Постанова

від 12.02.2007 по справі 53/4-05

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/4-05

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.07                                                                                            Справа №  53/4-05

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Шевченко  В. Ю. (доповідач по справі),

суддів:                                 Корсакової Г.В. суддів:                                 Лобань  О.І.  

                                                                                                                               .

секретар судового засідання    Швидак С.І.,   

представники сторін:

від позивача:           Танцюра Л.О. - дов. б/н від 15.02.2005 р., представник;

від відповідача:           не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд" на рішення господарського суду Київської області від 04.04.2005 року

по справі №53/4-05 (суддя Попікова О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд"

до                           Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції

про           визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№0000822301/0/0/90, 0000822301/0/234 від 11.02.2005р.,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд" 22.02.2005р. звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№0000822301/0/0/90, 0000822301/0/234 від 11.02.2005р. (а.с.2-5).

Позов мотивований тим, що первинні документи, зокрема - податкові накладні, які видані Товариством з обмеженою відповідальністю „Етнапром” та наявні в матеріалах справи, відповідають встановленим законодавством вимогам і дають позивачу право на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2005 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 27.09.2004р. у справі №2-2760-2004 визнано недійсним з моменту реєстрації статут ТОВ„Етнапром”,  свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Етнапром”, установчий договір. Із вказаного факту суд зробив висновок, що складені ТОВ„Етнапром” податкові накладні, підписані не уповноваженою особою, а тому не можуть вважатися належним підтвердженням сплачених позивачем сум ПДВ і не надають права для включення їх до податкового кредиту.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 04.04.2005 року скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити. На думку позивача сума податкового кредиту, визначена ним за наслідками виконання ТОВ “Етнапром” робіт за договором №5 від 02.03.2003р., підтверджена належним чином і відповідно до вимог законодавства.

Відповідач вважає, що позивач безпідставно відніс до податкового кредиту 70834,00 грн. суми податку на додану вартість від вартості послуг, отриманих від ТОВ “Етнапром”.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.05.2005р. вищевказана апеляційна скарга була прийнята до провадження.

Ухвалою від 08.08.2005р. провадження у справі було зупинено та призначено по справі судово-бухгалтерську експертизу (т.1 а.с.153-154).

Ухвалою від 01.02.2006р. провадження у справі поновлено.

Апеляційний господарський суд порушив апеляційне провадження та почав перегляд справи відповідно до положень ГПК України, яким на той час врегульовувався порядок розгляду апеляційних скарг за такими спорами але здійснював подальший розгляд справи №53/4-05 за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, до вирішення в порядку адміністративного судочинства відноситься спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, який почав діяти з 01.09.2005 р, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою від 17.04.2006р. провадження у справі зупинено до набрання чинності рішення суду по справі №2-2760.

Ухвалою від 10.01.2007р. провадження у справі поновлено.

Відповідач, відповідно до ст.96 ГПК України, надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Київської області від 04.04.2005р. у справі №53/4-05 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача підтримував вимоги апеляційної скарги, просив рішення місцевого суду від 04.04.2005р. у справі №53/4-05 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Представник відповідача під час апеляційного провадження заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав що наявність рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2004р. у справі №2-2760-2004, є достатньою підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та донарахування податкового зобов'язання із вказаного податку. А тому рішення господарського суду Київської області від 04.04.2005р. у справі №53/4-05 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Крім цього, Білоцерківська ОДПІ звернулася з клопотанням про відкладання розгляду справи на два тижня в зв'язку з хворобою представника. Судова колегія апеляційного господарського суду вважає що зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на те, що відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, неодноразово висловлював свою позицію на протязі розгляду апеляційної скарги, а нез'явлення його представника в зазначене судове засідання, відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України, не перешкоджає розгляду скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.

Товариство з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд" зареєстровано як платник податку на додану вартість.

02.03.2003р. між товариством „Бегленд" та ТОВ „Етнапром" укладено договір підряду №5, відповідно до якого останній зобов'язується виконати на замовлення позивача будівельно-монтажні роботи по реконструкції арматурного цеху, а товариство „Бегленд" мало прийняти та оплатити виконані роботи (а.с.20-21). Для виконання передбачених договором №5 від 02.03.2003р. робіт, позивачем були затверджені та надані контрагенту кошториси, з якими той погодився.

Факт виконання ТОВ „Етнапром" будівельних робіт за договором підряду та прийняття їх позивачем підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт від 02.07.2003р. на суму 157693,20 грн. та на 78849,60 грн. з врахуванням ПДВ, акти від 27.05.2003р. на суму 52637,00 грн. та 23099,00 грн. з врахуванням ПДВ, акти від 28.05.2003р. на суму 19447,00 грн. та 9054,00 грн. та 3882,00 грн. з врахуванням ПДВ, актом від 23.05.2003р. на суму 22429,00 грн. з врахуванням ПДВ.

Платіжні доручення №№1036 та 1037 від 29.12.2003р., №№ 478 та 479 від 09.07.2003р., № 500 від 14.07.2003р., №№504 та 505 від 15.07.2003р., №480 від 10.07.2003р., №367 від 02.07.2003р., копії яких знаходяться в справі, підтверджують оплату товариством „Бегленд" вартості будівельних робіт виконаних підрядником  (т.1 а.с.29-59).

Наслідки цих господарських операцій були відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку (а.с. 93-102) та в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень,  липень, жовтень 2003р. (а.с. 103-110).

Із матеріалів справи також вбачається, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2004 р. по справі №2-2760/2004р. визнано недійсними установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Етнапром"  з моменту реєстрації (а.с. 87).

В період з 03.02.2005р. по 10.02.2005р. відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питання дотримання ним податкового законодавства за період з 01.09.2002р. по 31.03.2004р. За результатами цієї перевірки складений акт №47/232/32123827 від 10.02.2005р. (т.1 а.с.8-17).

В акті перевірки відповідач констатував, що внаслідок врахування товариством „Бегленд" у складі податкового кредиту вартості робіт виконаних ТОВ „Етнапром", позивач занизив податок на додану вартість в травні, липні та жовтні 2003р. всього на суму 66138,00 грн. та зменшив від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість за листопад 2003р. на суму 4696,00 грн., тобто припустився порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року,

На підставі акта перевірки №47/232/32123827 від 10.02.2005р., відповідач

склав та надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення:

-          №0000822301/0/234 від 11.02.2005р., яким відповідач, відповідно до п.п.„б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі –Закон України №2181-ІІІ), визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 99207,00 грн., у тому числі 66138,00 грн. основного платежу і 33069,00 грн. штрафу, передбаченого п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 вказаного Закону (т.1 а.с.18);

-          №0000822301/0/0/90 від 11.02.2005р., яким відповідач, відповідно до п.п.„б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України №2181-ІІІ, визначив позивачу заниження суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 4696,00 грн., передбаченого п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 вказаного Закону (т.1 а.с.19)

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників провадження, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає що рішення господарського суду Київської області від 04.04.2005р. у справі №53/4-05 має бути скасоване, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню повністю, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" на дату здійснення позивачем операцій з придбання товарів (послуг) у ТОВ „Етнапром" були визначені два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів та у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковим накладними.

Факт виконання ТОВ „Етнапром" будівельно-монтажних робіт ТОВ „Бегленд" на загальну суму 431986,15грн., в т.ч. ПДВ –71997,69 грн., підтверджується наявними в справі податковими накладними  (т.1 а.с.24-28).

Оплата позивачем податку на додану вартість в ціні товару підтверджується копіями платіжних доручень №№1036 та 1037 від 29.12.2003р., №№ 478 та 479 від 09.07.2003р., № 500 від 14.07.2003р., №№504 та 505 від 15.07.2003р., №480 від 10.07.2003р., №367 від 02.07.2003р. (т.1 а.с.29-59).

Відображення ТОВ „Етнапром" та ТОВ „Бегленд" зазначених господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку підтверджується матеріалами справи, зокрема актом перевірки від 10.02.2005р., та не спростовується учасниками провадження.

Отримання позивачем від ТОВ „Етнапром" послуг (виконання підрядних робіт) на суму 70834,00 грн., а також правомірність відображення в податковому та бухгалтерському обліку ТОВ „Бегленд" суми податкового кредиту в сумі 66138,00 грн. (в тому числі в травні 2003 р –22098,00 грн., в липні 2003 р. - 39424,00 грн., жовтні 2003 р. –4616,00 грн.) та зменшення від'ємного значення суми податкового зобов'язання з ПДВ в листопаді 2003 р. на суму 4696,00 грн. також підтверджується висновком №9010 судово-бухгалтекрської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Податкові накладні №141 від 28.05.2003р., №156 від 04.07.2003р., №235 від 01.10.2003р., №30/10-3 від 30.10.2003р. №812 від 03.11.2003р. (т.1 а.с.24-28) складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР,  та наказу ДПА України "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.06.1997 р. за № 233/2037.

Таким чином, всі передбачені законодавством умови для віднесення товариством „Бегленд" 70834,00 грн. (66138,00грн. + 4696,00грн.), до податкового кредиту підтверджуються наявними в справі доказами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, з посиланням на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2004 р. по справі №2-2760/2004р., яким визнано недійсними установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Етнапром"  з моменту реєстрації, стверджує, що первинні облікові документи які складені після зазначеної дати, в тому числі і податкові накладні, не можуть бути підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Апеляційний суд вважає таке твердження безпідставним з виходячи із наступного.

Пунктами 9.1 та 9.2 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що реєстр платників податку веде Центральний орган державної податкової служби України. Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку.

Реєстрація ТОВ „Етнапром" як платника податку на додану вартість була здійснена податковими органами, відповідно до діючого законодавства. На період видачі спірних податкових накладних ТОВ „Етнапром" перебувало на податковому обліку як платник ПДВ.

Таким чином, на час господарських відносин з позивачем вказане підприємство було зобов'язане відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкові накладні. Фактично ТОВ „Етнапром" і діяло саме таким чином.

Підпункт 9.6 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що свідоцтво про реєстрацію підприємства в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання, та визначає перелік підстав для такого анулювання. Відповідно до п.п. „б” п. 9.8 даного Закону №168/97-ВР анулювання свідоцтва відбувається якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

Відповідно п.25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, яке затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за №208/4429, свідоцтво реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно п.п.25.2 даного Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбуваються також у такому випадку як прийняття судового рішення про анулювання Свідоцтва або про звільнення від оподаткування, нарахування або сплати податку на додану вартість (підтверджується рішенням суду). У цьому випадку датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.

Таким чином, згідно із Положенням про Реєстр платників податку на додану вартість, свідоцтво ТОВ „Етнапром" як платника ПДВ не може вважається анульованим і виключеним з Реєстру раніше дня прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, саме на Білоцерківську ОДПІ законодавство покладає обов'язок підтвердити документально висновки викладені в його рішеннях.

Договір №5 від 02.03.2003р. між ТОВ „Бегленд" та ТОВ „Етнапром" в судовому порядку недійсним не визнавався. Сам факт скасування державної реєстрації ТОВ „Етнапром" не спричиняв недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2004р.  не звільняє від необхідності встановлення наявності умислу ТОВ „Бегленд" та/або ТОВ „Етнапром" на укладення угоди, в межах якої здійснювалися спірні господарські операції, з метою що суперечить інтересам держави та суспільства.

Будь-яких доказів того, що під час укладання та виконання ТОВ „Бегленд" та ТОВ „Етнапром" договору №5 від 02.03.2003р., від імені ТОВ „Етнапром" діяли неуповноважені особи і документи (зокрема податкові накладні), складені ними від імені товариства, не можуть вважатися належною підставою для виникнення відповідних податкових обов'язків, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція не надала.

Навпаки, позивачем під час розгляду справи наданий акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту реконструкції нежитлової будівлі з переобладнанням під виробництво продукції з поліпропілену по пров. Будівельників, 1 у м. Біла Церква, який складений за участю інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, екологічної інспекції в м. Біла Церква, представників пожежного нагляду, санітарно-епідеміологічного нагляду інших контролюючих установ та затверджений рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 239 від 22.06.2004 р. (а.с.89-92). Наведений акт є додатковим підтвердженням того, що під час виконання товариством „Етнапром" будівельно-монтажних робіт по реконструкції арматурного цеху та оплати робіт ТОВ „Бегленд", підприємство „Етнапром" фактично існувало, займалося господарською діяльністю, а його посадові особи складали від імені підприємства юридично значимі документи.

Прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за визнання недійсними установчих документів його контрагента. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, позивач не мав можливості контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. У разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Таким чином, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Апеляційний господарський суд бере до уваги і те, що на час розгляду апеляційної скарги рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2004р., яким відповідач і обґрунтовує прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, переглянуто за нововиявленими обставинами та скасоване. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2004р., ДПІ у Святошинскому районі відмовлено в позові про визнання установчих та фінансово-господарських документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Етнапром"  недійсними. Зазначене рішення залишене без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31.07.2006 р. і, відповідно, набуло законної вили.  

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2004р. констатовано, що засновники вказаного підприємства особисто підписували документи щодо його реєстрації та мали намір отримати винагороду від подальшої підприємницької діяльності. Статут та установчий договір ТОВ „Етнапром" містять всі необхідні відомості та складені відповідним чином, а первинні документи, в тому числі податкові накладні товариства, відповідають вимогам законодавства.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що висновки господарського суду Київської області наведені в рішенні від 04.04.2005 року по справі №53/4-05,  про безпідставність позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№0000822301/0/0/90, 0000822301/0/234 від 11.02.2005р., не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови (рішення) або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин справи що мають значення та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Згідно ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову (рішення) суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, зокрема, має право скасувати постанову (рішення) суду та прийняти нову постанову, або змінити постанову суду.

Рішення господарського суду Київської області від 04.04.2005 року по справі №53/4-05 підлягає скасуванню. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд" підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд приймає по справі нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд" задовольняється повністю: податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції №0000822301/0/0/90, №0000822301/0/234 від 11.02.2005р. визнаються протиправними (недійсними).

Судові витрати та витрати по проведенню судово-бухгалтерської експертизи в сумі 1786,78 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд".

Керуючись: ст.94, ч.3 ст.160, ч.3 ст.198, ст.202, 205, 207 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд" задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Київської області від 04.04.2005р. у справі №53/4-05 скасувати повністю.

3. Прийняти нову постанову по справі, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд" задовольнити повністю.

4. Визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення-рішення           Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції №№0000822301/0/0/90, 0000822301/0/234 від 11.02.2005р.

5. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного ірано-українського підприємства "Бегленд" (09112, Київська область, м. Біла Церква, вул. Славіна,48, кв.109, р/р №26009301182005 у Білоцерківському відділенні промінвестбанку, м. Біла Церква, МФО 321057, код ЄДРПОУ 32123827) 245,50 грн. витрат на сплату судового збору та 1541,28 грн. витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи.

6. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Київської області.

7. Справу №53/4-05 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду, відповідно до ст.254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

Постанова апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Шевченко  В. Ю.                                            Судді:                                                                                      Корсакова Г.В.  Судді:                                                                                      Лобань  О.І.