Рішення

від 26.09.2023 по справі 153/1368/23

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Справа153/1368/23

Провадження2/153/333/23-ц

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л. В.

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник Служби у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області Ляч К.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу №153/1368/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог з приводу спору Служба у справах дітей Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу батька,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу батька, в якому просила: надати тимчасовий дозвіл на виїзд за межі України до країн Євросоюзу (зокрема країн: Італії, Франції, Іспанії, Португалії) на період з 01 листопада 2023 року по 01 грудня 2023 року громадянці України, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , без нотаріально посвідченої згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути із відповідача на її користь понесені нею судові витрати. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області №153/851/22 від 10 серпня 2022 року за її позовом про розірвання шлюбу, шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Залишено їй прізвище чоловіка « ОСОБА_4 ». За час спільного проживання з відповідачем у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних стосунків та розірвання шлюбу, неповнолітня донька проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Після розірвання шлюбу позивач з відповідачем проживають окремо та рідко спілкуються. В зв`язку з покращенням здоров`я дитини, підвищенням її рівня світогляду, покращення здоров`я, фізичного, духовного та морального розвитку, мати вирішила повезти дитину на відпочинок по Європі, а саме країнах Італії, Іспанії, Франція, Португалії на круїзному лайнері. Позивач стверджує даний відпочинок буде відповідати інтересам дитини в межах здійснення нею батьківських обов`язків та прав. ОСОБА_1 звертаючись до туристичного агентства замовила собі та дитині путівки на відпочинок на круїзному лайнері, відповідно до путівок вони будуть відпочивати на лайнері, який буде прибувати в різні порти в Італію, Іспанію та Португалію з висадкою на морському узбережжі у відповідному п`ятизірковому закладі, який відповідає Європейським стандартам. Готуючись до відпочинку за кордоном, позивач обізнана, що для такого виїзду за кордон з неповнолітньою дитиною, без супроводу батька необхідна його нотаріальна згода, неодноразово звертаючись до відповідача з прохання, яке було проігноровано. Тому, вищевикладені обставини з метою захисту прав та інтересів дитини, стали підставою для звернення до суду з даним позовом й проханням надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон до країн Європи на період з 01 листопада 2023 року по 01 грудня 2023 року включно у супроводі матері без згоди та супроводу батька дитини. Однак, у зв`язку з відмовою відповідача надати нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини за кордон без супроводу батька вона позбавлена можливості здійснити виїзд малолітньої дитини за кордон для відпочинку та оздоровлення у передбаченому чинним законодавством порядку.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, на електронну адресу суду надійшла його письмова заява за вхід.№5717 від 22.09.2023, в якій останній просить суд справу слухати в його відсутність, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог з приводу спору Служби у справах дітей Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області Ляч К.О. в судовому засіданні не заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Заяви, клопотання: заява відповідача про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

Інші процесуальні дії у справі: відкриття загально позовного провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання на 26 вересня 2023 (а.с.25-27), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі - копії паспорта громадянина України, витягу з реєстру територіальної громади (а.с.5,7,8) судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Антрацит Луганської області, зареєстрована АДРЕСА_1 , також має паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 10.07.2020.

Із копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 10.08.2022 (а.с.9-14) судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, прізвище ОСОБА_1 залишено « ОСОБА_4 ».

Із копії свідоцтва про народження, виданого 12.06.2012 (а.с.15) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Ямполі Ямпільського району Вінницької області народилася ОСОБА_3 , батьками якої є позивач та відповідач

Із копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с.16) судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 23.03.2022 отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Із копії витягу з реєстру територіальної громади (а.с.17) судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована АДРЕСА_1 .

Із копій інформаційних довідок наданих позивачем без перекладу (а.с.18-21), судом встановлено, що вони видані вони на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, а також із врахуванням того, що заявлені позовні вимоги визнаються відповідачем, приходить до наступних висновків:

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

За правилами статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

14 липня 2016 року внесено зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», які набрали чинності з 01 жовтня 2016 року, з нього вилучено норми, що регулювали питання виїзду дитини за кордон, у тому числі можливість виїзду на підставі рішення суду в разі відсутності згоди одного з батьків.

З цього часу єдиним законодавчим актом, що регулює порядок виїзду дітей за межі України, є стаття 313 ЦК України, якою встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Водночас, за змістом статті 124 Конституції України та статті 15 ЦК України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

В силу положень вказаних нормативно-правових актів, слід зробити висновок, що законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду малолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон. За відсутності нотаріально посвідченої згоди другого із батьків, вирішення питання про надання згоди на виїзд малолітньої дитини за кордон належить зокрема і до компетенції суду.

Тимчасовий виїзд дитини за кордон на підставі рішення суду передбачений законодавством та має відповідати найкращим інтересам дитини. Відповідний дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Наведене узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18).

При вирішенні даної справи, суд виходить насамперед із забезпечення найкращих інтересів дитини, які мають першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру можуть перевищувати інтереси батьків.

Позивачем заявлено вимоги про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон їх дитини для відпочинку та оздоровлення у її супроводі та без нотаріально посвідченої згоди на це батька.

За змістом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У даному випадку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає з матір`ю, під час судового розгляду справи наявності спору між сторонами щодо місця проживання дитини не встановлено.

Відповідачем у своїй письмовій заяві зазначено, що він погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 щодо виїзду дитини до країн Європи з метою відпочинку, оскільки як батько не може обмежувати її права.

Вирішуючи спір, суд, встановивши, що дитина сторін у справі проживає з матір`ю, вважає, що надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої доньки з матір`ю за межі України до країн Європи без дозволу (згоди) батька дитини із зазначенням певного періоду та із урахуванням визначеним місць її перебування й відпочинку, відповідатиме найкращим інтересам дитини, оскільки сприятиме її гармонійному розвитку.

Судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої дитини сторін за межі України тимчасово для відпочинку.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та позивачу слід надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , а саме до країн Італії, Франції, Іспанії, Португалії, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 01 листопада 2023 року іі до 01 грудня 2023 року, з обов`язковим поверненням дитини до постійного місця проживання в Україні по закінченню цього строку.

При вирішенні справи суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 643/1090/17, яким зазначено, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею.

У пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Виходячи із вищезазначеного, ненадання згоди відповідачем на тимчасовий виїзд дитини за кордон відповідає лише його інтересам, проте суперечать інтересам дитини.

За таких обставин позов підлягає до задоволення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позовні вимоги позивача задоволено, а тому у порядку ст.141 ЦПК України має підстави стягнути із відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1073 гривні 60 копійок згідно квитанції №0.0.3184294140.1 від 07 вересня 2023 року.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.15, 313 ЦК України, ст.ст.141, 150, 153, 155 СК України і на підставі ст.124Конституції України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог з приводу спору Служба у справах дітей Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу батька - задовольнити.

Надати дозвіл на виїзд за межі України до країн Євросоюзу (зокрема Італії, Франції, Іспанії, Португалії) неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1 , у супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1 , без нотаріально посвідченої згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на період з 01 листопада 2023 року по 01 грудня 2023 року, з обов`язковим поверненням дитини до постійного місця проживання в Україні по закінченню цього строку.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1073 гривні 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при проголошенні судового рішення, в той самий строк з часу отримання копії цього рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 вересня 2023 року.

Головуючий Т. В. Гаврилюк