Рішення

від 21.09.2023 по справі 624/635/23

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/635/23

№ провадження 2/624/177/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

смт. Кегичівка 21 вересня 2023 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Легостаєвої К.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/635/23,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕНД ЕМ» (далі - ТОВ «ДЖІ ЕНД ЕМ»),

позовні вимоги: про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить з ТОВ «ДЖІ ЕНД ЕМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 18 липня 2020 року по 18 липня 2022 року в сумі 113040,50 грн та стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 06 березня 2020 року ОСОБА_1 працювала директором ТОВ «ДЖІ ЕНД ЕМ». Прізвище позивачки змінене на « ОСОБА_1 », у зв`язку із реєстрацією шлюбу. В порушення норм закону відповідач не виплачував заробітну плату в повному обсязі, що змусило останню звернутися до суду.

Заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 26 січня 2023 року у справі № 624/429/21, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10 травня 2023 року позов позивачки про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку задоволено частково, стягнуто з відповідача заробітну плату, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищевказані суди при розгляді справи № 624/429/21 в своїх рішеннях вказали, що суду не надано доказів звільнення позивача з посади директора відповідача з 18 липня 2020 року, тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є передчасними.

Згідно даних ЄДРСР 11 липня 2023 року набрало законної сили судове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2023 року у справі № 638/11647/20, яким задоволено позов позивача та визнано припиненими трудові відносини з 18 липня 2020 року.

Тобто у відповідача починаючи з 18 липня 2020 року виник обов`язок сплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток позивачки складав 154,85 грн в день виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановлено ЗУ «Про державний бюджет України на 2020 рік», що також відображено в рішенні Кегичівського районного суду Харківської області від 26 січня 2023 року при обчисленні судом суми заборгованості по заробітній платі.

За період з 18 липня 2020 року до дати підписання позовної заяви 18 липня 2023 року минуло 1095 днів, але 19 липня 2022 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року за №2352 та викладено в такій редакції «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівнику сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.

Зважаючи на ці зміни вважає за можливе ставити перед судом питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 18 липня 2020 року до 18 липня 2022 року (дата що передує даті набрання чинності Законом № 2352-IX), що становить період 730 днів.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

25 липня 2023 року позивач звернулась до суду з позовом.

Ухвалою суду від 28 липня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23 серпня 2023 року.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час повідомлена у встановленому законом порядку, через канцелярію суду надала заяву в якій просить провести розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час повідомлений належним чином. Про причини неявки відповідач не повідомив, заяв від нього, а також відзиву не надійшло.

Відповідно до поштової відмітки відправлення повернуті без вручення, причина «адресат відсутній за вказаною адресою». Виклики були направлені за зареєстрованою адресою місця реєстрації відповідача. Іншої адреси суду не повідомлено.

Відповідно до п.2 ч.7, п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 21 вересня 2023 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Джі Енд Ем» з 06 березня 2020 року та прийнята на посаду директора вищевказаного товариства, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (копія, а.с.7-8).

12 грудня 2020 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 та після укладення шлюбу змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.9).

Згідно копії заочного рішення Кегичівського районного суду Харківської області позов ОСОБА_1 до ТОВ «Джі Енд Ем» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково. Стягнути з ТОВ «Джі Енд Ем» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 06 березня 2020 року по 16 липня 2020 року в розмірі 17440,20 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.10-13), Постановою Харківского апеляційного суду від 10 травня 2023 року вищевказане рішення залишено без змін (копія, а.с.14-16).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2023 року (що набрало законної сили 11 липня 2023 року) визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ДЖІ ЕНД ЕМ» код ЄДРПОУ 43297856 з 18 липня 2020 року на підставі ст. 38 КЗпП України (копія, а.с.17-19).

Станом на час розгляду справи у суду відсутні докази проведення повного розрахунку з позивачем та відсутності заборгованості по заробітній платі.

За змістом ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно положень ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2023 року (що набрало законної сили 11 липня 2023 року) визнано припиненими трудові відносини між сторонами з 18 липня 2020 року на підставі ст. 38 КЗпП України, з урахуванням законодавчо встановлених вимог порядку сплати, мали бути виплачені позивачу у день його звільнення - 18 липня 2020 року.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Слід зазначити, що Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року, яким обмежено період нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, набрав чинності 19 липня 2022 року.

Нормами КЗпП України не визначено правила дії його норм у часі у разі коли правовідносини виникли до внесення змін та продовжують існувати після набрання змінами до нього законної сили.

У даному випадку обов`язок відповідача щодо сплати працівнику всіх належних йому сум при звільненні виник до внесення змін у ст. 117 КЗпП України (18 липня 2020 року) і остаточний розрахунок з позивачем відбувся 10 травня 2023 року, тобто після набрання чинності змінами до вказаної норми закону.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому, згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У даному випадку, із урахуванням викладених обставин, суд застосовує аналогію закону, а саме положення ЦК України щодо застосування його норм до відносин, які виникли та продовжують існувати на день набрання цим кодексом законної сили, оскільки ЦК України є найбільш наближеним до застосування при вирішенні трудових спорів.

Пунктом 4 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Ураховуючи викладене, при вирішенні цього спору по суті, суд застосовує положення ст. 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року, який набрав чинності 19 липня 2022 року.

За ведених умов, у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України, відповідач має своїм обов`язком сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 липня 2020 року по 17 січня 2021 року включно, тобто за шість місяців не здійснення відповідного розрахунку.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно змісту рішення Кегичівського районного суду Харківської області у справі № 624/429/21 в зв`язку з відсутністю у товаристві штатного розкладу з розміром посадових окладів, позивач розрахувала заборгованість по заробітній платі виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 2020 рік, яка у відповідності до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік що складає 4723 гривні. Та сума середньоденного заробітку позивача становить 154 грн 85 коп.

В періоді, за який позивачу слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, кількість днів становить 183 (за період з 18 липня 2020 року по 17 січня 2021 року включно) і включає в себе 14 днів за липень 2020 року, 31 днів за серпень 2020 року, 30 днів за вересень 2020 року, 31 день за жовтень 2020 року, 30 днів за листопад 2020 року, 30 днів за грудень 2020 року, 17 днів за січень 2020 року. Оскільки середньоденна заробітна плата позивача становить 154 грн 85 коп., то розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 липня 2020 року по 17 січня 2021 року складає 28337,55 грн (154,85 грн. х 183 днів).

Згідно проведеного судом розрахунку розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 28337,55 грн, а не 113040,50 грн як вказує позивач.

Оскільки заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачено, наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 28337,55 грн

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню частково в розмірі 28337,55 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 269,14 (28337,55*1073,6/113040,50).

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕНД ЕМ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕНД ЕМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 28337 (двадцять вісім тисяч триста тридцять сім) грн 55 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕНД ЕМ» на користь ОСОБА_1 269 (двісті шістдесят дев`ять) грн 14 коп судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Дружківка Донецької області, паспорт № НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: 64041, Харківська область, Красноградський район, с. Вовківка, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕНД ЕМ» (далі - ТОВ «ДЖІ ЕНД ЕМ»), місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 24.

Суддя Н.М. Куст