Рішення

від 22.09.2023 по справі 402/653/23

УЛЬЯНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №402/653/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( заочне )

"22" вересня 2023 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді -Ясінського Л.Ю.

за участю секретаря - Льошенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Благовіщенське Кіровоградської області в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні, усунення від права спадкування за законом та визнання права власності -

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить встановити факт перебування на утриманні в ОСОБА_3 , усунення від права спадкування за законом ОСОБА_2 , після померлого батька ОСОБА_3 та визнати право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку ( пай) кадастровий номер 3255584800:02:000:0104, площею 3.21 га та на земельну ділянку (пай) кадастровий номер 3255584800:02:000:0105, площею 3.21 га, що розташовані на території Благовіщенського територіальної громади с.Лозувата Голованівського району Кіровоградської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в с. Дельфінове Голованівськогоо району Кіровоградської області проживав ОСОБА_3 , який мав спадкове майно, а саме: земельну ділянку ( пай) площею 3.21 га, кадастровий номер 3255584800:02:000:0104 та земельну ділянку ( пай), площею 3.21 га кадастровий номер 3255584800:02:000:0105 що розташовані на території Благовіщенської територіальної громади с.Лозувата Голованівського району Кіровоградської області у відповідності до державних актів на право приватної власності на земельну ділянку ( пай).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт на ім`я ОСОБА_2 , яким заповів все своє майно з чого б воно не складалося. Більше п`яти років та до дня смерті ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 перебувала на його утриманні, одержувала від ОСОБА_3 матеріальну допомогу, що була для неї основним джерелом засобів існування та проживала разом з спадкоємцем до 19.03.2015 року, що підтверджується свідченнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ОСОБА_3 з 2001 року важко хворів, внаслідок чого ОСОБА_1 надавала допомогу по господарству та додатково витрачала кошти на придбання йому ліків. В останні місяці життя ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 доглядала його та лікувала за власні гроші. Син спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 жодного разу не з`явився до свого батька, який був немічним та перебував в лікарні у важкому стані, не надавав кошти на його утримання, не приїхав на похорони на неодноразові звернення ОСОБА_1 , тобто відповідач свідомо ухилявся від надання допомоги батьку, який був у безпорадному стані.

22 серпня 2023 року ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі в порядку загального провадження та призначено підготовче судове засідання.

11 вересня 2023 року ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області закрито підоговче провадження та призначено справу до розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день і час розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, надіслала до суду заяву якою підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, шляхом оголошенням на офіційному веб-сайті "Судова влади України". Причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позов у встановлений судом строк та заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Згідно зіст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і він не з`явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст.191ч. 2,281 ЦПК України.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлений обов`язок учасників судового процесу та їхніх представників добросовісно користуватися процесуальними правами. В свою чергу судом вжито усіх заходів, передбачених процесуальним законодавством для інформування відповідача про розгляд справи. Згідно електронного сайту Ульяновського районного суду Кіровоградської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначенні судові засідання.

Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст.223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В порядкуст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідив матеріали справи, вважає позов обґрунтованим, а тому задовольняє його з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належним чином є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно свідчення свідка ОСОБА_5 , особа якої встановлена у відповідності до паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 - ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_3 з 2001 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 по день його смерті вона його доглядала та поховала за свої кошти. Син ОСОБА_3 - ОСОБА_2 самоусунувся від догляду за батьком на неодноразові звернення ОСОБА_1 що батько знаходиться в безпорадному стані та потребує догляду ( а.с.17), аналогічні свідчення надані і свідком ОСОБА_6 , особа якої встановлена згідно паспорта громадянина України ( а.с.18).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 490228, кадастровий №3535584800:02:000:0104 ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 3.21 га ( а.с.13). та земельна ділянка згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЯК №097805, кадастровий №3535584800:02:000:0105, яка знаходиться на території Благовіщенської територіальної громади с.Лозувата Голованівського району Кіровоградської області ( а.с.14).

За життя ОСОБА_3 було складено заповіт від 09.10.2008 року на ім`я ОСОБА_2 , якому він заповів все свої майно з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось ( а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ( а.с.9).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді двох земельних ділянок за кадастровими номерами №3535584800:02:000:0104 та №3535584800:02:000:0105, які розташовані на території Благовіщенської територіальної громади с.Лозувата Голованівського району Кіровоградської області.

