Рішення

від 13.09.2023 по справі 524/3579/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/3579/23

Провадження №2-а/524/83/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання Санакоєвої Н.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченка Владислава Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

УСТАНОВИВ:

05.06.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченка Владислава Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.02.2023 року старший державний інспектор відділу проведення систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко В.О. постановою про накладення адміністративного стягнення притягнув його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 8 500 грн 00 коп. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

ОСОБА_1 з постановою не згоден, вважає її незаконною та просить скасувати з тієї підстави, що правопорушення він не вчиняв.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду міста Кременчука від 20.06.2023 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

02.09.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позов Державної служби України з безпеки на транспорті (а.с. 35-52).

13.09.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 82-89).

Представник позивача Гонтар В.М. позов підтримав, просив задовольнити. Щодо строку звернення суду, представник позивача зазначив наступне: строк оскарження постанови про порушення ПДР, у тому числі зафіксованого у автоматичному режимі, починається з моменту отримання такої постанови. Примірник оскаржуваної постанови на адресу позивача не надходив, про її наявність він довідався 23.05.2023 року від Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Отже, строк на звернення до суду з позовом позивачем пропущено за поважних причин. Адвокат Гонтар В.М. просив строк поновити.

Відповідачі про розгляд справи повідомлялися належним чином. Представник Державної служби України з безпеки на транспорті на адресу суду направив відзив на позов. Старший державний інспектор відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко В.О. відзив на позов суду не направив. Представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті обґрунтовує заперечення позовних вимог тим, що позивач допустив рух транспортного засобу RENAULT KERAX 370.32, державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: загальної маси транспортного засобу на 8 % (2,08 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, а тому старший державний інспектор відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко В.О. діяв у відповідності до вимоги чинного законодавства. Представник також звертав увагу суду, що позивачем пропущено строк звернення з таким позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, установив такі фактичні обставини справи:

Власником автомобіля маркиRENAULT KERAX 370.32, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «Локомотив-Сервіс», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого територіальним сервісним центром 5342 (а.с. 12-13). Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки даний транспортний засіб є спеціальним вантажним бетонорозмішувачем-С.

20 лютого 2023 року постановою серії АА № 00005402, винесеною старшим державним інспектором відділу проведення систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченком В.О., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, за те, що він як відповідальна особа 19.01.2023 року о 10 год. 04 хв. за адресою М-22, км 74+810 Полтавської області, допустив рух транспортного засобу RENAULT KERAX 370.32, державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: загальної маси транспортного засобу на 8 % (2,08 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, за що на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 8 500 грн 00 коп. Відповідальність за таке правопорушення передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Згідно товарно-транспортної накладної № 288 від 19 січня 2023 року на вищевказаний автомобіль, який належить ТОВ «Локомотив-Сервіс», вантажовідправник ПрАТ «Кременчуцький річковий порт» (ЄДРПОУ 05428292), вантажоодержувач кінцевий споживач; вантаж бетон М350 Р4 з фіброю, загальна маса брутто 16 800 кг.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного:

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування здійснюється відповідно доКодексу України про адміністративні правопорушення,Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Продорожній рух», Закону України «Проавтомобільні дороги»,Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(далі по тексту -Правила дорожнього руху), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30(далі по тексту - Правила № 30), Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879(далі по тексту - Порядок № 879).

Згідно з положеннямистатті 1Закону України«Про автомобільнийтранспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Законута інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно доабз. 15 ч. 1ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Приписами ч. 2ст. 29 Закону України «Про дорожній рух»встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписамистатті 33 Закону України «Про автомобільні дороги»рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 Правил № 30 передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених упункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього рухувстановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

При цьому, пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Отже, безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено Укртрансбезпекоюна її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Крім того, відповідно до вимог п. 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Відповідно до вимог п. 8.14-8.15, 8.19 Глави 8 Правил № 363 на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані, зокрема: навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі по тексту - Правила № 363).

Пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до вимог п. 8.21 Глави 8 Правил № 363 визначено, що виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені уПравилах дорожнього рухуУкраїни.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 Правил № 363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимогПравил дорожнього рухуУкраїни.

Відповідно до п.12.5 Глави 12 вказаних правил для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Суду надано докази щодо перевезення вантажу, а саме: товарно-транспортну накладну № 288 від 19.01.2023 року.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, для здійснення транспортно-експедиторської діяльності наявність товарно-транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов`язковою. В такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а його відсутність, відповідно, свідчить про формальне документальне оформлення транспортно-експедиторської послуги (справи № 440/3783/18, провадження № К/9901/21076/19, К/9901/22123/19).

Отже, вищезгадана товарно-транспортна накладна є первинним бухгалтерським документом.

Як вбачається з технічних характеристик вищезгаданого автомобіля, зазначених у Свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, його маса без навантаження складає 13 000 кг, повна маса з навантаженням складає 37 500 кг.

Згідно вищеназваної товарно-транспортної накладної маса вантажу становила 16 800 кг.

Із розрахунку 13 000 кг (маса транспортного засобу без навантаження) + 16 800 кг (маса вантажу) = 29 800 кг, а тому позивачем не перевищену загальну допустиму масу транспортного засобу з навантаженням, а перевезення вантажу здійснювалось без перевищення допустимих нормативних параметрів.

Щодо строку звернення до суду з позовом, суд виходить з наступного:

Строк оскарження постанови про порушення ПДР, у тому числі зафіксованого у автоматичному режимі, починається з моменту отримання такої постанови. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року (справа № 686/28291/19).

Аналіз норм статті 289 КупАП і ч. 2 ст. 291 КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом 10 днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Аналогічна правова норма закріплена також у ч. 2 ст. 286 КАС, відповідно до приписів якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі може бути подано протягом 10 днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суди повинні з`ясувати дату отримання цієї постанови. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 755/7433/19.

Примірник оскаржуваної постанови позивач поштою не отримував, про її наявність він довідався 23.05.2023 року в Автозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. З позовом ОСОБА_1 звернувся 05.06.2023 року. Отже, строк на звернення до суду з позовом пропущено за поважних причин.

У позовній заяві позивач просив строк поновити.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису…

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про поновлення строку та задоволення вказаного позову.

Відповідно до ст. 247 КУпАП, ч. 3 ст. 286 КАС України, суд скасовує постанову та закриває справу про адміністративне правопорушення.

Щодо відшкодування судових витрат позивачу, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 536 грн 80 коп.

На підставі викладеного відповідно до статей 244-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченка Владислава Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00005402 від 20.02.2023 року задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченка Владислава Олеговича серії АА № 00005402 від 20.02.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та про накладення на нього адміністративного стягнення, провадження по адміністративній справі закрити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Семенова