Ухвала

від 14.09.2023 по справі 761/31976/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/31976/23

Провадження № 1-кс/761/20816/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , детектива ОСОБА_4 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72023000110000046від 19.06.2023за ознакамивчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.212 КК України,

в с т а н о в и в :

Прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням у кримінальному провадженні № 72023000110000046від 19.06.2023за ознакамивчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.212 ККУкраїнипро накладення арешту на майно, що було вилучене 30.08.2023 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтоване тим, що Офісом Генерального прокурора забезпечується нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №72023000110000046 від 19.06.2023, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 212 КК України, досудове розслідування в якому здійснюється детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України.

Досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_7 (РНОКПГІ НОМЕР_2 ), діючи за попередньою змовою на території України, використовуючи реквізити підконтрольних підприємств ТОВ «Філпет» (код 38804158) та ТОВ «Укрпет» (код 38804163), організували та впровадили схему незаконної діяльності пов`язаної із ввезенням на митну територію України в режимі «імпорт» кормів та зоотоварів преміум класу юридичними особами ТОВ «Філпет» (код 38804158) та ТОВ «Укрпет» (код 38804163) та в подальшому, шляхом реалізації імпортованих товарно - матеріальних цінностей через підконтрольних фізичних осіб - підприємців, мінімізували в період 2022 році надходження до Державного бюджету України коштів у вигляді несплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 15 972 884 грн., зокрема ТОВ «Філпет» на суму 7 986 442,32 грн. та ТОВ «Укрпет» на суму 7 986 442,32 грн.

30.08.2023 на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук нежитлових офісних складських та магазинних приміщень, що за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, 15, за результатом якого виявлено та вилучено ряд та документів а також грошові кошти, що мають доказове значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Вказані вилученні речі та документи, а також грошові кошти постановою детектива від 31.08.2023 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні № 720230001100000 46 від 19.06.2023.

З метою забезпечення збереження речового доказу, прокурор просив накласти арешт на речі, предмети та документи, що були вилученні 30.08.2023 за результатом проведення обшуку нежитлових, офісних, складських та магазинних приміщень, що за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, 15.

В судовому засіданні прокурор та детектив доводи клопотання підтримали та просили клопотання задовольнити з підстав наведених у ньому.

Представник власника майна заперечувала проти задоволення клопотання, вважаючи його не обґрунтованим та відсутніми підстави визначенні ч.2 ст.170 КПК України для накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку. Крім того, наголошувала, що вилученні речі та документи в тому числі грошові кошти не мають жодного відношення до даного кримінального провадження.

Заслухавши прокурора, детектива, представника власника майна, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Офісом Генерального прокурора забезпечується нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №72023000110000046 від 19.06.2023, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 212 КК України, досудове розслідування в якому здійснюється детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України.

30.08.2023 на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук нежитлових офісних складських та магазинних приміщень, що за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, 15, за результатом якого виявлено та вилучено ряд та документів а також грошові кошти, що мають доказове значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи підстави для накладення арешту прокурор вказує, що вилученні речі, документи та грошові кошти, є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а необхідність накладення арешту виникла для забезпечення збереження речового доказу.

Згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Втім, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Так, до клопотання надано витяг з ЄРДР, постанови про визначення групи прокурорів, ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, протокол обшуку, протоколи огляду, копія аналітичного продукту та постанова про визнання речовими доказами.

При цьому останній аналітичний продукт від 15.06.2023 в розумінні ст.84 КПК України не може вважатись доказом.

Оцінюючи в сукупності надані до клопотання матеріали, приходжу до висновку, що як в цих документах, так і в самому клопотанні прокурора відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , використовуючи реквізити підконтрольних підприємств ТОВ «Філпет» (код 38804158) та ТОВ «Укрпет» (код 38804163), організували та впровадили схему незаконної діяльності пов`язаної із ввезенням на митну територію України в режимі «імпорт» кормів та зоотоварів преміум класу юридичними особами ТОВ «Філпет» (код 38804158) та ТОВ «Укрпет» (код 38804163) та в подальшому, шляхом реалізації імпортованих товарно - матеріальних цінностей через підконтрольних фізичних осіб - підприємців, мінімізували в період 2022 році надходження до Державного бюджету України коштів у вигляді несплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 15 972 884 грн., зокрема ТОВ «Філпет» на суму 7 986 442,32 грн. та ТОВ «Укрпет» на суму 7 986 442,32 грн. Зазначене твердження є лише припущенням та об`єктивно нічим не підтверджено.

Слід зазначити, що законодавство України передбачає низку положень, використання яких дозволяє забезпечити оптимальний розмір податкового навантаження. При цьому податкова оптимізація спрямована на розвиток підприємництва завдяки помірній сумі податкових навантажень. На думку слідчого судді «мінімізація» податків не є тотожним поняттям з ухиленням від сплати податків, а є одним із різновидів зменшення податкового навантаження у спосіб не заборонений законом.

У відповідності до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Нормами Конституції України, зокрема ст. 41 гарантоване право на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, тобто закріплено непорушність права власності.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються на території України поряд з національним законодавством, для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно повинну слугувати не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна дотримуватись розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Зазначене твердження міститься у Рішенні «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986 року.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно довимогст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Проте,в доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутні будь-які дані, які б вказували, що вилучені речі, документи та грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом,зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, арешт може бути накладений лише на гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом тобто ті які містять ознаки встановлені ст. 98 КПК України, а тому без доведеності незаконності походження тимчасово вилученого майна, яке відповідає критеріям даної норми закону, слідчий суддя позбавлений можливості накласти на нього арешт із цією метою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються на території України поряд з національним законодавством, для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно повинну слугувати не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна дотримуватись розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Зазначене твердження міститься у Рішенні «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986 року.

Однак, доводи клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять достатніх відомостей, які б у відповідності до ст. 170 КПК України давали підстави для накладення арешту на речі та документи, що були вилученні в ході проведення обшуку.

Таким чином прокурором не доведено, що речі та документи в тому числі грошові кошти, що були вилученні під час проведення обшуку, зокрема трудові книжки ряду фізичних осіб, конверти з банківськими картками також грошові кошти, оскільки у клопотанні взагалі відсутні дані що такі речі та документи можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження з огляду на кваліфікацію дій які розслідуються у даному кримінальному провадженні за ч.3 ст.212 КК України.

Отже сукупність вказаних вище обставин свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи наведене,слідчий суддяне вбачаєзаконних підставдля арештунамайно, що зазначене у клопотанні прокурора.

Керуючись вимогамист.ст.131,132,170-173,309,395КПК України,слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 72023000110000046від 19.06.2023за ознакамивчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.212 ККУкраїнипро накладення арешту на майно, що було вилучене 30.08.2023 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: