та 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність, передбачена статтею 60 цього Закону, може бути застосована до фізичних або юридичних осіб, але не до філій юридичних осіб, як указано в оскаржуваній постанові.

Ухвалою суду від 16 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що у зв`язку з тим, що у водія транспортного засобу позивача при здійсненні рейдової перевірки був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа - інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Чернівецькій області було складено Акт рейдової перевірки №340140 від 21.12.2022 року, а начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області було винесено Постанову № 352525 від 17.01.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». У зв`язку з тим, що під час рейдової перевірки водієм серед інших документів було надано товарно-транспорту накладну, в якій зазначено: автомобільний перевізник ТОВ «Будмакс», начальником відділу було прийнято рішення винести постанову на автомобільного перевізника - Чернівецька філія ТОВ «Будмакс». Рекомендоване повідомлення про розгляд акту №340140 від 21.12.2022 року було надіслано до ТОВ «Будмакс» і як вбачається з трекінгу Укрпошти дане повідомлення було отримано 03 січня 2023 року, а отже позивач був належним чином повідомлений про розгляд, який відбувся. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що згідно позицій Верховного Суду, сформованих у подібних правовідносинах, обов`язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу є обов`язком у випадку обладнанням транспортного засобу таких тахографом, а у разі відсутності, тахографа в конструкції автомобіля. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів визначає інший спосіб обліку робочого часу, і документом, який підтверджує належне ведення обліку робочого часу водія в такому разі є індивідуальна контрольна книжка водія. Повторно наголошував на тому, що відповідальність, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути застосована до фізичних або юридичних осіб, але не до філій юридичних осіб. Таким чином, відповідачем неправомірно застосовано відповідальність до відособленого підрозділу юридичної особи - Чернівецької філії ТОВ «Будмакс».

Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає про безпідставність та необґрунтованість аргументів позивача, які спростовуються матеріалами справи, оскільки оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, з урахуванням документів, наданих під час перевірки.

Клопотань про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання до суду не надходило.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 грудня 2022 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області у період з 19 грудня 2022 року по 25 грудня 2022 року.

16 грудня 2022 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області видано направлення на рейдову перевірку №015293 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів на підставі постанови КМУ від 08.11.2006 року №1567, затвердженого щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 16.12.2022 року №23746/44/18-22 за додержанням Закону України «Про автомобільний транспорт», ЄУТР, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів передбачених законодавством у Чернівецькій області в період з 19 грудня 2022 року до 25 грудня 2022 року.

21 грудня 2022 року старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Церковним А.Г. проведено перевірку транспортного засобу МАЗ номерний знак НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмакс» на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .

Під час перевірки виявлено порушення статей 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року, пункту 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 року - під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа, відповідальність за що передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що зафіксовано в акті №340140.

Водій транспортного засобу - ОСОБА_1 акт №340140 від 21 грудня 2022 року підписав, з його змістом ознайомлений.

23 грудня 2022 року відповідач направив позивачу повідомлення на розгляд справи №49019/44/24-22, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмакс» повідомлено, що 17 січня 2023 року таке запрошене до приміщення Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зафіксованому в акті №340140 від 21 грудня 2022 року з 09.00 год. по 12.00 год. у його присутності.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказане повідомлення було вручено представнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмакс» за довіреністю 03 січня 2023 року.

17 січня 2023 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Чернівецькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмакс» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №352525 за порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн.

25 січня 2023 року позивачем подано скаргу на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №352525 від 17 січня 2023 року до Державної служби з безпеки на транспорті, відповідно до якої позивач вказував, що не порушував вимог статей 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки модель автомобіля МАЗ не обладнується таким приладом як тахограф, а тому згідно приписів Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів в разі відсутності тахографа в конструкції автомобіля, документом який підтверджує належне ведення обліку робочого часу водія є індивідуальна контрольна книжка, яку і було надано позивачем в додаток до скарги.

Листом №1015/3.1/15-23 від 06 лютого 2023 року Державна служба з безпеки на транспорті повідомила позивача, що за результатам розгляду його скарги постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17 січня 2023 року №352525 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №352525 від 17 січня 2023 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 № 2344-III (далі - Закон №2344-III) визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Суд зазначає, що процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: 1) наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; 2) додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; 3) додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); 4) відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; 5) оснащення таксі справним таксометром; 6) відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; 7) додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; 8) наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; 9) додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; 10) виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); 11) виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до абзацу третього пункту 16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе: використання спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів; використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення; здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

В абзаці третьому пункту 20 Порядку №1567 зазначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як встановлено судом, уповноваженими працівниками відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області в акті №340140 від 21 грудня 2022 року зафіксовано порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року, пункту 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 року, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: 1) виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; 2) утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; 3) забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; 4) забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; 5) організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; 6) забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; 7) забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; 8) забезпечувати безпеку дорожнього руху; 9) забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

Згідно зі статтею 2 Закону №2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27 червня 1979 року у м. Женева ухвалила Конвенцію Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (далі - Конвенція №153).

Статтею 1 вказаної Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів. Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.

Відповідно до частини третьої статті 10 Конвенції №153, традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" від 25 січня 2012 року №51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за №811/18106 (далі - Положення №340), пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) №561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) №3821/85 та (ЄС) №2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) N 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух". Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності; транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Пунктом 1.5 Положення №340 зокрема, визначено, що тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення №340).

Відповідно до пункту 6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

В свою чергу, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24 червня 2010 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241 (далі - Інструкція №385).

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 19 березня 2020 року у справі №823/1997/17, де суд касаційної інстанції вказав, що водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. При цьому Верховний Суд зазначив про те, що згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування. Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Зважаючи на викладене, а також те, що за відомостями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса автотранспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 із вантажем становила понад 3,5 тонн, то зазначений транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

Водночас Положенням № НОМЕР_3 було передбачено два альтернативні способи контролю за режимом праці та відпочинку водіїв для транспортних засобів, які не обладнанні тахографами, незалежно від причин такого необладнання, шляхом перевірки наявної у водія індивідуальної контрольної книжки або копії графіка змінності водіїв.

Як встановлено судом, за результатами рейдової перевірки транспортного засобу МАЗ номерний знак НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмакс» на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено, що позивач надавав послуги з перевезення вантажу без оформлення документів визначених статтею 39 та 48 Закону №2344-III, пунктом 6.1 Положення №340 та пунктом 3.3 Інструкції №385, а саме: за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.

При цьому, суд зауважує, що слідуючи доводам позивача про відсутність у нього обов`язку з обладнання транспортного засобу марки МАЗ номерний знак НОМЕР_1 тахографом, за приписами пункту 6.3 Положення №340 водій такого транспортного засобу повинен був мати при собі та пред`явити посадовим особам відповідача для контролю на транспорті або індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв.

Натомість 21 грудня 2022 року при здійсненні інспекторами рейдової перевірки транспортного засобу марки МАЗ номерний знак НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмакс» на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водієм такого транспортного засобу ані індивідуальна контрольна книжка водія, ані копія графіка змінності водіїв пред`явлена не була.

В свою чергу, положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія або ж копія графіка змінності водіїв - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем під час здійснення перевезення вантажу було порушено законодавство про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників, а саме: порушено статті 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункт 3.3. Інструкції №85 та пункт 6.1 Положення №340, що є підставою для застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Отже, прийняття відповідачем оскаржуваної у цій справі постанови №352525 від 17 січня 2023 року є обґрунтованим та законним.

Щодо доводів позивача про порушення процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, такі суд відхиляє, виходячи з наступного.

Згідно пунктів 25 - 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Як слідує з матеріалів справи, 23 грудня 2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державною службою з безпеки на транспорті направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що призначене на 17 січня 2023 року.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5802303364622, вказане повідомлення було вручено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмакс» за довіреністю 03 січня 2023 року, про що свідчить його підпис.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомив позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначене на 17 січня 2023 року, надіславши повідомлення про розгляд такої справи у спосіб передбачений Порядком №1567, яке було отримано позивачем 03 січня 2023 року, тобто завчасно до дати розгляду справи.

Твердження позивача про отримання ним вказаного повідомлення лише 19 січня 2023 року суд оцінює критично, адже отримання Повідомлення про розгляд справи безпосередньо директором Чернівецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмакс» не свідчить про неналежне повідомлення автомобільного перевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмакс» - про розгляд справи.

До того ж, на переконання суду, пояснення працівника пошти щодо вручення поштового відправлення №5802303364622 директору особисто лише 19 січня 2023 року не є належним та достовірним доказом підтвердження отримання повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт саме 19 січня 2023 року.

При цьому суд зауважує, що саме автомобільний перевізник, тобто Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмакс», у разі неможливості встановлення тахографа на транспортний засіб марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , зобов`язаний був забезпечити водія названого автомобіля індивідуальною контрольною книжкою водія або копією графіка змінності водіїв, і такі документи мали бути пред`явлені саме під час здійснення перевірки, а не під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, чого також позивачем не вчинено.

Відносно тверджень позивача про те, що відповідальність, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути застосована до фізичних або юридичних осіб, але не до філій юридичних осіб, суд оцінює критично, адже вони не спростовують факт допущення порушення статей 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 3.3. Інструкції №85 та пункту 6.1 Положення №340 саме позивачем як юридичною особою-автомобільним перевізником.

При цьому саме по собі зазначення в оскаржуваній постанові автомобільним перевізником "Чернівецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмакс»" не може слугувати підставою для визнання її незаконною.

До того ж, позивачем у заявах по суті справи не заперечується та обставина, що саме юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмакс» є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 року у справі №825/2328/16, що стосується порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, зазначено наступне: «При цьому, Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року по справі № 813/1790/18.

З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що скаржником не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Відтак, суд вважає, що за наявності доведеного відповідачем та не спростованого позивачем у ході судового розгляду цієї справи факту допущення останнім порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось у ненаданні при проведенні перевірки уповноваженими особами управління Укртрансбезпеки протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу (або ж індивідуальної контрольної книжки водія або ж графіка змінності водіїв), відповідачем правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. При винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Правові підстави для її скасування відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмакс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 вересня 2023 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмакс» (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 160, корпус "А"; код ЄДРПОУ 32376008), відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська, 248 «У»; код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя О.П. Лелюк