Ухвала

від 13.09.2023 по справі 204/2070/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2241/23 Справа № 204/2070/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали кримінального провадження №12022041680000131 щодо ОСОБА_7 , за апеляційними скаргами першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 , поданими на вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року, яким,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-21 лютого 2019 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік. На підставі ст.75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком один рік;

-25 вересня 2019 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді чотирьох місяців арешту;

- 12 травня 2020 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік два місяці. 25 травня 2021 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст.185 КК України, із призначенням покарання у виглядіпозбавлення волі строком на 4 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишений у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислено з моменту приведення вироку до виконання.

На підставі ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з 17 лютого 2022 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користьдержави витрати за проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/104-22/6107-Д від 01 березня 2022 року у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 10 копійок, за проведення судово-товарознавчої експертизи № 130-22 від 08 квітня 2022 року у розмірі 1510 (одна тисяча п`ятсот десять) гривень 16 копійок, за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1309-22 від 08 квітня 2022 року у розмірі 1510 (одна тисяча п`ятсот десять) гривень 16 копійок.

Доля речових доказів вирішена у відповідності до ст.100 КПК України,

встановила:

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 , 16 лютого 2022 року приблизно о 20 годині 00 хвилин (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), проходячи біля буд. 1 по вул. Титова у м. Дніпро, побачив припаркований автомобіль ВАЗ21083 сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та яким в той час користувався ОСОБА_14 . В цей час у ОСОБА_7 раптово виник умисел на повторне, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.

Знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке знаходиться у вище вказаному автомобілі, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості шляхом вільного доступу ОСОБА_7 проник до вищевказаного автомобіля, через незачинені водійські двері. Перебуваючи у автомобілі ВАЗ21083 сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 побачив USB-накопичувач «Kingston», об`ємом 8 Gb, у кількості 1 шт., вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1308-22 від 08 квітня 2022 року становить 283 грн. 98 коп., що належить потерпілому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який визначив як об`єкт свого злочинного посягання.

Знаходячись у автомобілі ВАЗ21083 сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 заволодів USB-накопичувачем «Kingston», об`ємом 8 Gb, у кількості 1 шт., який належить потерпілому ОСОБА_14 , та не зміг довести свій злочинний умисел до кінця, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений та зупинений потерпілим ОСОБА_14 , у салоні автомобілі ВАЗ21083 сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 .

У поданій апеляційній скарзі прокурор просить змінити вирок суду у частині правової кваліфікації дій ОСОБА_7 та перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України на ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно; призначити покарання за ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 4 місяці.

Прокурор обґрунтовує своє прохання тим, що судом встановлена обставина того, що ОСОБА_7 , побачивши припарковану автівку потерпілого ОСОБА_14 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось у цьому автомобілі, шляхом вільного доступу, через незачинені двері проник у салон, звідки повторно намагався здійснити крадіжку майна.

Потерпілий ОСОБА_14 у суді пояснив, що у його автомобілі була сигналізація, проте. У той день вона не працювала. Окрім того, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-22/185ж-ТР від 01.04.2022 року встановлено, що на поверхнях циліндрового механізму замка, вилученого 17.02.2022 року під час огляду місця події, сліди дії стороннього предмету або пошкодження, які б свідчили про втручання у замикаючий механізм замка автомобіля, не виявлено.

Таким чином, прокурор вважає помилковою правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч.3 ст.15-ч.3 ст.185 КК України та вважає за необхідне перекваліфікувати їх на ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що призначений йому вид та розмір покарання є надмірно суворим і просить звільнити його від відбування покарання, згідно із приписами ст.75 КК України.

Зазначає, що вину він визнає частково; сів до автомобілю потерпілого із метою зігрітись. Ніяких замків він не зламував, скористався тим, що дверцята автівки не були зачинені і крадіжки фактично не вчинив.

Під час апеляційного перегляду:

- прокурор ОСОБА_15 підтримав апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 у повному обсязі викладених вимог; проти доводів апеляційної скарги обвинуваченого заперечував;

- обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та не заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження у межах поданих апеляційних скарг та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370цьогоКодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Зазмістом пункту1статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, встановлених вироком суду, а також правова кваліфікація його дій за ч.3 ст.15-ч.3 ст.185 КК України, ґрунтуються на зібраних по справі та перевіреними судом доказах, є обґрунтованими та належним чином умотивованими.

Так, судом встановлено та зазначено у вироку, що ОСОБА_7 16 лютого 2022 року, о 20 годині, проходячи поблизу будинку № 1 по вул.Титова у м.Дніпро, побачив припаркований автомобіль ВАЗ 21083 76927 АН, який перебував у користування потерпілого ОСОБА_14 . Реалізуючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 через незачинені дверцята автомобіля проник до салону, і, перебуваючи у ньому, намагався таємно викрасти майно потерпілого - USB-накопичувачем «Kingston», об`ємом 8 Gb, але, був виявлений потерпілим.

Такі обставини ніхто із сторін у апеляційних скаргах не оскаржив.

Перевіряючи правильність зазначеної у обвинувальному акті правової кваліфікації ОСОБА_16 за ч.3 ст.15-ч.3 ст.185 КК України, суд обґрунтовано послався на п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», сховищем може бути будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасового зберігання майна і має засоби захисту від доступу сторонніх осіб (такими засобами можуть бути двері, обладнані чи не обладнані замком, огорожа тощо). Проникненням в інше сховище є незаконне вторгнення до нього особи будь-яким способом, у тому числі й без подолання засобів захисту сховища, в тому числі і дверей, які можуть бути закриті на замок чи за допомогою іншого охоронного пристрою, так і відкриті.

Проникненням особи до сховища є незаконне вторгнення до нього будь-яким способом, у тому числі й без подолання засобів захисту сховища, що узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 204/1275/16-к (провадження № 51-357км18).

Автомобіль потерпілого був обладнаний замком та сигналізацією, там зберігались особисті речі потерпілого ОСОБА_14 .

Та обставина, що висновком експерта не підтверджено пошкодження замків на дверцятах автомобіля, не свідчить про відсутність у даному випадку такої кваліфікуючої ознаки, як «проникнення», оскільки ОСОБА_7 проник до салону автомобіля шляхом вільного доступу, маючи на меті здійснити таємну крадіжку майна, про що свідчить поведінка ОСОБА_7 перед проникненням, яку бачив та повідомив суду, упізнавши ОСОБА_7 , свідок ОСОБА_17 .

У зв`язку з цим колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі прокурора доводи щодо необхідності перекваліфікації дій ОСОБА_7 з огляду на відсутність встановлених судом обставин пошкодження обвинуваченим дверей автомобіля є неспроможними та задоволенню не підлягають.

Такими, що не підлягають задоволенню, колегія суддів вважає і доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 щодо необхідності звільнення його від відбування призначеного судом покарання відповідно до ст.75 КК України.

Так, при призначення покарання ОСОБА_7 у відповідності до ст.65 КК України, суд обґрунтовано зазначив про наявність у ОСОБА_7 низки не знятих та не погашених судимостей, вчинення нового умисного тяжкого кримінального правопорушення, а, також, наявність на утриманні у обвинуваченого хворого батька та неповнолітніх дітей і призначив покарання, вид та розмір якого наближений до мінімальної межі санкції статті обвинувачення.

Колегія суддів погоджується, що таке покарання є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст.405.407,418 та 419 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 за ч.3 ст.15-ч.3 ст.185 КК України - залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена учасниками кримінального провадження у касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду, протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду, а для ОСОБА_7 , який утримується під вартою, - у той же строк та спосіб, починаючи з моменту вручення йому копії ухвали апеляційного суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4