Рішення

від 24.01.2022 по справі 757/47087/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47087/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Ситику Р.В.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

представника третьої особи-1: не з`явився,

представника третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного акціонерного товариства «ПЕРШЕ ВСЕУКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» (далі - відповідач-1, ТОВ «СС ЛОУН»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» (далі - відповідач-2, ТОВ «ФІНФОРС»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного акціонерного товариства «ПЕРШЕ ВСЕУКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ» (далі - третя особа-1, ПрАТ «ПЕРШЕ ВСЕУКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ» (далі - третя особа-2, «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ»), в якому просить визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № 740637-А від 19.12.2019 року, укладений між позивачем та відповідачем-1, та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 02.06.2020 року вона отримала від відповідача-2 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 740637-А від 19.12.2019 року у розмірі 7 059,00 грн. Вказує, що жодних договорів з ТОВ «ФІНФОРС» вона не укладала, тому її представник звернувся до відповідача-2 з адвокатським запитом, у відповідь на який ТОВ «ФІНФОРС» повідомило про укладення позивачем спірного договору з ТОВ «СС ЛОУН». У відповідь на звернення представника позивача, ТОВ «СС ЛОУН» повідомило ОСОБА_1 про те, що 19.12.2019 року між відповідачем-1 та позивачем було укладено кредитний договір № 740637-А, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФІНФОРС» на підставі договору факторингу від 12.02.2020 року № 40071779-37. Вказує, що укладення спірного договору відбулося поза її волі, невідомою особою, з незаконним використанням її персональних даних, що, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є підставою для визнання кредитного договору недійсним з моменту його укладення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного акціонерного товариства «ПЕРШЕ ВСЕУКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ» про визнання кредитного договору недійсним, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.04.2021 року.

24.04.2021 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-1 надійшло клопотання, без застосування електронного цифрового підпису, про відкладення розгляду справи.

26.04.2021 року електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника третьої особи-2 надійшло клопотання, без застосування електронного цифрового підпису, про відкладення розгляду справи, яке передано головуючому судді після судового засідання.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2021 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 07.09.2021 року.

11.06.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить в позові відмовити, оскільки правові підстави для визнання недійсними кредитного договору відсутні. Так, перед укладанням договору, ТОВ «СС ЛОУН» надало позивачу усю інформацію, яку необхідно надати відповідно до законодавства України, після чого остання підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився і зобов`язувався неухильно дотримуватися умов договору. Вказує, що 12.02.2020 року між ТОВ «СС ЛОУН» та ТОВ «ФІНФОРС» було укладено договір факторингу № 40071779-37, відповідно до якого відповідач-1 відступив на користь відповідача-2 право вимоги за кредитним договором від 19.12.2019 року № 740637-А на суму 7 059,00 грн. Зазначає, що всі намагання позивача визнати кредитний договір недійсним направлені лише на уникнення цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

01.07.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить в позові відмовити, оскільки правові підстави для визнання недійсним кредитного договору відсутні. Зазначає, що всі намагання позивача визнати кредитний договір недійсним направлені лише на уникнення цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов`язань за договором. Вказує, що при наданні пропозиції про укладення договору та під час укладення договору було дотримано вимог законодавства, у тому числі, «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист персональних даних». Так, позивач вчинила певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від відповідача-1, тобто самостійно для себе визначила необхідний для неї обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявила намір вступити з ТОВ «СС ЛОУН» у договірні відносини на умовах, визначених правилами. Інформація надана відповідачем-1 з дотриманням всіх вимог законодавства шляхом викладення їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі. Вважає посилання позивача на використання її персональних даних третіми особами безпідставним, оскільки оспорюваний договір містить ідентифікуючі дані позичальника. Крім того, позивачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2021 року приєднано відзиви відповідача-1 та відповідача-2 на позовну заяву та, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 24.01.2022 року.

24.01.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

В судове засідання 24.01.2022 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а позивач у заяві від 24.01.2022 року просила розглядати справу за її відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 19.12.2019 року між ТОВ «СС ЛОУН» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 740637-А (далі - Договір), відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику в користування (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього Договору (том 1 а. с. 104 - 107).

Згідно п.п. 1.2. - 1.5. Договору, строк, на який надається кредит - 22 календарних днів. Кредит надається в національній грошовій одиниці України - гривні. Тип кредиту - кредит. Мета отримання кредиту - власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (споживчі цілі).

Відповідно до п. 2 Договору, загальний розмір наданого кредиту - 3 000,00 грн. Плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та складає 1,65% в день.

Як визначено у п.п. 5.7., 5.8. Договору, реальна річна процентна ставка за кредитом становить 602,25%, обчислення якої було здійснено на припущенні, що Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку та, що сторони виконають свої обов`язки на умовах та в строки, встановлені Договором. Відповідно до вимог чинного законодавства України, загальна вартість кредиту для Позичальника становить 3 006,60 грн.

Кредитний договір було укладено на підстав Примірного договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженого наказом ТОВ «СС ЛОУН» № 0110-1 від 01.10.2019 року та Правил надання споживчих кредитів ТОВ «СС ЛОУН» (далі - Правила) що затверджені наказом ТОВ «СС ЛОУН» № 0110-1 від 01.10.2019 року (том 1 а. с. 76 - 103).

Зазначений договір було укладено та оформлено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

12.02.2020 року між ТОВ «ФІНФОРС» (далі - Фактор) та ТОВ «СС ЛОУН» (далі - Клієнт) укладено договір факторингу № 40071779-37 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за яким настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (сума наданого кредиту чи позики), проценти, комісію, неустойку (штраф, пеня) та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (том 1 а. с. 139 - 141).

Відповідно до витягу з реєстру прав грошових вимог від 27.04.2021 року до Договору факторингу від 12.02.2020 року № 40071779-37, ТОВ «ФІНФОРС» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 19.12.2019 року від 19.12.2019 (том 1 а. с. 147).

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як визначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Як визначено у ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Пропозиція до укладення кредитного договору міститься на сайті ТОВ «СС ЛОУН».

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договiр, умови якого встановленi однiєю iз сторiн у формулярах або iнших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цiлому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Текст примірного Кредитного договору, Правила, інформація щодо умов надання та погашення кредиту (сума та строк кредиту, розмір процентної ставки, розмір акційної процентної ставки, розмір річної процентної ставки, загальна вартість кредиту для споживача, розмір пені), а також вся інформація, що передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інша необхідна інформація розміщена у вільному доступі на веб-сайті ТОВ «СС ЛОУН», без проставлення відмітки про ознайомлення із текстом Правил позивач не змогла би подати кредитну заявку.

Згідно п.п. 13.10. Договору, Позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору отримав від Кредитодавця інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; повідомлений про свої права відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних»; інформація, надана Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечеує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання

Отже, надання ОСОБА_1 інформації щодо умов кредитування, а також передбаченої ч. 2 ст. 12 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» було підтверджено нею особисто електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором позивача, яким вона підписала Договір, що підтверджує ознайомлення позивача з вищезазначеною інформацією.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що перед укладенням кредитного договору позивачу була надана повна, всебічна, об`єктивна та достовірна інформація щодо умов отримання та погашення кредиту, а також інформація передбачена вимогами чинного законодавства України. У випадку незгоди останньої з умовами кредитування позивач мала право відмовитись від отримання кредиту та вийти з ІТС відповідача, чого вона не зробила.

В силу ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Як визначено у ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити відсотки та інші платежі передбачені кредитним договором.

Кредитний договір укладається між позичальником і кредитодавцем в письмовій формі і визначає взаємні зобов`язання стосовно суми кредиту, терміну його повернення, розміру та порядку сплати відсотків і не може змінюватися в односторонньому порядку.

До умов кредитного договору належать: об`єкти кредитування; розмір кредиту; умови його надання та погашення; процентні ставки за користування кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення банківського контролю за використанням коштів; способи забезпечення виконання зобов`язань клієнтом; перелік розрахунків та відомостей, необхідних для кредитування, строк їх надання клієнту; майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Важливим є право позичальника на отримання попередньої достовірної інформації про умови кредитування, у тому числі про усі платежі, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав`язування її придбання.

Судом встановлено, що оспорюваний кредитний договір укладено в електронній формі, що згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19).

Вищезазначений договір підписано сторонами у спосіб, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів», сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Судом не встановлено порушення прав ОСОБА_1 під час укладання кредитного договору та відповідно видачі кредитних коштів.

Відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

У свою чергу, позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що позичальник скористався наданим законом правом на відкликання згоди на укладання договору.

Крім того, суд зазначає, що у разі незгоди з (вже) укладеним кредитним договором позивач на підставі п.п. 7.4.6. Договору та ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» мав право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі й після отримання грошових коштів за договором.

У визначений Договором та законом строк позивач від договору не відмовилася і гроші не повернула, а отже умови Договору її влаштовували.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.09.2019 року у справі 638/2304/17 ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим.

Крім того, судом враховано, що позивачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів з повідомленням про зникнення в неї документів, які б містили дані для укладення оспорюваного договору.

Аналізуючи укладений сторонами кредитний договір, обсяг та зміст прав і обов`язків сторін, які передбачені зазначеним договором та умовами надання споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною договору, при підписанні спірного кредитного договору позивач погодився з його умовами, отримав кредитні кошти, тому суд приходить до висновку, що умови кредитного договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позивача, підстав для визнання недійсним кредитного договору, які наведені позивачем, судом не встановлено, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З наведеною нормою кореспондується також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в позові відмовлено, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження понесення судових витрат, то судові витрати, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 55, 61, 129 Конституції України, ст. ст. 204, 215, 230, 626, 628, 634, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 133-141, 258-259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного акціонерного товариства «ПЕРШЕ ВСЕУКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 03.02.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко