Постанова

від 25.09.2023 по справі 676/6487/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 676/6487/21

провадження № 61-6215св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Перинатальний центр» Кам?янець-Подільської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2022 року у складі судді Бондаря О. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня

2023 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., П?єнти І. В., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради (далі - КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, інвалідом ІІІ групи, присяжним, отже, з урахуванням законодавства не міг бути звільнений з роботи. Однак наказом від 29 вересня 2021 року № 68-к його звільнено

з посади менеджера з охорони здоров`я КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради з 05 жовтня 2021 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників. Скорочення відбулось одразу після закриття листка тимчасової непрацездатності.

Позивач указував, що всупереч статті 49-2 КЗпП України персонального попередження про скорочення з посади, яку займав, не отримував. Також не отримував пропозицій про наявність вакантних посад, які відповідали б його спеціальності та кваліфікації. При звільненні з роботи йому було запропоновано посаду на 0,5 ставки підсобного працівника, яку він не міг виконувати за станом здоров`я. При цьому наказ про звільнення з роботи не видавався, що

є неправомірним.

ОСОБА_1 просив поновити його на роботі в КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради з дати звільнення на посаді менеджера охорони здоров`я, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі, а також стягнути на його користь судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кам?янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково.

Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера охорони здоров`я КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради з 05 жовтня 2021 року на 07 жовтня 2021 року.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі на посаді менеджера охорони здоров`я та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

Змінюючи дату звільнення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач 05 жовтня 2021 року був на лікарняному,

а в наказі про його звільнення вказано, що він підлягає звільненню після закриття лікарняного листка. Тому суд вважав необхідним змінити дату звільнення позивача на 07 жовтня 2021 року, оскільки він 06 жовтня 2021 року був на роботі .

Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивача було звільнено

з посади з дотриманням норм трудового законодавства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року

і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що при винесені оскаржуваних судових рішень, суди не взяли до уваги те, що будь-якої зміни в організації праці у зв?язку з переходом на нову модель фінансування у відповідача не відбулось; відповідач порушив статтю 42 КЗпП України.

Аргументи інших учасників справи

05 липня 2023 року КНП «Перинатальний центр» Кам?янець-Подільської міської ради подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кам?янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.

27 червня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Відповідно до наказу від 12 жовтня 2016 року № 2-к ОСОБА_3 був прийнятий на роботу на посаду менеджера охорони здоров`я в Кам`янець-Подільський перинатальний центр управління охорони здоров`я Кам`янець-Подільської міської ради.

Згідно з рішенням Кам`янець-Подільської міської ради від 04 грудня 2018 року

№ 27/6 Кам`янець-Подільський перинатальний центр реорганізовано

в Комунальне некомерційне підприємство «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради.

Наказом директора КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради від 26 липня 2021 року № 42-Н «Про внесення змін до штатного розпису»

у зв`язку з переходом на нову модель фінансування через зменшення кількості медичних послуг прийнято рішення про скорочення штатних одиниць, внесення змін до штатного розпису, персональне попередження працівників про майбутнє звільнення.

26 липня 2021 року директор КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради направив голові профспілкового комітету КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради Шальвінській О. Б. подання № 192 про прийняте рішення щодо скорочення чисельності та штату працівників.

29 липня 2021 року позивача персонально письмово попереджено про можливе звільнення з роботи у зв`язку із скороченням штатних одиниць відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП Україниз 01 жовтня 2021 року, позивач особистим підписом засвідчив про таке попередження із зазначенням дати.

10 вересня 2021 року директор центру направив голові профспілкового комітету КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради подання № 208 про згоду на звільнення працівників в кількості 35 осіб, які є членами профспілкової організації, в списку яких і прізвище позивача.

17 вересня 2021 року листом № 219 ОСОБА_1 письмово запропоновано

0,5 вакантної ставки підсобного робітника та повідомлено про відсутність вакантних посад, рівнозначних скороченій посаді менеджера охорони здоров`я, однак позивач відмовився підписувати даний лист, що зафіксовано в акті від

17 вересня 2021 року, складеному трьома посадовими особами центру.

01 жовтня 2021 року голова профспілкової організації КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради надіслала директору КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради повідомлення про ненадання згоди на скорочення працівників, які є членами профспілкової організації, в кількості 22 осіб згідно зі списком, в якому прізвища позивача немає.

За поясненнями голови профспілки в суді першої інстанції, позивач не є членом цієї профспілкової організації.

Наказом директора КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради від 29 вересня 2021 року № 68-К «Про звільнення» з 05 жовтня 2021 року звільнено працівників, які підлягали скороченню згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у тому числі вказано, що ОСОБА_1 підлягає звільненню згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП Українипісля закриття листка тимчасової непрацездатності, що підтверджується копією наказу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва

і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення

з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами

в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників

при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження

№ 11-431асі18.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно

у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві,

в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 квітня

2021 року у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, провадження № 61-6288св21, від 23 липня

2021 року у справі № 766/12805/19, провадження № 61-7098св21, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, провадження № 61-10299св21, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, провадження № 61-7496св21.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що у відповідача дійсно відбулися зміни

в організації праці, посада менеджера охорони здоров`я КНП «Перинатальний центр» Кам`янець-Подільської міської ради, яку обіймав позивач, не була передбачена новим штатним розписом, вакантних посад чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю позивача у закладі не було, позивача попереджено за два місяці про скорочення посади, членом профспілки позивач не був. Отже, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідач під час звільнення позивача дотримав вимоги законодавства.

Аргументи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною

залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04,

§ 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від

04 квітня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська