Рішення

від 20.09.2023 по справі 710/904/22

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/904/22 Провадження № 2/710/132/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2023 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Сивоконя С.С.,

за участі секретаря судового засідання Шпиці О.Е.,

учасники процесу:

представника позивача прокурора Звенигородської окружної прокуратури Бондарчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради до ОСОБА_1 та Фермерського господарства «НІКА ВА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області про витребування земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

18.07.2022 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов згаданий позов, в якому позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Лип`янської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9999 га з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188. Усунути перешкоди у здійсненні Лип`янською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 1,9999 га з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 шляхом скасування державної реєстрації права оренди за фермерським господарством «Дрибас Анатолія Степановича» з одночасним припиненням речових прав, номер запису про інше речове право 33602107, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 49090922 від 09.10.2019.

В подальшому позивач змінив предмет позову та просив вважати позовні вимоги наступні: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Лип`янської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9999 га з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188; усунути перешкоди у здійсненні Лип`янською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 1,9999 га з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 шляхом скасування державної реєстрації права оренди за Фермерським господарством «НІКА-ВА» з одночасним припиненням речових прав, номер запису про інше речове право 47526415, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 64412349 від 06.08.2022.

Аргументи учасників сторін.

Первісні позовні вимоги позивач обґрунтовує свій позов наступним.

Шполянським відділом Смілянської місцевої прокуратури (на цей час Звенигородської окружної прокуратури) під час здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях № 42019251230000122 від 08.08.2019, №12020250300000358 від 05.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушення передбачених ч. 1 ст. 364, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.03.2010 серія ЯК № 710879, виданого відповідно до розпорядження Шполянської райдержадміністрації від 22.03.2010 №142, здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 площею 1,9999 га, що розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Разом з тим, за даними досудового розслідування вищевказаній особі земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалась, оскільки Шполянською районною державною адміністрацією відповідне розпорядження не приймалось, а Державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.03.2010 серія ЯК №710879 є підробленим.

У ході проведення спеціалістами Відділу у Шполянському районі ГУ ДГК у Черкаській області збору вихідних даних для інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення щодо земель Антонівської сільської ради встановлено, що до Державного земельного кадастру (далі ДЗК) внесено відомості про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на земельних ділянках, які підлягали інвентаризації, всього до ДЗК внесено відомості про 35 земельних ділянок серед яких є і земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 площею 1,9999 га сільськогосподарського призначення.

Вказані земельні ділянки за обліковими даними ГУ ДГК у Черкаській області віднесено до земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Землевпорядна документація на зазначені земельні ділянки не розроблялася та на зберіганні у відділі у Шполянському районі ГУ ДГК у Черкаській області відсутня.

Також вищевказані земельні ділянки внесені до ДЗК реєстратором відділу у Шполянському районі ГУ ДГК Черкаський області, заявки на їх реєстрацію подано онлайн та одним із документів, на підставі яких внесено відомості до ДЗК, є державні акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно з розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 №142, яке є підставою видачі ОСОБА_1 , державного акту №710879, надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району іншим громадянам. Тобто зазначеним розпорядженням ОСОБА_1 земельна ділянка у власність для ведення особистого селянського господарства не надавалася.

Позивач зазначив, що а ні Шполянською районною державною адміністрацією, а ні Антонівською сільською радою, ані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області рішення, розпорядження, накази щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 площею 1,9999 га для ведення особистого селянського господарства на території Антонівської сільської ради Шполянського району не приймалися.

Також, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020250300000358 установлено, що ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 не звертався та жодну особу на проведення реєстрації права власності не уповноважував.

ОСОБА_1 з питанням отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Антонівської сільської ради Шполянського району у 2010 році не займався та до уповноважених органів влади з даного приводу не звертався. Отже ОСОБА_1 отримав земельну ділянку у власність з порушенням визначеної процедури.

Прокуратурою 06.01.2021 скеровано до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020250300000358 від 05.10.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. ст.358ККУкраїни (відомості про яке виділені з кримінального проваджені №42019251230000122 від 08.08.2019).

Оскільки за результатами досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що уповноваженим державою органом рішення про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 1,9999 га не приймалось, - установлений законом порядок набуття права власності на земельну ділянку не дотримано.

Внаслідок незаконної передачі у приватну власність земельної ділянки відбулось порушення інтересів держави, права власності Українського народу на землю. Правовідносини, пов`язані з протиправним вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес.

Спірна земельна ділянка до її незаконного набуття ОСОБА_1 перебувала у державній власності та на цей час має бути витребувана на користь Лип`янської сільської ради.

Крім того було встановлено, що право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 зареєстровано право користування (право оренди) 07.10.2019 за ФГ «Дрибас Анатолія Степановича» згідно з договором оренди земельної ділянки від 01.08.2019 б/н. Оскільки ОСОБА_1 незаконно набув у власність земельну ділянку то відповідно у нього були відсутні правові підстави для подальшої передачі земельної ділянки в оренду іншій особі.

Ураховуючи той факт, що Лип`янською сільською радою до ОСОБА_1 самостійно позов не пред`явлено, це є підставою вважати її бездіяльність, як уповноваженого органу очевидною, а наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури належно обґрунтованими.

У заяві про зміну предмету позову в обґрунтування зазначено. Після скерування до суду позову та відкриття провадження у справі, прокурору стало відомо, що на підставі додатковї угоди від 02.08.2022 розірвано договір оренди від 01.08.2019, укладений між ФГ «Дрибас Анатолія Степановича» та ОСОБА_1 . У подальшому, а саме 06.08.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Андрущенко І.С. здійснено державну реєстрацію речового права, а саме права оренди за ФГ «НІКА-ВА» на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 (номер запису про інше речове право 47526415). Підставою державної реєстрації права оренди є договір оренди землі від 04.08.2022, укладений між ФГ «НІКА- ВА» та ОСОБА_1 . У зв`язку з цим виникла необхідність внести зміни до позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позов не подавав.

Від Лип`янської сільської ради надійшла заява в якій позов підтримано в повному обсязі.

Від третьої особи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшло пояснення по справі в якому зазначено, що на підставі онлайн заявки, яка надійшла через електронний сервіс Державного земельного кадастру в липні 2019 року, була здійснена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188. У ході проведення робіт з інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності ( за межами населеного пункту), що розташовані на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області були виявлені земельні ділянки реєстрація яких була здійснена з порушенням земельного законодавства, про що Відділ у Шполянському районі Головного управління повідомив Головне управління службовою запискою та повідомленням про встановлений факт. В пакеті поданих документів був наявний державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.03.2010 серія ЯК №710879 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з наявним кадастровим номером в них, який був виданий на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 року №142. В ході співпраці з Шполянською районною державною адміністрацією було встановлено, що на підставі вищезазначеного розпорядження було передано у власність земельні ділянки іншим громадянам та з іншим цільовим призначенням. Крім того, спеціалістами Відділу у Шполянському районі Головного управління було встановлено відсутність записів про реєстрацію вищезазначених державних актів в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також архівних примірників вищезазначеного державного акту та документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188. Про виявлений факт порушення, листом від 02.08.2019 року було повідомлено Управління захисту економіки в Черкаській області ДЗЕ НП України, Управління служби безпеки України в Черкаській області, Прокуратуру Черкаської області, Головне управління національної поліції в Черкаській області.

Представником відповідача ФГ «НІКА- ВА» подано відзив на позовну заяву в якому міститься прохання відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування зазначено, що зібрані прокурором у кримінальному провадженні №12020250300000358 докази для надання їм статусу належних і допустимих мали бути предметом безпосереднього дослідження судом згідно норм КПК України та оцінені з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Тому додані до матеріалів справи докази: протоколи допиту свідків, обвинувальний акт, витяг з ЄРДР, постанова про виділення матеріалів досудового розслідування є недопустимими у цій справі.

Крім того до позовної заяви не додано дозвіл прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування, тому є сумніви у правомірності дій позивача щодо розголошення відомостей досудового розслідування шляхом приєднання до позовної заяви таких відомостей у вигляді процесуальних документів кримінального провадження № 12020250300000358. Фактично, розголосивши широкому колу сторонніх осіб відомості досудового розслідування без дозволу вищестоящого прокурора та без визначення обсягу такого розголошення, позивач в особі Звенигородської окружної прокуратури допущені грубі порушення прав гр. ОСОБА_2 та містять ознаки кримінального правопорушення відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 387 КК України. Викладені обставини свідчать про наявність підстав для застосування ч.11. ст. 262 ЦПК України та постановлення окремої ухвали.

Крім того вважає, що позивач був визначений не правильно. До позовної заяви не доданий акт інвентаризації, який є необхідною процедурною умовою для передачі земель з державної до комунальної власності та який міг би підтвердити правовий статус спірної земельної ділянки до дати виникнення порушення та визначити належного позивача у цій справі. Саме по собі законодавче визначення про порядок переходу земельних ділянок з державної до комунальної власності не є беззаперечним доказом того, що спірна земельна ділянка підпадає під такі ознаки та неодмінно мала бути передана до Лип`янської ОТГ. Вважає, що належним позивачем у справі має бути саме Шполянська районна державна адміністрація. Крім того зазначено, що відсутні підстави для застосування ст. 387 ЦК України , оскільки позивачем на надано доказів того, що саме він є власником земельної ділянки. Спірна земельна ділянка набута відповідачем -1 в порядку приватизації. У позовній заяві не ставиться питання про визнання недійсним правовстановлюючого документа, відповідно задоволення позову шляхом витребування майна не позбавляє відповідача -1 права та законних підстав повторно зареєструвати право власності на підставі дійсного та не скасованого в судовому порядку Державного акту. Вказане свідчить про неправильний спосіб захисту. Жодних мотивів, з яких спірна земельна ділянка не може перебувати у відповідача -1, крім відсутності додатку до розпорядження Шполянської райдержадміністрації, позивачем не наведено. Вважає, що наведені прокурором обставини відсутності записів і документів свідчать про неналежне виконання посадовими особами відповідних державних органів своїх обов`язків, порушення правил зберігання документів, порушення правил ведення Книги реєстрації, тощо.

Звенигородською окружною прокуратурою було подано відповідь на відзив в якому міститься прохання відхилити викладені у відзиві на позовну заяву доводи представника відповідача -2. Позов задовольнити.

В обґрунтування зазначено, що розгляд судом вказаного позову не залежить та не може автоматично залежати від рішення, яке прийнято судом за результатами розгляду кримінального провадження № 12020250300000358 від 05.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.4 ст. 358 КК України, оскільки в цьому кримінальному провадженні особі не пред`являлися обвинувачення у підробці державного акту на право приватної власності, з використанням якого зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Докази прокурором подані у встановленому законом порядку. Крім того зазначено, що закінчення досудового розслідування фіксується направленням до суду обвинувального акта. Норма ст.222 КПК України передбачає заборону розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження, саме на стадії досудового розслідування. Предметом розгляду апеляційною інстанцією справи № 710/20/21, було вирішення питання законності прийняття судом першої інстанції рішення про закриття кримінального провадження, а не законність зібраних у ході досудового розслідування доказів. Зазначено, що прокурором правильно визначено позивача у справі, яким виступає Лип`янська сільська рада. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 1 січня 2013 року не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Спірна земельна ділянка підлягала передачі з державної до комунальної власності Лип`янської сільської ради, відповідно до вимог чинного земельного законодавства. За результатами досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що уповноважений державою орган рішення про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 1,9999 га, не приймалось, порядок набуття у власність земельної ділянки не було дотримано. При цьому правильним способом захисту є витребування майна шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 01.08.2022 було відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 05.10.2022 замінено неналежного відповідача Фермерське господарство "Дрибас Анатолій Степанович" на відповідача Фермерське господарство «НІКА-ВА».

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 03.10.2022 заяву заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури про забезпечення позову, задовольнити. Вжито заходів забезпечення позову, а саме: заборонено органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, в тому числі державним реєстраторам Центрів надання адміністративних послуг, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,0 га, за кадастровим номером 7125780400:05:001:0188, розташованої в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського (на теперішній час - Звенигородського) району Черкаської області, за межами населеного пункту; заборонити державним кадастровим реєстраторам, які перебувають у підпорядкуванні Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вносити будь-які відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 2,0 га, за кадастровим номером 7125780400:05:001:0188, розташованої в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського (на теперішній час - Звенигородського) району Черкаської області.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 25.01.2023 року було закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник прокуратури наполягала у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив.

Від Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, позов підтримано в повному обсязі.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшло письмове пояснення в якому міститься прохання розглядати справу без участі представника Головного управління.

Представник відповідача ФГ «НІКА- ВА», адвокат Бабіч Т.Г., до суду не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомила.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом.

У судовому засіданні встановлено.

Відповідно до листа від 02.08.2019 за вих.№ 10-23-0.6-5652/2-19, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області направило повідомлення на адреси Управління захисту економіки в Черкаській області ДЗЕ НП України, Управління служби безпеки України в Черкаській області, Прокуратуру Черкаської області, Головне Управління національної поліції в Черкаській області про те, що за інформацією відділу у Шполянському районі Головного управління у ході проведення робіт з інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності ( за межами населеного пункту), що розташовані на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області були виявлені земельні ділянки, реєстрація яких була здійснена з порушенням земельного законодавства. На підставі онлайн заявок, які надійшли через електронний сервіс, була здійснена державна реєстрація земельних ділянок, зокрема і земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188. У пакеті поданих документів були наявні державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які були видані на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142. Проте, в ході внутрішньої співпраці з Шполянською районною державною адміністрацією було встановлено, що на підставі вказаного розпорядження було передано у власність земельні ділянки іншим громадянам та з іншим цільовим призначенням. Крім того, спеціалістами Відділу у Шполянському районі Головного управління було встановлено відсутність записів про реєстрацію вказаних державних актів в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю, а також архівні копії державних актів та документації із землеустрою ( а.с.25-26 том.1).

Листом від 24.12.2019 № 617/414-19-0.360 на запит Смілянської місцевої прокуратури , відповідно якого серед іншого запитувалася інформація щодо державного акту ЯК №710879 виданого на ОСОБА_1 , Відділ у Шполянському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повідомив, що інформація щодо обліку, виготовлення та видачі запитуваних державних актів, архівні примірники державних актів, записи про державну реєстрацію запитуваних державних актів у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю на право користування землею, договорів оренди у Відділі відсутні ( а.с.90 том.1).

Згідно відповіді Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області від 10.01.2020 № 01-39/2867, на запит прокурора від 20.12.2019 № 33/4-987 вих. 19, заяв (клопотань) від осіб, зазначених у запиті від 10.12.2019 №33/4-906 вих19), про надання їм у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Антонівської сільської ради Шполянського району до райдержадміністрації у 2010 році, чи в інший час не надходило, розпоряджень Шполянська райдержадміністрація про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою та про затвердження такої документації із землеустрою щодо земельних ділянок та осіб, які зазначені в запиті, у 2010 році та у інший час не приймалось. (а.с. 92 том.1).

Згідно з інформаціє із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.07.2022 року № 304633987, земельна ділянка кадастровий номер 7125780400:05:001:0188, площею 1,9999 га, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації 19.07.2019, підстава виникнення права власності державний акт на право власності на землю, серія ЯК 710879, виданий 29.03.2010, видавник: відділ Держкомзему у Шполянському районі, номер запису про право власності: 32486940. Державний реєстратор Чепур Тетяна Олексіївна, виконавчий комітет Лип`янської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області. На земельну ділянку 07.10.2019 року зареєстровано інше речове право, номер запису про інше речове право 33602107, підстава виникнення договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.08.2019, видавник Фермерське господарство «Дрибас Анатолій Степанович», ОСОБА_3 . Строк дії 20 років. Орендар Фермерське господарство «Дрибас Анатолія Степановича», орендодавець ОСОБА_1 . Державний реєстратор Бунденков Олександр Юрійович, виконавчий комітет Звенигородської міської ради Черкаської області. (а.с. 93-94 том.1).

У відповіді Лип`янської сільської ради від 24.06.2022 № 02-22/531 та від 12.07.2022 №02-22/657 на запити Звенигородської окружної прокуратури, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 знаходилась у державній власності за межами населеного пункту, до передачі у власність, та входила до Антонівської сільської ради. Антонівська сільська рада та Лип`янська сільська рада не приймали і не погоджували рішення про надання у приватну власність вказаної земельної ділянки. Сільська рада не володіє інформацією щодо незаконності набуття у власність вказаної земельної ділянки тому не вживалися заходи щодо повернення земельних ділянок у комунальну власність шляхом звернення до суду. (а.с. 99, 113 том.1).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 29.06.2022 №10-23-0.2-1842/2-22 на лист Звенигородської окружної прокуратури від 17.06.2021 №50-9313 вих.22, за інформацією Відділу у Шполянському районі Головного управління, земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188, до передачі її у власність, земельна ділянка знаходилась на території Шполянського району Антонівської сільської ради, за межами населеного пункту. Належала до державної форми власності, ненадані землі (угіддя рілля). Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області заходи щодо повернення земельної ділянки у державну власність не вживалися, у зв`язку із відсутністю коштів. (а.с. 106 том.1).

Листом Звенигородської окружної прокуратури від 18.07.2022 року №50-1152 вих.22 повідомлялось Лип`янську сільську раду про те, що прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру на захист державних інтересів шляхом звернення до Шполянського районного суду Черкаської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради до ОСОБА_1 , ФГ «Дрибас Анатолія Степановича», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки. (а.с. 117-118 том.1).

Відповідно до ордера від 10.11.2022 року серія СА №1041198 виданого адвокатом Бабіч Тетяного Григорівною, остання на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 05.11.2022 року представляє інтереси ФГ «НІКА- ВА» у Шполянському районному суді Черкаської області. (а.с. 232 том.1).

Відповідно до наказу керівника Звенигородської окружної прокуратури Олександра Гасича від 23.05.2022 року №14 «Про розподіл обов`язків між керівництвом та працівниками Звенигородської окружної прокуратури» на прокурора прокуратури Бондарчук Наталію Володимирівну покладено: здійснення представництва інтересів держави в суді ( в межах Шполянської міської ради територіальної громади, Вільшанської селищної територіальної громади, Лип`янської та Матусівської територіальних громад). (а.с. 38-40 том.2)

Відповідно до наказу керівника Звенигородської окружної прокуратури Олександра Гасича від 29.08.2022 року №30 «Про розподіл обов`язків між керівництвом та працівниками Звенигородської окружної прокуратури» на прокурора прокуратури Бондарчук Наталію Володимирівну покладено: здійснення представництва інтересів держави в суді ( в межах Шполянської міської ради територіальної громади, Вільшанської селищної територіальної громади, Лип`янської та Матусівської територіальних громад). (а.с. 35-37 том.2)

Відповідно до наказу керівника Звенигородської окружної прокуратури Олександра Гасича від 20.09.2022 року №32 «Про розподіл обов`язків між керівництвом та працівниками Звенигородської окружної прокуратури» на прокурора прокуратури Бондарчук Наталію Володимирівну покладено: здійснення представництва інтересів держави в суді ( в межах Шполянської міської ради територіальної громади, Вільшанської селищної територіальної громади, Лип`янської та Матусівської територіальних громад). (а.с. 32-34 том.2)

Відповідно до наказу керівника Звенигородської окружної прокуратури Олександра Гасича від 23.09.2022 року №35 «Про розподіл обов`язків між керівництвом та працівниками Звенигородської окружної прокуратури» на прокурора прокуратури Бондарчук Наталію Володимирівну покладено: здійснення представництва інтересів держави в суді ( в межах Шполянської міської ради територіальної громади, Вільшанської селищної територіальної громади, Лип`янської та Матусівської територіальних громад). (а.с. 29-31 том.2)

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Суд, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 131-1Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частиною першою статті 5Закону України«Про прокуратуру» функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами.

Відповідно до частини першої статті 21Закону України«Пропрокуратуру» прокурори, у тому числі прокурори - стажисти окружних прокуратур мають службове посвідчення. Положення про службове посвідчення та його зразок затверджуються Генеральним прокурором.

Пунктом 2 розділу І Положення про службове посвідчення прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 24 квітня 2020 року № 200, встановлено, що службове посвідчення прокурора є офіційним документом, який засвідчує належність посадової особи до системи прокуратури України, підтверджує її посаду, а також повноваження, визначені законодавством.

Таким чином, повноваження прокурора, який здійснює представництво інтересів держави в цивільному процесі, підтверджуються службовим посвідченням.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі № 704/1233/17 і у постанові від 04.10.2022 у справі №354/425/19.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Звернення з позовом до суду саме Звенигородської окружної прокуратури зумовлено тим, що орган місцевого самоврядування Лип`янська сільська рада Звенигородського району Черкаської області самостійно не зверталась до суду із заявами про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок в тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером № 7125780400:05:001:0188. Про що було зазначено Лип`янською сільською радою у відповідях від 24.06.2022 №02-22/531 та від 12.07.2022 року №02-22/657 на запит Звенигородської окружної прокуратури від 17.06.2022 року №50-926вих12, та від 11.07.2022 №50-1081 вих.22. (а.с. 99, 113 том.1)

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області також не зверталося із відповідними заявами до суду щодо повернення земельної ділянки у державну власність, що підтверджується листом від 29.06.2022 №10-23-0.2-1842/2-22 (а.с. 106 том.1)

У позовній заяві прокурор обґрунтував підстави представництва ним інтересів держави у сфері земельних відносин, у зв`язку з невжиттям Лип`янською сільською радою заходів щодо незаконності набуття у приватну власність вказаної земельної ділянки.

Звенигородська окружна прокуратура листом від 18.07.2022 за №50-1152 вих22 повідомила Лип`янську сільську раду про реалізацію представницьких повноважень відповідно до ст.23, 24Закону України«Про прокуратуру» в інтересах сільської ради (а.с.117-118, том 1).

Аналогічного висновку щодо наявності правових підстав для представництва інтересів органу місцевого самоврядування прокурором дійшов Верховний Суд у справі №604/566/20, постанова від 18.10.2022.

Відповідно до п.3, 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», від 06.09.2012 № 5245-VI, який набув чинності з 01.01.2013 року, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом російської федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Відповідно до п.7 цього ж Закону України з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 28 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року, державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Відповідно до ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001 року, у редакції від 10.07.2022 року, чинній на момент звернення прокуратури до суду (18.07.2022), землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року №1423-IX , було внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема було доповнено розділ Х перехідних положень п.24. Відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом, (тобто з 27.05.2021), землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); оборони; природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Спірна земельна ділянка розташована за адресою: Черкаська область, Шполянський район, Антонівська сільська рада, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Інформація про земельну ділянку міститься у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с. 76-77, 93-94 том.1).

Згідно ч.5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16 зазначив таке: «Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів».

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Такі правові позиції містять у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 року (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 року (справа № 826/16659/15).

Відповідно до адміністративно територіального устрою Черкаської області станом 2010 рік до складу Шполянського району входило с. Антонівка.

Разом з тим, відповідно постанови Верховноїради Українивід 17.07.2020року №807-IX« Проутворення таліквідацію районів» у Черкаській області утворено Звенигородський район (з адміністративним центром у місті Звенигородка) у складі територій Бужанської сільської, Ватутінської міської, Виноградської сільської, Вільшанської селищної, Водяницької сільської, Єрківської селищної, Звенигородської міської, Катеринопільської селищної, Лип`янської сільської, Лисянської селищної, Матусівської сільської, Мокрокалигірської сільської, Селищенської сільської, Стеблівської селищної, Тальнівської міської, Шевченківської сільської, Шполянської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно додатку №1 до розпорядження КабінетуміністрівУкраїнивід 16грудня2020р.№1635-р«Прореорганізаціюта утвореннярайоннихдержавнихадміністрацій» Шполянська райдержадміністрація підлягає реорганізації шляхом приєднання до Звенигородської райдержадміністрації.

Відповідно п.3 Розпорядження установлено, що юрисдикція районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX, поширюється на всю територію відповідних новоутворених районів.

Відповідно до абз. 3 п.1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX Про утворення та ліквідацію районів, шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1. Відповідно до згаданого додатку 1 до цього розпорядження Шполянська райдержадміністрація була реорганізована шляхом приєднання до Звенигородської райдержадміністрації.

Відповідно до п.6,7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321, у разі відсутності райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району, до території якого включаються ліквідовані райони, утворення відповідної райдержадміністрації здійснюється шляхом утворення нової юридичної особи публічного права з подальшим приєднанням до неї райдержадміністрацій ліквідованих районів, території яких було включено до складу відповідного новоутвореного району. Перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації); у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 728-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Черкаської області.

Згідно з додатком до цього розпорядження до складу Лип`янської територіальної громади увійшла територія села Антонівської територіальної громади Шполянського району.

Згідно рішення сесії Лип`янської сільської ради № 5-1/20 від 20.11.2020 « Про початок реорганізації Антонівської сільської ради, шляхом приєднання до Лип`янської сільської ради» с. Антонівка увійшла до складу Лип`янської сільської територіальної громади і Лип`янська сільська рада є правонаступником прав та обов`язків Антонівської сільської ради. (а.с. 100- 101 том.1).

Дійсно,на дату,яка зазначенау Державномуакті направо власностіна земельнуділянку серіяЯК№ 710879, виданий 29.03.2010, право розпоряджатися спірною земельною належало Шполянській районній державній адміністрації. Проте на момент звернення до суду, Шполянська районна державна адміністрація була реорганізована та припинила своє існування як юридична особа. Цей факт є загальновідомим та не потребує додаткового доказування у відповідності до ч.3 ст. 82 ЦПК України. В свою чергу Антонівська сільська рада була реорганізована шляхом приєднання до складу Лип`янської сільської ради Звенигородського району.

Земельна ділянка, яка є предметом спору знаходиться в адміністративних межах Антонівської сільської ради за межами населеного пункту. Отже, з 27.05.2021 органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою, є Лип`янська сільська рада.

Звенигородська окружна прокуратура листом від 17.06.2021 року №50-931. вих.22, проінформувала Головне управління Держеокадастру у Черкаській області про факт незаконного отримання ОСОБА_1 земельної ділянки в межах земель, які входять до складу Лип`янської громади. Проте Головне управління обмежене в можливості подачі позовних заяв, оскільки недостатньо фінансування. (а.с. 102-106 том.1).

Звенигородська окружна прокуратура листом від 11.07.2022 року №50-1081 вих.22, проінформувала Лип`янську сільську раду про факт незаконного отримання ОСОБА_1 земельної ділянки в межах земель, які входять до складу Лип`янської громади. Проте Лип`янська сільська рада не ініціювала подання позову щодо повернення спірної земельної ділянки до комунальної власності, оскільки не володіла інформацією щодо незаконного отримання земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 109-113 том.1).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Отже, звернення Звенигородської окружної прокуратури до суду в інтересах Лип`янської сільської ради Звенигородського району є правомірним. Правосуб`єктність сторін визначена правильно. Лип`янська сільська рада Звенигородського району Черкаської області є тим суб`єктом, чиї права та законні інтереси є порушеними та підлягають захисту.

Щодо набуття права власності відповідачем ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 84 ЗК України у редакції від 16.03.2010 року, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до п. а) ч.1 ст. 17 ЗК України у редакції від 16.03.2010 року, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. а). ч.3 ст. 122 ЗК України у редакції від 16.03.2010 року, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року № 586-XIV, місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч.1,2 ст. 126 Земельного Кодексу України у редакції від 16.03.2010 року, яка була чинною на дату, яка зазначена в оскаржуваному державному акті на землю від 29.03.2010 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно доч.1,3ст.116ЗКУкраїниу редакціївід16.03.2010року,громадянитаюридичні особинабуваютьправавласності таправакористуванняземельними ділянкамиізземельдержавної абокомунальноївласностіза рішенняморганіввиконавчоївлади абоорганівмісцевогосамоврядування вмежахїхповноважень,визначенихцимКодексом абоза результатамиаукціону. Набуттяправавласностігромадянами таюридичнимиособами наземельніділянки,наякихрозташовані об`єкти,якіпідлягаютьприватизації,відбуваєтьсявпорядку,визначеномучастиноюпершою статті128цьогоКодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 6 ст. 118 ЗК України в редакції від 16.03.2010 року громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно доп.1.1.,1.4,1.12,1.15,1.16РозділуІ,Інструкціїпропорядок складання,видачі,реєстраціїізберігання державнихактівнаправо приватноївласностіназемлю,правоколективноївласності наземлю,правовласностіна землюіправопостійного користуванняземлею,договорівнаправо тимчасовогокористуванняземлею(втомучисліна умовахоренди)тадоговоріворенди землізатвердженоїНаказомДержавного комітетуУкраїнипоземельним ресурсам№43від04.05.99року,зареєстрованоївМіністерстві юстиціїУкраїни04червня1999рза№ 354/3647,вредакції від06.04.2009року,якабулачинною надату,яказазначенав оскаржуваномудержавномуактіна землювід22.03.2010рокуправовласності наземлюіправо постійногокористуванняземлеюпосвідчується державнимактом: на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об`єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Розробку технічноїдокументаціїзіскладання державногоактанаправо власностіназемельнуділянку абонаправопостійного користуванняземельноюділянкоюздійснюють суб`єктигосподарювання,якіотрималиліцензії напровадженнягосподарськоїдіяльності щодопроведенняземлевпоряднихробіт,аботериторіальніоргани земельнихресурсів.Технічнадокументаціязі складаннядержавногоактана правовласностіназемельну ділянкуабонаправо постійногокористуванняземельноюділянкою включає: -випискузрішення відповідноїрадиабодержавної адміністраціїпронаданняу постійнекористування,передачуувласність абопродажземельноїділянки,договірвідчуженняземельної ділянки(договіркупівлі-продажу,дарування,міни,іншіцивільно-правовіугоди),рішеннясуду; заявувласниказемлі абоземлекористувача проскладаннядержавного акта; технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта; висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); журнал польовихвимірювань(крімвипадківвідчуженняземельної ділянкиіз земельприватноївласності); кадастровийпланземельноїділянки,складенийзарезультатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчисленняплощіземельноїділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Пунктам 2.9., 2.14. розділу ІІ цієї Інструкції встановлено, що заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та його структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп`ютерної техніки. Державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів та голова місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п.3.1 - 3.4, розділу ІІІ цієї Інструкції Державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлюється наказом Держкомзему України.

Порядок зберігання державних актів наведений у пунктах 4.1., 4.2. розділу ІV Інструкції, відповідно до яких власники земельних ділянок, землекористувачі та орендарі зберігають видані їм державні акти і договори як документи періодичного використання. Другий примірник державного акта або договору зберігається у вогнетривких шафах у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Відповідно до п. 1,2, 1,5 Розділу І «Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою» затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №325 від 22.06.2009 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2009 року за № 735/16751, в редакції від 22.06.2009 року, яка була чинною на дату, яка зазначена в оскаржуваному державному акті на землю від 29.03.2010 року, бланки державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою (далі - бланки) є бланками документів суворого обліку.

Державні акти на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою (далі - державні акти) заповнюються у двох примірниках, один з яких видається землевласнику або землекористувачу, а інший, з нанесеною у лівому верхньому кутку першої сторінки відміткою "архівний" та відповідною документацією із землеустрою, залишається на зберіганні відповідно у Головному управлінні Держкомзему у місті Києві, місті Севастополі, управлінні (відділі) Держкомзему у районі (місті), міжрайонному, міжміському, міськрайонному управлінні (відділі) Держкомзему (далі - територіальні органи Держкомзему).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV в редакції станом від 10.12.2009 року, яка була чинною на дату, яка зазначена в оскаржуваному державному акті на землю від 29.03.2010 року землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.

Відповідно до ст. 25 цього Закону, видами документації із землеустрою є зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно доч.1ст.56цьогоЗаконутехнічна документаціяізземлеустроющодо складаннядокументів,щопосвідчуютьправо наземельнуділянку,крімподілута об`єднанняземельнихділянок,включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Відповідно до ч.4 ст. 32 цього Закону розробники документації із землеустрою зобов`язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.

Відповідно доп.1-3,6,9Положення про Державний фонд документації із землеустрою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року №1553 в редакції станом на 26.07.2006, яка була чинною на дату, яка зазначена в оскаржуваному державному акті на землю від 29.03.2010 року, державний фонд документації із землеустрою (далі - Державний фонд) формується на основі збирання, обробки, обліку матеріалів, отриманих у результаті проведення землеустрою незалежно від місця розташування земельних ділянок та форми власності на них, для використання їх органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями і громадянами. Документація із землеустрою, включена до Державного фонду, є державною власністю і не може передаватись у приватну власність. Державний фонд складається з: Головного фонду документації із землеустрою (далі - Головний фонд); регіональних фондів документації із землеустрою (далі - регіональні фонди) - Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя; місцевих фондів документації із землеустрою (далі - місцеві фонди) - адміністративних районів та міст обласного значення. Місцевий фонд створюється, формується і ведеться районним (міським) відділом (управлінням) земельних ресурсів Держкомзему. Місцевий фонд призначений для обліку та зберігання документації із землеустрою, проведеного на місцевому рівні. Залежно від виду документації та рівня проведення землеустрою розробник цієї документації безоплатно передає копії матеріалів виконаних робіт до: Головного фонду - із землеустрою, проведеного на загальнодержавному рівні; регіонального фонду-ізземлеустрою,проведеногонарегіональному рівні; місцевого фонду - із землеустрою, проведеного на місцевому рівні. Передача документації із землеустрою здійснюється згідно з актом приймання-передачі встановленої форми, який складається у двох примірниках за зразком згідно з додатком 1.

Як вбачається із розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 року №142, яке записане як підстава для видачі Державного акта на земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 , було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області. Передано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області громадянам згідно з додатком. В додатку до цього розпорядження зазначено список громадян, яким передаються земельні ділянки у приватну власність, зокрема: ОСОБА_4 , № ділянки 399, площа 3,55 га, ОСОБА_5 , № ділянки 401, площа ділянки 3,65 га; ОСОБА_5 , № ділянки 402, площа ділянки 3,87 га, ОСОБА_6 , номер ділянки 506, площа ділянки 3,66 га, ОСОБА_7 , номер ділянки 526. площа ділянки 3,96 га. (а.с. 49-50 том.1).

Відповідно до витягу з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, розділу 1 (записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб), за 2010 рік відсутня інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188, яка належить ОСОБА_1 . (а.с. 31-36, 107-108 том.1).

Тобто серед переліку громадян, яким надавалися у приватну власність земельні ділянки на підставі згаданого розпорядження, прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 - відсутнє.

Крім того жодних рішень про надання земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_1 не приймалось ні Лип`янською сільською радою, а ні Антонівською сільською радою.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала покази про те, що працює на посаді державного реєстратора речових прав. Так, 19 липня 2019 року до неї звернулися ОСОБА_2 із питанням реєстрації права власності на землю від імені заявників, які були учасниками АТО. Спочатку свідок відмовилася приймати документи на реєстрацію оскільки звернення було на передодні відпустки, а дізнавшись про те, що заявники є учасниками бойових дій, прийняла подані документи. Документи одним пакетом передавала ОСОБА_2 оскільки свідок попросила щоб документи заносив хтось один бо осіб було багато, а у неї маленький кабінет, який фізично усіх не вмістить. Точної кількості заявників свідок повідомити не може, вважає що їх було більше десяти. Чи був серед заявників присутній ОСОБА_1 , свідок сказати не може. У пакеті документів були Державні акти на землю в оригіналі (блакитного кольору), що свідчить про те, що державний акт був виданий у 2010 -2012 роках, також були витяги із ДЗК та доручення видані сільською радою на ОСОБА_2 , копії паспортів. У заявах на державну реєстрацію заявники розписувалися у коридорі без присутності свідка. Свідок здійснила дублювання реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки, тобто перенесла інформацію із Державного земельного кадастру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки. Свідком за результатами звернення було зареєстровано більше 30 земельних ділянок.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала покази про те, що вона працювала на посаді державного реєстратора у Шполянському відділі Черкаської регіональної філії «Центр ДЗК» протягом 2010 року тобто із 01.01.2010 до 31.12.2010 року. До обов`язків свідка, на цій посаді входило, реєстрація державних актів та договорів оренди, видача державних актів. Усіх осіб, яким свідок реєструвала право власності на землю та видавала відповідні державні акти, вона не пам`ятає, оскільки їх було багато. Перевірити факт видачі державного акта на землю можна за архівним примірником та відповідно до записів у Книзі реєстрації державних актів. Реєстрація права власності здійснювалася за заявою власника. Після реєстрації в Книзі, та в обох екземплярах державних актів свідок проставляла реєстраційний номер, зазначала свої ініціали та ставила підпис. Після чого один бланк державного акту видавався власнику під підпис у Книзі реєстрації державних актів, а інший екземпляр зберігався у архіві Шполянського відділу Черкаської регіональної філії до її реорганізації. Архівні примірники державних актів на землю і Книга реєстрації державних актів, після реорганізації Шполянського відділу Черкаської регіональної філії «ЦентрДЗК» були передані до Відділу Держгеокадастру у Шполянському районі (теперішня назва). При огляді у судовому засіданні копії державного акта на землю, виданого на ім`я ОСОБА_1 , свідок заявила, що підпис та почерк у цьому акті не відповідає її підпису та почерку.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав покази про те, що у 2019 році, липні місяці, виконуював свої посадові обов`язки. Працюючи із публічною кадастровою картою свідок виявив підозрілі на його думку земельні ділянки. Свідка насторожило той факт, що ці землі мали бути у державній власності, а вони виявилися у приватній власності. Виявлені земельні ділянки розташовувалися у поперек людських городів та на схилах у районі с. Антонівка, Шполянського району. Розміри площ городів були по 20-30 сотих, а земельні ділянки, які були внесені на публічну карту були по 2 га. Серед виявлених земельних ділянок була земельна ділянка надана ОСОБА_1 площею 1,99 га. Чи звертався ОСОБА_1 у 2010 році за оформленням земельної ділянки свідок не може сказати, більше того відділ земельних ресурсів не розпоряджався землями, а лише виконував прийняті рішення. Виявивши що земельні ділянки були зареєстровані в державному кадастрі, свідок звернувся до кадастрового реєстратора для з`ясування обставин реєстрації. При спілкуванні з кадастровим реєстратором свідок вияснив, що заявки на реєстрацію земельних ділянок в тому числі і на земельну ділянку ОСОБА_1 надходили в електронній формі, до заявок додавалася сканована копія державного акта. Свідок встановив, що державний акт був виданий на підставі розпорядження адміністрації. Знайшовши в архіві райдержадміністрації розпорядження яке вказане в державному акті, свідок з`ясував, що розпорядження стосується зовсім інших людей та площ землі, цільових призначень, прізвище ОСОБА_1 серед них відсутнє. Крім того на думку свідка візуально підпис його начальника ОСОБА_11 у державному акті виданому на ім`я ОСОБА_1 суттєво відрізняється від підпису який міститься у державних актах виданих власникам землі зазначених у розпорядженні райдержадміністрації, яке було вписано у державному акті на ім`я ОСОБА_1 . У книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності за той час, ні по даті, ні по номеру Державного акта, ні по прізвищу особи ОСОБА_12 , відомостей свідок не знайшов. Крім того свідок зазначив, що не було виявлено архівного примірника державного акта який стосується ОСОБА_1 . Земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_1 , до її передання, належала до земель державної власності та перебувала у запасі. Це була земельна ділянка сільськогосподарського призначення рілля. Виявивши такі обставини, свідок написав доповідну записку на Головне управління Держгеокадастру.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав покази про те, що у 2019 році працював головним спеціалістом у відділі Держгеокадастру у Шполянському районі. На той період проводилася інвентаризація земель, які перебували у державній власності та знаходилися на території створених ОТГ у Шполянському районі Черкаської області. На публічній кадастровій карті було виявлено факт внесення відомостей про реєстрацію права власності на масив земель державної власності, а саме на території Антонівської сільської ради. Щодо встановленого факту було повідомлено керівництво. У свою чергу керівництво надало додатки, які містили інформацію, на підставі чого власне і були внесені відомості про реєстрацію права власності на землю. При проведенні аналізу копій державних актів, які були у додатках наданих керівництвом, встановлено відсутність у відділі архівних примірників. Свідок пам`ятає прізвище ОСОБА_12 серед прізвищ, які були записані у виявлених Державних актах. У Книзі записів реєстрації Державних актів, записи про виявлені державні акти та їх осіб, на яких ці акти були видані, відсутні. При дослідженні розпорядження, яке записане у виявлених Державних актах, встановлено, що розпорядження видане відносно інших осіб, ніж ті, які записані у актах та інше цільове призначення, прізвище ОСОБА_12 , серед переліку осіб, відсутнє. Про встановлені факти було повідомлено керівництво. У Книзі реєстрації Державних актів, не було виявлено записів щодо реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_1 . На думку свідка у державному аткі виданому на ім`я ОСОБА_1 , підпис колишнього начальника земресурсів ОСОБА_11 не схожий на його дійсний підпис. У відділі Держгеокадастру не було архівного примірника Державного акта на ОСОБА_1 . Свідок не пам`ятає, чи звертався ОСОБА_1 до відділу Держгеокадастру із питань консультацій щодо виділення йому земельної ділянки.

Отже, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188, площею 1,9999 га, на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯК №710879, який виданий 29.03.2010 Відділом Держкомзему Шполянському районі на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142. (а.с. 27).

Державна реєстрація права приватної власності була здійснена 19.07.2019. (а.с. 93-94 том.1). Докази звернення ОСОБА_1 до Шполянської районної державної адміністрації, уповноваженої розпоряджатися землями державної власності відповідно до положень ст. ст. 17, 116, 118 ЗК України (станом на час видання державного акту серії ЯК № 710879) в межах відповідного району, із заявою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної власності, відсутні. Розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142, надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району іншим громадянам, серед яких прізвище відповідача ОСОБА_1 відсутнє.

Ураховуючи встановлені обставини справи суд робить висновок, що спірна земельна ділянка вибула із державної власності без дотримання норм земельного законодавства, чинних на дату переходу права власності до ОСОБА_1 , тобто незаконно.

Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 221 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Відповідно копії матеріалів кримінального провадження, можуть бути використані як докази при розгляді цієї цивільної справи, оскільки кримінальне провадження фактично було закрито, про що винесена ухвала Шполянським районним судом Черкаської області від 24.03.2022 року у справі №710/20/21, яку залишено без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 31.05.2022 року (а.с. 18-23 том.2). Матеріали кримінального провадження знаходяться у розпорядженні прокуратури, а стадія досудового розслідування завершена до звернення прокуратури до суду із цивільним позовом.

У зв`язку з цим суд відхиляє позицію представника відповідача -2 про недопустимість доказів отриманих під час досудового розслідування у кримінальному провадженні у справі №710/20/21.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що аргументи наведені у відзиві представника відповідача -2, стосуються набуття права власності відповідачем -1, при цьому жодних аргументів на захист позиції відповідача 2 наведено не було. У свою чергу доручень на представництво своїх інтересів ОСОБА_1 , представнику відповідача 2 - адвокату Бабіч Т.Г., не надавав. Тому суд критично оцінює позицію представника відповідача, яка спрямована на захист інтересів відповідача -1 ОСОБА_1 .

У відповідності до ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способам захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно д оч.2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч.2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Пунктом 19 , Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Пункт 23 згаданої постанови пленуму, передбачено, що відповідно до статті 387ЦК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

В той же час суд звертає увагу, що в абз.2 п.21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», в якій зазначено, що у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2034/16 від 01.01.19 звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388ЦКУкраїни може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/614/19 від 11.02.2020 року зазначено, що позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі стверджувати, зокрема, про незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють юридичних наслідків, на які вони спрямовані.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 904/9212/21 від 25.04.2023 року.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388ЦКУкраїни (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року (провадження № 6-2407цс15)).

Верховний Суд у справі № 372/4225/19 від 01.06.2022 року зазначив, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика ПалатаВерховногоСудуу справі№183/1617/16від14.11.2018виснувалапроте,щовизнаннянедійсним державногоактанеє необхіднимдлявирішенняпитання проналежністьправавласності наземельнуділянкута дляїївитребуванняз чужогонезаконноговолодіння.Метоювіндикаційногопозову єзабезпеченнявведеннявласника уволодіннямайном,якоговінбув незаконнопозбавлений.Увипадкупозбавлення власникаволодіннянерухомиммайном означеневведенняполягаєу внесеннізаписупродержавну реєстраціюзавласникомправа власностінанерухомемайно.Однієюзпідстав державноїреєстраціїправавласності нанерухомемайноє рішеннясуду,якенабралозаконної сили,щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 922/2060/20 від 05.08.2022 року, аналогічний висновок міститься у постанові ВС від 28.06.2023 року у справі № 539/5295/21.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги в частині витребування земельної ділянки підлягають задоволенню.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Належними єдокази,якімістятьінформацію щодопредметадоказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (Стаття 77 ЦПК України).

Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема статтею 229, унормовано порядок дослідження доказів: 1. С уд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. 2. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ст. 230 ЦПК України передбачений порядок допиту свідків, а ст. 233 ЦПК України визначає порядок та підстави для оголошення показань свідків, зокрема, у разі відкладення розгляду справи показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, повинні бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою. Учасники справи мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки, докази, надані позивачем, зокрема протоколи допиту свідків (а.с. 41-45 та 51-68, том 1), зібрані не в порядку статті 233 ЦПК України та свідки в судовому засіданні безпосередньо допитані не були, тому суд не бере такі до уваги.

Також на підтвердження обставин позову позивачем надано копію обвинувального акта у кримінальному провадженні №12020250300000358 від 05.10.2020 (а.с.18-24, том 1), однак обвинувальний акт відповідно до ст.82 ЦПК України не є обов`язковим для суду, тому суд вважає такий доказ є неналежним.

Щодо іншої позовної вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно з п.а, ч.1 ст. 90 ЗК України в редакції станом на 10.07.2022 року, яка була чинною на дату укладання договору оренди землі від 04.08.2022 року, право передавати земельну ділянку в оренду належить власнику.

Відповідно до ч.4. ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду землі», в редакції станом на 07.04.2022 року, яка була чинною на дату реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ «НІКА-ВА» -06.08.2022 року, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до ч.5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Судом встановлено, що за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ( номер інформаційної довідки 31147509 від 29.09.2022), 06.08.2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Андрущенко Іриною Сергіївною, було зареєстроване інше речове право (право оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі б/н 04.08.2022 року між ФГ «НІКА-ВА» та ОСОБА_1 номер запису про інше речове право: 47526415. Строк оренди 49 років. Земельна ділянка площею 1,9999, кадастровий номер 7125780400:05:001:0188. (а.с. 198-199 том.1).

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 перейшла у власність відповідача ОСОБА_1 незаконно, та підлягає витребуванню на користь Лип`янської сільської ради, позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні Лип`янською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди за ФГ «НІКА-ВА» є похідною вимогою.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 914/2350/18 (914/608/20) від 21.12.2022 року зробила висновок (п.131-133), що порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьоїстатті 26 Закону № 1952-IV. Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем. При цьому, в силу положень абзацу першого частини третьоїстатті 26 Закону № 1952-IV, відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 199/8324/19 від 13.07.2022 року виснувала про наступне. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)). Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18). Такий позов ОСОБА_1 не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у пункті 5 частини третьої статті 2 та статті 13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IVправо власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Ураховуючи викладене позовна вимога про усунення перешкоди у здійсненні Лип`янською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 1,9999 га з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188 шляхом скасування державної реєстрації права оренди за Фермерським господарством «НІКА-ВА» з одночасним припиненням речових прав, номер запису про інше речове право 47526415, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 64412349 від 06.08.2022, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно дост.262 ЦПК Українисуд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Тобто підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Згідно з ч. 11ст. 262 ЦПК Україниокрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Отже, вирішення питання щодо оцінки обставин визначених ч.1ст.262 ЦПК Українита постановлення окремої ухвали перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який безпосередньо сприймає та самостійно оцінює обставини за ч.1ст.262 ЦПК Україниза наслідками чого приймає відповідне процесуальне рішення.

Вирішення питання про постановлення окремої ухвали віднесено на розсуд суду, та здійснюється ним з урахуванням, зокрема, значущості та/або системного характеру допущених порушень, а також нагального характеру необхідності їх усунення для дієвого відновлення прав особи.

Правова природа окремої ухвали як акту судової влади, свідчить про те, що вона не є інструментом вирішення юридичного спору, що виник між учасниками справи. Вона є інструментом реагування суду на певні факти порушення законодавства та/або прав особи.

Така думка повністю узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 560/4030/18 від 19.02.2020, якою надавалася оцінка питанню підсудності справи за позовом про зобов`язання виконати окрему ухвалу суду.

Зважаючи на те, що як під час розгляду справи так і при ухваленні рішення судом не було встановлено достатніх даних для висновку про наявність ознак правопорушення, передбаченого ч.2ст.387 КК України, в діях позивача, суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання відповідача 2.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено 4962,00 грн, судового збору за дві позовні вимоги не майнового характеру, що підтверджується платіжним дорученням №1001 від 15.07.2022, (а.с. 120 том.1), крім того сплачено судовий збір у сумі 1240,50 грн за забезпечення позову, що підтверджується квитанцією №1522 від 15.09.2022 року (а.с. 176 том.1).

Оскільки позов задовольняється частково, а саме одна позовна вимога, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в розмірі (2481+1240,50 =3721,50 грн).

Керуючись ст. 41, 131-1 Конституції України ст.ст.16, 182, 317, 319, 321, 373-374, 387, 388, 391, 400, 792 ЦК України, ст. 90, 124, 152 ЗК України, ст. 4, 6, 17 Закону України «Про оренду землі», ст.4, 12, 26 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч.ч.5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 12, 13, 56, 76-82, 89, 141, 142, 158, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , інші відомості про особу суду не відомі, на користь Лип`янської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323522, вул. І. Гончара, 1/а, с. Лип`янка, Звенигородський район, Черкаська область) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9999 га з кадастровим номером 7125780400:05:001:0188.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , інші відомості про особу суду не відомі, на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119), юридична адреса: бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, інші відомості про особу суду не відомі, судовий збір в розмірі 3721,50 грн ( три тисячі сімсот двадцять одну гривню 50 копійок).

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 03.10.2022 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Шполянського

районного судуС.С. Сивокінь

Рішення в повному обсязі складене 26.09.2023.