Позивач, як спадкоємець п`ятої черги зверталась до нотаріальної контори в усному порядку, щодо прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , однак їй було надано роз`яснення про неможливість оформлення спадщини за законом, оскільки в неї відсутні підтверджуючі документи про факт перебування на утриманні у спадкодавця ОСОБА_3 .

Як зазначає позивач, що не спростовано доданими до матеріалів справи доказами, вона з 2001 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 завжди проживала разом з спадкодавцем ОСОБА_3 , знаходилась на його утриманні, постійно доглядала за ним, купувала ліки, оскільки він важко хворів, хоронила спадкодавця за власні кошти. Син померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_2 не спілкувався з своїм батьком, не здійснював догляд за ним, не надавав матеріальної допомоги на лікування батька, не хоронив його. Батько відповідача був дуже хворими і йому потрібен був постійний догляд.

Всі витрати з утримання та лікування хворого ОСОБА_3 ,, витрати з поховання несла позивач, відповідач ОСОБА_2 в цьому участі не приймав, самоусунувшись фактично від права на спадщину.

Тобто у розумінні приписів ч. 2 ст. 1224 ЦК України, суд дійшов висновку про існування підстав для усунення відповідача від права на спадкування..

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини спадкування врегульовані чинним Цивільним кодексом України, згідно зі ст. 1216 якого, спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла спадкодавця, до інших осіб спадкоємців.

На підставі ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 172 СК України передбачено, що дитина, повнолітні дочка, син, зобов`язані піклуватись про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

В розумінні вимог п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року, факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування можебути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначеної норми закону, для застосування частини 5 статті 1224 ЦК України необхідно встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Тобто, сукупність вказаних обставин і доведеність їх у судовому засіданні у відповідності до вимог статей 13, 81 ЦПК України дає підстави для застосування вказаної норми права.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 тривалий час хворів, потребувала сторонньої допомоги та піклування, тобто перебував в безпорадному стані, а його доглядом, утриманням та піклуванням займалася позивач ОСОБА_1 - син ОСОБА_2 в цьому участі не приймав, хоча мав таку можливість.

Таким чином, вбачаються законні підстави для визнання ОСОБА_2 таким, що усунений від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів, у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Враховуючи те, що до складу спадщини входить нерухоме майно, виконуючи свій обов`язок визначений ст. 1297 ЦК України, відповідно до якої, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в п. 6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї", окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб`єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 4.4 факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законодавством.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено якщо право власності оспорюється та в разі втрати документів, які засвідчують право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з дня відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини та місцезнаходженням майна є адреса: с.Лозувата Голованівського району Кіровоградської області.

Таким чином, ОСОБА_1 має законне право на успадкування спадкового майна як спадкоємець пятої черги після померлого ОСОБА_3 .

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Аналіз наведених норм права дозволяє сформулювати висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, своєчасного, повного, безумовного прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.

Частина третя статті 1168 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного (позиція Верховного суду у справі № 355/832/17 від 10.04.2020).

Відповідно до вимог ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця і залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і остаточно дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, суд вважає, що в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 12, 247, 258, 259, 263-268, 280, 281 ЦПК України, та ст.ст.16,328,1216,1217, 1223, 1224, 1258,1259, 1262, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 13, 41, 47 Конституції України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні, усунення від права спадкування за законом та визнання права власності - задовольнити.

Встановити факт перебування на утриманні більше п`яти років у період з 2001 року ОСОБА_1 у ОСОБА_3 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Усунути ОСОБА_2 від права на успадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- на земельну ділянку кадастровий номер 3255584800:02:000:0104, площею 3.21 га ) розташовану на території Благовіщенського територіальної громади с.Лозувата Голованівського району Кіровоградської області;

- на земельну ділянку кадастровий номер 3255584800:02:000:0105, площею 3.21 га, розташовану на території Благовіщенського територіальної громади с.Лозувата Голованівського району Кіровоградської області.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Л.Ю. Ясінський