Ухвала

від 25.09.2023 по справі 120/9645/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 вересня 2023 року

м. Київ

справа №120/9645/22

адміністративне провадження №Зі/990/155/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Ободівської сільської ради про відвід судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М. у справі №120/9645/22 за позовом ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

12 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Ободівської сільської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у справі №120/9645/22.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2023 року для розгляду справи №120/9645/22 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Мельник-Томенко Ж.М., судді Жука А.В., Мартинюк Н.М.

20 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява Ободівської сільської ради про відвід судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М. у справі №120/9645/22.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року вказану заяву визнано необґрунтованою та передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку судді, яким вирішуватиметься питання про відвід за цією заявою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 21 вересня 2023 року заяву про відвід судді Мельник-Томенко Ж.М. передано на розгляд судді Кашпур О.В.

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

У вищезазначеній заяві, заявник посилається на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України та зазначає, що в нього наявні підстави, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді цієї касаційної скарги.

Зокрема, заявник вказує, що суддя-доповідач Мельник-Томенко Ж.М. у період з червня 2007 року по січень 2011 року була суддею Вінницького окружного адміністративного суду, з січня 2011 року - суддею Вінницького апеляційного адміністративного суду, в подальшому суддею Сьомого апеляційного адміністративного суду. Суддю-доповідача Мельник-Томенко Ж.М. очевидно поєднують службові стосунки, а можливо й дружні відносини з суддями, які ухвалили оскаржувані судові рішення у справі №120/9645/22. Зокрема, суддя Мельник-Томенко Ж.М. разом з головуючим у цій справі суддею Гонтаруком В.М. в однаковий період в апеляційному суді займали посаду заступника голови, що додатково давало підставу для частішого спілкування. До того ж суддя Мельник-Томенко Ж.М. раніше працювала в одному приміщенні з суддями, які ухвалили оскаржувані рішення у цій справі, а відтак їх службові кабінети були поруч, що також надавало додаткову можливість для спілкування. Заявник наголошує, що в сукупності вказані фактори мають вплив на особисті переконання судді Мельник-Томенко Ж.М. по відношенню до рішень судів та безпосередньо самих суддів, які оскаржуються Ободівською сільською радою. На думку заявника, розгляд суддею-доповідачем Мельник-Томенко Ж.М. касаційної скарги Ободівської сільської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у справі №120/9645/22 може містити ознаки конфлікту інтересів через її попередні службові, а можливо дружні стосунки з суддями судів першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, наведені обставини викликають у відповідача сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.

Розглядаючи вищезазначену заяву, Верховний Суд виходить з такого.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, як вбачається вищевикладеного, при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.

Поряд із цим, суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Наведені заявником доводи, за яких, на його думку, є сумнів у неупередженості або об`єктивності судді мають суб`єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення суддею Мельник-Томенко Ж.М. дій, які б свідчили про її упередженість чи ставить під сумнів безсторонність судді не наведено.

Посилання заявника на можливість конфлікту інтересів через попередні службові, а можливо дружні стосунки судді Мельник-Томенко Ж.М. з суддями судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких наразі оскаржується не свідчить про її необ`єктивність та упередженість, а є, фактично, припущенням заявника та не ґрунтується на об`єктивних фактах чи конкретних діях судді.

Отже, заявник, посилаючись на упередженість та необ`єктивність судді Мельник-Томенко Ж.М., не навів жодних обставин вчинення суддею дій, які б свідчили про її упередженість чи ставили під сумнів її безсторонність.

У той же час Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

За таких обставин, Суд вважає, що заявником не наведено, а Верховним Судом не встановлено обставин, які ґрунтуються на доказах, які б ставили під сумнів в об`єктивності судді при розгляді цієї справи, а також могли б свідчити про їх пряму чи опосередковану заінтересованість у результаті розгляду справи, упередженість судді.

З матеріалів заяви та наведених у ній аргументів не вбачається наявності й інших підстав, передбачених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б унеможливлювали участь у розгляді цієї справи вказаними у заяві суддями та викликали необхідність їх відводу.

З урахуванням зазначеного, заява Ободівської сільської ради про відвід судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М. у справі №120/9645/22 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Ободівської сільської ради про відвід судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М. у справі №120/9645/22 за позовом ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на роботі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур