Ухвала

від 25.09.2023 по справі 569/2358/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/2358/23

УХВАЛА

25 вересня 2023 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О. В.,

за участі секретаря судового засідання Янка М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю"КомпаніяИдеал Груп"

до ОСОБА_1

про стягненнязаборгованості задоговором пронадання послугз пошуку

учасники справи у судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю"КомпаніяИдеал Груп"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором пронадання послугз пошуку.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.06.2023 позов Товариства зобмеженою відповідальністю"КомпаніяИдеал Груп"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором пронадання послугз пошуку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Идеал Груп» заборгованість за договором про надання послуг № 39 від 18 лютого 2022 року в сумі 26 620, 64 грн, яка складається з основного боргу у розмірі 22 640,00 гривень, пені у розмірі 2 000, 00 гривень, інфляційних втрат у розмірі 1 602,90 гривень та 3% річних у розмірі 377,74 гривень. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 012, 33 грн та витрати на правову допомогу в сумі 2 263, 02 грн.

На адресу суду надійшла заява представника відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом невирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним щодо предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд звертає увагу, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №757/13974/21-ц, до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським об`єднанням чи бюро.

При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказане узгоджується із правовим висновком, зробленим Верховним Судом у справі № 922/1163/18.

Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у справі № 922/2604/20.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідача було надано рахунок від 16.06.2023 на суму 4 000, 00 грн, акт виконаних робіт від 16.06.2023 та додаток №1 до договору про надання правової допомоги №16/23 від 05.04.2023, однак самого договору про надання правової допомоги №16/23 від 05.04.2023 представником відповідача до матеріалів справи долучено не було.

Необхідно вказати, що у додатку №1 до договору про надання правової допомоги №16/23 від 05.04.2023 вказуються лише види правової допомоги, які надаються адвокатським бюро. При цьому, такий додаток не містить відомостей, що адвокатські послуги надаються саме у зв`язку зі справою №569/2358/23 за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю "Компанія Идеал Груп"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором пронадання послугз пошуку.

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутній договір про правову допомогу, укладений між відповідачем та Адвокатським бюро "Клекотка і партнери", суд позбавлений можливості, в тому числі, пересвідчитись щодо пов`язаності витрат на правничу допомогу зі справою №569/2358/23, дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, тощо.

Суд наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

З оглядуна викладеневище,а такожвраховуючи тойфакт,що фактичнівитрати відповідачана професійнуправничу допомогуне підтвердженніналежними тадопустимими доказами,суд дійшоввисновку провідмовузадоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-261, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю"КомпаніяИдеал Груп" до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором пронадання послугз пошуку відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Идеал Груп» (місцезнаходження: 35000, Рівненська обл., Костопільський район, м. Костопіль, вул. Сонячна, буд. 53, ідентифікаційний код 36950879);

відповідачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст ухвали складено та підписано 26.09.2023.

Суддя Левчук О. В.